Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/2072/25
Провадження № 1-кп/644/555/25
20.06.2025
Іменем України
20 червня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпіла - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Індустріального районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221180000198 від 14.02.2025, стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
У період часу з 01.02.2024 по 15.09.2024 ОСОБА_4 систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство стосовно ОСОБА_5 , за що неодноразово притягався до адміністративної відповідальності:
- постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 26.03.2024 по справі № 644/942/24 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за фактом вчинення домашнього психологічного насильства відносно ОСОБА_5 , та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн;
- постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 11.10.2024 по справі № 644/6110/24 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за фактом вчинення домашнього психологічного та фізичного насильства відносно ОСОБА_5 , та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн;
- постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 01.10.2024 по справі № 644/6261/24 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за фактом вчинення домашнього психологічного та фізичного насильства відносно ОСОБА_5 , та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн;
- постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 15.10.2024 по справі № 644/2260/24 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за фактом вчинення домашнього психологічного насильства відносно ОСОБА_5 , та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн;
- постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 25.11.2024 по справі № 644/8498/24 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за фактом вчинення домашнього психологічного та фізичного насильства відносно ОСОБА_5 , та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн;
Отже, ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення психологічного та фізичного домашнього насильства, належних для себе висновків не зробив та продовжує чинити домашнє насильство стосовно своєї цивільної дружини (співмешканки) ОСОБА_5 .
Судом установлено, що ОСОБА_4 , 13.02.2025 о 14:00 год, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, безпричинно вчинив сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 , в ході якої, діючи умисно, систематично та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з мотивів стійких особистих неприязних відносин із ОСОБА_5 , з якою він має спільний побут та мешкає в одній квартирі, умисно почав ображати її нецензурною лайкою, принижуючи цим честь та гідність, погрожував фізичною розправою, залякував та виганяв з приміщення квартири, унаслідок чого ОСОБА_5 , побоюючись за свою безпеку, вибігла на вулицю, чим вчинив психологічне насильство стосовно ОСОБА_5 .
Після цього, ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії, перебуваючи біля першого під'їзду будинку № 39 по проспекту Індустріальному в м. Харкові підійшов до ОСОБА_5 , та у ході словесного конфлікту, вхопив її своєю правою рукою за шию та вдарив потилицею о вхідні металеві двері до під'їзду, унаслідок чого ОСОБА_5 відчула сильний біль голови в області потилиці, зазначеним ОСОБА_4 чинив фізичне насильство стосовно ОСОБА_5 .
Своїми діями ОСОБА_4 спричинив психологічні та фізичні страждання потерпілій ОСОБА_5 , що призвело до погіршення якості її життя, завдало шкоди її психічному здоров'ю у формі емоційної невпевненості, побоювання за свою безпеку, втрати повноцінного побуту та відпочинку, заниження самооцінки до пригніченого стану, погіршення фізичного та психологічного самопочуття, втрати позитивних емоцій, жаги до життя, біль та фізичні страждання, у зв'язку із чим ОСОБА_5 була вимушена неодноразово звертатись з метою захисту своїх прав із заявами до правоохоронних органів.
Отже, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, умисне систематичне вчинення фізичного, та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у близьких відносинах, що призводить до фізичних та психологічних страждань, розладів здоров'я, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи.
I.1.Правова позиція сторони обвинувачення.
I.1.1.Правова позиція прокурора відображена в обвинувальному акті, з огляду на який прокурор зазначив, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об'єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності дають підстави визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
I.1.2. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи потерпілою особою, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221180000198 від 14.02.2025, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, пояснила суду, що наразі вони з підсудним примирились, жодних скарг на поведінку ОСОБА_4 у неї не має, просила суд врахувати відсутність конфліктів та примирення потерпілої з обвинуваченим та призначити мінімальне покарання ОСОБА_4 . Крім цього, під час судового розгляду ОСОБА_5 просила суд здійснити розгляд справи в порядку передбаченим ч. 3 ст. 349 КК України, у зв'язку з недоцільністю дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи визнання вини ОСОБА_4 та його примиренням з потерпілою ОСОБА_5 , остання запевнила суд, що правильно розуміє зміст цих обставин, погоджується з кваліфікацією діянь інкримінованих ОСОБА_4 , визнає обставини встановлені стороною обвинувачення, також розуміє, що у такому випадку, вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.
I.2.Позиція обвинуваченого
Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінального правопорушення повністю визнав, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, не оспорюючи фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті та висновку експертного дослідження. Свої дії ОСОБА_4 піддав критичній оцінці, у скоєному щиро розкаявся, висловив сором. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються, запевнив суд, що правильно розуміє зміст цих обставин, погоджується з кваліфікацією його діянь, визнає обставини встановлені стороною обвинувачення, також розуміє, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.
II.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
За наведених вище обставин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями скоїв кримінальне правопорушення - злочин, яке суд кваліфікує за ст. 126-1 КК України як умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводить до фізичних та психологічних страждань, розладів здоров'я, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи.
?. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 16.09.2024 (справа 444/870/22, провадження № 51- 2989 кмо 23) зазначила, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі у кримінальному провадженні №12025221180000198 від 14.02.2025 щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що підсудний правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку
Беручи до уваги те, що обвинувачений винуватість у скоєному кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, не піддавав сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, що у суду не викликало сумнівів у добровільності його позиції, тому суд, за згодою ОСОБА_4 , з'ясувавши думку прокурора, враховуючи позицію потерпілого ОСОБА_5 , відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Заразом, суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 зміст цих обставин, чи не оспорюють їх, і не наполягають на дослідженні всіх доказів у справі по кримінальному провадженні №12025221180000198 від 14.02.2025, роз'яснив обвинуваченому та потерпілій, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 349 КПК України у зв'язку із надходженням відповідного клопотання від сторони обвинувачення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються у кримінальному провадженні за №12025221180000198 від 14.02.2025, підтримання зазначеної позиції з боку потерпілої ОСОБА_5 , а також беззастережним підтриманням клопотання підсудним про недоцільним дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються, керуючись імперативною вимогою щодо дотримання принципів змагальності та диспозитивності, суд дійшов висновку, що незважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини за ст. 126-1 КК України, з урахуванням тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, санкція статті якої передбачає позбавленням волі на строк до двох років, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, та установив такий порядок дослідження доказів, відповідно до якого у судовому засіданні допитано обвинуваченого, оголошено та досліджено надані стороною обвинувачення письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого; заходи забезпечення кримінального провадження та процесуальні витрати, надані стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю визнав та надав суду такі покази. Обвинувачений підтвердив та пояснив суду, що дійсно у період часу з лютого по вересень 2024 року систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство стосовно ОСОБА_5 у зв'язку з чим неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, що підтверджено судовими рішеннями наданими стороною обвинувачення, зокрема постановами Орджонікідзевського районного суду міста про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП. Останній раз, 13.02.2025 о 14:00 год, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 , під час якої розуміючи, що вчиняю протиправно, умисно почав ображати її нецензурною лайкою, принижуючи цим честь та гідність, погрожував фізичною розправою, залякував та виганяв з приміщення квартири, унаслідок чого ОСОБА_5 , побоюючись за свою безпеку, вибігла на вулицю. Після цього, ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії, перебуваючи біля першого під'їзду будинку № 39 по проспекту Індустріальному в м. Харкові підійшов до ОСОБА_5 , та у ході словесного конфлікту, вхопив її своєю правою рукою за шию та вдарив потилицею о вхідні металеві двері до під'їзду, унаслідок чого ОСОБА_5 відчула сильний біль голови в області потилиці. ОСОБА_4 розуміє та усвідомлює, що своїми діями заподіяв психологічне та фізичне насильство ОСОБА_5 , яке призвело до погіршення якості життя потерпілої, завданню шкоди її психічному здоров'ю у формі емоційної невпевненості, побоювання за свою безпеку, втрати повноцінного побуту та відпочинку, заниження самооцінки до пригніченого стану, погіршення фізичного та психологічного самопочуття, втрати позитивних емоцій, жаги до життя, але не врахував відповідальність за вказані злочинні дії. Як наслідок ОСОБА_4 за свої вчинки вибачився перед потерпілою, щиро покаявся, запевнив суд в подальшому не повторювати подібних дій та просив врахувати при призначенні покарання примирення з потерпілою, та призначити мінімальне покарання передбачене санкцією ст. 126-1 КК України.
Суд дійшов переконання, що показання обвинуваченого не викликають сумніву у правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, розповідь якого характеризується структурованістю, хронологією та не викликає сумнівів про відповідність дійсності.
Крім показань обвинуваченого, суд брав до уваги зокрема й документи, що характеризують особу обвинуваченого, забезпечення кримінального провадження та процесуальні витрати, надані стороною обвинувачення в межах ч. 3 ст. 349 КПК України на підтвердження вини ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та задля визначення міри покарання згідно норм чинного законодавства України, зокрема:
1. досудовою доповіддю Індустріального РВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області від 04.04.2025, згідно якої виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства. Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції (а.с. 42-48);
2. копією паспорта серії МН 527333, з якого вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: м. Харків, в'їзд Двинський, 5 (а.с. 66-68);
3. довідкою № 1417 від 17.02.2025 КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» з якої вбачається, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога не перебуває (а.с. 70);
4. довідкою № 01-21/2216 від 19.02.2025 КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», згідно з якою ОСОБА_4 на обліку у лікаря психіатра не перебуває (а.с. 72);
5. інформаційною довідкою, згідно облікових даних бази «ПОРТАЛ» та «АРМОР» ОСОБА_4 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, а саме 01.02.2024 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; 13.07.2024, 15.07.2024, 17.07.2024, 16.09.2024, 22.09.2024,.01.10.2024 - за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП; 18.02.2025 за ч. 1 ст. 178 КУпАП. При цьому зловживає спиртними напоями, не працює. Веде аморальний спосіб життя, постійно надходять скарги від сусідів (а.с. 73)
6. вимогою, щодо відомостей про судимості, згідно з якою вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до кримінальної відповідальності не притягався (а.с. 74-76).
Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та підсудного, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, зважаючи на позицію учасників судового провадження щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, надано та досліджено не було.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Суд визнає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого, визнання його вини, призначення покарання тощо, зокрема, як і досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого.
Порушень вимог ст. 87 КПК України не установлено, отже зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, де Європейський Суд наголошує про те, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь - яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
Отже, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні - злочину, не оспорює фактичні обставини справи та правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого за ст. 126-1 КК України.
Суд вважає винним обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, за яке до нього необхідно застосувати покарання передбачене санкцією відповідної статті КК України.
I?. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, мотиви призначення
покарання
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у з'ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статті КК України міститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Судом враховано, що ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжкого злочину відповідно до ст. 126-1 КК України, зокрема: умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводить до фізичних та психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи.
Суд зважає, що у рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Вивченням особи обвинуваченого, судом установлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харкові, є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України (а.с. 66-69); зі слів обвинуваченого, останній має вищу освіту, наразі працює на посаді водія АТП 16338, але відповідних доказів на підтвердження вказаних обставин обвинуваченим не надано; неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 68), та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий. Підсудний на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 71-72); згідно з інформаційної довідки з бази даних «ПОРТАЛ» та «АРМОР» ОСОБА_4 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за скоєння домашнього насильства в період з лютого по жовтень 2024 року, а також за розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді у лютому 2025 року (а.с. 73), судом враховано, що в силу приписів ст. 89 КК України підсудний є несудимим, що підтверджується вимогою щодо відомостей про судимості (а.с. 74-76).
З досудової доповіді Індустріального РВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області від 04.04.2025, вбачається, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства. Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції (а.с. 42-48).
Суд враховує, що під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують відповідно до положень ст. 66, 67 КК України, що відповідає правовій позиції викладеній у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з якої вбачається, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
Прокурор у судовому засідання зазначив, що, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, зокрема не наголосив на пом'якшуючій обставині як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визначеній у обвинувальному акті (а.с. 6), крім цього звернув увагу суду, що досудова доповідь Індустріального РВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області від 04.04.2025 носить рекомендаційний характер, тому просив суд визнати винним ОСОБА_4 та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, та відповідно до п. 5 ч.1 ст. 91-1 КК України направити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці з роз'ясненням обвинуваченому про кримінальну відповідальність згідно з ст. 390-1 КК України у разі умисного ухилення від проходження програми для кривдників особою.
Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27.11.2019 (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз'яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом'якшують покарання, у зв'язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом'якшують покарання.
Під час судових слухань справи ОСОБА_4 беззаперечно та дійсно визнав свою вину за тих обставин, які ставляться йому в провину, усвідомлюючи усю тяжкість скоєного, вільно та без утаювання розкривав суду усі відомі йому обставини вчиненого діяння, неодноразово засуджував свою поведінку, надаючи їй відверту негативну оцінку, неодноразово виражав щирий сором з приводу цього та осуд своєї поведінки.
Суд зауважує, що безпосередньо сприймаючи під час судових засідань пояснення, показання, поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , дійшов переконання, що підсудний дійсно виражає глибокі переживання щодо того, що сталося, соромлячись діяння, яке скоїв, неохоче, але розкриває деталі скоєного задля забезпечення сприяння установлення усіх обставин що мають значення для справи, щиро засуджує свою кримінально карану поведінку, що може свідчити про позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь соціальної небезпечності підсудного, який виражає повну готовність нести кримінальну відповідальність та прийняте будь-яке покарання призначене судом.
Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує такі пом'якшуючі покарання обставини, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, що відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к та від 20.04.2021 у справі № 457/529/20.
Відповідно до обвинувального акта від 28.02.2025, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 у ході досудового розслідування не встановлено (а.с. 6).
Заразом суд бере до уваги, що під час судового засідання у судових дебатах, прокурор зазначив обставину, яка обтяжує покарання стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_4 під час вчинення інкримінованого йому злочину, крім цього, враховуючи відсутність зазначеної обтяжуючої обставини у обвинувальному акті, але наявності її у фактичних обставинах встановлених досудовим слідством, а також ознайомлення з обвинувальним актом обвинуваченого, визнання ОСОБА_4 факту перебування у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину за ст. 126 КК України, суд бере до уваги зазначену обтяжуючу обставину, яка була встановлена під час судового розгляду та доведена досудовим слідством, і підтверджена обвинуваченим ОСОБА_4 під час судового розгляду справи по суті.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Під час визначення судом виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його поведінку як під час скоєння правопорушень, так і після цього, пом'якшуючі обставини, суд дійшов переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік.
При цьому, суд не вбачає правових підстав для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України), а також не знаходить підстав для звільнення від покарання з випробуванням (ст. 75 КК України), оскільки підсудний неодноразово вчиняв адміністративні правопорушення за кваліфікацією домашнє насильство, регулярно вживає алкогольні напої, що підтверджується інформаційною довідкою, згідно облікових даних бази «ПОРТАЛ» та «АРМОР», з якої вбачається, що підсудний зловживає спиртними напоями, не працює. Веде аморальний спосіб життя, постійно надходять скарги від сусідів (а.с. 73), хоча на обліку у нарколога не перебуває. Зазначене відповідає обставинам викладеним у досудовій доповіді Індустріального РВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області від 04.04.2025, згідно з якою обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення під впливом алкоголю, підтримує кримінальні зв'язки або зв'язки з особами з антисоціальною поведінкою, може становити дуже високу небезпеку для суспільства (а.с. 47/ на звороті). Зазначене свідчить про недостатню усвідомленість особи обвинуваченого та бажання стати на шлях виправлення (а.с. 47/на звороті), тому підстав для застосування норм ст. 69, 69-1, 75 КК України до обвинуваченого суд не знаходить.
Із врахуванням зазначеного суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_4 в межах санкцій ст. 126-1 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Заразом, суд дійшов переконання про необхідність застосування до обвинуваченого вимог п. 5 ст. 91-1 КК України, як механізму захисту потерпілої особи від майбутніх випадків домашнього насильства, тому суд вбачає нагальну потребу у направленні ОСОБА_4 , який є особою, яка вчиняла домашнє насильство, для проходження програми для кривдників строком на три місяці,
Отже, суд дійшов переконання, що зазначене покарання відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). Таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину». Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
?. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
Цивільний позов під час досудового розслідування у кримінальному провадженні потерпілим заявлено не було (а.с. 6).
?I. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у межах кримінального провадження №12025221180000198 від 14.02.2025 не обирався.
Викривач у кримінальному провадженні відсутній, винагорода викривачу не пропонувалась (а.с. 6).
Речові докази у кримінальному провадженні № 12025221180000198 від 14.02.2025 відсутні.
За приписами п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі процесуальні витрати відсутні (а.с. 6).
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст. 100, 122, 124, 174, 331, 337, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 КПК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 91-1 КК України направити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці.
Попередити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про кримінальну відповідальність за умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, та роз'яснити, що у разі невиконання п. 5 ч.1 ст. 91-1 КК України застосованих до ОСОБА_4 , зазначене може мати наслідком кримінальну відповідальність, передбачену ст. 390-1 КК України.
Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний м. Харкова, протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 - у той же строк, з моменту вручення йому копії, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.
Прокурору та обвинуваченому повний текст вироку вручається в день проголошення його резолютивної частини в умовах дії воєнного стану згідно ч.15 ст. 615 КПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя ОСОБА_1