Справа № 420/11015/25
18 червня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування показника середньої заробітної плати у розмірі 7994,47 грн. при призначені позивачу пенсії за віком на підставі заяви від 16.06.2023 року, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком Позивачу з 16.06.2023 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2020, 2021, 2022 роки), з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 року вказаний позов залишено без руху та позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом надання позивачем до Одеського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з відповідними доказами поважності причин його пропуску у 10-денний строк з дня отримання ухвали.
На виконання ухвали суду від 21.04.2025 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви. В заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що у зв'язку із досягненням 60 - річного віку він 16.06.2023 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та переходом на пенсію за віком. За результатами звернення позивача 16.06.2023 року відповідачем не було видано позивачу розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії, у зв'язку із чим позивач не міг дізнатись про порушення своїх прав, оскільки пенсійний фонд не виконав свого обов'язку щодо видами розпорядження про призначення (перерахунок) за результатами поданої заяви. Наступне звернення позивача до відповідача відбулось 01.07.2024 року. За результатами вже звернення 01.07.2024 року відповідачем було надано позивачу розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії №951090132186 від 01.07.2024 року. Згідно вказаного рішення позивачу було призначено пенсію у розмірі 10440,42 грн. Отримавши рішення №951090132186 від 01.07.2024 року позивач вже мав змогу ознайомитись з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії, у даному випадку при перерахунку. В подальшому у листопаді 2024 року позивач звернувся до адвоката за правовою консультацією щодо розміру пенсійного забезпечення та роз'яснення показників, вказаних у рішенні №951090132186 від 01.07.2024 року. За результатом адвокатського запиту було отримано відповідь, що при призначені позивачу пенсії за віком відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн. Це показник за три календарні роки 2014-2016 року. Одночасно з цим відповідач повідомив, що на дату надання відповіді розмір пенсії обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати, що становить 7994,47 грн. (3764,40 х 1,17 X 1,11 X 1,11 X 1,14 х 1,197 х 1,0796).
Позивач зазначає, що лише з 01.07.2024 року він мав можливість дізнатись які показники доходу, страхового стажу, показника середньої заробітної плати були враховані відповідачем під час розгляду питання про призначення пенсії за віком. Слід зазначити, що за захистом свого порушеного права позивач звернувся ще наприкінці листопада 2024 року. Ухвалою суду від 05.12.2024 року відкрито провадження по справі №420/37384/24 та прийнято позов до розгляду. Однак суд ухвалою від 26.03.2025 року залишив позов без розгляду у зв'язку із тим, що вважав, що позивачем порушено строк звернення до суду без поважних причин. Тобто враховуючи те, що позивачем було отримано від відповідача розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії лише 01.07.2024 року (рішення №951090132186 від 01.07.2024 року) та звернення до суду наприкінці листопада 2024 року (справа №420/37384/24), то звернення відбулось в межах шестимісячного строку. Крім того, позивач зазначає, що введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного етану в Україні» є поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану га запровадження воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указу Президента України №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указу Президента України №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та всіх наступних актів Президента України щодо продовження воєнного стану, Рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану процесуальні строки можуть бути продовжені до закінчення воєнного стану в Україні. Тому позивач просить врахувати ці обставини та поновити йому строк на звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суддя враховує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду та поважність пропуску цього строку з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначає, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом №1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 виклала правову позицію щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України відповідно до якої:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу була призначена 16.06.2023 року, а з відповідним запитом щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії представник позивача звернувся до відповідача 25.11.2024 року, що не можна вважати зверненням без зволікань та протягом розумного строку.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Вказані висновки суду відповідають позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 460/567/21.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позивачем без поважних причин було допущено строк звернення до суду з вказаним позовом.
Ані зі змісту позовної заяви, ані зі змісту заяв про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, не встановлено судом, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.
Представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законом строку та наведені представником позивача обставини носять суб'єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
За викладених обставин, суд визнає наведені представником позивача у заяві про поновлення процесуального строку підстави неповажними.
Про наявність інших підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, представник позивача у заяві не повідомляє.
Так, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» №11681/85).
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, позивач вже звертався до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування показника середньої заробітної плати у розмірі 7994,47 грн. при призначені позивачу пенсії за віком на підставі заяви від 16.06.2023 року, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу з 16.06.2023 року (дата звернення), із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2020, 2021, 2022 роки), з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою від 26 березня 2025 року у справі №420/37384/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, ухвала набрала законної сили та позивачем не оскаржена.
Суддя також не приймає до уваги доводи представника позивача, що введення на території України воєнного стану є підставою для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Згідно висновків Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 року у справі №990/115/22 питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Натомість, позивачем у вказаній заяві не наведено обставин та не надано доказів, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій, пов'язаних з введенням на території України воєнного стану, а також не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.
Верховний Суд вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне провадження з посиланням на воєнний стан виклав правову позицію (ухвала від 04.05.2022 року справа №420/18244/21) відповідно до якої саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до Верховного Суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання касаційної скарги.
Таким чином, неможливість участі в адміністративному процесі суб'єкта владних повноважень під час воєнного стану повинно бути пов'язано з наявністю об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному здійсненню відповідних процесуальних дій.
Враховуючи недоведеність заявником існування об'єктивно непереборних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з цими вимогами, суд визнає неповажними зазначені заявником в заяві причини пропуску строку звернення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, а вказані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду суд визнає неповажними.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, суд приходить до висновку, що наявні правові підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ст.ст. 122, 169, 248, 294, 295 КАС України, суддя, -
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 звернення до суду з даним позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - повернути без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду в порядку, передбаченому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА