Справа № 727/2504/24
Провадження № 2/727/69/25
05 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:
головуючий суддя - Слободян Г.М.
за участі:
секретаря судового засідання - Вакарчук Т.Р.
сторін по справі:
представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Лука Т.М. (в режимі відеоконферензв'язку)
представників відповідача Каралюс Ю.В., адвокатів - Манукян М.А., Каралюс В.М. (в режимі відеоконферензв'язку)
розглянув за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду 2 м.Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Судововишнянської міської ради (місцезнаходження: Львівська область, Яворівський район, м. Судова Вишня, площа І.Франка, 14) та третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Чернівецької міської ради (м. Чернівці Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ: 36068147) про усунення перешкод у вихованні, спілкуванні з правнуком та встановлення способів участі прабаби у вихованні і спілкуванні з правнуком, -
Короткий зміст позову.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м.Чернівці з позовом до ОСОБА_2 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Судововишнянської міської ради, Орган опіки та піклування Чернівецької міської ради про усунення перешкод у вихованні, спілкуванні з правнуком та встановлення способів участі прабаби у вихованні і спілкуванні з правнуком. В обґрунтування позову посилається на те, що 14.02.2014 року між її онуком - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився її правнук - ОСОБА_4 . Вказує на те, що подружнє життя між її онуком та відповідачкою не склалося і 02.02.2022 року за рішенням Галицького районного суду м. Львова шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розірвано. Зазначає, що її правнук зареєстрований разом із своїм батьком, але фактично проживає з матір?ю за адресою: АДРЕСА_3 . Посилається на те, що після розірвання шлюбу між її внуком та відповідачкою наявні часті конфлікти та відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні позивачці та іншим членам родини з правнуком. Сверджує, що відповідачка не допускає жодних контактів між нею та правнуком, у зв'язку з чим вона не має можливості поспілкуватися по телефону, привітати його з днем народження та подарувати подарунки. Зазначає, що вона намагалася приїхати за фактичною адресою проживання відповідачки і правнука, привезла правнукові подарунки, однак ворога у будинку їй ніхто не відчинив, а на телефонні дзвінки відповідачка не відповідала.
Позивачка вказує на те, що вона неодноразово намагалася з'ясувати у відповідачки причини конфлікту, однак остання відмовляється його вирішувати, не відповідає на телефонні дзвінки. Посилається на те, що з метою усунення перешкод у спілкуванні з правнуком вона зверталася з відповідними заявами до органів поліції та відповідних органів опіки та піклування. Позивачка вважає, що між нею як прабабою, яка проживає окремо і дитиною, як правнуком, повинен існувати постійний, систематичний контакт, що сприятиме повноцінному вихованню дитини та його розвитку
Просить зобов?язати ОСОБА_6 не чинити перешкоди їй, ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своїм правнуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановити їй, ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім правнуком ОСОБА_4 такі способи участі: надати можливість ОСОБА_1 спілкуватися з правнуком - ОСОБА_4 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв?язку; встановити можливість систематичних побачень ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_4 , з можливим відвідуванням дитиною місця проживання прабаби; надати можливість на спільне дозвілля ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_4 на всі державні свята в Україні, а також на день народження самого внука - ІНФОРМАЦІЯ_3 та на день народження баби - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Судові витрати покласти на відповідачку.
Рух справи та позиція сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15.03.2024 року залишено позовну заяву без руху.
31.03.2024 року представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Лука Т.М. до суду було направлено уточнену позовну заяву.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25.03.2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовче судове засідання.
19.04.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Манукян М.А. направила на електронну адресу суду відзив на позовну заяву. На спростування доводів позивачки зазначила наступне. Зокрема, підтвердила те, що від шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ЗазначАЄ, що спільна дитина з моменту фактичного припинення шлюбних відносин і на даний час проживає разом із ОСОБА_2 у будинку її батьків за адресою АДРЕСА_3 , та перебуває на її утриманні. Вказує на те, що ОСОБА_3 проживаючи з відповідачкою вчиняв домашнє насильство відносно неї, що і стало причиною розірвання шлюбу. Відповідачка вважає, що в подальшому з метою «відбілення» своєї репутації насильника і уникнення відповідальності за розвал сім'ї ОСОБА_3 почав вчиняти різного роду провокації для створення штучних доказів про те, що нібито відповідачка та члени її сім'ї вчиняють психологічне насильство відносно нього. Вказує на те, що колишній чоловік відповідачки зловживаючи своїм посадовим становищем прокурора Чернівецької обласної прокуратури, використовуючи зв'язки набуті під час перебування на прокурорських посадах у Львівській та Чернівецькій областях «підключив» органи поліції як інструмент впливу та тиску на неї та членів її сім'ї з метою досягнення своїх вимог майнового характеру, а саме щодо відмови нею від позову про поділ спільного майна подружжя та відчуження на його користь квартири за адресою АДРЕСА_4 , яка була побудована її батьками, є новоствореним об'єктом і не набута ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі з нею. Стверджує, що ОСОБА_3 не виконує свої батьківські обов'язки взагалі, а лише імітує факт нібито вчинення йому перешкод у спілкуванні із сином. Вказує і на те, що після подання відповідачкою ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України заяви про невідповідність ОСОБА_3 посаді судді, останні почав вчиняти психологічний тиск на неї та дитину намовивши своїх родичів - батьків та бабусю, щоб останні разом із ним подали одночасно чотири позови до суду про усунення перешкод у спілкуванні із його сином - ОСОБА_4 . Позивачка вважає, що такі дії спрямовані саме на психологічний тиск, а не реальний намір бачитись із дитиною.
Зазначає, що батько ОСОБА_3 - ОСОБА_7 постійно проживає в США і відповідно жодної можливості бачитись із онуком не має; ОСОБА_8 (мати ОСОБА_3 ) бачила онука лише декілька раз за життя і абсолютно не спілкувалась із ним так як в період перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у шлюбі, останній мав складні відносини із матір'ю та уникав спілкування із нею. Що стосується позивачки, то відповідач зазначає, що ОСОБА_1 (баба ОСОБА_3 ) бачила за життя правнука лише декілька раз так як в силу похилого віку не виходить із місця свого проживання і її доглядом займаються посторонні особи, тобто вона фізично не має можливості бачитись із правнуком. Вказує на те, що позивачка жодного разу не приїжджала до місця проживання правнука, не спілкувалась із ним чи його матір'ю щодо можливості зустрічі та проведення спільного часу. Зазначає, що навіть в період її перебування із ОСОБА_3 у шлюбі, їх спільна дитина бачила позивачку лише декілька раз за життя, що вказує на відсутність будь-яких емоційно-психологічних зв'язків між дитиною та позивачкою. У зв'язку з викладеним відповідачка вважає, що позов подано лише з метою психологічного тиску на неї та дитину. Просить відмовити в задоволенні позову з огляду на його безпідставність.
09.05.2024 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Лука Т.М., направив до суду відповідь на відзив. Зокрема вказав на те, що позивачка намагалася приїхати за фактичною адресою проживання відповідачки і правнука, привезла правнукові подарунки, але ворота у будинку їй ніхто не відчинив, на телефонні дзвінки. Посилається на те, що відповідачка не відповідала, що зумовило необхідність звернення останньої до суду. Стверджує, що позивачка повністю ізольована, як прабаба від спілкування та участі у вихованні правнука. Зазначає, що стан здоров?я позивачки, та інші обставини про які зазначено представником відповідачки у відзиві на позовну заяву не можуть впливати на можливість прабаби бачитись з правнуком. Позивачка вважає, що між нею як прабабою, яка проживає окремо і її правнуком, повинен існувати постійний, систематичний контакт і таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню правнука, його розвитку, оскільки спілкування правнука з прабабою, служитиме задоволенню життєво важливих потреб. Просять повністю задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27.05.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Манукян М.А про об'єднання цивільних справ №727/2504/24, №727/2492/24, №727/2496/24, №727/3023/24 в одне провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27.06.2024 року закрито підготовче провадження по справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09.09.2024 року частково задоволено заяву представника позивача, адвоката Лука Т.М. про залучення третьої особи - орган опіки та піклування Чернівецької міської ради
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13.03.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Манукян М.А. про зупинення провадження у справі.
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Лука Т.М. у судовому засіданні (в режимі відеоконферензв'язку) позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, зокрема з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представники відповідача Каралюс Ю.В., адвокати - Манукян М.А., Каралюс В.М. у судовому засіданні, в режимі відеоконферензв'язку, щодо задоволення позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позовної заяви.
Позивач ОСОБА_1 направила до суду заява про розгляд справи за її відсутності. Просила позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Судововишнянської міської ради - Фольтович З. направив до суду заяву про розгляд справи з відсутності представника третьої особи. Вирішення спору залишили на розсуд суду.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Чернівецької міської ради також скерував до суду заяву про розгляд справи за їхньої відсутності. При вирішенні спору просили врахувати інтереси дитини.
Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст.ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважає на наступне.
Досліджені судом докази
Судом встановлено, що 14 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 14.02.2014 року (т.1, а.с.54).
02.02.2022 року Галицьким районним судом міста Львова прийнято рішення по справі №448/1288/21 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, яким вирішено розірвати шлюб, актовий запис №142, між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (т.1, а.с.55-56).
Від шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_4 від 28.07.2023 року, актовий запис №413 (т.1, а.с.48)
Згідно пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_5 від 26.07.2023 року вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є інвалідом 1 групи, підгрупи Б, по зору (т.1, а.с.42).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з реєстру Львівської міської територіальної громади №118789 (т.1, а.с.43)
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є прабабою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по лінії батька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_8 Серії НОМЕР_6 від 10.09.1961 року та ОСОБА_3 . Серії НОМЕР_7 від 11.02.1982 року (т.1, а.с.46-47).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , та фактично проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади та довідкою (т.1, а.с.49-50).
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом з сином ОСОБА_4 фактично проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується відповідними довідками та актом (т.1, а.с.51-53).
З метою усунення перешкод у спілкуванні з правнуком позивачка ОСОБА_1 зверталася з відповідними заявами до органів поліції та органів опіки та піклувания що підтверджується заявами ОСОБА_1 від 09.07.2023р., листами від 28.07.2023 р. та заявою ОСОБА_1 від 30.07.2023 р. листом від 16.08.2023 р. (т.1, а.с.57-63)
Згідно акту оцінки сім'ї ОСОБА_10 від 17.02.2023 року (адреса: АДРЕСА_3 ) умови проживання дитини ОСОБА_4 задовільні, в будинку чисто та прибрано. Для дитини створені належні умови проживання (т.1, а.с.134-140).
05.04.2023 року відповідачкою ОСОБА_2 було подано до Служби у справах дітей Судововишнянської міської ради скаргу на неправомірні дії батька ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_4 , до якої також долучено письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_11 (т.1, а.с.141-147).
Судом встановлено, що ОСОБА_8 , свекруха відповідачки, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з внуком, справа №727/2496/24 (т.1, а.с.186-188). ОСОБА_12 , скекр відповідачки, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з внуком, справа №727/3032/24 (т.1, а.с.189-196).
ОСОБА_3 , колишній чоловік відповідачки, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, справа №727/2492/24 (т.1, а.с.197-204).
Як вбачається з висновку оцінки потреб сім'ї від 19.04.2024 року, у ньому не вказано про загрозливі умови проживання дитини (т.1, а.с.211-212).
Як вбачається з акту оцінки потреб сім'ї від 19.04.2024 року, у ньому вказано, що «зі слів дитини він не бажає спілкуватись з батьком та бабусею ОСОБА_13 , хлопчик хоче проводити час з мамою» (т.1, а.с.217-221).
Згідно акту проведення оцінки рівня безпеки дитини, що складений 11.09.2023 року, не вбачається, що дитина в складних життєвих умовах. Зі змісту акту встановлено, що «малолітній ОСОБА_4 не хоче спілкуватись та бачитись із батьком та бабусею ОСОБА_13 ; коли бачить батька думає як від нього втекти» (т.1, а.с.222-226).
З акту обстеження умов проживання дитини №83 від 18.11.2024 року, який отриманий у якості відповіді на адвокатський запит представника відповідачки від 13.01.2025 року, вбачається думку дитини відносно позивачки, а саме те, що ОСОБА_4 не знає абсолютно позивачку і немає бажання з нею спілкуватись. Мама дитини повідомила, що позивачка жодного разу не була в м.Судова Вишня за останні 3 роки (т.2, а.с.166-168).
На виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29.10.2024 року, Виконавчим комітетом Судововишнянської міської ради Львівської області надано письмовий висновок стосовно розв'язання спору, а саме усунення перешкод у участі у вихованні та вільному спілкуванні прабабусі ОСОБА_1 із правнуком ОСОБА_4 . Рішенням Виконавчого комітету Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області від 03.02.2025 року №11 затверджено вказаний висновок. Із вказаного висновку вбачається, що наступне вирішення спору: «зобов?язати ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своїм правнуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановити ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім правнуком ОСОБА_4 такі способи участі: надати можливість ОСОБА_1 спілкуватися з правнуком - ОСОБА_4 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв?язку; встановити можливість систематичних побачень ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_4 , з можливим відвідуванням дитиною місця проживання прабаби; надати можливість на спільне дозвілля ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_4 на всі державні свята в Україні, а також на день народження самого внука - ІНФОРМАЦІЯ_3 та на день народження баби - ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.2, а.с.180-183).
Згідно рішення №238-31/2022 31 позачергової сесії 8-го скликання від 16.11.2022 року затверджено положення про службу у справах дітей Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області. Згідно п.2.23 даного Положення до основних функцій служби у справах дітей належить збирання матеріалів, підготовка письмових висновків органів опіки та піклування для подання до суду або проекти рішень органу опіки та піклування щодо розв'язання спорів між батьками стосовно зокрема участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї (т.2, а.с.190-195).
Застосовані норми права та висновки суду
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в судовому порядку звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною ч. 1ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" контакт з дитиною є реалізацією матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Згідно із ч.8-10 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 257 СК Українипередбачено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Аналіз положень статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення. Спори щодо участі баби, діда, прабаби, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішуються судом відповідно до статті 159 цього Кодексу (стаття 263 СК України). Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.
Суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).
Частини п'ята та шоста статті 19 СК України передбачають, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина п'ята та шоста статті 19 СК України).
Так, одним з найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами. Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд, визначає способи участі одного з батьків та родичів (баби, діда, прабаби та прадіда) у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, та родичів (баби, діда, прабаби та прадіда) зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Отже, системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Hunt v. Ukraine" ("Хант проти України") від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі "Johansen v. Norway" ("Йогансен проти Норвегії") від 07 серпня 1996 року, § 78).
Таким чином, положення про рівність прав та обов'язків батьків та родичів (баби, діда, прабаби та прадіда) у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків вимагатиме від судів ретельної перевірки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v.UKRAINE, №10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). За висновками Європейського суду з прав людини, - між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та вили вістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, п. 54, Рішення від 07 грудня 2004 року).
Положення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються у тому числі і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (Рішення Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, п. 108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (Рішення ЄСПЛ «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, п.82).
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами першою та другою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ч.1 ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Суд також відхиляє аргументи позивача про неврахування та незаслухання думки дитини відносно способу участі її, як прабаби у вихованні і спілкуванні з правнуком.
При цьому, суд звертає увагу, що дитина є суб'єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.
Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Згідно із статтею 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
Рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні прабаби з правнуком, а також встановлення способів участі у вихованні, приймається на основі аналізу конкретних обставин справи та інтересів дитини. Зазвичай, прабаба може звернутися до суду, якщо їй перешкоджають у спілкуванні з правнуком, а орган опіки та піклування не може вирішити питання. Суд, у свою чергу, може зобов'язати батьків дитини забезпечити спілкування з прабабою, встановити графік побачень або інші способи участі у вихованні, враховуючи інтереси дитини.
У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється у: (а) покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України).
У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 711/8611/20 (провадження № 61-9806св22) враховано інтереси малолітніх дітей та конкретні обставини справи, визначено порядок спілкування баби з онуками, оскільки це забезпечує якнайкращі інтереси дітей. Сама по собі наявність неприязних відносин між сторонами не є доказом, що останні створюють перешкоди позивачу у питаннях, пов'язаних з вихованням дітей. У постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22) зазначено, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не врахували, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідачки не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з онуками можливе лише у разі наявності перешкод позивачам з боку відповідача. З урахуванням обставин, встановлених судами та які визнавалися учасниками справи, відсутні підстави вважати, що відповідач чинить позивачам будь-які перешкоди у спілкуванні з їх онуками. Тому суди зробили неправильний висновок про задоволення цієї позовної вимоги. З урахуванням того, що сторонами не погоджено способи участі позивачів у вихованні онуків (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, суди обґрунтовано встановили наявність підстав для визначення порядку участі позивачів у спілкуванні та у вихованні онуків шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у визначені дні.
У постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 466/3563/19 (провадження № 61-5280св22) Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про усунення перешкод у спілкуванні, також про встановлення способу участі у спілкуванні з онукою, виходив з того, що суди встановили, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування бабусі та дідуся з онуком, врахували висновок органу опіки та піклування, наданий відповідно до вимог статей 19, 159, 263 СК України, відсутність доказів негативного впливу позивачів на дитину, тому з урахуванням інтересів дитини зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 462/5189/20 (провадження № 61-11621св21) зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дід має право спілкуватись зі своїм онуком, брати участь у його вихованні, тому дійшов висновку про визначення способів участі діда у вихованні онука та у спілкуванні з ним шляхом встановлення систематичних побачень. Час, місце і періодичність побачень суд визначив з урахуванням віку та інтересів дитини. У зазначеній справі суди попередніх інстанцій у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод відмовили, водночас позовну вимогу про встановлення способу часті у вихованні онука задовольнили.
У постанові від 24 січня 2024 року у справі № 686/13984/22 (провадження № 61-13193св23) Верховний Суд також погодився з висновками апеляційного суду щодо задоволення позовних вимог в частині визначення способів участі баби у вихованні онука, яким було змінено рішення суду першої інстанції у вказаній частині. У зазначеній справі у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідачки не чинити перешкоди у спілкуванні позивачці з онуком було відмовлено. У відповідності до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на дотриманні норм процесуального права. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що відмова у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (у випадку не встановлення таких перешкод) не є підставою для відмови судом у визначенні способів і порядку участі баби та діда у вихованні дитини. Інше призводило б до формальних перешкод у реалізації дідом і бабою прабабою, прадідом прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України, а також могло б призвести до порушення гарантій, передбачених статтею 8 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
За матеріалами справи, судом не встановлено, що позивачу, як прабабі малолітньої дитини, відповідачем чиняться перешкоди. Саме в судовому засіданні, позивачка і в її інтересах представник не могли вказати які ж перешкоди чиняться відповідачем у перешкоджанні спілкуванні прабабусі із правнуком. Таких перешкод не наведено і в позові. За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позову про усуненні перешкод у спілкуванні позивача, як прабаби з правнуком слід відмовити. Разом з цим, відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав), не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України - визначенні способу участі прабаби у вихованні дитини, місця та часу їхнього спілкування.
Конструкція ст. 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини і про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
Повага до приватного життя і повага до сімейного життя - важливі права, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» в розумінні ст. 8 Конвенції має досить широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв'язки», зокрема відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.
Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда, прабаби, прадіда стосовно своїх онуків, правнуків передусім розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою, дідом, прабабою або прадідом та онуками, правнуками шляхом контактів з ними. Інше призводило б до формальних перешкод у реалізації дідом і бабою прав, передбачених ч. 2 ст. 159, ч. 1 ст. 263 СК України, а також могло б призвести до порушення гарантій, передбачених ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання справедливої рівноваги між інтересами баби та діда, прабаби, прадіда стосовно своїх онуків, правнуків, тобто інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків та їх родичів повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків баби та діда, прабаби, прадіда стосовно своїх онуків, правнуків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.
Суд враховує, що між сторонам дійсно існує конфлікт щодо способу і порядку участі прабаби дитини у вихованні та спілкуванні з правнуком. При цьому, на думку суду, поведінка відповідачки, яка на власний розсуд трактує інтереси дитини, її нормальний розвиток без участі прабаби у вихованні, спілкуванні з дитиною, або обмеження такої участі не сприяє справжнім інтересам дитини, її розвитку і потребі. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини).
Враховуючи вищевикладене, на підставі всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених належними та допустимими доказами, перевіреними в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод у вихованні, спілкуванні з правнуком та встановлення способів участі прабаби у вихованні і спідкуванні з правнуком підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.4, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265,
268, 273, 354, 368, 372 ЦПК України, ст. ст. 7, 19, 159, 257 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Судововишнянської міської ради; ретя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Чернівецької міської ради про усунення перешкод у вихованні, спілкуванні з правнуком та встановлення способів участі прабаби у вихованні і спідкуванні з правнуком - задовольнити частково.
Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканки АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_8 спосіб її участі у спілкуванні із правнуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса фактичного місця проживання АДРЕСА_3 , особисто засобами телефонного зв'язку. В решта частині заявлених вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або через суд першої інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 16.06.2025 року.
Суддя Слободян Г.М.