про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
19 червня 2025 року Справа 320/30238/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І. отримавши та розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про відмову у скасуванні постанови Військоволікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 № 8/13/316 від 26 лютого 2025 року, яке оформлено відповіддю начальника комісії - голова військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України полковника медичної служби Дмитра Мірошниченко вих. № 598/4/9246 від 14 квітня 2025 року;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 06 березня 2025 року, яка доповнена зверненням від 21 березня 2025 року, на постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка оформлена Довідкою № 8/13/316 від 26 лютого 2025 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
19.06.2025 відділом діловодства суду зареєстровано заяву про забезпечення позову подану представником позивача в якій вона просить суд:
- зупинити дію постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була прийнята у формі Довідки №8/13/316 від 26 лютого 2025 року, до набрання остаточного рішення у справі № 320/30238/25 законної сили.
Дослідивши отриману заяву про забезпечення позову, та документи додані до неї, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача вказує, що 26.02.2025 за результатами проведеного медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби. Однак, позивач із результатами проходження медичного огляду, проведеного з метою визначення ступеня його придатності до проходження військової служби, не погоджується оскільки при прийнятті постанови не було враховано документи надані позивачем на підтвердження його фізичного здоров'я.
Також, заявник вказує, що ВЛК під час проведення медичного огляду не врахувала стан його здоров'я, нові обстеження не проводились, на огляд до лікаря онколога його ніхто не направляв, також медичний огляд був проведений неповно, поверхнево, з істотними порушеннями Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, на підставі необ'єктивної оцінки стану здоров'я, а також не виконання лікарями ВЛК усіх необхідних процедур проведення огляду, що вплинуло на прийняте рішення, яке не відображає реальний стан здоров'я позивача та його придатності до військової служби.
З огляду на прийняте рішення ВЛК про придатність позивача до проходження військової служби, представник позивача вважає, що вказані порушення навмисно було допущено працівниками ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою порушення прав позивача шляхом визнання його придатним для несення військової служби, та його подальшої незаконної мобілізації.
Позивач вважає, що враховуючи стан його здоров'я, наразі існує нагальна необхідність для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, наявність діючої, проте незаконної, постанови Військоволікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була прийнята у формі Довідки № 8/13/316 від 26 лютого 2025 року щодо придатності ОСОБА_1 до несення військової служби слугуватиме її виконанню та незаконній мобілізації фактично непридатного до несення військової служби позивача ще до прийняття остаточного рішення у справі.
Також, заявник вказує, що іншого ефективного способу для захисту прав ОСОБА_1 , окрім як зупинення дії постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була прийнята у формі Довідки №8/13/316 від 26 лютого 2025 року, до набрання остаточного рішення у справі №320/30238/25 законної сили, -немає.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в ній обґрунтування для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Перевірка наявності обставин порушених прав та законних інтересів заявника діями чи бездіяльністю відповідача з підстав зазначених та заявлених представником позивача у заяві про забезпечення позову, перевірка порушення відповідачем положень діючого законодавства під час проведення медичного огляду, є обов'язком суду під час вирішення справи по суті, та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірним діям чи бездіяльності відповідача до ухвалення рішення по суті.
Факт наявності порушення прав останнього потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів лише під час розгляду справи по суті, а не шляхом подачі заяви про забезпечення позову.
Зокрема, юридичний критерій правомірності прийняття спірної постанови (довідки), в тому числі вмотивованість і обґрунтованість такої постанови (довідки), підлягає дослідженню судом під час розгляду справи у позовному провадженні.
Також суд зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з'ясування чи додаткового доказування. Водночас, стверджувати про очевидність протиправності постанови, прийнятої у вигляді довідки, - на даній стадії процесу у суду немає підстав.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів заявника, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Окрім того, суд вважає, що позивачем не доведено, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, як і не надано доказів на підтвердження наявності таких обставин. Позиція ґрунтується на припущеннях, тобто на обставинах, які ймовірно можуть настати.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні такої заяви.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви представника позивача Бєлєвцової О.О. про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Войтович І. І.