про відмову в забезпеченні позову
19 червня 2025 року м. Київ № 320/30745/25
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., ознайомившись із заявою і доданими до нього матеріалами про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови актуалізувати та внести відповідні, персональні, облікові дані ОСОБА_1 у застосунку «Резерв+» та у Єдиному державному Реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов?язаного від 08.04.2024 №4/1424;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 актуалізувати та внести відповідні, персональні, облікові дані ОСОБА_1 у застосунку «Резерв+» та у Єдиному державному Реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного від 08.04.2024 №4/1424.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відділом документообігу (канцелярією) Київського окружного адміністративного суду 19.06.2025 зареєстровано та передано до розгляду судді заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову зазначено про те, що у разі призову позивача на військову службу під час мобілізації, він набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його прав та виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. За посиланням позивача, якщо він набуде статусу військовослужбовця, то вирішення питання актуалізації та внесення відповідних, персональних, облікових даних у застосунку «Резерв+» та у Єдиному державному Реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», громадянина, який вже є військовослужбовцем, є неможливим, оскільки його правовідносини з військовою частиною будуть регулюватись Законом України «Про військовий обов?язок та військову службу», яким передбачено перелік підстав вже для звільнення з військової служби. Таким чином, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити виконання рішення суду та унеможливити ефективний захист його прав.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведених положень КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №580/2403/19.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до набрання судовим рішенням у справі законної сили
Так, на переконання позивача, у разі його мобілізації до моменту набрання судовим рішенням законної сили, вирішення питання актуалізації та внесення відповідних, персональних, облікових даних у застосунку «Резерв+» та у Єдиному державному Реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», громадянина, який вже є військовослужбовцем, буде неможливим.
Суд звертає увагу, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Окрім того, суд зазначає, що спірні правовідносини у даній справі не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме щодо ненадання відстрочки.
Предметом позову у даній справі є оскарження дій та бездіяльності відповідача щодо відмови актуалізувати та внести відповідні, персональні, облікові дані ОСОБА_1 у застосунку «Резерв+» та у Єдиному державному Реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов?язаного від 08.04.2024 №4/1424
Враховуючи, що предметом оскарження у даній справі є не рішення, дії чи бездіяльність територіального центру комплектування та соціальної підтримки про ненадання відстрочки, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є адекватним предмету спору у даній справі.
У той же час, право особи на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначено статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а порядок реалізації постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Пунктом 63 Порядку №560 передбачено, що військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Водночас, позивач не надав доказів про те, що відповідач направив позивача для проходження медичного огляду чи приймав інші рішення (вчиняв дії) щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації саме станом на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову.
Наведене свідчить про відсутність обставин, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №140/9734/24.
При цьому, сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. від 19.06.2025 №41295) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.
Суддя Перепелиця А.М.