Справа № 642/3502/25
Провадження № 1-кп/642/463/25
18 червня 2025 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, з початковою освітою (1 клас), перебуваючого у цивільному шлюбі, не працюючого, без визначеного місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останні рази :
- 01.11.2007 вироком Слов'янського районного суду Донецької області за ст.ст. 307 ч.2, 309 ч. 2, 70 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою ДАС від 01.12.2009 р. вирок скасовано, справу направлено на новий розгляд;
- 29.06.2010 вироком Слов'янського районного суду Донецької області за ст. 309 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 06.10.2014 вироком Жовтневого районного суду м. Харкова за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, зі звільнення від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік;
- 11.02.2015 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ст. ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2, 70 ч.ч. 1, 4 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 10.06.2020 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, зі звільнення від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки;
- 11.02.2021 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ст. ст. 185 ч. 3, 186 ч.2, 70 ч. 4, 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 04.11.2024 по відбуттю строку призначеного покарання;
- 28.05.2025 вироком Шевченківського районного суду м.Харкова за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
До Холодногірського районного суду м. Харкова з Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221220000322 від 06.03.2025, відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
В судовому засіданні 18.06.2025 року процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні- прокурором ОСОБА_3 була надана суду угода про визнання винуватості від 18.06.2025 року, яка була укладена між прокурором Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 .
Судом встановлено, що ОСОБА_4 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів в грудні 2024 року (точний час та дату під час досудового слідства встановити не виявилось можливим), перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_2 побачив потерпілу ОСОБА_7 , та став стежити за останньою, допоки вона не зайшла до своєї квартири АДРЕСА_3 .
Після чого, ОСОБА_4 , діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи корисливу мету та мотив підуйшов до квартири АДРЕСА_4 , та став дзвонити у двері, які йому відчинила потерпіла ОСОБА_7 .
ОСОБА_4 під приводом того, що йому необхідно попити води, попросив ОСОБА_7 , щоб остання впустила його у квартиру, що потерпіла і зробила, таким чином ОСОБА_4 проник до квартири з метою з'ясування матеріального становища потерпілої ОСОБА_7 .
ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_7 , діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи корисливу мету, став підшукувати собі спільників для вчинення злочину та прийняв рішення, щодо залучення до вчинення злочину раніше йому знайомих осіб, відносно яких матеріали кримінального провадження були виділені в окреме провадження , з якими ОСОБА_4 тривалий час мав довірливі відносини і підтримував дружні стосунки, та які мали аналогічні із ним наміри, щодо вчинення злочину, спрямованого проти власності громадян.
Так, ОСОБА_4 , будучи достеменно обізнаною про введення в Україні з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, та відповідно до п. 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015, військового стану, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, діючи повторно, маючи спільний умисел на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, діючи в у групі осіб, разом із раніше йому знайомими особами, відносно яких були виділені матеріали кримінального провадження, які з обвинувальним актом направлені до суду, вступив в злочинну змову на вчинення таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 діючи у групі осіб, разом із раніше йому знайомими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, розподіливши між собою ролі, 17.01.2025 в проміжок часу з 11:30 год. по 11:40 год. прибули до квартири АДРЕСА_4 , де мешкає потерпіла ОСОБА_7 , де виконуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, залишилися на сходовому майданчику між третім та четвертим поверхами вказаного будинку, з метою спостереження за обстановкою, а інша особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, стала стукати у двері, які їй відчинила потерпіла ОСОБА_7 .
У подальшому ця особа, з метою проникнути до вказаної квартири, шляхом обману, повідомила потерпілій ОСОБА_7 , що прийшла з метою перевірки електричного лічильника та зняття показників, таким чином увійшовши в довіру до потерпілої, яка впустила її до квартири.
Таким чином, вищевказана особа , проникла до квартири, належної потерпілій ОСОБА_7 , після чого, діючи згідно попередньої домовленості з іншими спільниками , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, стала відволікати потерпілу ОСОБА_7 , та відвела її до окремої кімнати під приводом складання документів, щодо обстеження електричного лічильника, а ОСОБА_4 з іншою особою, через не заперті на замок двері зайшли до квартири ОСОБА_7 , тим самим незаконно проникли до житла з метою таємного викрадення майна, та розосередившись по кімнатам квартири, стали шукати матеріальні цінності та грошові кошти.
В цей час потерпіла ОСОБА_7 , яка перебувала в кімнаті разом із особою, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження, побачивши у своїй квартирі ОСОБА_4 та іншу особу, які перебирали її речі, стала робити останнім зауваження, кричати про допомогу, таким чином останні, усвідомлюючи, що їх дії були помічені потерпілою ОСОБА_7 , продовжили свої протиправні дії, направлені на відкрите викрадення чужого майна, незважаючи на крики та зауваження потерпілої, яка в цей час намагалась вийти із квартири на вулицю, щоб покликати на допомогу. Однак в цей час ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що його дії були помічені потерпілою ОСОБА_7 , став перед нею та почав перешкоджати їй пройти, застосовуючи фізичне насилля, а саме узявши та тримаючи її за руки, щоб утримати на місці, таким чином не даючи потерпілій вийти із квартири на вулицю, а інші особи матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на відкрите викрадення чужого майна, продовжили обшукувати квартиру потерпілої ОСОБА_7 , та відкрито заволоділи її гаманцем бежевого кольору, який для неї матеріальної цінності не представляє, у якому знаходились грошові кошти у сумі 300 (триста) грн. та банківська карта «УКРСИББАНК», які лежали у сумці в коридорі на стільці.
Після чого, ОСОБА_4 разом із своїми спільниками втекли з місця вчинення вказаного кримінального правопорушення разом із викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши, в такий спосіб потерпілій матеріальної шкоди на суму 300 (триста) грн.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 просили суд затвердити угоду про визнання винуватості від 18.06.2025 року та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.
Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, також надала письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , зі змістом угоди ознайомлена, претензій матеріального та морального характеру не має.
Вивчивши надані документи, з'ясувавши думку прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, які просили затвердити угоду про визнання винуватості від 18.06.2025 року, та перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди.
Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження добровільно, беззастережно, без примусу та тиску в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні ним кримінального правопорушення. При цьому сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за ч.4 ст.186 КК України із застосуванням ст.69-1 КК України у виді 6 (шести) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань призначених цим вироком та вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 28.05.2025, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Із запропонованим видом та мірою покарання обвинувачений згоден. Наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди згідно ст. ст. 394, 424, 473, 474, 476 КПК України та ст. 186 ч.4 КК України оговорені сторонами.
Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що права надані йому законом у зв'язку з укладенням Угоди про визнання винуватості розуміє; з наслідками укладення та затвердження Угоди про визнання винуватості обізнаний; характер обвинувачення та його суть зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим; виконати взяті на себе відповідно до Угоди про визнання винуватості зобов'язання він в змозі реально, оскільки свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст. 186 КК України визнав повністю, зобов'язується сприяти розслідуванню кримінального провадження, виявлення та припинення інших відомих йому подібних кримінальних правопорушень.
Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_4 правопорушення, так як не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини.
Судом, на виконання вимог ст. 474 КПК України, сумніву в добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено. Суд переконаний, що укладення Угоди про визнання винуватості є добровільним і не вбачає необхідності витребувати додаткові документи та викликати в судове засідання інших осіб і опитувати їх, обмежуючись наданими суду доказами.
Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , склад кримінального правопорушення з кваліфікуючими ознаками - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, вчинений повторно, в умовах воєнного стану, що вказує на кваліфікацію діяння за ч.4 ст.186 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним Кодексом України.
Злочин, вчинений ОСОБА_4 відноситься до тяжкого злочину. Свою вину в скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення обвинувачений визнав повністю.
Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд враховує, що останній є особою, який раніше неодноразово судимий, перебуває у цивільному шлюбі, не працює, без визначеного місця реєстрації, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Також суд враховує, що потерпіла ОСОБА_7 не має до обвинуваченого матеріальних та моральних претензій.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття у вчиненні злочину та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання для обвинуваченого, суд не вбачає.
При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, суд, враховує, що умови Угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.
Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
За таких обставин суд вважає, що виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання, у виді позбавлення волі, і призначає йому покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про затвердження угоди між прокурором та обвинуваченим.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 373-374, 394, 474- 476, 615 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 18.06.2025 року, що укладена у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025221220000322 від 06.03.2025 року, між прокурором Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та призначити узгоджене покарання, із застосуванням ст. 69-1 КК України, у виді 6 (шести) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань призначених цим вироком та вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 28.05.2025, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 29.04.2025 року.
Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_4 час його перебування під вартою у цьому кримінальному провадженні з 23.01.2025 по 27.01.2025.
Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Речові докази у справі: квитанцію (рахунок) за послуги з розподілу газу за січень 2025 року та рахунок за спожитий газ за грудень 2024 року на 1 арк. на ім'я ОСОБА_7 , які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області (квитанція № 3970 від 22.01.2025) - залишити зберігати в камері зберігання речових доказів; блокнот в картонній обкладинці рожевого кольору з бланками порожніх квитанцій, який було поміщено до сейф -пакету HYQ 0100395; змив з поверхні балкону, який вилучено на 1 ватний тампон, який поміщено до паперового конверту; банку металеву з рідиною на якій мається напис «Revo», яка поміщена до сейф -пакету HYQ 0100366, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області (квитанція № 3972 від 17.01.2025) - залишити зберігати в камері зберігання речових доказів.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Вирок суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений безпосередньо до Харківського апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України:
-обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст.474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.
Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини не допускається.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1