20 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/11679/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення 227362,18 грн за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати 13.06.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проходження служби в період з 29.01.2020 до 11.11.2022 відповідач недоплачував грошове забезпечення. Відповідач виплатив належну позивачу суму грошового забезпечення лише 13.06.2024 шляхом перерахування 227362,18 грн на його рахунок, однак без виплати компенсації втрати частини доходів, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
10.07.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
04.11.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву зазначає, що згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 у справі №240/6795/23, яке набрало законної сили лише 07.11.2023, позивачу було сплачено суму грошового забезпечення у розмірі 74624,11 грн - 30.04.2024 та 152738,07 грн - 13.06.2024. При цьому, на Військову частину НОМЕР_2 було покладено зобов'язання сплатити суму коштів у розмірі 74624,11 грн, а на Військову частину НОМЕР_1 - 152738,07 грн.
Крім того, відповідач вказав, що фінансування Військової частини НОМЕР_1 відбувається та забезпечується відповідно до замовлених коштів на підставі поданих попередніх заявок та в межах виділеного фінансового ресурсу. При цьому, військова частина є розпорядником коштів останнього рівня, у зв'язку з чим терміни розрахунку залежить від надходження коштів до Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , яка з 01.01.2022 стала на фінансове забезпечення у Військовій частині НОМЕР_1 .
На виконання рішення суду Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2023 у справі №240/11679/23 військова частина здійснила нарахування та подала до Військової частини НОМЕР_1 рапорт про виплату належних сум позивачу.
Фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_1 здійснюється на підставі подання попередніх заявок.
Таким чином, на підставі рапорту Військової частини НОМЕР_3 військовою частиною НОМЕР_1 15.04.2024 були замовлені кошти, які були виплачені позивачу одразу після їх надходження до військової частини.
Зважаючи на те, що замовленні кошти у розмірі 152738,07 грн призначенні для стягнення на користь ОСОБА_1 згідно рішень Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2023 у справі №240/11679/23 надійшли до Військової частини НОМЕР_1 в червні 2024 року, відповідачем були здійсненні належні позивачу виплати одразу після надходження відповідного фінансування.
Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , яка до 31.12.2021 перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 , а з 01.01.2022 перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 11.11.2022 №224 звільнена з військової служби та виключена зі списків особового складу з 11.11.2022.
Проте, під час проходження військової служби відповідач з 29.01.2020 недоплачував позивачу грошове забезпечення, а при звільненні з військової служби з позивачем не проведено остаточного та повного розрахунку, а саме належне позивачу за час служби грошове забезпечення в сумі 227362,18 грн виплачено двома частинами: 74624,11 грн 30.04.2024, що підтверджено банківською випискою (а.с.13); 152738,07 грн 13.06.2024, що підтверджено банківською випискою (а.с.12).
Факт того, що грошове забезпечення відповідач недоплачував саме в період з 29.01.2020 по день звільнення позивача підтверджено рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 за справою №240/6795/23, яким зобов'язано провести виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-ІХ станом на 01.01.2020 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-ІХ станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2021 року, а військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби позивачу, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 01.01.2022 по 11.11.2022 з урахуванням раніше виплачених сум.
Тобто, відповідач затримав виплату належного позивачу грошового забезпечення в сумі 227362,18 грн саме за період з 29.01.2020 по 13.06.2024.
При цьому при виплаті грошового забезпечення відповідач не виплатив грошову компенсацію втрати частини доходу належну позивачу за час затримки виплати такого грошового забезпечення.
На звернення позивача про виплату грошової компенсації за час затримки виплати грошового забезпечення відповідач відповідь не надав та виплату такої компенсації не здійснив.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування й виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з наступними змінами та доповненнями у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2011-ХІІ).
За приписами статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 12 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закон №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Стаття 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159) слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що грошове забезпечення є доходом, а у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі №803/203/17.
Ураховуючи наведене правове регулювання та викладену Верховним Судом правову позицію, суд уважає обґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрати доходу у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по 11.11.2022, оскільки у судовому порядку встановлено протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у визначеному законодавством розмірі, що обумовило його недоплату, саме з цієї дати.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не було доведено в судовому порядку належними та допустимими доказами правомірність відмови у перерахунку пенсії, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по 11.11.2022.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати - 13.06.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
20.06.25