16 червня 2025 року Справа № 640/3923/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД»
до Головного управління ДПС у м.Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
01.02.2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» до Головного управління ДПС у м.Києві, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №493990417 від 26.06.2021 року, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» сплатити суму погашеного податкового боргу в розмірі 300,08 грн та штрафні санкції у сумі 15,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб ТОВ «ТРЕМП-ЛТД» (код ЄДРПОУ 21547694), за результатами якої складено акт перевірки №40810/Ж5/26-15-04-17-18 від 25.05.2021 року, на підставі висновків акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №493990417 від 26.06.2021 року, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» сплатити суму погашеного податкового боргу в розмірі 300,08 грн та штрафні санкції у сумі 15,04 грн. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийняте на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки, оскільки несвоєчасна сплата була здійснена не з вини позивача. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.
04.02.2022 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
13.05.2022 року від Головного управління ДПС у м.Києві надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Відповідач вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, підстави для його скасування відсутні.
17.02.2025 року матеріали справи надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Дєєву М.В.
24.02.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято справу до провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
11.03.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання відповідача та замінено відповідача на його правонаступника.
15.05.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у м.Києві було проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб ТОВ «ТРЕМП-ЛТД» (код ЄДРПОУ 21547694), за результатами якої складено акт перевірки №40810/Ж5/26-15-04-17-18 від 25.05.2021 року (далі - акт).
Відповідно до висновків акту перевірки зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб ТОВ «ТРЕМП-ЛТД» код ЄДРПОУ 21547694, задекларованих в деклараціях чим порушено вимоги п.287.3 ст.287 Податкового кодексу.
08.06.2021 року позивачем подано заперечення на акт камеральної перевірки.
Головним управлінням ДПС у м.Києві було розглянуто вказані заперечення позивача на акт перевірки та висновки викладені в акту перевірки залишено без змін.
На підставі висновків акту №40810/Ж5/26-15-04-17-18 від 25.05.2021 року Головним управлінням ДПС у м.Києві було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №493990417 від 26.06.2021 року, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» сплатити суму погашеного податкового боргу в розмірі 300,08 грн та штрафні санкції у сумі 15,04 грн.
Позивач вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення із цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно пункту 76.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Відповідно до пп. 16.1.3, пп. 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Стаття 36 Податкового кодексу України визначає сутність податкового обов'язку. Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 54.1 ст.54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За загальним правилом, у відповідності з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Стаття 203 Податкового кодексу України визначає порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість.
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Стаття 286 Податкового кодексу України визначає порядок обчислення плати за землю.
Згідно п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Стаття 287 Податкового кодексу України встановлює строк сплати плати за землю.
Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідно до висновків акту перевірки зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб ТОВ «ТРЕМП-ЛТД» код ЄДРПОУ 21547694, задекларованих в деклараціях чим порушено вимоги п.287.3 ст.287 Податкового кодексу.
На підставі висновків акту №40810/Ж5/26-15-04-17-18 від 25.05.2021 року Головним управлінням ДПС у м.Києві було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №493990417 від 26.06.2021 року, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» сплатити суму погашеного податкового боргу в розмірі 300,08 грн та штрафні санкції у сумі 15,04 грн.
Судом встановлено, що оплата вказаних податкових зобов'язань з орендної плати за землю юридичних осіб ТОВ «ТРЕМП ЛТД» була проведена своєчасно у повному обсязі 26.09.2018 року через установу банку, що підтверджується випискою банку від 26.09.2018 року, при цьому відправлені на оплату кошти були повернуті на поточний рахунок позивача у той же день, через закриття бюджетного рахунку передбаченого для сплати орендної плати за землю з юридичних осіб, що також підтверджується вказаною випискою з банку.
Позивач визнає факт порушенням ним термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, але така затримка відбулась не з вини позивача, оскільки така оплата була здійснена у встановлений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Спірним у даній справі стало питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу згідно ст. 124 Податкового кодексу України, тому суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 124 Податкового кодексу України передбачає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання.
Так, відповідно до п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Пункт 124.2 статті 124 Податкового кодексу України є кваліфікуючим та передбачає, що діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Отже, умовою притягнення платника податків до відповідальності за пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України є умисне вчинення діяння, передбаченого пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті.
Абзацом 2 п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України передбачено, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
При цьому, згідно п. 109.3 ст. 109 Податкового кодексу України, у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Положення пункту 109.3 статті 109 Податкового кодексу України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків.
Це, зокрема, правопорушення передбачене пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України.
І цей склад правопорушення передбачає наявність умислу на вчинення.
Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями Податкового кодексу України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.
Із наведеного слідує, що для застосування положень п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України контролюючим органом має бути встановлено факт умисної не сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом.
Отже, юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України є обов'язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у ст. 16 ПК України.
Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу.
В противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.
Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вказаний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а.
Відповідач посилається на те, що вина позивача підтверджується тим, що платник податків мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, а саме: самостійно визначив та подав декларації з орендної плати з юридичних осіб, в якій задекларував суми податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб. Вказані декларації складені і підписані відповідно до ст. 48 Кодексу, та подані у спосіб визначений діючим законодавством; у попередніх звітних періодах своєчасно та в повному обсязі сплачував задекларовані суми з орендної плати з юридичних осіб. Однак, платник не вжив достатніх заходів для цього через те, що він діяв недобросовісно та без належної обачності.
Однак, суд не погоджується з наведеним обґрунтуванням відповідача, адже наведені висновки не містять мотивів встановлення в діях платника податку умислу.
Вважаючи дії позивача умисними, відповідач не наводить жодного конкретного доводу наявності умислу.
Разом з тим, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 ПК України є:
- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;
- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.
Таким чином, обов'язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
Отже, відповідальність за скоєння податкового правопорушення, що передбачена, у тому числі, пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України настає лише у разі, коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, а не навпаки, як помилково вважає відповідач, зазначаючи у відзиві на позовну заяву, що саме платник податків повинен довести обставини на підтвердження того, що затримка сплати узгодженого грошового зобов'язання вчинена ним не умисно.
Суд враховує доводи позовної заяви про те, що позивач не порушував свої зобов'язання з умисних або інших корисливим мотивів, а лише діяло в силу наявності певних несприятливих факторів. Зокрема, позивач вчасно сплатив кошти, але не залежно від його дій такі кошти були повернуті на рахунок позивача.
Отже, порушення своїх зобов'язань позивачем відбулось у зв'язку з технічною помилкою, а не кероване умислом.
З огляду на вищевикладене, вирішуючи спір у цій справі, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, а саме, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, тому притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу ст. 124 Податкового кодексу України, є невиправданим та протиправним.
Враховуючи вищевикладене, наявні підстави для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №875 від 26.01.2022 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 2481,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» (02100, м.Київ, вул.Краківська, 7, бокс 27Б, код ЄДРПОУ 21547694) до Головного управління ДПС у м.Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №493990417 від 26.06.2021 року, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» сплатити суму погашеного податкового боргу в розмірі 300,08 грн та штрафні санкції у сумі 15,04 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» (код ЄДРПОУ 21547694) судові витрати у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв