Справа № 420/12613/24
19 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
В квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (далі - відповідач), третя особа: Державна судова адміністрація України, в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області за № 04-05/13 від 31.01.2024 р.;
- визнати протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2024 р.;
- зобов'язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2024 року з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2024 року з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- встановити строк для подання Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Херсонській області до суду звіту про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що обіймає посаду секретаря судового засідання Білозерського районного суду Херсонської області та в 2023 році перебувала у відпустці для догляду за дитиною 2021 року народження до досягнення нею трирічного віку. За ініціативою позивача та за наказом в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області від 01.01.2024 р. № 01-68/02 відпустку ОСОБА_1 для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перервано. Вказаним наказом також оголошено простій не з вини працівника з 01.01.2024 р. до закінчення дії правового режиму воєнного стану з оплатою у розмірі посадового окладу та обов'язкових нарахувань у межах фонду заробітної плати, але не менше мінімальної заробітної плати встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Відповідно до табелів обліку робочого часу за березень 2024 року облік робочого часу ОСОБА_1 , як і більшості інших працівників апарату Білозерського районного суду Херсонської області, здійснювався як таких, що перебувають у простої. Разом з цим, позивачу не була виплачена заробітна плата за березень 2024 року, що стало підставою звернення до суду із позовною заявою.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Єфіменко К.С. від 26.04.2024 р. відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
10.05.2024 р. від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області надійшла зава про закриття провадження у справі, в якій представник відповідача просив закрити провадження у справі за п.8 ч.1 ст.238 КАС України. Заява мотивована тим, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області наказом 04-05/52 від 29.04.2024 р. скасовано наказ № 04-05/13 від 31.01.2024 р., яким призупинено виплати позивачці ОСОБА_1 . Відповідачем надано платіжну відомість за січень-квітень 2024 року, відповідно до - якої позивачці ОСОБА_1 за цей період виплачено 23586,50 грн.
27.05.2024 р. представник позивача подав до суду заперечення на заяву про закриття провадження у справі, в якому просив відмовити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Херсонській області у задоволенні заяви від 14.05.2024 р. про закриття провадження у справі та задовольнити вимоги позивача про визнання протиправними дій Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо невиплати своєчасно ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2024 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 р., яку залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 р., провадження у справі закрито.
17.09.2024 р. П'ятим апеляційним адміністративним судом частково задоволено клопотання позивача про стягнення судових витрат та ухвалено по справі додаткове судове рішення, яким стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Постановою Верховного Суду від 06.03.2025 р. ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 р. та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 р. скасовано в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправними наказу начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 31.01.2024 р. за № 04-05/13 та дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2024 року; справу в цій частині направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 р. справу № 420/12613/24 розподілено на суддю Бездрабка О.І.
Ухвалою від 21.03.2025 р. справу № 420/12613/24 прийнято до провадження судді Бездрабка О.І. та продовжено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08.04.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що в Територіального управління відсутні умисні, безпідставні та протиправні дії, оскільки виплата зарплати не здійснювалась через наявність протиріч в наказах суду та сумніви в тому, що керівник апарату суду шляхом винесення наказу з протиріччями можливо проводив незаконну виплату коштів працівникам суду. Зокрема, наголошує на тому, що в.о. керівника апарату суду не тільки не прийняла ніяких заходів для призупинення дії трудових відносин, оскільки суд не працював, підсудність справ була визначена Вищою радою правосуддя з червня 2023 року за Херсонським міським судом Херсонської області, і всупереч Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану ", який набрав чинності 24.03.2022 р., видала наказ № 01-68/02 від 01.01.2024 р. про оголошення простою ОСОБА_1 і виплаті заробітної плати. В зазначеному наказі взагалі немає посилань на ст.34 КЗпП України. В той же час, є примітка на відсутність організаційних і технічних умов для діяльності Білозерського районного суду області. Тобто, зазначені умови законодавець відніс як підстави визнання простою. Не розкрито в наказі, які ж саме організаційні та технічні умови не дали можливості ОСОБА_1 виконувати свої обов'язки - секретаря суду, що змусило оголосити їй простій, не вбачається, яким чином і на підставі яких документів Галушці оформлено простій не з вини працівника. Також зазначає, що в чинному українському трудовому законодавстві відсутні норми, які визначають механізм оплати держслужбовцю часу простою у разі переривання відпустки. З огляду на вказане, територіальне управління не мало на меті безпідставно не виплачувати заробітну плату працівникам суду. Крім того, відповідач повідомив суд про скасування оскаржуваного наказу та здійснення нарахування й виплати позивачу заробітної плати за період з січня по квітень 2024 року у розмірі 23586,50 грн., а також компенсації у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 87,42 грн. Отже, позивачці повністю відновлено її законні права та інтереси, а Територіальне управління вжило всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права ОСОБА_1 на своєчасне отримання заробітної плати.
15.04.2025 р. представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому вказує, що останній не містить правового обґрунтування законності дій ТУ ДСА щодо невиплати своєчасно заробітної плати позивачу в березні 2024 року, а також правового обґрунтування законності наказу № 04-05/13 від 31.01.2024 р. і права ТУ ДСА призупиняти виплату заробітної плати працівникам суду.
09.05.2025 р. представник позивача надав до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
13.05.2025 р. відповідач надав до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у зв'язку із тим, що заявлена сума витрат є завищеною, неспівмірною із складністю даної справи, яка є справою незначної складності, та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, ОСОБА_1 з 06.02.2019 р. обіймає посаду секретаря судового засідання Білозерського районного суду Херсонської області та з 27.07.2021 р. перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
За ініціативою позивача, наказом в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області від 01.01.2024 р. № 01-68/02 "Про переривання відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_1 " перервано відпустку позивача для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та наказано приступити до виконання посадових обов'язків з 01.01.2024 р. Також даним наказом оголошено простій позивачу не з вини працівника, з 01.01.2024 р. до закінчення дії правового режиму воєнного стану з оплатою у розмірі посадового окладу та обов'язкових нарахувань у межах фонду заробітної плати, але не менше мінімальної заробітної плати встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Під час простою працівник звільняється від обов'язку бути присутнім на віддаленому робочому місці і на робочому місці в приміщенні Білозерського районного суду Херсонської області.
Відповідно до табелів обліку робочого часу за січень та лютий 2024 року облік робочого часу ОСОБА_1 , як і більшості інших працівників апарату Білозерського районного суду Херсонської області, здійснювався як таких, що перебувають у простої.
Вищевказаний наказ 29.01.2024 р. за вих. № 04-214/24 повернуто до Білозерського районного суду Херсонської області як такий що не відповідає вимогам законодавства, оскільки в преамбулі наказу зазначається про відсутність організаційних і технічних умов для діяльності Білозерського районного суду Херсонської області, а в наказовій частині зазначено, що працівника вважати такими, що приступив до виконання своїх посадових обов'язків, що є протиріччям.
Відповідно до наказу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 31.01.2024 р. № 04-05/13 "Про тимчасове призупинення нарахування та виплати зарплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 " тимчасово призупинено нарахування та виплату заробітну плату ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що вихід позивача на роботу відсутній, як і виконання посадових обов'язків по суті. Пунктом 3 вищезазначеного наказу визначено, що у разі усунення протиріч в наказах і надання обґрунтованого роз'яснення відповідними органами-відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСАУ в Херсонській області провести розрахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 29.04.2024 р. № 04-05/52 "Про скасування наказу № 04-05/13 від 31.01.2024 р." скасовано зазначений наказ, а також наказано відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСАУ в Херсонській області провести розрахунок та виплату в травні 2024 року заробітної плати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за січень 2024 року і наступні місяці відповідно до табелю обліку робочого часу Білозерського районного суду Херсонської області.
Згідно платіжної відомості від 08.05.2024 р. № 26 позивачу виплачено заробітну плату за період з січня по квітень 2024 року у розмірі 23586,50 грн.
Відповідно до платіжної відомості та платіжної інструкції №336 від 18.06.2024 р. 20.06.2024 р. відповідач здійснив виплату позивачу компенсації у зв'язку з порушенням строків їх виплати за січень - квітень 2024 року у сумі 87,42 грн.
З огляду на скасування оскаржуваного наказу та виплату заробітної плати позивачу заробітної плати за березень 2024 р., ТУ ДСАУ в Херсонській області звернулося до суду першої інстанції із заявою про закриття провадження у справі відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України, яку ухвалою суду від 15.07.2024 р. задоволено та постановою суду апеляційної інстанції від 10.09.2024 р. залишено без змін.
Проте Верховним Судом у постанові від 06.03.025 р. визнано передчасними висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, оскільки для закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України необхідним є встановлення факту виправлення суб'єктом владних повноважень порушень, які оскаржуються позивачем в судовому порядку. При цьому відповідне усунення порушень має бути здійснено суб'єктом владних повноважень самостійно та в обсязі, який дає підстави для висновку про повне відновлення порушених прав позивача, з яким останній погоджується.
У той же час, позивач не повідомляла суду про повне відновлення порушених прав і не вказувала, що рішення суду у цій справі вже не зможе повністю відновити його законних прав та інтересів.
Навпаки, представник позивачки у запереченнях на заяву відповідача та в апеляційній скарзі наголошував на тому, що навіть після виплати позивачці заробітної плати за березень 2024 року повне відновлення її законних прав та інтересів неможливо без визнання протиправними наказу начальника ТУ ДСАУ в Херсонській області від 31.01.2024 р. за № 04-05/13 та дій ТУ ДСАУ в Херсонській області щодо невиплати заробітної плати за березень 2024 року у встановлені законом строки, оскільки констатація факту протиправності дій суб'єкта владних повноважень згідно з рішенням суду, відповідно до приписів Кодексу законів про працю України є передумовою для відшкодування моральної шкоди в судовому порядку.
За таких обставин колегія суддів, враховуючи підхід, викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2022 р. у справі № 620/3662/21, від 17.07.2023 р. у справі № 640/16890/20, від 26.04.2024 р. у справі № 280/1038/23, зробила висновок про те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі та скасувала ухвалу суду першої інстанції від 15.07.2024 р. й постанову суду апеляційної інстанції від 10.09.2024 р. по цій справі в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправними наказу начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 31.01.2024 р. за № 04-05/13 та дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2024 року.
Таким чином, судом в межах частини позовних вимог досліджується питання правомірності наказу начальника Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області за № 04-05/13 від 31.01.2024 р. та дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2024 р.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Основного Закону України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Спірні правовідносини в даній справі регламентуються приписами Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), в преамбулі якого визначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів забезпечує право кожного на справедливий суд.
Згідно з ч.ч.1, 6 ст.155 Закону № 1402-VIII організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат який очолює керівник апарату. Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативно роботи.
Статтями 151, 154 Закону № 1402-VIII передбачено, що Державна судова адміністрація України державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України має територіальні управління. Територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснювалось організаційне та фінансове забезпечення діяльності Білозерського районного суду Херсонської області, в якому позивач з 06.02.2019 р. обіймає посаду секретаря судового засідання.
Частиною 4 статті 5 Закону № 889-VIII передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно ст.115 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищу шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст.179 КЗпП України за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Так, згідно ст.18 Закону України "Про відпустки" після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Частиною 3 статті 20 Закону України "Про відпустки" передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою матері, батька або осіб, зазначених у ч.3 ст.18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформлюється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
З аналізу даних законодавчих приписів слідує, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є значущим елементом системи соціальних гарантій та трудових прав, який забезпечує баланс між професійною діяльністю та виконанням батьківських обов'язків. Дана відпустка надається на засадах диспозитивності, що означає її добровільний характер та визначає ключову роль автономії волі одного з батьків у прийнятті рішення про її оформлення, вибору між повним терміном або будь-яким іншим, коротшим періодом, залежно від індивідуальних потреб та обставин, а також можливість перервати відпустку в будь-який момент на власний розсуд.
При цьому, право особи на визначення тривалості перебування у відпустці для догляду за дитиною та її дострокове переривання не може бути обмежене такими обставинами, як відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання трудових функцій на підприємстві.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач з 27.07.2021 р. перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та за власною ініціативою перервала останню, що відображено в наказі в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області від 01.01.2024 р. № 01-68/02 "Про переривання відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_1 "
Відповідно до ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується (ст.113 КЗпП України).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 р. № 221 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану" керівник органу, підприємства, установи або організації, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, може самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу)
Таким чином, оплата праці за час простою, що виник не з вини працівника, є ключовою державною гарантією у сфері оплати праці, що відображає принцип соціальної відповідальності та захисту економічних інтересів найманих працівників, а також забезпечує збереження доходу працівника навіть за умови вимушеної бездіяльності, перекладаючи тягар економічних ризиків простою на роботодавця або державу, і слугує важливим механізмом забезпечення соціальної справедливості та стабільності трудових відносин.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу наказом в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області від 01.01.2024 р. № 01-68/02 "Про переривання відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_1 " оголошено простій з 01.01.2024 р. не з її вини. З огляду на вказане, позивач мала право на оплату невідпрацьованого часу простою, при реалізації свого права на переривання відпустки для догляду за дитиною.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідач щодо наявності у наказі Білозерського районного суду Херсонської області від 01.01.2024 р. № 01-68/02 протиріч як підстави для його невиконання відповідачем, оскільки вказаний наказ є чинним та у судовому порядку ТУ ДСА не оскаржувався.
Також суд вважає безпідставними аргументи відповідача щодо відсутності механізму оплати держслужбовцю часу простою у разі переривання відпустки, оскільки право на таку державну гарантію не може залежати від механізму його реалізації, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.07.2014 року у справі "Будченко проти України" (заява № 38677/06) дійшов висновків, що якщо відповідне національне законодавство, як давало особі право на певне майно (майнові права) та згідно з яким мав бути запроваджений відповідний механізм упродовж певного (короткого) строку, але не був запроваджений чи запроваджений після спливу якогось проміжку часу, то в такому разі незапровадження механізму є порушенням (за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
В рішенні № 37801/97 від 01.07.2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а рішення від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги факт, що відповідач наказом від 29.04.2024 р. № 04-05/52 скасував оскаржуваний наказ, а також здійснив нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період з січня по квітень 2024 року у розмірі 23586,50 грн., а також компенсації у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 87,42 грн. разом з тим, суд зазначає, що наведене не змінює протиправність вказаного наказу та дій відповідача.
На підставі наведеного, враховуючи, що констатація факту протиправності оскаржуваного наказу та дій суб'єкта владних повноважень згідно з рішенням суду, є передумовою для повного поновлення порушених прав, зокрема, для відшкодування моральної шкоди в судовому порядку відповідно до приписів Кодексу законів про працю України та Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним наказу начальника Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області за № 04-05/13 від 31.01.2024 р., а також шляхом визнання протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2024 року.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Позивач звільнена від сплати судового збору, інших витрат не понесла, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Щодо заяви представника позивача про стягнення на користь позивача з відповідач судових витрат та витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 132 КАС визначено, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
Таким чином, у КАС України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Строіловим С.О. укладено договір про надання юридичних послуг від 05.03.2024 р. № 3/24/4 за яким адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень у порядку та строки обумовлені сторонами в договорі. Згідно п.4.2. цього договору, гонорар винагороди Адвоката за надання правничої допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначається сторонами в додаткових угодах до цього договору.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 4000 грн., позивачем надано акт наданих послуг від 12.03.2025 р. №10, згідно гонорар за складання і подання до суду касаційної скарги становить 4000 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи, об'єму наданих юридичних послуг.
Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, підготовка позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.
Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (73003, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.5, код ЄДРПОУ 26283946), третя особа: Державна судова адміністрація України (01601, м.Київ, вул.Липська, буд.18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним наказ начальника Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області за № 04-05/13 від 31.01.2024 р.
Визнати протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області (73003, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.5, код ЄДРПОУ 26283946) щодо не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) заробітної плати за березень 2024 р.
Стягнути з Головного управління Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (73003, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.5, код ЄДРПОУ 26283946) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко