ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" червня 2025 р. справа № 300/1212/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 (далі також, - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також - ГУ ПФУ в Донецькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також ГУ ПФУ в Івано-Франківській області - третя особа) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області за №091630016030 від 23.01.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Приймаючи таке рішення відповідач безпідставно не зараховано, зокрема, період роботи з 27.12.1996 по 16.09.1997 у ВАТ "Таксопарк", оскільки згідно із записами трудової книжки від 25.01.1993 серія НОМЕР_1 , наявне виправлення в даті наказу про зарахування на роботу, наказ про звільнення з роботи дописано іншими чорнилами; період роботи з 18.09.1997 по 16.03.1999 у ТОВ "Желюки", оскільки відсутні підстави звільнення з роботи а також періоди роботи в російській федерації з 05.12.2007 по 22.10.2008, з 27.12.2008 по 12.07.2009, з 20.08.2009 по 24.11.2009, з 29.01.2010 по 10.01.2011, з 23.02.2011 по 20.12.2011, з 29.03.2012 по 27.01.2013, з 02.03.2013 по 27.11.2013, з 27.12.2013 по 04.07.2014, з 30.08.2014 по 12.10.2014, з 16.10.2014 по 12.08.2015 у філії "5-ий Автобусний парк" згідно трудової книжки від 05.09.1985 серії НОМЕР_2 , оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991 включно у зв'язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Вважає дії ГУ ПФУ Донецькій області щодо відмови у зарахуванні до його загального страхового стажу заданих періодів роботи, зокрема, й у російській федерації, та у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" неправомірними та такими, що порушує моє право на соціальне забезпечення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.45-46).
Відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, у якому зокрема зазначив, що рішенням №091630016030 від 23.01.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначив, що позивачу не зараховано зокрема, період роботи з 27.12.1996 по 16.09.1997 у ВАТ "Таксопарк", оскільки згідно із записами трудової книжки від 25.01.1993 серія НОМЕР_1 , наявне виправлення в даті наказу про зарахування на роботу, наказ про звільнення з роботи дописано іншими чорнилами; період роботи з 18.09.1997 по 16.03.1999 у ТОВ "Желюки", оскільки відсутні підстави звільнення з роботи а також періоди роботи в російській федерації з 05.12.2007 по 22.10.2008, з 27.12.2008 по 12.07.2009, з 20.08.2009 по 24.11.2009, з 29.01.2010 по 10.01.2011, з 23.02.2011 по 20.12.2011, з 29.03.2012 по 27.01.2013, з 02.03.2013 по 27.11.2013, з 27.12.2013 по 04.07.2014, з 30.08.2014 по 12.10.2014, з 16.10.2014 по 12.08.2015 у філії "5-ий Автобусний парк" згідно трудової книжки від 05.09.1985 серії НОМЕР_2 , оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991 включно у зв'язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Просила суд в задоволенні позову відмовити (а.с.64-71).
Третя особа, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалося правом на подання пояснення. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у поясненні, у якому зокрема зазначив, що позивачу не зараховано період роботи з 27.12.1996 по 16.09.1997 у ВАТ "Таксопарк", оскільки згідно із записами трудової книжки від 25.01.1993 серія НОМЕР_1 , наявне виправлення в даті наказу про зарахування на роботу, наказ про звільнення з роботи дописано іншими чорнилами; період роботи з 18.09.1997 по 16.03.1999 у ТОВ "Желюки", оскільки відсутні підстави звільнення з роботи а також періоди роботи в російській федерації з 05.12.2007 по 22.10.2008, з 27.12.2008 по 12.07.2009, з 20.08.2009 по 24.11.2009, з 29.01.2010 по 10.01.2011, з 23.02.2011 по 20.12.2011, з 29.03.2012 по 27.01.2013, з 02.03.2013 по 27.11.2013, з 27.12.2013 по 04.07.2014, з 30.08.2014 по 12.10.2014, з 16.10.2014 по 12.08.2015 у філії "5-ий Автобусний парк" згідно трудової книжки від 05.09.1985 серії НОМЕР_2 , оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991 включно у зв'язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Просив суд в задоволенні позову відмовити (а.с.52-60).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позовну заяву, встановив такі обставини.
Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців. бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 26 цього Закону починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України № 1058-IV набрав чинності 01.01.2004, до цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ.
Статтею 56 Закону №1788-ХІІ визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Так, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Таким чином, до набрання чинності 01.01.2004 Законом №1058-IV, періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до статті 3 та 56 Закону №1788-ХІІ на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи, а з 01.01.2004 - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків.
За змістом статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Таким чином, ГУ ПФУ в Донецькій області на підставі відомостей трудової книжки, ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 від 25.01.1983, зараховано позивачу 24 роки 02 місяці 14 днів.
Записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 підтверджується, що він:
- 27.12.1996 прийнятий на роботу у ВАТ "Таксопарк" водієм 2-го класу на л/таксі (запис № 13);
- 16.09.1997 звільнений з роботи за ст. 38 КЗпїІ України за власним бажанням (запис №14);
- 18.09.1997 прийнятий на роботу у ТОВ "Желюки ЛТД" водієм 1 класу на автомобіль ІЖ - 2715 (запис № 15);
- 16.03.1999 звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис №16) (а.с.18).
Вказані періоди роботи не зараховані до загального страхового стажу позивача, оскільки в даті наказу ВАТ "Таксопарк" про зарахування на роботу наявне виправлення, а наказ про звільнення з роботи дописано іншими чорнилами; період роботи у ТОВ "Желюки" не зараховано, оскільки відсутні підстави звільнення з роботи.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зі змісту наданих ТзОВ "Таксопарк" належним ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм 1-го класу в бригаду №2 на а/м марки ГАЗ-24 л/таксі на підміну з 27.12.1996, видано листок проходження стажування і спецпідготовки, а згідно наказу №85-к від 16.09.1997 позивача звільнено з роботи з 16.09.1997 за ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.24-25).
Отже, даними наказами підтверджується факт працевлаштування та звільнення позивача з роботи у ВАТ "Таксопарк", що узгоджується із записами №№13, 14 його трудової книжки НОМЕР_3 (а.с.18).
Крім того, довідкою ТзОВ "Таксопарк" від 27.06.2024 №012 підтверджено факт реорганізації ВАТ "Таксопарк" у ТзОВ "Таксопарк" (а.с.21).
Також суд вважає, що не зазначення повноважною особою ТОВ "Желюки ЛТД" у трудовій книжці позивача підстави його звільнення з роботи 16.03.1999 не може слугувати достатньою підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи у даному ТОВ, оскільки відповідно до пункту 4 Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, зважаючи на те, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця, а саме ТОВ "Желюки ЛТД", у позивача відсутній обов'язок нести відповідальність за правильність оформлення трудової книжки та внесення записів до неї.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, тобто на роботодавця, а не для робітника й не може впливати на його особисті права.
При цьому, суд звертає увагу на те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Відповідний правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а, від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
За наведених обставин, суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 27.12.1996 до 16.09.1997 включно у ВАТ "Таксопарк", а також з 18.09.1997 до 16.03.1999 включно у ТОВ "Желюки ЛТД".
Також, записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 05.09.1985 із вшитим до неї вкладишем НОМЕР_4 від 02.02.2010 підтверджується, що ОСОБА_1 :
- 05.12.2007 прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" водієм лінійного автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах по 1 класу, а з 17.03.2008 - водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах (запис №16, 17);
- 22.10.2008 звільнений за угодою сторін за п.1 ч. І ст. 77 Трудового кодексу РФ (запис №18);
- 27.12.2008 прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 1 класу (запис №19);
- 12.07.2009 звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ч. І ст. 77 Трудового кодексу РФ (запис №20);
- 20.08,2009 прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 1 класу (запис №21);
- 24.11.2009 звільнений за угодою сторін за п.1 ч. І ст. 77 Трудового кодексу РФ (запис №22);
- 29.01.2010 прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 1 класу (запис №23);
- 10.01.2011 звільнений за угодою сторін за п.1 ч. І ст. 77 Трудового кодексу РФ (запис №24);
- 23.02.2011 прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 1 класу (запис №17);
- 20.12.2011 звільнений за угодою сторін за п.1 ч. І ст. 77 Трудового кодексу РФ (запис №26);
- 29.03.2012 прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 1 класу (запис №27);
- 27.01.2013 звільнений за угодою сторін за п.1 ч. І ст. 77 Трудового кодексу РФ (запис №28);
- 02.03.2013 прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 1 класу (запис №29);
- 01.07.2013 присвоєно 4 розряд водія автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах (запис №30);
- 27.11.2013 звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ч. І ст. 77 Трудового кодексу РФ (запис №31);
- 27.12.2013 прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 5-го розряду (запис №32);
- 04.07.2014 звільнений за угодою сторін за п.1 ч. І ст. 77 Трудового кодексу РФ (запис №33);
- 30.08.2014 прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 5-го розряду (запис №34);
- 12.10.2014 звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ч. І ст. 77 Трудового кодексу РФ (запис №35);
- 16.10.2014 прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 5-го розряду (запис №37);
- 12.08.2015 звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ч. І ст. 77 Трудового кодексу РФ (запис №38) (а.сю28-34).
Факт роботи позивача на території росії також підтверджується довідками №716, 717 від 24.09.2019 Філії "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви мосгортранс про нараховану та виплачену заробітну плату за період роботи з грудня 2007 до серпня 2015, що узгоджується із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 (а.с.35-38).
Зазначені періоди роботи ГУ ГІФУ в Донецькій області не зараховані до загального страхового стажу позивача, у зв'язку з припиненням у зв'язку з припиненням російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниці Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
З цього приводу суд зазначає таке.
Питання пенсійного забезпечення регулюються, а також регулювалися на момент набуття позивачем страхового стажу двосторонніми угодами в цій галузі, а також Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), згідно із статтею 1 якої, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством країни, на території якого вони проживають.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання.
Для визначення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до введення в дію цієї Угоди.
За змістом цих норм стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 (чинної як на момент набуття позивачем стажу, так і на момент звернення за пенсією), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Також зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Це означає, що у випадку виникнення спору у таких питаннях, суд має перевірити умови, за яких такий стаж підлягає зарахуванню відповідно до законодавства країни, де особа його набула.
Постановою Міністерства праці і соціального розвитку російської федерації від 10.10.2003 №69 затверджено Інструкцію заповнення трудових книжок.
Так, підпунктом 5.1 пункту 5 вказаної Інструкції передбачено, що запис про звільнення (припинення трудового договору) в трудовій книжці працівника провадиться в такому порядку: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 вказується дата звільнення (припинення трудового договору); в графі 3 робиться запис про причини звільнення (припинення трудового договору); в графі 4 вказується найменування документа, на підставі якого внесено запис - наказ (розпорядження) або інше рішення роботодавця, його дата і номер.
Згідно зі змістом пунктів 2, 45 Правил ведення і зберігання трудових книжок, виготовлення бланків трудової книжки і забезпечення ними роботодавців, затверджених Постановою Уряду Російської Федерації від 16.04.2003 №225 “Про трудові книжки», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність і трудовий стаж працівника. Відповідальність за організацію роботи з ведення, зберігання, обліку та видачі трудових книжок і вкладишів до них покладається на роботодавця. Відповідальність за ведення, зберігання, облік і видачу трудових книжок несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (Розпорядженням) роботодавця. За порушення встановленого цими Правилами порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність, встановлену законодавством Російської Федерації.
Наведені положення узгоджуються також і з приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, а також приписами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України “Про пенсійне забезпечення», Кодексу законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637.
Крім того, згідно зі статтею 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 “Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, зі змісту вказаних вище норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка та позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки. Окрім цього, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Як наслідок, до загального страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи на території росії згідно записів трудової книжки НОМЕР_6 від 25.06.1986, а саме періоди з 05.12.2007 по 22.10.2008, з 27.12.2008 по 12.07.2009, з 20.08.2009 по 24.11.2009, з 29.01.2010 по 10.01.2011, з 23.02.2011 по 20.12.2011, з 29.03.2012 по 27.01.2013, з 02.03.2013 по 27.11.2013, з 27.12.2013 по 04.07.2014, з 30.08.2014 по 12.10.2014, з 16.10.2014 по 12.08.2015.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Пунктом 1 частини 1 статті 41 цього ж Закону встановлено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Якщо особа працювала за межами України, то питання можливості врахування під час обчислення пенсії заробітної плати, одержаної в цій країні, визначається на підставі міждержавних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, підписаних Україною та відповідною державою. Так, якщо особа працювала у Росії, то відповідною угодою в галузі пенсійного забезпечення, підписаною, в тому числі, Україною та росією, передбачена можливість обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати, одержаної у росії. У цьому разі подається довідка про зарплату згідно з додатком 1 до Порядку 22-1 (включаючи період після 1 липня 2000 року).
В силу положень статті 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до статті 11 Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України №13-1 від 07.07.2014) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії є документи про нарахування заробітної плати, а можливість врахувати при призначенні пенсії заробіток, отриманий за межами України, залежить від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду' за цей період. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Позивачем до заяви про призначення пенсії за віком додані довідки №716, 717 від 24.09.2019 Філії "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" про нараховану та виплачену заробітну плату за період роботи з грудня 2007 року до серпня 2015 року включно.
Зі змісту вказаних довідок від 24.09.2019 слідує, що ".підставою їх видачі є особові рахунки №2003 за 2007-2013 роки та за 2014-2015 роки; ...з усіх сум, включених у довідку, проведено нарахування у Пенсійний фонд російської федерації за встановленими тарифами".
Таким чином, суд зазначає, що надані довідки є належним та достовірним доказом та підлягають врахуванню повноважним органом пенсійного фонду при обчисленні розміру моєї пенсії, оскільки містять всі необхідні дані для врахування відомостей зазначених у них, а саме містять суму заробітної плати, печатку підприємства та підпис відповідальних осіб, також є записи, що довідки видані на підставі первинних документів (особових рахунків) та зазначено про утримання відповідних внесків із заробітної плати до органів Пенсійного фонду російської федерації.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювати свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
На підставі викладеного, суд приходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії від 23.01.2025 за №091630023138, а тому його необхідно скасувати та, як наслідок, підлягають зарахуванню до страхового загального стажу позивача спірні періоди його роботи.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Так, умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пільгової пенсії визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
На переконання суду, за наявності формальних підстав для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, Верховним Судом у справі №580/1617/19 зазначено, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Суд зауважує, що оскільки у разі настання визначених законодавством умов, пенсійний орган зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву особи у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. ПФУ не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у даному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень, а підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини.
Отже, єдиним ефективним засобом правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який повністю виключить для пенсійного органу можливість невиконання чи неналежного виконання рішення суду при призначенні пенсії, буде визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: зарахувати позивачу спірні періоди роботи до загального страхового стажу, а також призначити ОСОБА_1 пенсію з 15.01.2025, здійснивши нарахування та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, згідно з довідками Філії "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" від 24.09.2019 за №№716, 717.
Згідно з вимогами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час розгляду справи відповідач доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №5102-24-006/С від 24.02.2025.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №091630023138 від 23.01.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) до загального страхового стажу згідно записів трудової книжки НОМЕР_8 від 25.01.1983 періоди роботи з 27.12.1996 до 16.09.1997 включно у ВАТ "Таксопарк", з 18.09.1997 до 16.03.1999 включно у ТОВ "Желюки ЛТД", а також згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 05.09.1985 із вшитим до неї вкладишем НОМЕР_4 від 02.02.2010 періоди роботи на території росії з 05.12.2007 по 22.10.2008, з 27.12.2008 по 12.07.2009, з 20.08.2009 по 24.11.2009, з 29.01.2010 по 10.01.2011, з 23.02.2011 по 20.12.2011, з 29.03.2012 по 27.01.2013, з 02.03.2013 по 27.11.2013, з 27.12.2013 по 04.07.2014, з 30.08.2014 по 12.10.2014, з 16.10.2014 по 12.08.2015 у Філії "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 15.01.2025, здійснивши нарахування та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, згідно з довідками Філії "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" від 24.09.2019 за №№716, 717.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Відповідачу та третій особі рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.