20 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3349/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ у Запорізькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 3) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії по інвалідності та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1999 по 30.06.2002 і призначити пенсію по інвалідності з дня подачі заяви, а саме з 05.02.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 05.02.2025 звернувся до ГУ ПФУ у Волинської області з заявою про призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, ГУ ПФУ в Запорізькій області рішенням №032350030861 від 26.02.2025 відмовило йому у призначенні даної пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Відмова аргументована тим, що страховий стаж позивача становить 07 років 07 місяців 20 днів, при необхідних 09 років. Також, до страхового стажу не зараховано період навчання в Луцькому вищому професійному училищі №6 з 01.09.1999 по 30.06.2002, оскільки у довідці №257 від 20.02.2025 відсутнє відображення про строкову військову службу.
З вказаною відмовою у призначенні пенсії позивач не погоджується, та вважає, що дане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки період навчання та строкової військової служби підтверджується поданим відповідачу військовим квитком та дипломом, а отже оскаржуване рішення порушує його право на соціальний захист.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
04.04.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви та подано уточнюючу позовну заяву, де відповідачем зазначено ГУ ПФУ у Запорізькій області.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
У встановлений судом строк від відповідача - ГУ ПФУ у Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву від 21.04.2025, в якому відповідач не погоджується з доводами позивача викладеними у позовній заяві в повному обсязі, та вважає, що вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1996 по 30.06.2002, оскільки в довідці №257 від 20.02.2025 року відсутнє відображення про строкову військову службу. Страховий стаж позивача обчислений у кількості 07 років 07 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону № 1058, у зв'язку з чим винесено рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 05.02.2025 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з питання призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Органи Пенсійного фонду України з 01.04.2021 застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Територіальний орган фонду, який опрацьовував заяву про призначення пенсії відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 11.02.2025 року №032350030861 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідних документів.
Вищевказане рішення позивачем у встановленому законному порядку не оскаржувалось.
19.02.2025 позивач повторно звернувся з заявою до ГУ ПФУ у Волинській області щодо призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 26.02.2025 №032350030861 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно зі статтею 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп: від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років.
Статтею 34 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
Згідно із статтею 45 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК №201562 від 09.03.2023 позивачу встановлено 2 групу інвалідності.
У березні 2024 року внаслідок повторного огляду МСЕК позивачу встановлено 2 групу інвалідності до 01.04.2025, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК №870366 від 09.04.2024 інвалідність було продовжено.
У відповідності до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється відповідно до вимог Закону №1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (з 01.01.2004), а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Закону № 1058 (до 01.01.2004).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 8 Постанови 637 до стажу враховується період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до статті 38 Закону України Про професійну (професійно-технічну) освіту від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Статтею 17 вказаного Закону визначено, що заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
За роз'ясненням Пенсійного фонду України щодо зарахування періоду навчання до страхового стажу, опублікованими на офіційному сайті 26.08.2022 р., до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 р. Зокрема, й періоди навчання за денною (очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до диплома молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 від 30.06.2002 вбачається, шо ОСОБА_1 закінчив в 2002 році вище технічне училище №6 м. Луцька.
З довідки Волинського фахового коледжу Національного університету харчових технологій від 20.02.2025 №257 вбачається, що ОСОБА_1 навчався на денній формі навчання у Луцькому вищому професійному училищі №6 з 01.09.1999 по 30.06.2002.
Аналогічний запис міститься в трудовій книжці серії НОМЕР_2 про навчання позивача у Луцькому вищому професійному училищі №6 в період з 01.09.1999 року по 30.06.2002 року.
З копії військового квитка серії НОМЕР_3 від 17.05.2000 вбачається, що позивач проходив строкову військову службу у період з 17.05.2000 по 26.10.2001.
Отже, період навчання з 01.09.1999 по 30.06.2002 перетинається з періодом строкової військової служби роботи з 17.05.2000 по 26.10.2001.
Однак, перетин різних періодів не перешкоджає в зарахуванні одного найдовшого періоду, який охоплює усі інші, тому період навчання з 01.09.1999 по 30.06.2002 має бути зарахований до страхового стажу позивача у відповідності до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 .
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що ГУ ПФУ в Запорізькій області безпідставно відмовило у зарахуванні до страхового стажу позивача період його навчання в Луцькому вищому професійному училищі №6 з 01.09.1999 по 30.06.2002.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №032350030861 від 26.02.2025.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачу пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то суд враховує, що призначення пенсії по інвалідності відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Відтак, позов в цій частині до задоволення не підлягає.
Разом з цим, ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
З огляду на викладене, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1999 по 30.06.2002, та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №032350030861 від 26.02.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1999 по 30.06.2002.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 19.02.2025, з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський