про відмову в забезпеченні позову
20 червня 2025 року 320/29761/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до електронного реєстру інформації про моє виключення з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відповідні зміни до реєстру щодо мого виключення з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 ;
- судові витрати покласти на відповідача.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/29761/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та її розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею Парненко В.С. одноособово.
18.06.2025 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву позивача про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити позов шляхом заборони територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_4 , до моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі, вчиняти щодо ОСОБА_1 будь-які дії як щодо військовозобов'язаного, а саме: ініціювати розшук, здійснювати примусове доставлення до ТЦК, складати адміністративні протоколи, вручати повістки, направляти на повторну ВЛК, мобілізувати або вчиняти будь-які інші примусові дії.
В обґрунтування поданої заяви позивач вказує на те, що зміст позовної заяви у справі зводиться до встановлення його правового статусу як такого, що не є військовозобов'язаним. У разі, якщо до моменту ухвалення рішення суду буде застосовано мобілізаційні або адміністративні заходи щодо позивача - судове рішення втратить ефективність, а шкода, завдана його правам, буде непоправною.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 статті 151 КАС України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Предметом спору у цій справі є протиправна, на думку позивача, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до електронного реєстру інформації про виключення з військового обліку позивача.
У своїй заяві про забезпечення позову позивач просить суд заборонити територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти щодо ОСОБА_1 будь-які дії як щодо військовозобов'язаного, а саме: ініціювати розшук, здійснювати примусове доставлення до ТЦК, складати адміністративні протоколи, вручати повістки, направляти на повторну ВЛК, мобілізувати або вчиняти будь-які інші примусові дії.
При цьому, позивач не оскаржує у позовній заяві дії відповідача щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, розшуку, примусового доставлення до ТЦК, складання адміністративних протоколу щодо позивача, вручення повістки, направлення на повторне проходження ВЛК. Такі дії відповідача не є предметом заявленого спору.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти вказані вище дії не відповідає порушеному праву позивача за захистом якого він звернувся до суду.
Крім того, пунктом 5 частини 3 статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Таким чином, обраний заявником спосіб забезпечення позову за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України, не допускається.
Окрім цього, суд вказує на те, що заява не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову, та не містить доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Суд зазначає, що лише сама незгода позивача з бездіяльністю відповідача щодо невнесення до електронного реєстру інформації про виключення з військового обліку не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову лише через потенційну можливість призову позивача, ініціювання його розшуку, примусового доставлення до ТЦК, складання адміністративних протоколів, вручення повістки, направлення на повторне проходження ВЛК, тощо.
З огляду на викладене, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Парненко В.С.