20 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/25575/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому, з підстав протиправності, просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" ( у первинній редакції) , пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 16.03.2022 по 31.12.2022 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-IX на 01.01.2022;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахувати ОСОБА_1 , починаючи з 16.03.2022 по 31.12.2022 включно, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткові та одноразові види грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 в розмірі 2481,00 гривень;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (у первинній редакції), пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ на 01.01.2023;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахувати ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням , додаткові та одноразові види грошового забезпечення, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2023 року в розмірі 2684,00 гривень;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити ОСОБА_1 недоплачені протягом 2022 - 2023 років, суми грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, за період з 16.03.2022 по 19.05.2023 включно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період з 16.03.2022 по дату виплати заборгованих коштів.
В обгрунтування позовних вимог позивач стверджує, що під час проходження ним військової служби відповідач невірно застосовував положення Постанови №704 при нарахуванні грошового забезпечення, проігнорував рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2021 у справі №826/6453/18, що призвело до виплати грошового забезпечення у зменшеному розмірі.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
Від відповідача 10.01.2025 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову повністю. Наголосив, що відповідач не порушував чинного законодавства і чітко дотримувався вимог пункту 4 Постанови №704, грошове забезпечення було обчислене правомірно і з застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі станом на 01.01.2018. Просив у задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю.
Також відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Суд не вбачає підстав для задоволення такої заяви, оскільки до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Про порушення свого права позивач дізнався, отримавши 21.11.2024 грошовий атестат, до суду звернувся 26.12.2024, тобто в межах строку, встановленого чинним законодавством, а тому клопотання про закриття провадження є протиправним.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач з 16.03.2022 по 21.11.2024 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За період проходження військової служби, а саме в період з 16.03.2022 по 19.05.2023, відповідач протиправно нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення не в повному обсязі, без врахування вимог чинного законодавства, а саме при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням застосовував розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.
Позивач звертався до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення, враховуючи вимоги законодавства.
На вказану заяву отримано відповідь, з якої вбачається, що відповідачем не правильно виплачувалося грошове забезпечення позивачу за час проходження військової служби, проте здійснити доплату грошове забезпечення відповідач відмовився, що спонукало позивача звернутися до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХИ від 25.03.1992р. (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно зі ст. 40 Закону №2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей" та іншими законами.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (надалі - Закон №2011- XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Як зазначено в ч.2 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст.9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"(далі - Постанова № 704) в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
З 01.03.2018 п.4 Постанови № 704 було викладено у редакції п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 4 Постанови № 704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Змінена редакція пункту 4 Постанови №704 набрала чинності з 20.05.2023.
Отже, з 20.05.2023 встановлено фіксований розмір розрахункової величини у сумі 1762,00 грн для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для задоволення позову шляхом покладення на відповідача обов'язку перерахувати грошове забезпечення позивача відповідно до пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції за спірний період - з 16.03.2022 по 19.05.2023 включно.
При цьому з метою захисту прав і законних інтересів позивача відповідачем має бути здійснений також перерахунок сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), що охоплюються частиною 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за спірний період.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні позивачу з16.03.2022 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає таке.
Згідно ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Тобто, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у тому ж місяці, у якому буде виплачена заборгованість.
Таким чином, враховуючи, що на момент звернення до суду з позовом права позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати спірних виплат відповідачем порушені не були, суд вважає, що позов в цій частині є передчасним та задоволенню не підлягає, оскільки на даний час відсутні протиправні дії відповідача щодо виплати вказаної компенсації позивачу.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та в матеріалах справі відсутні докази на підтвердження понесення ним інших судових витрат по даній справі, підстави для вирішення питання про розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (у первинній редакції), пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 16.03.2022 по 19.05.2023 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-IX на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ на 01.01.2023.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахувати ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-IX на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ на 01.01.2023.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити ОСОБА_1 недоплачені протягом 2022 - 2023 років суми грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, за період з 16.03.2022 по 19.05.2023 включно.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
20.06.25