Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 червня 2025 року Справа№640/18329/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (надалі - відповідач), про:
- визнання дій щодо відмови у видачі паспорту громадянина України протиправними,
- зобов'язання видати паспорт громадянина України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача щодо відмови у видачі позивачу паспорта громадянина України є протиправними, позаяк, у зв'язку з набуттям його матір'ю громадянства України, позивачу в 2017 році було видано паспорт громадянина України, однак, у подальшому, у зв'язку із закінченням дії строку паспорта у формі ID-карти позивач звернувся до відповідача задля отримання нового паспорту, проте отримав відмову. Позивач вважає вказані підстави незаконними для позбавлення приналежності до громадянства України, оскільки йому на законних підставах було видано паспорт громадянина України, його він не втрачав, з громадянства не виходив.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/18329/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
18 листопада 2022 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначив, що згідно з п. 74-77 Порядку оформлення, було здійснено заходи з ідентифікації особи, на ім'я якої оформлюється паспорт та перевірку наданих документів та інформації з наявних державних та єдиних ресурсів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій в результаті чого зроблений запит № 8027.17/3830-21 від 02.07.2021 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, щодо підтвердження набуття громадянства разом з матір'ю. У відповідь 8010.4.2/67355-21 від 12.08.2021 повідомлено, що гp. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнята до громадянства України Указом Президента України від 05.02.2004 № 161/204, інформація про прийняття до громадянства України до неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не внесена. Ураховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 не належить до громадянства України. Таким чином, в наслідок не дотримання вимог Порядку провадження Дніпровським PB ГУ ДМС України в м. Києві у зв'язку із досягненням 16-річного віку ОСОБА_1 було оформлено паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , що призвело в подальшому до легалізації на території України особи яка не є громадянином України. Наразі Дніпровським відділом ПMУ ДМС у м. Києві та Київській області підготовлено проект висновку службової перевірки підстав оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою подальшого направлення до ДМС. Враховуючи все вищевикладене, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/18329/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Мати позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Республіки Вірменія, прийнята до громадянства України Указом Президента України від 05.02.2004 р. №161-2004, що підтверджується відповідною довідкою від 13.02.2004 про прийняття до громадянства України №115.
У вказаній довідці зазначається, що разом з ОСОБА_2 до громадянства України прийняті її неповнолітні діти, зокрема ОСОБА_3 , 2000 р. н.
Так, 03.03.2017 року позивачу, ОСОБА_1 , був виданий паспорт громадянина України у формі ID-карти № НОМЕР_1 , орган, що видав 8027, дійсний до 03.03.2021 року.
15.06.2021 року позивач звернувся до Управління (Центр) HAП Дніпровської районної в місті Києві ДА з метою оформлення паспорта громадянина України у зв'язку з закінчення строку дії та надав документи на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
- паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий Дніпровським відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 03.03.2017 термін дії до 03.03.2021;
- довідку про реєстрацію місця проживання особи (додаток № 13) що видана відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА від 15.06.2021.
Відповідачем зроблений запит № 8027.17/3830-21 від 02.07.2021 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, щодо підтвердження набуття громадянства разом з матір'ю.
У відповідь листом № 8010.4.2/67355-21 від 12.08.2021 повідомлено, що гp. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнята до громадянства України Указом Президента України від 05.02.2004 № 161/204 відповідно до ст. 9 Закон України «Про громадянство України», інформація про прийняття до громадянства України до неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не внесена. Ураховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 не належить до громадянства України.
Таким чином, в наслідок не дотримання вимог Порядку провадження Дніпровським PB ГУ ДМС України в м. Києві у зв'язку із досягненням 16-річного віку ОСОБА_1 було оформлено паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , що призвело в подальшому до легалізації на території України особи яка не є громадянином України.
Наразі Дніпровським відділом ПMУ ДМС у м. Києві та Київській області підготовлено проект висновку службової перевірки підстав оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою подальшого направлення до ДМС.
Рішенням Дніпровського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 14.08.2021 року відмолено ОСОБА_1 в оформленні паспорта громадянина України, так як особа не є громадянином України та дані отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію.
Позивач вважає вищезазначений висновок відповідача безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, порушують його права, свободи та законні інтереси, оскільки вважає, що ним набуто громадянство України в установленому Законом України «Про громадянство України» порядку та на підставах, видано паспорт громадянина України, який підтверджує громадянство України відповідно до вказаного Закону, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III.
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону № 2235-III громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи.
За приписами ст. 14 Закону № 2235-III дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий є особою без громадянства, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України. Дитина, яка є особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий є іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, батьки якої перебувають у громадянстві України, реєструється громадянином України за клопотанням одного з батьків. Дитина, яка є іноземцем, один із батьків якої є громадянином України, а другий - іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Згідно ст. 5 вказаного Закону документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну.
З наведеного слідує, що громадянство дітей пов'язується насамперед з громадянством їх батьків, а саме, перебуванням у громадянстві України батьків дитини чи одного з них, при цьому, громадянами України є в тому числі особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про громадянство України» іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначає Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень затверджено Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 № 588/2006) (далі - Порядок № 215).
На підставі абз. 8 п. 108 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302) паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується в разі: 1) якщо він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта, у тому числі у зв'язку із зміною написання латинськими літерами складових імені “прізвище», “ім'я» у документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (крім додаткової змінної інформації); 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до нього; 3) непридатності для подальшого використання; 4) припинення громадянства України або скасування рішення про громадянство України; 5) коли його заявлено як втрачений або викрадений та подано заяву-анкету про оформлення нового паспорта; 6) смерті особи, на ім'я якої його було оформлено; 7) закінчення строку його дії або прийняття рішення про оформлення паспорта у зв'язку з обміном до закінчення строку його дії; 8) оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року з порушенням вимог законодавства; 9) неотримання його заявником протягом двох років, а у випадку, передбаченому абзацом четвертим пункту 97 цього Порядку, - протягом трьох років.
Як вбачається з п. 108 Порядку № 302, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
Позивач наголошує на тому, що невизнання відповідними органами Державної міграційної служби факту його громадянства України на даний час прямо перешкоджає здійсненню ним прав, свобод та законних інтересів, як громадянина України, які гарантуються Законами України та в першу чергу - Конституцією України, тим самим має місце порушення прав, як громадянина України.
Судом встановлено, що мати позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Республіки Вірменія, прийнята до громадянства України Указом Президента України від 05.02.2004 р. №161-2004, що підтверджується відповідною довідкою від 13.02.2004 про прийняття до громадянства України №115.
У вказаній довідці зазначається, що разом з ОСОБА_2 до громадянства України прийняті її неповнолітні діти, зокрема ОСОБА_3 , 2000 р. н.
Так, не є спірним те, що 03.03.2017 року позивачу, ОСОБА_1 , був виданий паспорт громадянина України у формі ID-карти № НОМЕР_1 , орган, що видав 8027, дійсний до 03.03.2021 року.
15.06.2021 року позивач звернувся до Управління (Центр) HAП Дніпровської районної в місті Києві ДА з метою оформлення паспорта громадянина України у зв'язку з закінчення строку дії.
Відповідачем зроблений запит № 8027.17/3830-21 від 02.07.2021 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, щодо підтвердження набуття громадянства разом з матір'ю.
У відповідь листом № 8010.4.2/67355-21 від 12.08.2021 повідомлено, що гp. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнята до громадянства України Указом Президента України від 05.02.2004 № 161/204 відповідно до ст. 9 Закон України «Про громадянство України», інформація про прийняття до громадянства України до неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не внесена. Ураховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 не належить до громадянства України.
Таким чином, в наслідок не дотримання вимог Порядку провадження Дніпровським PB ГУ ДМС України в м. Києві у зв'язку із досягненням 16-річного віку ОСОБА_1 було оформлено паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , що призвело в подальшому до легалізації на території України особи яка не є громадянином України.
Наразі Дніпровським відділом ПMУ ДМС у м. Києві та Київській області підготовлено проект висновку службової перевірки підстав оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою подальшого направлення до ДМС.
Рішенням Дніпровського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 14.08.2021 року відмолено ОСОБА_1 в оформленні паспорта громадянина України, так як особа не є громадянином України та дані отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію.
Однак, суд наголошує на тому, що у відповідності до приписів ст. 21 Закону № 2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яка на момент прийняття такого рішення була неповнолітньою, недієздатною, крім випадків подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Тож, необхідною та обов'язковою умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, відповідно до ст. 21 Закону України «Про громадянство України», є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту набуття особою громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Вказані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.
У даній же справі позивача було документовано необхідними документами, які підтверджують набуття ним громадянства України, здійснювалась видача паспорта, водночас, відповідачем не надано до суду жодного доказу, який би підтверджував, що подані особою до заяви документи є фальшивими або містять неправдиві відомості. Вся спірна ситуація полягає у тому, що відповідачем під час внутрішньої службової перевірки було виявлено помилку, яка полягає у не зазначенні при отриманні матір'ю позивача у заяві інформації про клопотання набуття громадянства дитиною (позивачем), що призвело до безпідставної видачі позивачу документів, що підтверджують громадянство України.
На переконання суду є неприпустимим виправлення відповідачем можливих власних помилок, допущених раніше, крім того, принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відповідну позицію Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 висловила у справі № 912/2797/21.
Суд зазначає, що у разі, якщо навіть працівниками органу Державної міграційної служби були допущені технічні помилки при оформленні документів, пов'язаних з отриманням громадянства України батьками позивача та їхніми дітьми, то в будь-якому випадку, це не може бути підставою для не визнання позивача громадянином України, оскільки останній не може нести відповідальність за допущені технічні помилки працівниками органу Державної міграційної служби при оформленні документів.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про громадянство України» дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду справ про громадянство і виконання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені у судовому та адміністративному порядку.
Положеннями частин 1, 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
При цьому, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність свого рішення не виконано.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та ін.
За змістом ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даній справі є визнання протиправним та скасування рішення Дніпровського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 14.08.2021 року про відмову ОСОБА_1 в оформленні паспорта громадянина України, та зобов'язання відповідача видати позивачу паспорт громадянина України.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.
Під час розгляду даного спору в суді, відповідач не довів законності та обґрунтованості прийнятого рішення/висновку, при цьому, підстави, покладені в основу такого рішення, не відповідають ні фактичним обставинам справи, ні відповідній процедурі з даного питання.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідачів, за рахунок їх бюджетних асигнувань.
На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 14.08.2021 року про відмову ОСОБА_1 в оформленні паспорта громадянина України.
3. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 42552598) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати з судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Судове рішення складено та підписано 19 червня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (Шостого апеляційного адміністративного суду) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко