Провадження № 11-сс/803/1026/25 Справа № 208/5343/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 червня 2025 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду міста Кам'янського від 30 квітня 2025 року про відмову у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_6 в порядку ст. 206 КПК України щодо незаконного затримання та утримання ОСОБА_7 , -
Цією ухвалою було відмовлено у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_6 в порядку ст. 206 КПК України щодо незаконного затримання та утримання ОСОБА_7 .
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що клопотанням ОСОБА_6 за його змістом не відноситься до повноважень слідчого судді, що відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України, має наслідком відмову у відкритті провадження за скаргою.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою звільнити ОСОБА_7 як позбавлену волі особу.
Вважає дану ухвалу слідчого судді незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що висновок слідчого судді є помилковим.
Зазначив, що протокол про адміністративне затримання та затримання у порядку КПК не складався відносно ОСОБА_7 . Вважає, що службові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 порушували основоположні права та свободи, які визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, та ст. 206 КПК України.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, апелянта та особи, в інтересах якої подано апеляційну скаргу, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи на інший час учасниками процесу не надано.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Частина 1 статті 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і, зокрема, в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Статтею 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний має право вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.
Статтею 206 КПК України передбачено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи, крім того слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Отже, даними нормами кримінального процесуального закону, положеннями Конституції України, а також нормами міжнародного законодавства, передбачено можливість перегляду законності затримання особи та відповідно тримання її під вартою.
Відмовляючи у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 , поданою в порядку ст. 206 КПК України про незаконне затримання ОСОБА_7 , слідчий суддя виходив з того, що службові (посадові) особи РТЦК та СП чи військової частини не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції, а відтак, ОСОБА_7 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Однак, колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки ОСОБА_6 подав скаргу на незаконне затримання ОСОБА_7 , що вбачається з її змісту, при цьому послалася на прямі норми Конституції України, які передбачають недопустимість порушення права особи та свободу та особисту недоторканість, а також положення КПК України, та навела відповідні обставини, які на його думку свідчать про незаконне затримання ОСОБА_7 .
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що подана ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 скарга на незаконне затримання підлягала розгляду слідчим суддею у порядку ст. 206 КПК України, що в свою чергу свідчить про те, що висновок слідчого судді про те, що вимоги скарги виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України, не ґрунтується на вимогах закону, а отже не може бути визнаний законним та обґрунтованим.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що, відмовляючи у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , з наведених в ухвалі підстав, слідчий суддя також порушив передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 КПК України загальні засади кримінального провадження, зокрема, верховенство права та законність, зміст яких розкрито в ст. 8, 9 цього Кодексу, порушив право особи на доступ до правосуддя та захист, що у свою чергу перешкодило слідчому судді повно та всебічно розглянути подану ОСОБА_6 скаргу, перевірити зазначені в ній доводи, а також вплинуло на постановлення законного та обґрунтованого судового рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді знайшли своє підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги.
Крім того, приймаючи рішення слідчий суддя порушив загальні засади кримінального провадження, а саме: законність (ст. 9); доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень (ст. 21); забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (ст. 24 ), тим самим позбавив заявника права на судовий захист своїх законних інтересів.
Враховуючи, що прийняття рішення стосовно відкриття провадження за скаргою, відповідно до змісту ст. 304 КПК України, а також розгляд та прийняття ухвали за наслідком розгляду відповідної скарги згідно вимог ст. 306, 307 КПК України, є прерогативою слідчого судді місцевого суду і, за змістом ст. 407 КПК України, не входить до повноважень апеляційного суду, і розгляд її по суті апеляційним судом буде суперечити вимогам ст. 129 Конституції України, матеріали підлягають поверненню до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження та розгляду скарги по суті.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді Заводського районного суду м.Кам'янського від 30 квітня 2025 - скасуванню.
При новому розгляді скарги слідчому судді необхідно ретельно перевірити її доводи і, в залежності від встановленого, прийняти законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 412, 415, 418, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду міста Кам'янського від 30 квітня 2025 року про відмову у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_6 в порядку ст. 206 КПК України щодо незаконного затримання та утримання ОСОБА_7 , - скасувати, а матеріали провадження за скаргою направити на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4