ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" червня 2025 р. справа № 300/9179/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чуприни О.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Воробець В.М.,
представника позивача - Кожухара В.А.,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рібас Карпати", в інтересах якого діє адвокат Кожухар Володимир Андрійович до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2024 за №022939/0706, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рібас Карпати" (надалі по тексту також - позивач, ТОВ "Рібас Карпати", платник податків, суб'єкт господарювання, товариство), в інтересах якого діє адвокат Кожухар Володимир Андрійович (надалі по тексту також - представник позивача), звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області, Головне управління ДПС в області, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2024 за №022939/0706 (надалі по тексту також - оскаржуване рішення, податкове повідомлення-рішення від 11.10.2024).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, з порушенням норм матеріального права, правової процедури та невірного встановлення фактичних обставин, а також з порушенням організації і порядку проведення фактичної перевірки ТОВ "Рібас Карпати" прийнято податкове повідомлення-рішень від 11.10.2024 за №022939/0706, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в загальній сумі 730 882,00 гривень.
Як стверджує представник позивача з приводу порушення порядку проведення фактичної перевірки, наказ ГУ ДПС в Івано-Франківській області про проведення фактичної перевірки від 13.08.2024 за №2466-п (надалі по тексту також - наказ за №2466-п) не містить опису фактичних обставин, котрі слугували підставою призначення перевірки, чітких підстав (мети) її проведення, не зазначено дату початку і тривалість перевірки, а також період діяльності позивача, який підлягав перевірці податковим органом.
Окрім того, на переконання представника позивача, податковим органом допущено порушення вимог статті 86 Податкового кодексу України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс) в частині не надіслання ТОВ "Рібас Карпати" додатків до акту перевірки, котрі є його невід'ємною частино, що, у свою чергу, призвело до порушення права платника податків на звернення із запереченнями, передбачене пунктом 86.7 статті 86 ПК України.
Також, за доводами останнього, відповідачем протиправно стверджується про наявність у товариства обов'язку зазначати штриховий код марки акцизного податку на алкогольні напої (рядок 9) у розрахункових документах. З посиланням на відомості індивідуальної податкової консультації ДПС України від 06.09.2021 за №3347ЛПК/99-00-07-05-01-06, представник позивача вказує про відсутність у акті фактичної перевірки даних щодо розрізнення марок акцизного податку, реалізованих позивачем, - старого чи нового зразка, та виснує про відсутність у ТОВ "Рібас Карпати" обов'язку зазначати у розрахункових документах серію та номер марки акцизного податку старого зразка.
Серед іншого зазначено також, що додані до акту фактичної перевірки додатки не можуть вважатися доказом вчинення суб'єктом господарювання податкового правопорушення в розумінні статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України).
З наведених підстав ТОВ "Рібас Карпати" просили позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Одночасно судом витребувано у сторін письмові докази, необхідні для розгляду даної адміністративної справи. Підготовче судове засідання призначено на 09.01.2025 о 10 год. 20 хв. (а.с.48-49 том І).
Через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи представником позивача скеровано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 23.12.2024 (а.с.55-59 том І), надалі Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 (а.с.60 том І) постановлено коментовану заяву задовольнити, судовий розгляд адміністративної справи №300/9179/24 проводити в режимі відеоконференції.
Згідно довідки секретаря судового засідання від 09.01.2025, підготовче судове засідання, призначене 09.01.2025 о 10 год. 20 хв. не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Чуприни О.В. у відпустці на підставі наказу від 06.01.2025 за №04-В (а.с.62 том І).
Наступне підготовче судове засідання призначено на 22.01.2025 о 10 год. 20 хв., про що сторін повідомлено шляхом направлення через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи повісток про виклик до суду (а.с.1-3 том ІІ).
Головне управління ДПС у Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву від 14.01.2025 за №563/5/09-19-05-01, який разом з письмовими доказами надійшов на адресу суду 14.01.2025 (а.с.63-245 том І). З доводами представника позивача, викладеними у позовній заяві, відповідач не погоджується, вказує на безпредметність заявленого позову й відтак просить суд відмовити у його задоволенні, виходячи з наступного.
Стосовно підстав проведення перевірки, то за доводами відповідача підпункт 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2. статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватись як в сукупності, так і кожна окремо.
Заперечуючи доводи представника позивача щодо порушення вимог ПК України щодо не надіслання товариству додатків до акту перевірки, з посиланням на пункт 86.5 статті 86 ПК України зазначено про обов'язок контролюючого органу направити саме акт як такий, проте не матеріали перевірки, до яких належать інформативні додатки.
Окрім того, на переконання податкового органу, останній уповноважений на збирання та використання під час виконання своїх функцій та завдань податкової інформації щодо платників податків, більше того, відомості з СОД РРО ДПС України є додатками до акту перевірки, тобто належними та допустимими доказами, на підставі яких можна встановити вищезазначену обставину та підтвердити склад податкового правопорушення.
В частині обґрунтувань з приводу відсутності штрихового коду марок акцизного податку (рядок 9) у розрахункових документах, котрі видавалися суб'єктом господарювання, наголошено про наявність у останнього з 01.01.2022 обов'язку забезпечити сканування (внесення даних) коментованих марок, у тому числі старого зразка, для подальшого відображення їх реквізитів у розрахункових документах.
Додатково, посилаючись на об'єктивну неможливість своєчасно скерувати відзив на позовну заяву у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 10.12.2024, з огляду на долучення великої кількості додатків, котрі потребували аналізу та вивчення, представник податкового органу просив поновити пропущений строк на подання відзиву.
На адресу суду із відміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 15.01.2025", зареєстрований в канцелярії суду 15.01.2025 надійшов відповідь на відзив, скерований представником позивача.
В межах такого зазначено про заперечення ТОВ "Рібас Карпати" проти поновлення судом пропущеного строку на подання відзиву, просить не брати такий до уваги та вирішувати справу за наявними матеріалами.
Також звернено увагу на обставині того, що в наказі та направлення на проведення фактичної перевірки вказано про проведення перевірки "ВК "Ribas", водночас представником позивача висловлено нерозуміння щодо співвіднесення коментованого найменування із ТОВ "Рібас Карпати" посадовими особами податкового органу (а.с.246-252 том І).
Судом 22.01.2025 проведено підготовче судове засідання у режимі відеоконференції.
В межах підготовчого судового засідання представником відповідача заявлено клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з необхідністю долучення до матеріалів справи копії відеозапису проведення фактичної перевірки, матеріалів скарги позивача та виконання інших вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.12.2024, в той же час, представником позивача заперечено щодо задоволення такого та висловлено думку про не врахування відзиву на адміністративний позов ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 14.01.2025 у зв'язку з пропущенням строку на подання таких.
Протокольною ухвалою суду (1) задоволено клопотання представника відповідача про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні для забезпечення виконання ухвали суду про відкриття провадження від 10.12.2024; (2) відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про визнання відзиву та долучених до нього матеріалів недопустимими доказами, водночас констатовано про вирішення даного питання при ухваленні справи по суті, що, втім, не позбавляє представника контролюючого органу права подати клопотання про обґрунтування порушення строків подання відзиву до суду від 14.01.2025 та невиконання іншої частини ухвали суду про відкриття провадження від 10.12.2024
Оголошено перерву до 30.01.2025 о 10 год. 10 хв. (а.с.10-14 том ІІ).
У межах перерви у підготовчому судовому засіданні представником ГУ ДПС в Івано-Франківській області через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подано додаткові письмові пояснення від 29.01.2025, зареєстровані в канцелярії суду 30.01.2025, в яких наведено обґрунтування щодо пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву.
Окрім того, контролюючим органом на виконання вимог протокольної ухвали суду від 22.01.2025 сформульовано та надано розрахунок фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення від 11.10.2024 за №022939/0706, матеріали скарги та копію відеозапису з фактичної перевірки господарського об'єкту позивача (а.с.21-34 том ІІ).
Надалі податковим органом надано скеровано додаткові письмові пояснення від 29.01.2025 за №1374/5/09-19-05-01, реєстрація яких у суді відбулась 30.01.2025, суть та доводи, а також долучені до такого копії письмових доказів є тотожними до попередньо долучених через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 29.01.2025 (а.с.35-54 том ІІ).
Судом 30.01.2025 продовжено розгляд адміністративної справи у підготовчому судовому засіданні.
У зв'язку необхідністю додаткового терміну на ознайомлення зі змістом додаткових пояснень, поданих представником відповідача та зареєстрованих у канцелярії суду 30.01.2025, представником заявлено клопотання про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні. Представник відповідача проти коментованого клопотання заперечень не висловив.
Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 04.02.2025 о 10 год. 20 хв. (а.с.54-58 том ІІ).
У межах перерви у підготовчому судовому засіданні представником ГУ ДПС в Івано-Франківській області подано клопотання, зареєстроване в канцелярії суду 03.02.2025, за змістом якого останній просить повернути копії наказів про надання відпустки ОСОБА_1 та кравця І.В., які попередньо долучені разом із додатковими письмовими поясненнями від 29.01.2025 за №1374/5/09-19-05-01, як неналежні та допустимі докази (а.с.63 том ІІ).
Представником відповідача через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи із відміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 03.02.2025", зареєстрований в канцелярії суду 04.02.2025, подано клопотання про долучення до матеріалів адміністративної справи розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 11.10.2024 за №022939/0706 та розрахунку фінансових санкцій до акту фактичної перевірки ТОВ "Рібас Карпати" (а.с.64-70 том ІІ).
Судом 04.02.2025 продовжено розгляд адміністративної справи у підготовчому судовому засіданні.
У межах такого представником позивача заявлено клопотання про відкладення підготовчого судового засідання у зв'язку з необхідністю ознайомлення з поданим представником відповідача клопотанням та долученими до нього письмовими доказами від 04.02.2025, а також скеруванням адвокатського запиту до ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
Представником відповідача заперечено проти заявленого клопотання.
Протокольною ухвалою суду клопотання представника позивача про відкладення підготовчого судового засідання задоволено, а також, за відсутності заперечень у представників сторін та підставі частини 4 статті 173 КАС України, для належної підготовки справи для розгляду по суті, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів з 10.02.2025.
Оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 27.02.2025 о 10 год. 00 хв. (а.с.72-75 том ІІ).
У межах перерви у підготовчому судовому засіданні представником позивача через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подано заяву, котра надійшла із відміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 17.02.2025", зареєстрована канцелярією суду 18.02.2025.
Звертаючись до змісту додаткових письмових пояснень представника податкового органу від 29.01.2025 в частині наведеного останнім обґрунтування поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву, а саме обмеженості трудових ресурсів, зокрема перебування посадових осіб податкового органу Кравця І.В. та Іваночко Ю.М., котрі безпосередньо здійснювали фактичну перевірку суб'єкта господарювання, у відпустці на час необхідності скерування відзиву, представник позивача вказує про скерування до ГУ ДПС в Івано-Франківській області адвокатського запиту з метою перевірки наведеної інформації.
На переконання останнього, з наданої відповіді на адвокатський запит та дій представника відповідача - подання клопотання від 03.02.2025 про повернення копій наказів про надання відпустки вищезгаданим посадовим особам, вбачається намагання умисного введення суд в оману та відсутність поважних причин для контролюючого органу для пропуску строку на подання відзиву.
З огляду на вказане, у межах прохальної частини заяви представник позивача просить "надати належну правову оцінку діям представника ГУ ДПС в Івано-Франківській області з приводу введення суду в оману, надання до суду завідомо недостовірних або підроблених доказів", а також "не брати надісланий відповідачем відзив до уваги та вирішувати справу за наявними матеріалами" (а.с.82-89 том ІІ).
Представником ГУ ДПС в Івано-Франківській області подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи за №2765/5/09-19-05-01 від 26.02.2025, зареєстроване в день надходження (а.с.90-91 том ІІ).
Судом 27.02.2025 продовжено розгляд адміністративної справи у підготовчому судовому засіданні.
У судове засідання не з'явився представник відповідача Булка Т.В., з урахуванням клопотання останнього від 26.02.2025, а також думки представника позивача Кожухара В.А., за якою такий заперечує проти заявленого клопотання, протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні такого та відкладенні розгляду справи відповідно.
Окрім цього, протокольною ухвалою суду прийнято до вирішення по суті заяву представника позивача, подану до суду із відміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 17.02.2025", зареєстрована канцелярією суду 18.02.2025, за наслідком розгляду справи по суті та переходу до стадії ухвалення судового рішення.
Протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті 18.03.2025 о 10 год. 20 хв. (а.с.92-95 том ІІ).
Судом 18.03.2025 проведено судове засідання з розгляду справи по суті.
Протокольною ухвалою суду у відповідача витребувано докази та письмові пояснення, а саме: (1) на підтвердження місцезнаходження та ведення господарської діяльності за адресою об'єкту фактичної перевірки саме ТОВ "Рібас Карпати"; (2) звітів форми 20-ОПП про здійснення позивачем господарської діяльності за адресою об'єкту фактичної перевірки; (3) перелік осіб, що ведуть господарську діяльність, та зареєстровані за адресою об'єкту фактичної перевірки з найменуваннями та кодами КВЕД стосовно кожного з таких; (4) належної якості копію фіскального чеку із фіксацією контрольної розрахункової операції (а.с.41 том І); (5) стосовно обставини недолучення відозапису до матеріалів фактичної перевірки; (6) про засіб фіксування відеозйомки фактичної перевірки, на котрому такий здійснювався; (7) щодо ідентифікаційних даних ОСОБА_2 у спірний період проведення фактичної перевірка, зокрема про статус її працевлаштування (а відтак і посади) чи іншого відношення до ТОВ "Рібас Карпати".
Представником відповідача заявлено клопотання про оголошення перерви для надання можливості надати копії доказів та письмові пояснення.
Оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 16.04.2025 о 14 год. 00 хв (а.с.102-109 том ІІ).
ГУ ДПС в Івано-Франківській області до матеріалів справи долучено додаткові письмові пояснення разом із витребуваними копіями письмових доказів, зареєстровані в канцелярії суду 15.04.2025 (а.с.131 том ІІ).
Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 16.04.2025, судове засідання у адміністративній справі №300/9179/24, призначене на 16.04.2025 о 14 год. 00 хв. не відбулось у зв'язку із технічними причинами, незалежними від суду, що засвідчується актом про несправність (неналежне функціонування) технічного засобу фіксування судового процесу від 16.04.2025 (а.с.133, 132 том ІІ).
Наступне судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 29.04.2025 о 13 год. 15 хв., про що сторін повідомлено шляхом направлення через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи повісток про виклик до суду (а.с.134-136 том ІІ).
Представником позивача через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи скеровано додаткові пояснення у справі, зареєстровані канцелярією суду 25.04.2025 (а.с.138-143 том ІІ).
Судом 29.04.2025 проведено судове засідання з розгляду справи по суті.
Представником позивача заявлено клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні у зв'язку з необхідністю здійснення представництва у іншій справі, натомість представником відповідача заявлено клопотання про оголошення перерви для підготовки письмових пояснень на запитання, задані судом у даному судовому засіданні.
Оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 14.05.2025 о 13 год. 00 хв (а.с.147-150 том ІІ).
Представником відповідача через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи із відміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 12.05.2025", зареєстрований в канцелярії суду 13.05.2025, подано додаткові пояснення у справі (а.с.155-160 том ІІ).
Судом 14.05.2025 проведено судове засідання з розгляду справи по суті.
Оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення у адміністративній справі №300/9179/24, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на десять днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, визначено часом проголошення судового рішення 26.05.2025 о 14 год. 00 хв. (а.с.129-132 том ІІ).
Згідно довідки секретаря судового засідання від 26.05.2025, проголошення судового рішення в адміністративній справі №300/9179/24, оголошеною датою та часом якого визначено 26.05.2025 о 14:00 год. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Чуприни О.В. у відпустці з 23.05.2025 по 06.06.2025 згідно наказу №112-В від 15.05.2025 (а.с.170 том ІІ).
Датою та часом проголошення судового рішення у даній адміністративній справі визначено 11.06.2025 о 13 год. 15 хв., про що сторін повідомлено шляхом направлення через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи повісток про виклик до суду (а.с.171-173 том ІІ).
Проголошення вступної та резолютивної частини рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №300/9179/24 відбулось 11.06.2025 (а.с.175-177 том ІІ).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви та відзиву на позов, письмових заяв та додаткових пояснень, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Посадовими особами Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області у період з 13.08.2024 по 20.08.2024, на підставі наказу від 13.09.2024 за №2466-п (а.с.84 том І) та направлень на перевірку від 13.08.2024 за №4626 та №4627 (а.с.85-86 том І) проведено фактичну перевірку господарської одиниці "ВК "Ribas", розташованого за адресою: уч. Вишня, 539, с. Поляниця, що належить суб'єкту господарської діяльності - товариству з обмеженою відповідальністю "Рібас Карпати".
При здійсненні перевірки посадовими особами Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області встановлено ряд порушень, серед яких зокрема, порушення вимог пункту 1, 2, 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 за №265/95-ВР (надалі по тексту також - Закон №265/95-ВР), статті 21-24 Кодексу законів про працю України.
Виявлені порушення стосувалися наступних обставин:
проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування РРО, невидача розрахункового документа встановленого зразка;
видача розрахункового документа не встановленого зразка;
проведення розрахункових операцій через РРО для підакцизних товарів без використання режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;
використання праці найманих працівників без укладення трудового договору.
По завершенню перевірки, 20.08.2024 посадовими особами Головного управління ДПС в області складено акт (довідку) за №14884/09/18/РРО/44529012 (надалі по тексту також - акт, акт перевірки), зареєстрований в органі ДПС 21.08.2024 (а.с.89-92 том І).
Коментована перевірка господарської одиниці ВК "Ribas" проводилася у присутності ОСОБА_2 (адміністратор), ОСОБА_3 (офіціант-бармен), ОСОБА_4 (офіціанта), про що зроблено відповідний запис в акті перевірки. Будь-яких зауважень (заперечень) до акту перевірки вказаними особами надано не було.
Окрім того, матеріали справи містять акт відмови ОСОБА_2 (адміністратора) від підпису та отримання другого примірника акту фактичної перевірки за №1735 від 20.08.2024 опісля ознайомлення зі змістом такого акту (а.с.242 том І), а також пояснення вищезгаданої особи від 13.08.2024 (а.с.239 том І) та ОСОБА_4 (офіціанта) від 13.08.2024 (а.с.240-241 том І).
ГУ ДПС в Івано-Франківській області, на підставі акту перевірки сформовано та направлено ТОВ "Рібас Карпати" податкове повідомлення-рішення від 11.10.2024 за №022939/0706 (зворотній бік а.с.42 - а.с.43 том І), яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в загальній сумі 730 882,00 гривень.
За змістом розрахунку фінансових санкцій до акту фактичної перевірки ТОВ "Рібас Карпати" (зворотній бік а.с.43 том І), податкове повідомлення-рішення від 11.10.2024 за №022939/0706 у розмірі 730 882,00 гривень містить наступні складові за такі встановлені за результатами фактичної перевірки порушення:
видача розрахункового документа не встановленого зразка (за порушення, вчинене вперше) (згідно пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР) - 220,00 гривень;
видача розрахункового документа не встановленого зразка (за кожне наступне вчинене порушення) (згідно пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР) - 723 874,50 гривень;
проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування РРО, невидача розрахункового документа встановленого зразка (згідно пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР) - 1687,50 гривень;
проведення розрахункових операцій через РРО для підакцизних товарів без використання режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (згідно пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР) - 5 100,00 гривень.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.10.2024 за №022939/0706, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до статті 244 КАС України, суд вирішуючи питання, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин та враховуючи період, в якому тривали спірні правовідносини, а також дати застосування фінансових санкцій зазначає, що до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню норми права, які діяли в часі на момент їх виникнення.
Предмет адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульований положеннями Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 за №265/95-ВР (надалі по тексту також - Закон №265/95-ВР), Податковим кодексом України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 за №3817-ІХ (надалі по тексту також - Закон №3817-ІХ).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У відповідності до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Пунктом 80.10. статті 80 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Так, згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Водночас, в силу правого визначення пункту 86.5. статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Тим не менш, відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання (пункт 86.6 статті 86 ПК України).
В досліджуваному випадку фактична перевірка дотримання суб'єктом господарювання здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками проводилась на підставі наказу від 13.08.2024 за №2466-п (а.с.84 том І) та направлень на перевірку від 13.08.2024 за №4626 та №4627 (а.с.85-86 том І), виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області.
Перш за все, з приводу доводів представника позивача стосовно необґрунтованого співвіднесення об'єкта проведення перевірки "ВК "Ribas", чиє найменування вжите у вищезгаданих наказі та направленнях, із ТОВ "Рібас Карпати", а також, натомість, фактичного проведення перевірки об'єкта "БАР LIS", належному позивачеві, що, на переконання останнього, виключає допустимість як доказів відомостей, отриманих в ході такої перевірки та призводить до протиправності у подальшому прийнятого оскаржуваного рішення, суд виходить із наступного.
За змістом наказу про проведення фактичної перевірки від 13.08.2024 за №2466-п, посадовим особам контролюючого органу наказано "провести фактичну перевірку ВК "Ribas" за адресою ур. Вишні, 539, с. Поляниця з 13.08.2024 року" (а.с.84 том І).
Аналогічні реквізити об'єкта перевірки, а саме "ВК "Ribas" за адресою ур. Вишні, 539, с. Поляниця" відображено й у направленнях від 13.08.2024 за №4626, №4627 (а.с.85-86 том І).
В ході судового засідання з розгляду справи по суті, проведеного 18.03.2025, за наслідком заслуховування вступного слова представника позивача, у порядку частини 5 статті 209 КАС України представником відповідача поставлено такому питання щодо належності об'єкта "ВК "Ribas" cуб'єкту господарювання ТОВ "Рібас Карпати" та про здійснення останнім господарської діяльності у зазначеній у наказі та направленнях на проведення фактичної перевірки адресі.
У відповідь представником позивача роз'яснено про здійснення позивачем господарської діяльності за декількома адресами, в тому числі і за тією, про яку запитує представник відповідача, окрім цього, додано, що в межах окресленого відпочинкового комплексу здійснюють діяльність й інші суб'єкти господарювання.
Так, протокольною ухвалою суду у відповідача, серед іншого, витребувано докази та письмові пояснення на підтвердження місцезнаходження та ведення господарської діяльності за адресою об'єкту фактичної перевірки саме ТОВ "Рібас Карпати", звітів форми №20-ОПП про здійснення позивачем господарської діяльності за адресою об'єкту фактичної перевірки, а також переліку осіб, що ведуть господарську діяльність, та зареєстровані за адресою об'єкту фактичної перевірки з найменуваннями та кодами КВЕД стосовно кожного з таких (а.с.102-109 том ІІ).
На виконання зазначеної ухвали ГУ ДПС в Івано-Франківській області до матеріалів справи долучено додаткові письмові пояснення разом із витребуваними копіями письмових доказів, зареєстровані в канцелярії суду 15.04.2025 (а.с.131 том ІІ).
У відповідь на скеровану службову записку за №149/09-19-5-01 від 14.04.2025 про необхідність надання інформації щодо всіх суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність за адресою ур. Вишні, 539, с. Поляниця (ВК "Ribas") (а.с.129 том ІІ), Управлінням податкових сервісів ГУ ДПС в Івано-Франківській області листом за №380/09-19-12-01-09 від 15.04.2025 (а.с.130-131 том ІІ) повідомлено про те, що за запитуваною адресою зареєстроване ТОВ "Рібас Карпати".
У межах коментованого листа у табличній формі також відображено перелік суб'єктів господарювання, котрі згідно поданих повідомлень (заяв) за формою №20-ОПП про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, орендують приміщення за адресою ур. Вишні, 539, с. Поляниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область. Сумарна кількість таких складає 10 (десять), водночас серед них наявний ТОВ "Рібас Карпати", яким за коментованою адресою подавалася інформація стосовно об'єкта за найменуванням "БАР LIS".
Окремо слід відзначити, що у вказаних відомостях, заснованих на даних повідомлень (заяв) форми №20-ОПП, відсутня інформація про те, що за адресою "ур. Вишні, 539, с. Поляниця" ТОВ "Рібас Карпати" провадиться господарська діяльність у будь-якому іншому об'єкті з відмінним найменуванням.
Відповідно до пункту 8.4 розділу VIII "Порядку обліку платників податків і зборів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №1588 від 09.12.2011 (надалі по тексту також - Порядок №1588), у повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Під час надання повідомлень за формою № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об'єкт оподаткування (наприклад, якщо подається інформація про об'єкти оподаткування - офіс, склад, склад-магазин, розташовані в одному офісному центрі за одною адресою, достатньо надати інформацію за одним із типів об'єктів оподаткування, зазначивши у найменуванні: офіс, склад, склад-магазин).
Як слідує з Додатку 10 до Порядку №1588, графа 3 "Тип об'єкта оподаткування" заповнюється відповідно до рекомендованого довідника типів об'єктів оподаткування, що оприлюднений на офіційному веб-сайті Центрального контролюючого органу та розміщений на інформаційних стендах у контролюючих органах. До графи 4 "Найменування об'єкта оподаткування (зазначити у разі наявності)" вноситься назва об'єкта оподаткування.
Враховуючи вищенаведене, дані, зазначені про об'єкт оподаткування у графах 3 "Тип об'єкта оподаткування" та 4 "Найменування об'єкта оподаткування (зазначити у разі наявності)" заяви №20-ОПП, не обов'язково будуть ідентичними, але мають відповідати виду діяльності суб'єкта господарювання, спільному чи близькому за змістом до значення, цільового / функціонального призначення об'єкта оподаткування.
Графа 4 "Найменування об'єкта оподаткування (зазначити у разі наявності)" заяви №20-ОПП може додатково включати (деталізувати) необхідну для суб'єкта господарювання інформацію про об'єкт оподаткування, певний засіб його індивідуалізації (комерційне найменування, власна назва тощо), що дозволяє асоціювати певні товари, роботи, послуги з діяльністю суб'єкта господарювання.
Отже, у разі відсутності у довіднику того типу об'єкта оподаткування, який відповідає його назві, суб'єкт господарювання обирає із довідника той тип, який найбільше відповідає змісту, функціональному призначенню та виду діяльності суб'єкта господарювання, у спірному випадку обраний тип "Бар" співвідноситься до коду "78", проте у такому переліку відсутній "Відпочинковий комплекс".
Як визначено пунктом 81.1 стаття 81 Податкового кодексу України, до обов'язкових реквізитів наказу про проведення перевірки віднесено: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Тим же приписом встановлено, що у направленні на проведення такої перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу.
У спірному випадку, на переконання суду, зазначення у наказі та направленнях про проведення фактичної перевірки найменування об'єкта перевірки "ВК "Ribas" не звужує мінімально допустимого та встановленого статтею 81 Кодексу обсягу інформації, що має бути відображена, а також не ставить під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
На користь вказаного свідчить й те, що реквізити обох вищезгаданих документів містять адресу об'єкта, перевірка якого проводиться, а у сукупності з наданими контролюючим органом відомостями, за якими за адресою "ур. Вишні, 539, с. Поляниця" ТОВ "Рібас Карпати" провадиться господарська діяльність виключно у одному об'єкті, у суду не виникає підстав вважати, що відсутність повного збігу у формулюванні найменування об'єкта є таким істотним порушенням порядку призначення та проведення перевірки, котре впливає на допустимість отриманих у ході неї доказів та слугує підставою визнання протиправним прийнятого за результатами перевірки рішення.
Як свідчать матеріали справи, направлення на перевірку містять належні відомості, передбачені Податковим кодексом України, зокрема, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та дані про суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), а також підстави.
Коментовані направлення вручено під розписку присутній в об'єкті перевірки ОСОБА_2 (адміністратору) (надалі по тексту також - ОСОБА_2 , адміністратор ОСОБА_2 ), як особі, котра фактично проводить розрахункові операції у господарському об'єкті, належному ТОВ "Рібас Карпати" (а.с.85-86 том І).
В контексті організації та проведення перевірки, а саме вручення направлень на перевірку ОСОБА_2 , суд звертає увагу, що згідно пункту 80.7 статті 80 Податкового кодексу України фактичні перевірки проводяться у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Обставина перебування вказаної особи на правомірних підставах у період проведення фактичної перевірки в господарській одиниці, належній ТОВ "Рібас Карпати" не заперечується позивачем, більше того, як засвідчується поясненнями адміністратора ОСОБА_2 від 13.08.2024 (а.с.239 том І), власноруч заповнені та підписані останньою, згідно яких така підтверджує перебування у трудових відносинах саме з товариством.
Більше того, у матеріалах справи містяться відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам ТОВ "Рібас Карпати", за яким ОСОБА_2 проведено відповідне нарахування за вересень 2024 року (а.с.125-127 том ІІ).
Відтак, проведення спірної фактичної перевірки за участю найманого працівника, котрий фактично здійснює розрахункові операції, вручення останній направлень на перевірку, не є порушенням в розумінні положень Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України однією з обов'язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред'явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Абзацами п'ятим і шостим пункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Системний аналіз зазначених вище по тексту судового рішення положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку про виникнення права у посадових осіб податкового органу розпочати проведення фактичної перевірки за наявності хоча б однієї з підстав для їх проведення, визначених у відповідному наказі, а також за умови пред'явлення або надіслання, у випадках передбачених Кодексом, відповідних документів.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Поєднання визначених Податковим кодексом України підстав, як передумов проведення фактичної перевірки слугувала предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 31.07.2024 у справі №2040/7330/18, зокрема, виснувано про можливість проведення такої у випадку дотримання наступних умов: повинна бути наявною одна з визначених підпунктах 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстав для проведення фактичної перевірки; підставою для проведення перевірки повинно бути рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом (процесуальна підстава); копія вказаного рішення має вручатися платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (процедурна підстава).
Судом зі змісту наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 13.08.2024 за №2466-п (а.с.84 том І) встановлено, що підставами для призначення спірної перевірки контролюючим органом визначені підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у відповідності до яких фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
У зазначеній постанові суду Судова палата також акцентувала увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання "наявності підстав для проведення перевірки" від питання "достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі" та/або "недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки". Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 31.07.2024 у справі №821/789/18 вказує, що правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.
У цій адміністративній справі в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правові підстави).
Так, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - "яка свідчить про можливі порушення" - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23.
В межах вищезгаданої постанови з метою забезпечення єдиного підходу до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок, Верховним Судом сформульовано наступний правовий висновок: "У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним."
Разом із тим, у постанові від 21.06.2024 у справі №420/16308/22 Верховний Суд висловив позицію, що наведення у наказі як предмета перевірки тієї сфери, для перевірки якої реальних підстав не існувало, не дає приводу для визнання протиправними всіх наслідків перевірки, якщо за її результатами встановлено правопорушення у сфері, для перевірки якої існувала фактична підстава і ця підстава, поряд з іншими, знайшла своє відображення у предметі перевірки відповідно до наказу.
Водночас, беручи до врахування також висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
Фактичною підставою для призначення перевірки є інформація, яка міститься у Доповідній записці Управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області за №235/09-19-07-06-26 від 08.08.2024 (а.с.82-83 том І), за змістом якої "Управлінням податкового аудиту Головного управління ДПС в області відповідно до вимог наказу ДПС України від 04.09.2020 за №470 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків", та на виконання листів ДПС України від 29.04.2024 за №12571/7/99-00-07-04-02-07, та від 26.04.2024 за №12418/7/99-00-07-04-02-07, щодо проведення фактичних перевірок господарських одиниць у яких при проведенні обстежень чи за результатами проведеного аналізу встановлено ймовірні порушення вимог чинного законодавства, а саме: […] ВК "Ribas" за адресою ур. Вишні, 539, с. Поляниця".
Враховуючи наведене та керуючись вимогами статті 80 ПК України, Управління пропонує провести фактичні перевірки таких суб'єктів господарювання працівниками управління податкового аудиту ГУ ДПС в області.
Беручи до уваги вищенаведене, суд доходить висновку, що наказ про проведення фактичної перевірки за №2466-п від 13.08.2024 містить усі необхідні найменування та реквізити, а також належне оформлення підстав для її проведення, що виключає обставину протиправності у призначенні та проведенні фактичної перевірки господарського об'єкту позивача.
Окремо відхиляючи доводи представника позивача стосовно не зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки за №2466-п від 13.08.2024 періоду діяльності позивача, який підлягає перевірці контролюючим органом, дату її початку, а також тривалість, суд виходить з наступного.
Як вже зазначалося вище по тексту судового рішення, до обов'язкових реквізитів наказу про проведення перевірки належать дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Повертаючись до фактичних обставин справи, суд відзначає, що, по-перше, пунктом 1 коментованого наказу посадовим особам ГУ ДПС в Івано-Франківській області встановлено провести фактичну перевірку з 13.08.2024. У свою чергу, направлення на перевірку, видані та датовані 13.08.2024, а також безпосередньо сам акт перевірки засвідчують обставину того, що така дійсно розпочалася 13.08.2024.
По-друге, пунктом 2 наказу від 13.08.2024 в частині визначення термінів проведення перевірки позивача наказано встановити такі відповідно до статті 82 Податкового кодексу України.
Так, статтею 80 ПК України врегульовано порядок проведення фактичної перевірки, натомість згідно пункту 82.3 статті 82 Кодексу, тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.
У свою чергу, направлення на перевірку від 13.08.2024 за №4626 та №4627 встановлюють, що фактична перевірка позивача матиме тривалість 10 діб.
По-третє, цим же пункт 2 вищезгаданого наказу, серед іншого, містить наступне: "Встановити […] період перевірки відповідно до ст. 102 Податкового кодексу України".
Відповідно до пункту 102.1 стаття 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Аналіз вищезазначеного припису свідчить про те, що після закінчення встановленого такою нормою строку контролюючому органу заборонено як донараховувати платникам податків грошові зобов'язання, так і проводити перевірку правильності відображення в податковому обліку таких зобов'язань загалом.
Втім, визначаючи граничний строк, протягом якого контролюючий орган має право визначити суму грошових зобов'язань - 1095 днів, законодавець пов'язав початок його перебігу із граничною (фактичною) датою подачі податкової декларації (уточнюючого розрахунку), а закінчення - з днем прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.
При цьому, Податковим кодексом України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 Податкового кодексу (не пізніше 1095 днів).
Такий висновок підтверджується правовими позиціями, викладеними, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.05.2022 у справі №826/8284/17, від 09.09.2024 у справі №280/6832/23, від 16.01.2025 у справі №240/24491/23, 30.01.2025 у справі №280/6829/23 і від 06.02.2025 у справі №120/11036/23.
Отже, враховуючи наведене в сукупності суд доходить висновку, що покликання у наказі за №2466-п від 13.08.2024 на статтю 102 Податкового кодексу України для визначення періоду перевірки платника податку, є правомірним та не несе наслідком його скасування.
В контексті складових податкового повідомлення-рішення від 11.10.2024 за №022939/0706, загальна сума котрого складає 730 882,00 гривень, а саме проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування РРО, невидачі розрахункового документа встановленого зразка (згідно пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР), суд, перш за все, відзначає, що матеріали адміністративного позову позбавлені будь-якого обґрунтування щодо протиправності оскаржуваного рішення у цій частині, окрім загальної вказівки про те, що додані до акту фактичної перевірки додатки не можуть вважатися доказом вчинення суб'єктом господарювання податкового правопорушення в розумінні статей 73-76 КАС України.
Разом із тим, з'ясовуючи правомірність притягнення позивача до податкової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктами 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, суд керується наступним.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 за №265/95-ВР (тут і надалі по тексту також у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - Закон №265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Так, за змістом пунктів 1,2 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зобов'язано:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
З 10 грудня 2020 року пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання у наступних розмірах штрафних санкцій:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків:
1) непроведення розрахункової операції через РРО;
2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;
3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа;
4) проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.
Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 коментованого Закону.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №500/6845/21, від 16.05.2024 у справі №520/4564/23.
Як визначено статтею 2 Закону №265/95-ВР, розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Таким чином, на суб'єкта господарювання покладається обов'язок застосовувати РРО при здійсненні операції, яка полягає у прийманні від покупця готівкових коштів за місцем реалізації товарів (послуг).
У свою чергу, місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (стаття 2 Закону №265/95-ВР).
У цій справі позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов'язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Отже, фактично підлягає дослідженню належними та допустимими доказами обставина того, що ТОВ "Рібас Карпати" під час здійснення контрольної розрахункової операції мало місце непроведення розрахункової операції через РРО та невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа, як про це стверджує податковий орган, тобто фактів, з якими останній пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Так, в обґрунтування вчиненого позивачем правопорушення, ГУ ДПС у Івано-Франківській області посилається на викладене в межах акту перевірки фіксування коментованих обставин та долучених до такого додатків.
Із сукупного змісту підпунктів 2.1.1, 2.2.12, 2.2.13, 2.2.14 акту перевірки за №14884/09/18/РРО/44529012 від 20.08.2024 (а.с.89-92 том І) судом встановлено про проведення контрольної розрахункової операції без застосування ПРРО із фіскальним номером 4000156185, зареєстрованим 22.11.2021 й переведеним у фіскальний режим роботи (надалі по тексту також - ПРРО із ФН 4000156185) та не видачу розрахункового документу встановленої форми та змісту за наслідком продажу товарів "горілка Абсолют 150 мл. по ціні 270 грн; дві порції "Бограчу" на суму 540 грн; салат з помідорів по ціні 260 грн; хлібний кошик по ціні 55 грн" на загальну суму 1 125,00 гривень.
Як відображено у підпункті 2.2.20 акту, "В ході фактичної перевірки встановлено наступні порушення: (1) проведення контрольно-розрахункової операції на повну суму покупки без застосування ПРРО; (2) невидача розрахункового документа встановленого зразка […]".
Підпунктом 4.5 коментованого документу визначено додатки до акту перевірки, серед яких: "пояснення, не фіскальний чек, додаток 1,2".
Як зазначено вище, додатком до акту перевірки також слугують, в тому числі, пояснення ОСОБА_4 (офіціанта) (надалі по тексту також - офіціант ОСОБА_4 ) від 13.08.2024 (а.с.240-241 том І), що про нього зазначено у пункті 1.5 акту фактичної перевірки як про особу, у чиїй присутності остання проводилася.
Згідно коментованих пояснень, офіціант ОСОБА_4 підтверджує перебування у трудових відносинах у ТОВ "Рібас Карпати" та здійснення від імені останнього розрахункових операцій, зокрема стосовно контрольної розрахункової операції зазначено наступне: "13.08.2024 я провів обслуговування горілки Absolut 150 мл. по ціні 270 грн, 2 бограчі на суму 540 грн, салат з помідорів на суму 260 грн та хлібний кошик на суму 55 грн. Всього на загальну суму покупки 1 125 грн, про що видав рахунок на оплату №623335".
До матеріалів адміністративної справи долучено фотографічне зображення коментованого додатку за найменуванням "не фіскальний чек" (а.с.41 том І), шляхом візуального сприйняття якого суд констатує про відсутність у такому обов'язкової форми та змісту, котра б однозначно свідчила про проведення розрахункової операції на суму 1 125,00 гривень на повну суму покупки із застосуванням програмного реєстратора розрахункових операцій та відповідність такого розрахункового документа встановленому зразку.
Позивачем та/або його представником не надано до суду жодних інших письмових доказів, котрі б спростовували зафіксовані в межах акту перевірки обставини не проведення розрахункової операції через ПРРО та невидачу відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа станом на момент проведення контрольної розрахункової операції.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про підставність накладення на ТОВ "Рібас Карпати" фінансових (штрафних) санкцій, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 за №265/95-ВР у розмірі 1 687,50 гривень.
Досліджуючи доводи представника ТОВ "Рібас Карпати" щодо протиправності податкового повідомлення-рішень від 11.10.2024 за №022939/0706 в частині порушення пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме у вигляді видачі розрахункового документа не встановленого зразка (вперше та за кожне наступне вчинене порушення), суд керується наступним.
Марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів (пункт 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)
Так, досліджуючи нормативно-правове регулювання запровадження такого реквізиту фіскального касового чека як цифрове значення штрихового коду марки у ретроспективі, постановою Кабінету Міністрів України за №296 від 14.05.2015 затверджено "Зразки марок акцизного податку для алкогольних напоїв і тютюнових виробів вітчизняного та імпортного виробництва", такі перебували в обігу з 01.07.2015 та не містили штрихового коду марки акцизного податку.
Як визначено пунктом 5 "Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року за №1251 (надалі по тексту також - Положення №1251), марка для алкогольних напоїв повинна містити QR-код та штрих-код.
Вказаний пункт доповнено шляхом внесення змін до Положення №1251 постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 за №97 в частині обов'язкових реквізитів марок акцизного податку для алкогольних напоїв, такі в цій частині набрали чинності з дня, наступного за днем її опублікування, тобто з 19.02.2020.
Надалі, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання маркування алкогольних напоїв" за №74 від 12.02.2020 затверджено "Зразки марок акцизного податку для алкогольних напоїв вітчизняного та імпортного виробництва", котрі вже містили штриховий код марок акцизного податку, такі запроваджено з 01.05.2020.
Натомість, з 01.05.2020 припинено продаж марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв, зразки яких затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 за №296 "Деякі питання запровадження марок акцизного податку нового зразка для алкогольних напоїв і тютюнових виробів".
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах" за №618 від 19.06.2023 також затверджено нові "Зразки марок акцизного податку для алкогольних напоїв вітчизняного та імпортного виробництва", котрі продовжували містити вищезгадані реквізити, такі введено з 01.07.2023.
Отже, з 01.05.2020 унеможливлено придбання таких марок акцизного податку, що не містять штриховий код, для маркування алкогольних напоїв.
Тим не менш, за змістом абзаців 4, 6 частини 4 статті 11 Закону "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 за №481/95-ВР (надалі по тексту також - Закон №481/95-ВР), чинного на момент прийняття Наказу №329, у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
Вказаний перехідний період використання алкогольних напоїв з марками акцизного податку без штрихового коду засвідчує відсутність порушення виключно у разі дотримання сукупності передбачених умов, тобто (1) знаходження в обігу до повної реалізації (2) в межах терміну придатності для споживання.
Статтею 8 Закону №265/95-ВР передбачено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням РРО та/або програмних РРО (надалі по тексту також - ПРРО) чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Форму та зміст розрахункового документа визначено "Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 за №13 (надалі по тексту також - Положення №13).
Згідно пункту 1 розділу ІІ Положення №13 (тут і надалі по тексту у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , фіскальний касовий чек на товари (послуги) (надалі по тексту також - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.
Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Змін до Положення про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів" від 08.06.2021 за №329 (надалі по тексту також - Наказ №329), котрий набрав чинності 01.07.2021, розділи ІІ, III Положення №13 викладено у новій редакції.
Зокрема, форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів доповнено новим реквізитом - "цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством (рядок 9)".
Окрім цього, пунктом 2 Наказу №329 установлено наступне: (1) до 01 жовтня 2021 року вимоги до форми і змісту розрахункових документів в частині цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не поширюються на розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій до дня набрання чинності цим наказом; (2) до 01 жовтня 2021 року реєстратори розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до цього наказу.
Враховуючи викладене, обов'язок зазначати цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої з 01.10.2021 визначено Наказом №13 в редакції Наказу №329 та розповсюджується на суб'єктів господарювання всіх організаційно-правових форм без виключення.
Більше того, з приводу обов'язковості зазначення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" від 30.11.2021 за №1914-ІХ (надалі по тексту також - Закон №1914-ІХ), з 01.01.2022 набрали чинності зміни до пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, згідно яких, суб'єкти господарювання, котрі здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані проводити розрахункові операції через РРО та/або через ПРРО для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Відтак, станом на момент проведення фактичної перевірки ТОВ "Рібас Карпати", пунктом 2 розділу ІІ Положення №13 установлено 31 (тридцять один) обов'язковий реквізит фіскального чеку, зокрема "рядок 9" визначено наступним чином: цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених законодавством).
Так, актом фактичної перевірки за №14884/09/18/РРО/44529012 від 20.08.2024 (а.с.89-92 том І) встановлено, що суб'єктом господарювання при проведенні розрахункових операцій в готівковій та безготівковій формі з реалізації алкогольних напоїв у період з 19.02.2023 по 31.07.2024 через зареєстрований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи програмний реєстратор розрахункових операцій (фіскальний номер 4000156185) створювались у паперовій та/або електронній формі та надавались особам, які отримували товар, розрахункові документи не встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій в загальному розмірі 482 803,00 гривень.
Як з'ясовано судом зі змісту пункту 2.2.20 акту перевірки, "В ході фактичної перевірки встановлено наступні порушення: […]відповідно до даних електронних копій розрахункових документів ПРРО з ФН 4000156185, що надійшли до системи обліку даних РРО ДПС України, встановлено реалізацію алькогольних напоїв без зазначення марок акцизного податку. Враховуючи вищезазначене, ТОВ "Рібас Карпати" при здійсненні розрахункових операцій особам, які отримували товар, надавалися розрахункові документи не встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій в розмірі 482 803,00 гривень, в тому числі вчинене вперше на суму 220,00 гривень (додаток 2)".
За доводами представника позивача, відповідачем протиправно стверджується про наявність у товариства обов'язку зазначати штриховий код марки акцизного податку на алкогольні напої (рядок 9) у розрахункових документах, зокрема, з посиланням на відомості індивідуальної податкової консультації ДПС України від 06.09.2021 за №3347ЛПК/99-00-07-05-01-06, останній вказує про відсутність у ТОВ "Рібас Карпати" обов'язку зазначати у розрахункових документах серію та номер марки акцизного податку старого зразка, а також про не зазначення у акті фактичної перевірки даних щодо розрізнення марок акцизного податку, реалізованих позивачем, - старого чи нового зразка.
З приводу наведеного, з врахуванням нормативно-правового регулювання спірних правовідносин та фактичних обставин, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
По-перше, у відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Зважаючи на те, що ТОВ "Рібас Карпати" не було тим платником податків, котрий звертався до контролюючого органу з метою отримання індивідуальної податкової консультації, відтак надані в межах такої роз'яснення щодо практичного застосування норм законодавства не можуть бути застосовані останнім, зокрема й у спірних правовідносинах.
По-друге, Закон України №265/95-ВР (у редакції, чинній з 01.01.2022) не передбачає розмежування обов'язку суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, щодо використання РРО та/або ПРРО при реалізації підакцизних товарів, зокрема алкогольних напоїв, у залежності від типу марки акцизного податку, а саме: "старого зразка" (діяли з 01.07.2015 до 30.04.2020), чи "нового зразка" (впроваджені з 01.05.2020 та 01.07.2023), - у контексті обов'язку програмування таких товарів із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки (серії та номера) у розрахунковому документі.
Суд вказує, що перелік обов'язкових реквізитів, які наносяться на марку акцизного податку, визначено Положенням №1251, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №97 від 12.02.2020, що набули чинності з 19.02.2020. Відповідно до цих змін, на марці мають бути QR-код та штрих-код. При цьому, штрих-код містить інформацію про серію та номер марки, натомість QR-код включає відомості про серію та номер, реквізити покупця марки, посилання на веб-ресурс для перевірки справжності, а також може містити інформацію про геш-послідовність.
Таким чином, незалежно від внесених змін, як до, так і після їх прийняття, серія з чотирьох літер та шестизначний номер залишаються обов'язковими реквізитами марки.
Введення нових елементів у вигляді штрих-коду чи QR-коду, на переконання суду, фактично не змінює суті зазначеної інформації, а лише забезпечує її технічне дублювання у формі, зручній для зчитування (сканування) пристроями.
Отже, відсутність штрихового коду на марках акцизного податку не позбавляє суб'єктів господарювання обов'язку зазначати в розрахункових документах серії та номеру марки акцизного податку методом ручного введення даних в РРО.
В контексті наведеного, суд також враховує обставину того, що Наказом №329 (набрав чинності 01.07.2021) встановлено період до 01.10.2021 для доопрацювання виробниками (постачальниками) реєстраторів розрахункових операцій з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, тобто штрихового коду марки акцизного податку.
Більше того, згідно частини 3 статті 12 Закону №265/95-ВР, у разі зміни законодавчих вимог до використання реєстратора розрахункових операцій виробник (постачальник) зобов'язаний, за наявності технічних можливостей, здійснити доопрацювання реєстратора розрахункових операцій.
Як зазначено у поясненнях адміністратора ОСОБА_2 від 13.08.2024 (а.с.239 том І), "Не зазначення акцизних марок відбувалося через відсутність сканера", разом із тим, ані позивачем, ані представником позивача, не надано до суду жодних доказів на підтвердження вказаної обставини, як і не наведено переконливих аргументів щодо неможливості внесення реквізитів таких марок до розрахункового документа шляхом ручного введення даних (у разі відсутності штрихового коду для сканування).
По-третє, з приводу доводів представника позивача щодо не зазначення у акті фактичної перевірки даних щодо розрізнення марок акцизного податку, реалізованих ТОВ "Рібас Карпати", суд повторно наголошує, що пункт 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, яким встановлено обов'язок суб'єктів господарювання зазначати у розрахункових документах цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями, не розмежовує такі на "старого зразка" чи "нового зразка".
Відтак, здійснюючи перевірку наявності вказаних реквізитів у розрахункових документах позивача за період з 19.02.2023 по 31.07.2024, контролюючий орган встановив факт видачі розрахункового документа, що не відповідає встановленим вимогам щодо форми та змісту (пункт 2 статті 3 Закону №265/95-ВР), зокрема без зазначення штрихового коду марки акцизного податку (рядок 9).
Суд звертає увагу, що відсутність у акті перевірки даних щодо розрізнення марок на "старого" чи "нового" зразка не свідчить про неповноту перевірки, оскільки згідно з пунктом 11 статті 3 вказаного Закону обов'язок щодо зазначення цифрового значення штрихового коду (серії та номера) у розрахункових документах є однаковим для всіх видів марок - незалежно від часу їх впровадження.
Як уже зазначено вище, на переконання суду, інформація про серію та номер є обов'язковою для марок як до, так і після внесення змін, а запровадження штрихового коду (як технічного засобу фіксації цієї ж інформації) не змінює суті обов'язку, а лише забезпечує його зручне технічне зчитування.
Отже, контролюючий орган не зобов'язаний у межах перевірки здійснювати додаткову класифікацію марок за зразками, оскільки для цілей фіскального контролю визначальним є факт відсутності штрихового коду як обов'язкового реквізиту.
Водночас, ні позивачем, ні його представником не надано жодних доказів того, що алкогольні напої, реалізовані за розрахунковими документами, перелік яких наведено у Додатку 2 до акта перевірки, були марковані марками акцизного податку "старого зразка". Зокрема, не було конкретизовано, які саме позиції з вказаного переліку містили такі марки, а також не надано жодних підтверджуючих матеріалів - зокрема копій видаткових документів, за якими здійснювалася купівля відповідної продукції, фото- чи відеофіксації етикеток або пляшок з такими марками, чи будь-яких інших доказів, які б достовірно підтверджували вказані обставини.
Крім того, позивачем не надано документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували наявність залишків на балансі підакцизної продукції з марками акцизного податку старого зразка, що, у свою чергу, могло б свідчити про технічну неможливість відображення таких марок у фіскальних касових чеках у спірний період. Зокрема, відсутні документи, що містять інформацію про найменування товару, номенклатурний номер, одиницю виміру, ціну, а також відомості про рух товару (дати операцій, надходження на склад, витрати, залишки тощо).
По-четверте, як зазначалося судом вище, за змістом абзаців 4, 6 частини 4 статті 11 Закону №481/95-ВР, чинного на момент прийняття Наказу №329, у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
Суд виснував, що вказаний перехідний період використання алкогольних напоїв з марками акцизного податку без штрихового коду засвідчує відсутність порушення виключно у разі дотримання сукупності передбачених умов, тобто (1) знаходження в обігу до повної реалізації (2) в межах терміну придатності для споживання.
Втім, позивачем не подано до суду жодних доказів відсутності спливу терміну придатності до споживання алкогольної продукції, що становила предмет перевірки, як обов'язкової умови вищезгаданого припису Закону №481/95-ВР, у свою чергу, в силу вимог статей 76, 77 КАС України, суд не може ґрунтувати свої висновки на припущеннях щодо тривалого терміну придатності та зберігання коментованих підакцизних товарів.
В контексті оцінки як доказ відомостей, внесених в додаток №2 до акту перевірки і врахованих при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 11.10.2024 за №022939/0706, суд застосовує положення абзаців 3, 4, 5 пункту 1.2 "Порядку передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів Державної податкової служби України", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 за №1057 (надалі по тексту також - Порядок №1057), у відповідності до яких:
- національна система масових електронних платежів (НСМЕП) - банківська багатоемітентна платіжна система масових платежів, у якій розрахунки за товари та послуги, видача готівкових грошей та інші операції здійснюються за допомогою платіжних смарт-карток за технологією, розробленою НБУ;
- система зберігання і збору даних РРО (СЗЗД РРО) - загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України;
- система обліку даних РРО (СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
В силу правового регулювання підпункту 14.1.562 пункту 14.1 статті 14 ПК України взаємодія між платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами з питань реалізації прав та обов'язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, реалізується, серед іншого, через - інші засоби, бази даних, реєстри, що ведуться в електронному вигляді, інформаційні, телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Згідно підпункту 193.1.3 пункту 193 статті 19 ПК України державні податкові інспекції формують та ведуть, поряд з іншим, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу.
Із приписів підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України слідує, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Підпунктом 83.1.2 пункту 83.1. ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків, поряд з іншим, є податкова інформація.
Податкова інформація, як слідує із підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 за №2657-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2657-ХІІ).
Зокрема, статтею 10 коментованого Закону №2657-ХІІ визначено, що податкова інформація відноситься до видів інформації, які розрізняються за видами.
Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України (частина 1 статті 16 Закону №2657-ХІІ).
Приписами пункту 74.1 статті 74 ПК України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (надалі по тексту також Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1. пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2. пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).
Зважаючи на таке правове регулювання спірних правовідносин суд вважає за доцільним застосувати висновки, сформовані Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі №520/3336/19 (адміністративне провадження № К/990/33255/22), за змістом яких "…податкова інформація, яка є в державних реєстрах (є офіційною) не потребує додаткового підтвердження. Податковий орган посилається на ту податкову інформацію, яка є в офіційних джерелах (щодо наявності у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів, видів їх господарської діяльності, джерела походження товару (прослідковування операцій з постачання за ланцюгом до виробника (імпортера) за даними з Єдиного реєстру податкових накладних). Ця податкова інформація є доказом у цій справі, оскільки стосується обставин, які входять до предмета доказування відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.10.2022 у справі № 400/1693/19".
Висновки щодо правомірності використання контролюючим органом при проведенні фактичних перевірок інформації внесеної і зафіксованої у встановленому порядку до Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій сформовані, інших систем та підсистем сформовані Верховним Судом у постановах від 16.01.2025 у справі №240/24491/23, 30.01.2025 у справі №280/6829/23 і від 06.02.2025 у справі №120/11036/23.
Суд також звертає увагу, що норми Податкового кодексу України не передбачають такого порядку здійснення фактичної перевірки як фіксація тільки тих фактів, які будуть виявлені на місці проведення такої перевірки, та не встановлюють такого обмеження, як фіксація лише тих порушень законодавства, які будуть виявлені на місці та в день проведення такої перевірки і які вчинені платником під час здійснення контролюючим органом фактичної перевірки.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 26.07.2023 у справі № 280/4696/22.
Повертаючись до фактичних обставин справи, в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем порушено пункт 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, зокрема, під час продажу алкогольних напоїв надавалися розрахункові документи не встановленої форми, а саме фіскальні чеки, котрі, в порушення вимог "Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 за №13, не містили такий обов'язковий реквізит, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (рядок 9).
Так, Додаток 2 до акту перевірки сформований контролюючим органом у табличній формі (витяг із системи) із зазначенням колонок "Податковий номер", "Фіскальний номер РРО/ПРРО", "Підтип документа", "Дата і час операції", "Фіскальний номер документа", "Загальна сума", "Код товару згідно з УКТ ЗЕД", "Найменування товару", "МАП", "Кількість/об'єм товару", "Ціна за одиницю товару", "Сума операції", "Сума оплати" (а.с.95-111 том І).
Матеріалами справи і поясненнями відповідача підтверджується, що посадовими особами відповідача при проведенні фактичної перевірки використано інформацію із Підсистеми почекової інформації РРО системи збору і зберігання звітних даних і контрольних стрічок (а.с.112-238 том І).
На підтвердження обставини порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, податковий орган подав належним чином оформлені відомості із Підсистеми почекової інформації РРО системи збору і зберігання звітних даних, за змістом яких мало місце передача інформації із РРО (фіскальним номером 4000156185) позивача про оформлення останнім фіскальних чеків про реалізацію алкогольних напоїв, в якому містяться відомості щодо здійснення розрахункових операцій (дата, час, номер чеку, назва товару і ціна товару, сума операції), при цьому відсутнє цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (а.с.112-238 том І).
Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
За таких підстав, суд доходить висновку про правомірність застосування ГУ ДПС в Івано-Франківській області до позивача штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 220,00 гривень (за порушення, вчинене вперше) та 723 874,50 гривень (за кожне наступне вчинене порушення) за порушення пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме надання розрахункових документів не встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій.
Досліджуючи правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 11.10.2024 за №022939/0706, якими до ТОВ "Рібас Карпати" застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 100,00 гривень за проведення розрахункових операцій через РРО для підакцизних товарів без використання режиму програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Разом з тим, суд повторно зазначає, що матеріали адміністративного позову позбавлені будь-якого обґрунтування щодо протиправності оскаржуваного рішення у цій частині, окрім загальної вказівки про те, що додані до акту фактичної перевірки додатки не можуть вважатися доказом вчинення суб'єктом господарювання податкового правопорушення в розумінні статей 73-76 КАС України.
Повертаючись до фактичних обставин справи, як свідчить зміст акту перевірки за №14884/09/18/РРО/44529012 від 20.08.2024 (а.с.89-92 том І), "В ході фактичної перевірки встановлено наступні порушення: […] Проведення розрахункової операції через ПРРО без використання для підакцизних товарів режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме: в період квітень-травень 2023 реалізовано алкогольні напої без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД (додаток 1)", чим, на думку контролюючого органу, порушено пункт 11 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Так, згідно приписів пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР фіскальний режим роботи - це: режим роботи опломбованого належним чином реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій; режим роботи програмного реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого у реєстрі таких реєстраторів, що забезпечує реєстрацію розрахункових документів на фіскальному сервері контролюючого органу відповідно до цього Закону.
Фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам'яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу (стаття 2 Закону №265/95-ВР).
Відповідач, на підтвердження обставини порушення позивачем пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, подав належним чином оформлені відомості із Підсистеми почекової інформації РРО системи збору і зберігання звітних даних, за змістом яких встановлено реалізацію наступного товару у відповідну дату, час та за найменуванням без зазначення кодів товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД:
фіскальний чек за №896983605 від 06.04.2023 о 10:24:58 реалізовано "Коньяк Martell/Cognac Martell 0,05л" у кількості 1 одиниця на загальну суму 200,00 гривень (а.с.94 том І);
фіскальний чек за №957091384 від 01.05.2023 о 10:50:35 реалізовано "Водка Absolut/Vodka Absolute 0,05л" у кількості 1 одиниця на загальну суму 200,00 гривень (а.с.94 том І);
фіскальний чек за №992204108 від 15.05.2023 о 10:11:41 реалізовано "Водка Absolut/Vodka Absolute 0,05л" у кількості 1 одиниця на загальну суму 200,00 гривень (а.с.94 том І);
фіскальний чек за №992782515 від 15.05.2023 о 13:08:02 реалізовано "Коньяк Martell/Cognac Martell 0,05л" у кількості 1 одиниця на загальну суму 200,00 гривень (а.с.94 том І).
Аналогічні відомості про коментований розрахунковий документ вміщено у Додаток 1, сформований у вигляді табличної форми (витяг із системи) із зазначенням, в тому числі, колонок "Підтип документа", "Дата і час операції", "Фіскальний номер документа", "Загальна сума", "Код товару згідно з УКТ ЗЕД", "Найменування товару", "Серія та номер МАП", "Кількість/об'єм товару", "Ціна за одиницю товару", "Сума операції" (а.с.93 том І), де графа "Код товару згідно з УКТ ЗЕД" залишена незаповненою.
Вище по тексту судового рішення вже сформовано висновок суду стосовно того, що здобуті податковим органом із системи зберігання і збору даних РРО відомості, є належними доказами, на підставі яких суд може встановити обставину та підтвердити склад податкового правопорушення, встановлений контролюючим органом у відношенні до платника податків, відтак судом взято до врахування дані, внесені у Додаток 1 до акту перевірки й такі, що містяться у системі обліку даних РРО (СОД РРО).
Пунктом 7 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
За наслідками дослідження вказаних доказів, суд констатує наявність у податкового органу повної інформації про розрахункові операції, здійснені ТОВ "Рібас Карпати", в тому числі й у період з квітня по травень 2023 року, зокрема інформації щодо коду товарної підкатегорії УКТ ЗЕД реалізованого товару.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2024 за №022939/0706, якими до ТОВ "Рібас Карпати" застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 100,00 гривень за проведення розрахункових операцій через РРО для підакцизних товарів без використання режиму програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Розглядаючи обґрунтування представника позивача в частині в частині не надіслання ТОВ "Рібас Карпати" додатків до акту перевірки за №14884/09/18/РРО/44529012 від 20.08.2024, що, на думку такого, призвело до порушення права платника податків на звернення із запереченнями, передбачене пунктом 86.7 статті 86 ПК України, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Як викладено у пункті 86.5 статті 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Разом із тим, відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання (пункт 86.6 статті 86 ПК України).
Як безпосередньо зазначено в акті перевірки за №14884/09/18/РРО/44529012 від 20.08.2024, такий складено 20.08.2024 та зареєстровано в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання 21.08.2024 (а.с.89-92 том І).
Окрім того, у графі для проставлення підпису про ознайомлення з актом перевірки та отримання другого примірника здійснено відмітку про відмову адміністратора Максим'юк М.І., на виконання пункту 86.5 статті 86 ПК України складено акт відмови від підпису та отримання другого примірника акту фактичної перевірки за №1735 від 20.08.2024 адміністратором Максим'юк Марією Іванівною, засвідченого підписом посадових осіб ГУ ДПС в Івано-Франківській області (а.с.242 том І).
Супровідним листом ГУ ДПС в Івано-Франківській області за №10086/6/09-19-07-06-22 від 22.08.2024 (а.с.87 том І) за податковою адресою позивача скеровано другий примірник акту фактичної перевірки за №14884/09/18/РРО/44529012 від 20.08.2024, натомість отримання такого 20.09.2024 підтверджується відомостями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (номер відправлення 7601875536850) (а.с.88 том І).
Зокрема, слід відзначити, що одержання ТОВ "Рібас Карпати" примірника акту перевірки 20.09.2024 підтверджується самостійно представником позивача у межах адвокатського запиту за вих.№23/09-2024-1 від 23.09.2024 (а.с.15 том І) та скарги за вих.№03/10-2024-1 від 03.10.2024 (а.с.18 том І), скерованої до ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
Як свідчать дані розрахункового документу оператора поштового зв'язку "Укрпошта", рекомендований лист з номером відправлення 7601875536850 фактично переданий до відділення зв'язку 27.08.2024 (а.с.87 том І).
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення"; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 року у справі №400/1510/19, від 05.07.2022 року у справі №522/3740/20, від 27.09.2022 року у справі №320/1510/20, від 03.10.2022 року у справі №400/1510/19, від 01.11.2022 року у справі №640/6452/19 та від 18.01.2023 року у справі №500/26/22.
На переконання суду, порушення строків надсилання акту перевірки, котрий у спірному випадку сумарно склав 5 (п'ять) днів, не спричинило суттєвих негативних наслідків для позивача, враховуючи наступне:
по-перше, таке порушення не впливає та не могло вплинути на зміст прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення та не може мати наслідком його скасування, адже у разі дотримання цих строків таке рішення не могло бути іншим, ніж те, яке прийняте;
по-друге, незалежно від пропущення податковим органом законодавчо встановлених строків надсилання акту перевірки, за платником податків зберігається можливість подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення до контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня наступного за днем отримання такого акту, як це передбачено пунктом 86.7 статті 86 ПК України.
Разом із тим, повертаючись до спірного питання, згідно пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Тим же приписом встановлено, що матеріали перевірки охоплюють наступні елементи: (1) акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною; (2) заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); (3) пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.
Методичними рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №534 від 12.08.2008 (надалі по тексту також - Методичні рекомендації №534, Методичні рекомендації) визначено, що до акта перевірки можуть додаватися інформативні додатки у вигляді відомостей або таблиць, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, що повторюються, пояснень, зауважень або заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання щодо виявлених порушень та/або причини ненадання документів, що підтверджують встановлені у ході перевірки порушення. До інформативного належить додаток, що містить дані про попередню перевірку суб'єкта господарювання і є підставою для повторного притягнення до адміністративної відповідальності особи, щодо якої протягом року застосовувались адміністративні стягнення за такі ж порушення.
В той же час, до матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок для посадових осіб контролюючих органів, визначених пунктом 83.1 статті 83 Кодексу, віднесено документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Відповідно до підпункту 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що акт перевірки є складовим, але не виключним елементом матеріалів перевірки, і не може ототожнюватися з усією сукупністю матеріалів, які використовуються або утворюються в процесі перевірки та під час її подальшого адміністративного оскарження.
Поняття "матеріали перевірки" охоплює не лише сам акт (або довідку) перевірки, а й інформативні додатки до нього, котрі у разі реалізації платником податку права на подання заперечення, розглядаються у сукупності уповноваженою на те комісією контролюючого органу.
Натомість, у розумінні пункту 86.5 статті 86 ПК України, котрою врегульовано порядок скерування документів платнику податків за наслідком завершення перевірки, на контролюючий орган покладено обов'язок надсилання останньому виключно примірника акта (довідки), проте не інформативних додатків, оскільки такий сам по собі підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Відтак, матеріалами справи засвідчується, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області дотримано передбачену законом процедуру щодо надсилання примірника акту перевірки №14884/09/18/РРО/44529012 від 20.08.2024, котрий надалі був отриманий позивачем (20.09.2024), у свою чергу вказана дата слугувала початком відліку строку на подання заперечень та додаткових документів і пояснень до контролюючого органу, як це встановлено пунктом 86.7 статті 86 ПК України.
В контексті наведеного варто також відзначити, що долучені ГУ ДПС в області разом із додатковими письмовими поясненнями від 29.01.2025, що надійшли через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та зареєстровані 30.01.2025 (а.с.21-34 том ІІ), а також з тотожними останнім додатковими письмовими поясненнями від 29.01.2025 за №1374/5/09-19-05-01, реєстрація яких у суді відбулась 30.01.2025 (а.с.35-54 том ІІ) додатки у формі відеозаписів, що в матеріалах адміністративної справи містяться на оптичних носіях інформації "CD-диск" (а.с.32 том ІІ, а.с.54 том ІІ), за твердженнями представника відповідача стосуються подій, котрі мали місце при проведенні фактичної перевірки.
Суд виходить із приписів підпункту 20.1.48 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, за яким відкрите застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, відкрите здійснення звукозапису, фото-, відеофіксації (відеозйомки), накопичення та використання такої мультимедійної інформації (фото, відео-, звукозапису) під час проведення перевірок контролюючими органами, визначеними підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, є правом останніх, проте не обов'язком.
Разом із тим, підпунктом 4.5 акту перевірки за №14884/09/18/РРО/44529012 від 20.08.2024 визначено виключний перелік додатків до акту перевірки, сформований посадовими особами податкового органу самостійно, серед яких: "пояснення, не фіскальний чек, додаток 1,2".
У межах акту перевірки не міститься жодних відомостей про проведене посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області відеофіксування перебігу фактичної перевірки, з чого суд виснує, що таке не слугувало джерелом формування підстав для висновків у розумінні пункту 83.1 статті 83 ПК України, до яких, серед іншого, віднесено мультимедійну інформацію (відеозапис), виготовлений контролюючим органом.
Отже, вказані результати відеофіксації у подальшому не застосовувалися податковим органом при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.10.2024 за №022939/0706, з огляду на що у суду відсутні підстави для врахування таких при розгляді даної адміністративної справи.
Інші доводи і міркування позивача з приводу прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 11.10.2024 за №022939/0706, не змінюють висновку суду, викладеного вище по тексту судового рішення.
В межах підготовчого провадження представником позивача висловлено думку про не врахування відзиву на адміністративний позов від 14.01.2025 за №563/5/09-19-05-01, який разом з письмовими доказами надійшов на адресу суду 14.01.2025 (а.с.63-245 том І), з огляду на пропущення строку на подання такого.
Протокольною ухвалою суду від 22.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про визнання відзиву та долучених до нього матеріалів недопустимими доказами, водночас констатовано про вирішення даного питання при ухваленні справи по суті, що, втім, не позбавляє представника контролюючого органу права подати клопотання про обґрунтування порушення строків подання відзиву до суду від 14.01.2025 та невиконання іншої частини ухвали суду про відкриття провадження від 10.12.2024 (а.с.10-14 том ІІ).
Так, за змістом вищезгаданого відзиву, посилаючись на об'єктивну неможливість своєчасно скерувати останній у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 10.12.2024, з огляду на долучення великої кількості додатків, котрі потребували аналізу та вивчення, представник податкового органу просив поновити пропущений строк на подання відзиву.
В межах перерви у підготовчому судовому засіданні, на адресу суду із відміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 15.01.2025", зареєстрований в канцелярії суду 15.01.2025 надійшов відповідь на відзив, скерований представником позивача, в межах якого зазначено про заперечення ТОВ "Рібас Карпати" проти поновлення судом пропущеного строку на подання відзиву, просить не брати такий до уваги та вирішувати справу за наявними матеріалами (а.с.246-252 том І).
Окрім того, представником ГУ ДПС в Івано-Франківській області через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подано додаткові письмові пояснення від 29.01.2025, зареєстровані в канцелярії суду 30.01.2025, в яких наведено обґрунтування щодо пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву (а.с.21-34 том ІІ).
Надалі податковим органом надано скеровано додаткові письмові пояснення від 29.01.2025 за №1374/5/09-19-05-01, реєстрація яких у суді відбулась 30.01.2025, суть та доводи, а також долучені до такого копії письмових доказів є тотожними до попередньо долучених через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 29.01.2025 (а.с.35-54 том ІІ).
У відповідності до частини 5 статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали суду від 10.12.2024 відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення зазначеної ухвали для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових чи електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.48-49 том І).
Згідно відомостей довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі (спрощена)" від 10.12.2024 доставлено до електронного кабінету відповідача 10.12.2024 о 21:05 год (а.с.50 том І).
За змістом пункту 4 частини 3 статті 2 КАС України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частин 1 та 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 14.01.2025 за №563/5/09-19-05-01, який разом з письмовими доказами надійшов на адресу суду 14.01.2025 (а.с.63-245 том І), тобто з пропущенням строку встановленого ухвалою суду від 10.12.2024. Однак, пропущення строку подання відзиву на позовну заяву протягом вказаного періоду, на переконання суду, не може бути тим строком, який слід оцінювати як значний чи тривалий, та не може позбавляти відповідача права на надання ним суду своїх доказів і доведення перед судом їх переконливості.
Більше того, реалізуючи принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений частиною 4 статті 9 КАС України, за змістом якої суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, пунктом 6, 7 та 8 ухвали суду про відкриття провадження від 10.12.2024 (а.с.48-49 том І) у Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, крім відзиву на позов, витребувано засвідчені відповідно до вимог статті 94 КАС України копії письмових документів із зазначенням їх переліку.
Частиною 4 статті 77 КАС України встановлено, що суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Окрім того, згідно частини 2 статті 77 Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що таке пропущення строку не може бути підставою для неврахування відзиву на позов відповідача та долучених разом із ним копій письмових доказів при ухваленні судом рішення по суті справи.
В контексті заперечень представника позивача, викладених у відповіді на відзив, що надійшов на адресу суду із відміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 15.01.2025", зареєстрований в канцелярії суду 15.01.2025 (а.с.246-252 том І), суд зауважує, що в межах такого останнім наголошено на відсутності належним чином підтверджених поважних причин для ненадання ГУ ДПС у області відзиву у встановлений судом строк.
Разом із тим, на адресу суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подано додаткові письмові пояснення від 29.01.2025, зареєстровані в канцелярії суду 30.01.2025 (а.с.21-34 том ІІ), надалі скеровано додаткові письмові пояснення від 29.01.2025 за №1374/5/09-19-05-01, реєстрація яких у суді відбулась 30.01.2025 (а.с.35-54 том ІІ) ГУ ДПС в Івано-Франківській області, за змістом яких останній просить забезпечити реалізацію права відповідача на захист, зокрема шляхом прийняття відзиву на позовну заяву та долучених відповідачем матеріалів до розгляду, з огляду на причини, котрі об'єктивно унеможливлювали вчинення таких процесуальних дій у встановлений строк, а саме перебування посадових осіб податкового органу Кравця І.В. та Іваночко Ю.М., котрі безпосередньо здійснювали фактичну перевірку суб'єкта господарювання, у відпустці на час необхідності скерування відзиву, що ускладнило одержання інформації, необхідної для формування правової позиції у справі.
Дійсно, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх внутрішніх правил і процедур, положень норм процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
В контексті наведеного суд також вважає за необхідне відзначити викладене в межах прохальної частини заяви представника позивача, котра надійшла із відміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 17.02.2025", зареєстрована канцелярією суду 18.02.2025 (а.с.82-89 том ІІ), а саме: "надати належну правову оцінку діям представника ГУ ДПС в Івано-Франківській області з приводу введення суду в оману, надання до суду завідомо недостовірних або підроблених доказів", а також "не брати надісланий відповідачем відзив до уваги та вирішувати справу за наявними матеріалами"
Звертаючись до змісту додаткових письмових пояснень представника податкового органу від 29.01.2025 в частині наведеного останнім обґрунтування поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву, а саме обмеженості трудових ресурсів, зокрема перебування посадових осіб податкового органу Кравця І.В. та Іваночко Ю.М., котрі безпосередньо здійснювали фактичну перевірку суб'єкта господарювання, у відпустці на час необхідності скерування відзиву, представник позивача вказує про скерування до ГУ ДПС в Івано-Франківській області адвокатського запиту з метою перевірки наведеної інформації.
На переконання останнього, з наданої відповіді на адвокатський запит та дій представника відповідача - подання клопотання від 03.02.2025 про повернення копій наказів про надання відпустки вищезгаданим посадовим особам, вбачається намагання умисного введення суд в оману та відсутність поважних причин для контролюючого органу для пропуску строку на подання відзиву.
З приводу зазначеного, суд зазначає, що представник позивача, поряд з іншим, просить саме надати правову оцінку представника ГУ ДПС в Івано-Франківській щодо подання копій означених наказів про надання посадовим особами контролюючого органу відпустки, як таким, що є недостовірними та підробленими, та з цих підстав вважає неповажними причини для поновлення пропущеного строку для подання відзиву.
Згідно частин 1, 2 статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 75 Кодексу).
Частиною 1 статті 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Поруч із цим, згідно частин 2, 4 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Слід зауважити, що коментовані накази про перебування посадових осіб податкового органу Кравця І.В. та Іваночко Ю.М., котрі безпосередньо здійснювали фактичну перевірку суб'єкта господарювання, у відпустці на час необхідності скерування відзиву, не входять до предмету доказування у цій справі, більше того, представником позивача разом із вказаною заявою не надано суду жодних доказів, які б дали суду підстави вважати як відзив на позовну заяву Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та додатки до них, так і вищезгадані копії документів такими, що одержані з порушенням порядку встановленого законом, тобто недопустимими доказами, а також недостовірними чи недостатніми.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач та його представник не довели перед судом свої вимоги про протиправність податкового повідомлення-рішення від 11.10.2024 за №022939/0706.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що реалізовуючи свої повноваження щодо контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавства Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області правомірно застосував до товариства з обмеженою відповідальністю "Рібас Карпати" штрафні санкції у розмірі 1687,50 гривень за проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування РРО, невидачу розрахункового документа встановленого зразка, в розмірі 220,00 гривень за видачу розрахункового документа не встановленого зразка (за порушення, вчинене вперше), в розмірі 723 874,50 гривень за видачу розрахункового документа не встановленого зразка (за кожне наступне вчинене порушення), в розмірі 5 100,00 гривень за проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів без використання режиму програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 10 963,23 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція до платіжної інструкції за №9362-4571-4491-4458 від 03.12.2024 (а.с.10 том І).
За відомостями Автоматизованої системи документообігу Івано-Франківського окружного адміністративного суду за даним платіжним документом до бюджету проведено зарахування судового збору в сумі 10 963,23 гривень.
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень судові витрати по сплаті судового збору.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рібас Карпати" (ідентифікаційний код юридичної особи, код ЄДРПОУ 44529012), участок Вишні, буд. 539, село Поляниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78593;
представник позивача - Кожухар Володимир Андрійович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1442147 від 04.12.2024), бульвар Французький, буд. 66/2, оф. 401, Приморський район, м. Одеса, Одеська область, 65000;
відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи, код ЄДРПОУ 43968084), вул.Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Чуприна О.В.
Рішення складене в повному обсязі 20 червня 2025 року.