ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" червня 2025 р. справа № 300/8660/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (орган медичного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
13.11.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправними дії щодо відмови у скасуванні та зміні причинної-наслідкового зв'язку захворювання та зобов'язання скасувати пункту 12 постанови ВЛК про причинний зв'язок та змінити його шляхом пов'язання, захворювання, так, пов'язані з проходженням військової служби.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків, які позивач усунув у строк встановлений судом, шляхом подання уточненої позовної заяви.
02.12.2024 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач позовні вимоги щодо предмету даного адміністративного позову обґрунтовує тим, що відповідач зробив невірний та необґрунтований висновок щодо відсутності причинного зв'язку захворювань із проходженням військової служби, внаслідок чого відмовив в скасуванні причинно-наслідкового зв'язку захворювання та зміні його, шляхом так, пов'язане з проходженням військової служби.
18.11.2024 адміністративний позов, а 02.12.2024 ухвалу про відкриття провадження від 02.12.2024 надіслано відповідачу в його електронний кабінет. Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заяві по суті справи, встановив наступне.
12.10.2022 Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , на підставі статті 61-в, графи ІІ, визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою Військово-лікарської комісії за № 180/14/2419 від 12.10.2022.
Відповідно до довідки НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України за № 12/2775 від 15.12.2023, ОСОБА_1 в період з 12.01.2023 до 03.02.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті Соледар Бахмутського району Донецької області.
Згідно з свідоцтвом про хворобу за № 268/92, 01.03.2023 Госпітальна військово-лікарська комісія Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України за розпорядженням начальника ГВМКЦ (ЦКГ) ДПС України від 28.02.2023, провела огляд стану здоров'я позивача, встановила, що захворювання позивача, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби (пункт 12 свідоцтва). Згідно пункту 13 цього свідоцтва: постанова військово-лікарської комісії про придатність до військової служби. На підставі статтей 61-а, 49-в графи ІІ Розладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби: непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 210-ОС від 13.04.2023, звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення: солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника відділення інспекторів прикордонної служби (на ББА) першої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування №1, за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у відставку, як такого, що визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Захворювання, НІ, не пов'язані з проходженням військової служби.
28.11.2023 позивачу з 01.03.2023 встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності захворювання, НІ, не пов'язані з проходженням військової служби.
05.06.2024 начальником НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України затверджено акт за №10-24 про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем ОСОБА_1 під час виконання ним обов'язків військової служби, а саме: 13.01.2023 під час оборони позиції в районі міста Соледар Бахмутського району Донецької області. Причини нещасного випадку: протиправні дії невстановлених осіб в умовах військової агресії з боку російської федерації, які вчинені на території України шляхом застосування зброї відносно військовослужбовців Державної прикордонної служби України.
Також, 05.06.2024 начальником НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України затверджено акт за №10-24 розслідування нещасного випадку, що стався 13.01.2023 в НОМЕР_2 прикордонному загоні. Висновками комісії встановлено, що нещасний випадок, що мав місце з солдатом ОСОБА_1 вважати таким, що стався під час виконання ним обов'язків військової служби, в районі ведення (бойових) дій, будучи включеним до складу угрупувань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії російської федерації проти України. До нещасного випадку призвели протиправні дії невстановлених осіб в умовах військової агресії з боку російської федерації, які вчинені на території України шляхом застосування зброї відносно військовослужбовців Державної прикордонної служби України.
16.07.2024 Центральною військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України розглянута заява позивача про переогляд в частині рішення комісії ВЛК та додані до неї матеріали. За результатами розгляду матеріалів позивача поінформовано про наступне: при розгляді матеріалів заяви відсутні медичні документи (ф. 100, виписки із лікувальних закладів, консультативні огляди профільних спеціалістів, дані УЗД, рентгенологічного обстеження, тощо), що вказують про факт травми лівого колінного суглобу, отриманої 13.01.2023 р., її обліку, діагностики та лікування у період травмування. У свідоцтві про хворобу №268/92 від 01.03.23 дані про отримання травми лівого колінного суглобу від 13.01.2023 відсутні, натомість є запис у розділі скарги: «У грудні 2022 року отримав повторну травму лівого колінного суглоба (документальне підтвердження відсутнє)». Показання свідків не є підставою для встановлення у військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) факту перенесеного захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва. На теперішній час є чинною постанова госпітальної ВЛК Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) ДПСУ (ГВЛК ГВМКЦ ДПСУ) за № 268/92 від 01.03.2023р. Постанова оформлена у відповідності до Положення та вимог Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо статей, що визначають ступінь придатності до військової служби. Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлено вірно. ЦВЛК ДПСУ не встановила підстав щодо скасування та перегляду постанови ГВЛК ГВМКЦ ДПСУ за № 268/92 від 01.03.2023.
30.09.2024 Центральною військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України повторно розглянута заява позивача. За результатами повторного розгляду встановлено: за період від 13.01.2023 до 17.02.2023, за запитами до військових частин, де позивач проходив військову службу, а саме: 1 та НОМЕР_2 прикордонні загони, факт отримання травми не підтверджується, відсутні дані щодо звернення по причині отриманої травми, витяги щодо позивача із журналу бойових дій про санітарні втрати, відсутня первинна облікова документація, медичні документи (ф. 100, виписки із лікувальних закладів, консультативні огляди профільних спеціалістів, дані УЗД, рентгенологічного обстеження, тощо), що підтверджують травму лівого колінного суглобу, її обліку, діагностики та лікування у догоспітальний період. Дана Інформація також відсутня із лікувальних закладів охорони здоров'я, зокрема, міської лікарні № 2 м. Краматорськ. ЦВЛК ДПСУ не встановила підстав щодо скасування та перегляду постанови ГВЛК ГВМКЦ ДПСУ за № 268/92 від 01.03.2023.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у скасуванні та зміні причинної-наслідкового зв'язку захворювання, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачене Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Як встановлено частино 3 статті 1 Закону №2232 військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Підпунктом "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану здійснюється: за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Суд, відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до цих правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та з метою якісного відбору громадян на військову службу за контрактом, медичного огляду військовослужбовців для визначення ступеня придатності до військової служби та льотного складу до льотної роботи, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 333 від 06 травня 2009 року затверджено Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України (далі - Положення).
Це Положення (в редакції чинній станом на 16.07.2024) визначає порядок проведення військово-лікарськими комісіями Держприкордонслужби медичного огляду громадян призовного віку, військовозобов'язаних та жінок, які приймаються на військову службу за контрактом, кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах (далі - ВВНЗ), військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України, працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I, II груп патогенності, працівників суден забезпечення плавскладу та працівників льотного складу Держприкордонслужби з метою визначення їх придатності за станом здоров'я до військової служби (роботи за фахом), установлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв та визначення необхідності і умов застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пунктів 1, 2 глави 2 розділу ІІ Положення, Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України (далі - ЦВЛК) є органом медичного забезпечення Держприкордонслужби, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки та штампи. Формування структури та штату ЦВЛК здійснюється відповідно до профілю її діяльності, покладених на неї завдань, кваліфікаційних вимог до персоналу.
ЦВЛК є органом вищого рівня із проведення медичного огляду ВЛК в Держприкордонслужбі і здійснює методичне керівництво діяльністю ВЛК Держприкордонслужби з питань проведення медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення.
Згідно з пунктом 8 глави 2 розділу ІІ Положення, ЦВЛК, серед іншого, має право: приймати постанови згідно з цим Положенням, переглядати або скасовувати постанови постійно діючих, тимчасово діючих ВЛК (ЛЛК) нижчого рівня, переглядати власні постанови; оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення; перевіряти роботу ВЛК (ЛЛК) з питань організації та проведення ними медичного огляду; витребовувати документи, що характеризують обставини отримання особою, що оглядається, захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: матеріали службового розслідування, дізнання або судового розгляду, витяги з наказів, форми Нвс-5, Нвс-1, НПвс (додатки 1-3 до Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2016 року № 199, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 18 квітня 2016 року за № 574/28704) (далі - Інструкція); документи з особових та пенсійних справ, медичні документи; за погодженням з Адміністрацією Держприкордонслужби залучати лікарів-спеціалістів закладів охорони здоров'я Держприкордонслужби, представників органу Держприкордонслужби, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для визначення результатів медичного огляду; ініціювати направлення в заклади охорони здоров'я Держприкордонслужби на контрольний та повторний огляди військовослужбовців та членів їх сімей, військовозобов'язаних, працівників Держприкордонслужби; запитувати від закладів охорони здоров'я, органів Держприкордонслужби, військових комісаріатів та ВВНЗ інформацію для узагальнення та оцінки результатів медичного огляду ВЛК (ЛЛК); розглядати, переглядати та скасовувати, затверджувати (не затверджувати), а також контролювати постанови будь-якої ВЛК (ЛЛК), строк розгляду свідоцтв про хворобу становить не більше 10 робочих днів з дня їх отримання ЦВЛК; розглядати документи ВЛК, які складені за результатами проведених у разі направлення медичних оглядів військовослужбовців в закладах охорони здоров'я інших військових формувань, та виносити власну постанову; у разі незатвердження постанови ВЛК (ЛЛК) скасовувати її та протягом п'яти робочих днів з дати її скасування виносити іншу постанову із зазначеного питання; надавати роз'яснення щодо формулювань постанов ВЛК (ЛЛК).
Пунктом 12 глави 2 розділу ІІ Положення постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Згідно з нормами глави 11 розділу ІІІ Положення постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. ВЛК при винесенні постанови оцінює висновки лікарів за результатами медичного огляду в закладі охорони здоров'я Держприкордонслужби, документи особи, які характеризують стан її здоров'я, з інших закладів охорони здоров'я (результати обстежень, висновки лікарів і спеціалістів тощо) за наявності, які є додатковими матеріалами для встановлення діагнозу. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні, у разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК (пункт 1).
Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються та переглядаються ЦВЛК. За рішенням ЦВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови ВЛК інших військових формувань, які винесені стосовно військовослужбовців Держприкордонслужби, підлягають обов'язковому розгляду ЦВЛК Держприкордонслужби з прийняттям власної постанови (пункт 2).
При медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: придатний; непридатний: до військової служби з виключенням з військового обліку (пункт 3).
Постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва, наведені у главі 12 цього розділу (пункт 7).
Відповідно до глави 12 розділу ІІІ Положення, яка визначає порядок встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців та колишніх військовослужбовців зі службою у Держприкордонслужбі, у разі, коли під час медичного огляду військовослужбовців Держприкордонслужби встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв (пункт 1).
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців Держприкордонслужби при медичному огляді визначають постійно діючі госпітальні (гарнізонні) ВЛК, у складних випадках - ЦВЛК (пункт 2).
Підпунктом 6 пункту 4 глави 12 розділу ІІІ Положення встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Захворювання (поранення, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності; у такому самому формулюванні приймаються постанови ВЛК при медичному огляді військовослужбовців за результатами захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.
Таким чином, якщо захворювання виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, то у постанові ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв приймається таке формулюваннях: "Захворювання (поранення, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби".
Досліджуючи причинно-наслідковий зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням позивачем військової служби, суд зазначає таке.
Як встановив суд вище, 12.10.2022 Військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 визнала позивача придатним до військової служби. В період з 12.01.2023 до 03.02.2023 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті Соледар Бахмутського району Донецької області.
Згідно акта про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби від 05.06.2024 за №10-24 та акта розслідування нещасного випадку, що стався 13.01.2023 в НОМЕР_2 прикордонному загоні від 05.06.2024 за №10-24, з позивачем 13.01.2023 стався нещасний випадок під час виконання ним обов'язків військової служби, в районі ведення (бойових) дій, будучи включеним до складу угрупувань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії російської федерації проти України. До нещасного випадку призвели протиправні дії невстановлених осіб в умовах військової агресії з боку російської федерації, які вчинені на території України шляхом застосування зброї відносно військовослужбовців Державної прикордонної служби України.
Внаслідок нещасного випадку, згідно діагнозу, зазначеного в пункті 12 свідоцтва про хворобу за № 268/92 від 01.03.2023, у позивача виявлено віддалені наслідки травми лівого колінного суглобу (2018р.) та залишкові явища операції (19.04.2022р.) - артроскопії, пластики передньої схрещеної зв'язки лівого колінного суглоба з приводу тотального розриву передньої схрещеної зв'язки та вираженою передньо-медіальною нестабільністю лівого колінного суглоба у вигляді післятравматичного варусного гонартрозу лівого колінного суглоба III ст., передньо-медіальної розхитаності, радіального розриву заднього рогу медіального меніска та переднього рогу латерального меніска, пошкодження середньої третини імпланту передньої схрещеної зв'язки, вираженого больового синдрому із значним порушенням функції лівого колінного суглоба. Консолідований перелом 7-го ребра справа. Часткова вторинна адентія верхньої та нижньої щелепи. Обмежений міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз шийного відділу хребта за наявності об'єктивних даних та без порушення функції. Хронічна цервіко-краніалгія, нестійка ремісія. У зв'язку з чим визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Таким чином, суд вважає, що захворювання позивача, яке стало підставою для визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, виникло до військової служби і у період служби досягло такого розвитку, який призвів до непридатності до військової служби.
Крім того, у матеріалах даної адміністративної справи наявний витяг з журналу бойових дій; направлення позивача на рентгенологічне дослідження на лівий колінний суглоб, з описом такого дослідження; виписки із медичної картки стаціонарного хворого - ОСОБА_1 Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» № 1752/2023, 5187/2024, Комунального некомерційного підприємства «Лисецька Лікарня» Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 2097, № 4572.
За встановлених обставин та доданих позивачем документі, суд вважає, що захворювання позивача (травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. А тому у постанові ВЛК про причинний зв'язок захворювань (травми) повинно мати міце формулювання: "Захворювання (поранення, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби".
Як встановив суд, позивач скерував до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України заяви про переогляд в частині рішення комісії ВЛК та відповідні документи.
Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України листами № 13.1/622 від 16.07.2024, № 13.1/839 від 30.09.2024 повідомила позивача про те, що є чинною постанова Госпітальної ВЛК Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) ДПСУ (ГВЛК ГВМКЦ ДПСУ) за № 268/92 від 01.03.2023р. Постанова оформлена у відповідності до Положення та вимог Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо статей, що визначають ступінь придатності до військової служби. Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлено вірно. ЦВЛК ДПСУ не встановила підстав щодо скасування та перегляду постанови ГВЛК ГВМКЦ ДПСУ за № 268/92 від 01.03.2023.
Як встановив суду, Положенням про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України встановлено, що особа, яка не погоджується з висновком ВЛК, може оскаржити його до Центральної військово-лікарської комісії, надати додаткові данні чи матеріали обстеження та обґрунтування. ЦВЛК, серед іншого, має право: приймати постанови згідно з цим Положенням, переглядати або скасовувати постанови постійно діючих, тимчасово діючих ВЛК (ЛЛК) нижчого рівня, переглядати власні постанови; оглядати військовослужбовців; у разі незатвердження постанови ВЛК (ЛЛК) скасовувати її та протягом п'яти робочих днів з дати її скасування виносити іншу постанову із зазначеного питання; надавати роз'яснення щодо формулювань постанов ВЛК (ЛЛК).
З урахуванням вищенаведеного, ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.
Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Отже, в даних правовідносинах має місце протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 245 даного Кодексу у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При цьому, суд зазначає, що відповідач правом подання відзиву на позовну заяву без поважних причин не скористався, тому суду відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України кваліфікує це як визнання позову.
Відтак, вирішуючи зміст позовних вимоги, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частинами 2, 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття постанови, за наслідками розгляду заяв позивача про переогляд в частині рішення комісії Госпітальної військово-лікарської комісія Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України за № 268/92 від 01.03.2023, а для поновлення порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача переглянути постанову Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України за № 268/92 від 01.03.2023 за встановленим порядком.
За таких обставин, суд вважає, що даний адміністративний позов слід задовольнити частково.
Судові витрати, які відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розподілу, на момент розгляду справи відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (орган медичного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України) щодо неприйняття постанови, за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 про переогляд в частині рішення комісії Госпітальної військово-лікарської комісія Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України за № 268/92 від 01.03.2023.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України (орган медичного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 00034039) переглянути постанову Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України за № 268/92 від 01.03.2023 за встановленим порядком.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційної адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.