Провадження № 22-ц/803/5209/25 Справа № 188/2252/23 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
19 червня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,
суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
Учасники справи:
позивач: Кредитна спілка «Союз-Дніпро»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2024року, головуючий у суді першої інстанції Курочкіна О.М., -
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У листопаді 2023року Кредитна спілка «Союз-Дніпро» (далі - КС «Союз-Дніпро», Кредитна спілка) звернулася в суд з позовом проти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 62 921,39грн.
Існування таких вимог позивач пов'язував із тим, що 08 листопада 2021року між Кредитною спілкою та ОСОБА_1 був укладений договір споживчого кредиту № 1482/21, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 30 000,00грн, строком на 18 місяців починаючи з 08 листопада 2021року по 07 травня 2023року, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за користування кредитом.
Отримання кредитних коштів позичальником підтверджується видатковим касовим ордером № 251.
Проте, відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 62 921,39грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 28 695,00грн; заборгованості по процентам - 34 226,39грн.
В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 08 листопада 2021року між Кредитною спілкою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1482/21, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати у повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_1 , визначених кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2024року позов КС «Союз-Дніпро» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КС «Союз-Дніпро» заборгованість за договором споживчого кредиту № 1482/21 від 08 листопада 2021року в розмірі 62 921,39грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 28 695,00грн; заборгованості по процентам - 34 226,39грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки позичальником було допущено порушення зобов'язань з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню у солідарному порядку з позичальника та поручителя на користь Кредитної спілки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
10 березня 2025року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2024року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення та відмову у задоволенні позову повністю.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що позивачем не надано доказів направлення позичальнику та поручителю досудових вимог про погашення поточної заборгованості за кредитом.
Також заявник посилався на те, що договір поруки є неукладеним, оскільки не містить підпису іншого поручителя, який зазначений в договорі.
Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості сам по собі не може бути належним та допустимим доказом наявності боргу та його розміру.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2025року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2024року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2025року справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Разом з тим, поштові відправлення, адресовані відповідачам повернулись не врученими з відмітками на конвертах про те, що адресати відсутні за вказаними адресами.
Відповідно до частин першої та третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
08 листопада 2021року між Кредитною спілкою та ОСОБА_1 був укладений договір споживчого кредиту № 1482/21, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 30 000,00грн, строком на 18 місяців починаючи з 08 листопада 2021року по 07 травня 2023року, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за користування кредитом /а.с.5-7/.
Відповідно до пункту 6.2 кредитного договору реальна річна процентна ставка складає 94,74 % річних, загальна вартість кредиту складає 48 633,40грн.
Пунктом 8.2 передбачено, що при порушенні позичальником строків сплати відповідно до укладеного договору нараховується пеня а розмірі 0,3 % на день від простроченої суми розмір процентів за користування кредитом.
Позичальником за період з 16 грудня 2021року року до 16 вересня 2023року сплачено процентів за користування кредитом в розмірі 1 695,00грн та погашено тіло кредиту в розмірі 1 305,00грн.
Відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 62 921,39грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 28 695,00грн; заборгованості по процентам - 34 226,39грн /а.с.4/.
В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 08 листопада 2021року між Кредитною спілкою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1482/21, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати у повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_1 , визначених кредитним договором /а.с.8/.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зробив висновок про те, що Кредитна спілка та відповідач ОСОБА_1 уклали договір споживчого кредиту та суд вважав, що є підтвердженими обставини щодо отриманих позичальником кредитних коштів в розмірі згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, які позичальником не повернуті.
Заразом, на думку суду позивачем підтверджені обставини щодо існування домовленості про розмір процентів за користування кредитними коштами.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Узгодженням умов договору поруки № 1482/21 від 08 листопада 2021року сторони визначили солідарну відповідальність боржника та поручителів.
Отже, встановивши факт неналежного виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування відповідно до вищенаведених умов договору, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обов'язок відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як солідарних боржників, нести відповідальність перед Кредитною спілкою щодо погашення заборгованості по кредиту.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 посилався на те, що судом першої інстанції не було встановлено на підставі належних та допустимих доказів наявність беззаперечної заборгованості за спірним кредитом.
Однак такі доводи є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Метод нарахування процентів за користування кредитними коштами та їх розмір чітко зазначений в договорі споживчого кредиту від 08 листопада 2021року у Розділі 6 «Порядок повернення кредиту та нарахування/сплати процентів (відсотків)».
Пункт 6.1 кредитного договору передбачає, що нарахування процентів (відсотків) за договором здійснюється за строк користування кредитом. Проценти (відсотки) нараховуються у відсотках від суми кредиту з наступного дня після надання кредиту позичальнику (списання відповідної суми з рахунку кредитодавця або видачі готівкою) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування на рахунок кредитодавця або внесення в касу кредитодавця готівкою) включно.
Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що порядок обчислення процентів (відсотків) за користування кредитом: процентна ставка за договором нараховується щомісяця. Процентна ставка за договором складає 67,80 % річних. Тип процентної ставки є фіксованим.
Згідно вищезазначеної процентної ставки (67,80 % / 12 місяців = 5,65 % в місяць) здійснюється нарахування процентів за користування кредитом та відповідно до неї розрахований щомісячний графік платежів повернення кредиту та сплати процентів (відсотків). Про це зазначено у відповідному графіку, який міститься у пункті 6.4 договору споживчого кредиту.
Реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору визначена у пункті 6.2 договору споживчого кредиту.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 94,74 % річних. Загальні витрати за кредитом -18 633,40грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 48 633,40грн.
Отже, умови кредитування щодо сплати процентів передбачені безпосередньо в договорі споживчого кредиту, що особисто підписаний відповідачем ОСОБА_1 .
Підписанням договору споживчого кредиту від 08 листопада 2021року без будь-яких застережень відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору. Та обставина, що відповідач частково вніс плату відповідно до умов зазначеного вище договору, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування.
Зміст зобов'язання в наведеному договорі споживчого кредиту від 08 листопада 2021року викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз кредитного договору та наданого Кредитною спілкою розрахунку дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов'язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_2 погодився з умовами з приводу процентної ставки за кредитом; та Кредитною спілкою доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин був складений договір споживчого кредиту від 08 листопада 2021року та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами.
Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості.
Судом встановлено, що виникнення заборгованості по боргових зобов'язаннях та їх розмір підтверджується розрахунком заборгованості, що свідчить про те, що судом досліджувались первинні документи.
Крім того, судом було встановлено, що матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості позичальника перед позивачем.
Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції було належним чином перевірено розрахунок заборгованості та оцінено його в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні статей 77, 78 ЦПК України.
Встановлено, позичальник користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору між сторонами.
Відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед КС «Союз-Дніпро», не довів відсутність заборгованості.
Також ОСОБА_2 клопотання про призначення судової економічної експертизи, яка могла б підтвердити або спростувати обставини наявності кредитної заборгованості, ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Натомість наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт видачі та отримання позичальником кредитних коштів, про що свідчать підпис у кредитному договорі, в якому погоджено між сторонами всі істотні умови, порядок отримання та погашення заборгованості, наслідки невиконання зобов'язань за договором, а розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку підтверджується факт користування кредитними коштами та вчинення відповідачем дій щодо часткового погашення заборгованості.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не обґрунтований належними та допустимими доказами, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки розрахунок заборгованості за кредитним договором був перевірений судом, який визнає його належним та допустимим доказом у справі. Відповідач, в свою чергу, у відповідності до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України не надав суду належних доказів у спростування вимог позивача та наданих позивачем доказів, не заявляв відповідні клопотання.
Також безпідставним є твердження ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що позивачем не надано доказів направлення досудових вимог про погашення поточної заборгованості за кредитом, оскільки в матеріалах справи містяться вимоги про погашення поточної заборгованості по кредиту, які направлялися 26 вересня 2023року листами за вих. №№ 1680/21, 1681/21, 1682/21 як позичальнику, так і поручителю, в яких повідомлялося про порушення позичальником ОСОБА_1 умов договору споживчого кредиту, вказувалася сума простроченого боргу на поточну дату та пропонувалося врегулювати вказане питання. Копії цих вимог додавалися разом із позовною заявою.
Порядок направлення вимог договором споживчого кредиту № 1482/21 від 08 листопада 2021року та договором поруки № 1482/21 від 08 листопада 2021року, не передбачений та не встановлений, а тому позивачем було здійснено направлення повідомлення позичальнику та поручителю шляхом направлення письмової вимоги про поточну заборгованість поштовим зв'язком.
Доводи ОСОБА_2 про те, що договір поруки є неукладеним, апеляційний суд не приймає до уваги як безпідставні.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх його істотних умов. Це правило закріплено в частині першій статті 638 ЦК України. За нормами цієї ж статті істотними умовами договору є умови про предмет договору; умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
У договорі поруки № 1482/21 від 08 листопада 2021року між сторонами були погоджені всі істотні його умови та містить підписи кредитора, позичальника та поручителя ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 на час укладення договору поруки не заявляв додаткових вимог щодо його умов, не відкликав своєї згоди на укладення договору поруки, вимоги про визнання його недійсним не заявляв.
А тому доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2024року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 червня 2025року.
Судді: