20 червня 2025 рокуСправа №160/12779/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 р. роз'єднано в самостійні провадження позовні вимоги у справі №160/11762/25 за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Так, зокрема, виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ) про:
- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та доплатити, з урахуванням фактично виплачених сум, ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/12779/25.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 у відповідній частині зазначено, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 15.01.2025 р. №15-РС позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я, а наказом від 23.01.2025 р. № 23 позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх вдів забезпечення, наказано виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023-2025 роки, грошову допомогу на оздоровлення, щомісячну премію, посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років по 23 січня 2025 року, грошову компенсацію дні невикористаних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024, 2025 рік, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби. Згідно із приписами абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XI, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. ОСОБА_1 зауважив, що його було звільнено з військової служби саме за станом здоров'я за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідач повинен був виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, однак, всупереч вимогам закону ВЧ НОМЕР_1 нараховано та виплачено таку допомогу у розмірі 4% місячного грошового забезпечення, що призвело до порушення прав позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала суду від 09.05.2025 р., якою відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 09.05.2025 р. о 17:59 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
При цьому, копія позовної заяви з додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету ВЧ НОМЕР_1 05.05.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Разом з тим, станом на 28.05.2025 р. (з урахуванням строку на поштове відправлення) та станом на день розгляду цієї справи по суті від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Пояснень, заяв або клопотань по суті спору від відповідача до суду також не надходило.
Таким чином, відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.
Згідно із приписами ч. 6 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у період з 22.02.2023 р. по 23.01.2025 р. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується, зокрема, відомостями військового квитка серія НОМЕР_4 від 10.10.2017 р.
У відповідності до складеної командиром ВЧ НОМЕР_1 Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за №22/4/372 від 29.12.2023 р., 12.12.2023 р. під час виконання обов'язків військової служби при захисті Батьківщини позивач отримав «вогнепальне осколкове поранення (ВОСП) правого ока, перелом правої руки, забій грудної клітини та правої ноги.
Згідно із виданою Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту» довідкою ВЛК за №1 від 02.01.2024 р., зокрема, позивач має захворювання (травму, поранення, контузію, каліцтво) тяжкого ступеня, яка пов'язана із захистом Батьківщини, а саме:
«Комбінована травма 12.12.2023. Опік полум'я повік правого ока І ст. Опіки полум'ям обличчя ІІІ-ІІВ 1 % правої надбрівної дуги. Закритий перелом середньої третини правої променевої кістки зі зміщенням».
За змістом цієї довідки ВЛК позивач потребував оперативного лікування в ортопедичному відділенні КНП СОР СОКЛ.
Згідно із виданою Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» довідкою ВЛК за №3438 від 15.01.2024 р., зокрема, позивач має захворювання (травму, поранення, контузію, каліцтво) тяжкого ступеня, яка пов'язана із захистом Батьківщини, а саме:
«Комбінована травма (12.12.2023). Опік полум'я повік правого ока І ст. Опіки полум'ям обличчя ІІІ-ІІ В 1 % правої надбровної дуги, стані післяопікових рубців. Закритий перелом середньої третини правої променевої кістки зі зміщенням. Стан після операції (05.01.2023 відкритя респозиція, МОС перелому правої променевої кістки LCP пластиною). Функція правої верхньої кінцівки порушена значно».
За змістом цієї довідки ВЛК позивача визнано тимчасово непридатним та зазначено, що він потребував відпустки для лікування у зв'язку з пораненням на 30 календарних днів.
Згідно із виданою ВЧ НОМЕР_5 довідкою ВЛК за №1034 від 01.03.2024 р., зокрема, позивач має захворювання (травму, поранення, контузію, каліцтво) важкого ступеня, яка пов'язана із захистом Батьківщини, а саме:
«Наслідки мінно-вибухової травми (від 12.12.2023 року), опіку обличчя, закритого перелому правої променевої кістки, лікований оперативно (від 05.01.2024 року) - відкрита репозиція, металоостеосинтез».
За змістом цієї довідки ВЛК позивач потребував відпустки для лікування у зв'язку з травмою на 30 календарних днів.
Згідно із виданою ВЧ НОМЕР_5 довідкою ВЛК за №1688 від 11.04.2024 р., зокрема, позивач має захворювання (травму, поранення, контузію, каліцтво) важкого ступеня, яка пов'язана із захистом Батьківщини, а саме:
«Наслідки мінно-вибухової травми (від 12.12.2023 року), опіку обличчя, закритого перелому правої променевої кістки, лікований оперативно (від 05.01.2024 року) - відкрита репозиція, металоостеосинтез у вигляді консолідуючого перелому в умовах металоостеосинтеза, порушення функцій помірного ступеню».
За змістом цієї довідки ВЛК позивач потребував відпустки для лікування у зв'язку з травмою на 30 календарних днів.
Згідно із виданою ВЧ НОМЕР_6 довідкою ВЛК за №2433 від 28.08.2024 р., зокрема, позивач має захворювання (травму, поранення, контузію, каліцтво) тяжкого ступеня, яка пов'язана із захистом Батьківщини, а саме:
«Наслідки МВТ (12.12.2023), опіку обличчя, закритого перелому правої променевої кістки, лікований оперативно (05.01.2024) - відкрита репозиція, МОС у вигляді зміцнілих рубців, консолідованого перелому, наявності металоконструкції, післятравматичної нейропатії, стійкої комбінованої нейродесмогенної контрактури правої кисті помірного ступеня, зі стійким помірним порушенням функції кінцівки».
За змістом цієї довідки ВЛК позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
У відповідності до Довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААД №078955 від 13.11.2024 р. позивачу встановлено третю групу інвалідності з 08.10.2024 р. внаслідок травми, поранення, яке пов'язано із захистом Батьківщини (інвалідність встановлено на строк до 01.11.2025 р.).
У період з 12.12.2024 р. по 20.12.2024 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради, що підтверджуються наявною в матеріалах справи копією Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №44714 (форма первинної облікової документації №027/о).
Позивач отримав посвідчення серії НОМЕР_7 від 16.01.2025 р., згідно з яким ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи. (терміном дії: до 01.11.2025 р.), а також пенсійне посвідчення серії НОМЕР_8 від 22.01.2025 р. (термін дії: до 31.10.2025 р.).
Згідно із витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №23 від 23.01.2025 р., старшого солдата ОСОБА_1 , солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15 січня 2025 року №15-РС з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), наказано вважати таким, що справи та посаду здав 23.01.2025 р., з 23.01.2025 р. виключити зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення з 24 січня 2025 року і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За змістом вищевказаного наказу, позивачу було наказано, зокрема:
- виплатити грошову компенсацію за 20 днів невикористаної основної щорічної відпустки за 2023 рік;
- виплатити грошову компенсацію за 30 днів невикористаної основної щорічної відпустки за 2024 рік;
- виплатити грошову компенсацію за 30 днів невикористаної основної щорічної відпустки за 2025 рік;
- виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 22575 гривень 00 копійок, нараховану відповідно до розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ №260 від 07.06.2018 р.;
- виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 505 % посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років по 23 січня 2025 року;
- виплатити оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавку за вислугу років по 23 січня 2025 року;
- виплатити грошову компенсацію за 28 днів невикористаних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024, 2025 рік, передбачених статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Окрім того, командиром ВЧ НОМЕР_1 у цьому наказі відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. №460 Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби було наказано виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення 22 грудня 2022 року призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69У2022 «Про загальну мобілізацію».
У відповідності до цього наказу календарна вислуга років ОСОБА_1 станом на 23.01.2025 р. складає 03 роки 09 місяць 30 день.
Згідно із Довідкою №2875 від 19.02.2025 р. позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, визнаної у встановленому порядку особою з інвалідністю на строк до 08.05.2025 р.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача адвокат (Пономаренко А.В.) (№2003/2025 від 25.03.2025 р.) ВЧ НОМЕР_1 було направлено лист за №4698/23/30/688 від 08.04.2025 р. з інформацією щодо нарахованих позивачу виплат (з додатками), а якому відповідач повідомив, що позивачу при звільненні було нараховано та виплачено: посадовий оклад - 2225, 81 грн.; оклад за військовим званням - 445,16 грн.; надбавка за особливості проходження служби (65%) - 2 170,00 грн.; надбавка за вислугу років (25%) - 667,74 грн.; щомісячна премія - 11 240, 34 грн.; грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік - 22 575, 00 грн.; грошова компенсація за невикористану відпустку за 2023 рік (20 днів) - 15 050,00 грн.;- грошова компенсація за невикористану відпустку за 2024 рік (30 днів) - 22 575,00 грн.; грошова компенсація за невикористану відпустку за 2025 рік (30 днів) - 22 575,00 грн.; вихідна допомога (4 % місячного грошового забезпечення) - 22 575,00 грн.; грошова компенсація за невикористану відпустку УБД за 2024 рік (14 днів) - 10 535,00 грн.; грошова компенсація за невикористану відпустку УБД за 2025 рік (14 днів) - 10 535,00 грн.
Після дослідження вищезазначеного листа та наданих разом із ним документів позивач дійшов висновку, що відповідачем вчинено протиправними дії, що полягають у нарахуванні позивачу одноразової грошової допомогу у разі звільнення, а саме: у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби, але не менше 25 % місячного грошового забезпечення.
Натомість, позивач вважає, що відповідач повинен був виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІ.
Не погодившись із позицією та допущеною відповідачем бездіяльністю, з метою захисту власних прав та інтересів, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992 р. (далі - Закон №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 р. (далі - Закон №2011-XII) (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ст. 1 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 Закону №2011-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У відповідності до положень частин 1-2 статті 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону України від 17.09.2020 №912-ІХ "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
З аналізу вищенаведеної норми можна дійти висновку, що застереження щодо необхідності наявності вислуги 10 років і більше як передумови для виплати військовослужбовцям при звільненні з військової служби одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відноситься до правовідносин, в яких військовослужбовець звільняється з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням тощо.
У свою чергу, у разі звільнення військовослужбовця зі служби за станом здоров'я одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби повинна виплачуватись незалежно від наявності у нього вислуги 10 років і більше.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.11.2020 р. по справі №822/3008/17.
У справі №822/3008/17 суд касаційної інстанції зазначив, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби".
Окремо Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду наголосив, що в частині 2 статті 15 Закону №2011-XII відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що позивач був звільнений з військової служби у запас за підпунктом "б" пункту 2 частини 4 статті 26 «Про військовий обов'язок та військову службу», за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно із п.п. "б" п. 2 ч. 4 ст. 26 «Про військовий обов'язок та військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, під час дії воєнного стану за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, ВЧ НОМЕР_1 при виключенні ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 не виплатив йому одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров'я.
Враховуючи зазначене, позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби за станом здоров'я, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз. 1 п. 2 ст.15 Закону № 2011-XII у порядку, визначеному п. 1 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 р., у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Відповідачем не надано суду доказів нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, як і документів на підтвердження відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги у такому розмірі.
Одночасно із цим, суд вважає за необхідне зауважити, що позивачу була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення відповідно до Порядку та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №460 від 17.09.2014 р. й виплата такої допомоги є окремим видом одноразової допомоги, яка запроваджена Кабінетом Міністрів України та виплачується військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації.
Ненарахування та невиплата відповідачем позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби порушує право позивача на отримання такої одноразової допомоги, встановлене частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду ним не були понесені судові витрати, відсутні підстави для стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити, з урахуванням фактично виплачених сум, ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2025 р.
Суддя О.М. Неклеса