20 червня 2025 рокусправа № 380/5662/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ-ї групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до Дня Незалежності за 2023 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ-ї групи, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» на момент проведення виплат, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №754 від 21.07.2003, позивач отримав разову грошову виплату до Дня Незалежності у 2023 році в розмірі 2900,00 грн. Вважаючи, що він має право на отримання такої винагороди у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, однак відповіді не отримав. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 20.03.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 20.12.2024 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23.
05.04.2024 за вх.№ 7049ел. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 3 Порядку №754 грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 року в такому розмірі: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: І групи - 3100 грн, ІІ групи - 2900 грн, ІІІ групи - 2700 грн. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатило позивачу грошову допомогу відповідно до Постанови №754 в розмірі 2900,00 грн. Головне управління ПФУ діяло в межах повноважень та відповідно до чинних нормативно-правових актів. Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
09.07.2024 за вх.№ 52150 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 05.06.2025 провадження у справі поновлено.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993.
У серпні 2023 року позивачу була виплачена щорічна разова грошова допомога до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 2900,00 грн.
Позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій зазначив, що має право на отримання щорічна разова грошова допомога до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, однак відповіді не отримав.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.
Відносини щодо соціального захисту ветеранів війни регулюються Законом № 3551-XII. Статтею 12 цього Закону визначено пільги учасникам бойових дій.
Позивач посилається на редакцію частини четвертої статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-XIV), яка передбачала, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом № 2983-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, було внесено зміни до Закону № 3551-XII. Зокрема, частину п'яту статті 12 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції: “Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Також цим Законом було виключено статтю 17-1 Закону № 3551-XII, яка регулювала виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Отже, з 15 квітня 2023 року законодавець змінив дату виплати допомоги (з 5 травня на День Незалежності України) та делегував Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та розміри такої виплати.
На виконання зазначених норм, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.07.2023 № 754 “Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» (далі - Постанова КМУ № 754).
Відповідно до п. 3 Постанови № 754 грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 р. в такому розмірі:
1) особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
I групи - 3100 гривень;
II групи - 2900 гривень;
III групи - 2700 гривень;
2) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень;
3) особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень;
4) членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге,- 650 гривень;
5) учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, здійснив виплату позивачу допомоги за 2023 рік у розмірі 2700 грн, керуючись саме Постановою КМУ № 754.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України установлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
14 травня 2025 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у зразковій справі № 440/14216/23, предметом спору в якій було питання правомірності виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не у розмірі, обчисленому виходячи з мінімальних пенсій за віком згідно з попередніми редакціями Закону № 3551-XII.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких ключових висновків:
щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом № 3551-XII, є видом державної соціальної допомоги, має допоміжний характер і не є складовою конституційного права на соціальний захист (ст. 46 Конституції), яка не може бути скасована законом;
Верховна Рада України, прийнявши Закон № 2983-IX та внісши зміни до Закону № 3551-XII (зокрема, до статей 12, 13 та ін.), якими делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової виплати, діяла в межах своїх повноважень. Ці законодавчі зміни є чинними та неконституційними не визнавалися;
положення статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не поширюються на визначення розміру цієї конкретної допомоги, оскільки її розмір не є безпосередньо гарантованим Конституцією, а встановлюється законом;
Кабінет Міністрів України, встановлюючи розміри допомоги відповідними постановами (для 2023 року - Постанова № 754, для 2024 року - Постанова № 369), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом;
попередні редакції Закону № 3551-XII, які встановлювали розмір допомоги у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, втратили чинність з набранням чинності Законом № 2983-IX.
органи Пенсійного фонду України, здійснюючи виплату допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі чинної редакції Закону № 3551-XII, діють правомірно.
Аргументи позивача щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, яким було визнано неконституційним пункт 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, не спростовують висновків Великої Палати. Зазначене рішення КСУ стосувалося ситуації, коли повноваження Кабміну випливали з Бюджетного кодексу. Однак Закон № 2983-IX вніс зміни безпосередньо до спеціального Закону № 3551-XII, що є іншою правовою ситуацією, яку Велика Палата визнала правомірною.
Також, посилання позивача на попередню практику Касаційного адміністративного суду (зокрема, постанову від 13.06.2023 у справі № 560/8064/22) мають оцінюватися з урахуванням того, що постанова Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23 є останнім та обов'язковим для врахування висновком у подібних правовідносинах.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, виплативши позивачу - особі з інвалідністю ІІ групи - щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 2900 грн, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, зокрема статтею 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону №2983-IX) та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754.
Отже, заявлений позов є безпідставним, а тому суд відмовляє у його задоволенні.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна