Справа № 953/1170/25
н/п 2-а/953/98/25
20 червня 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді Єфіменко Н.В.,
за участі секретаря Лущан В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови, закриття провадження, -
встановив:
05 лютого 2025 року до суду надійшов направлений 03.02.2025 поштою адміністративний позов ОСОБА_1 (далі: позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі начальника даної установи ОСОБА_2 про скасування постанови, закриття провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він фактично проживає за місцем реєстрації, є військовозобов'язаним, стоїть на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідно до вимог законодавства своєчасно оновив своєї особисті дані, має відстрочку від загальнообов'язкової мобілізації на час військового стану до 07.02.2025 на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Разом з тим, 15.01.2025 перетинаючи один із блокпостів працівники ВП повідомили, що він перебуває у розшуку та доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_4 де йому повідомили, що він ніби то не з'явився за викликом ТЦК та СП строк та місце зазначені у повістці, рекомендували з'явились до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 24.01.2025 він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак йому рекомендували з'явитись 25.01.2025, що саме він і зробив. У цей день він отримав постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, яка є незаконною, протиправною та такою що підлягає скасуванню за не відповідності фактичним обставинам справи.
06.02.2025 ухвалою Київського районного суду м. Харкова вищезазначений адміністративний позов залишений без руху.
11.02.2025 позивачем подана заява про усунення недоліків, подана позовна заява у новій редакції, де відповідачем зазначений ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі: відповідач-1).
25.02.2025 ухвалою Київського районного суду м. Харкова провадження у справі відкрите, залучений до часті у справі у якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі: відповідач-2), розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачам строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, роз'яснено відповідачам, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідачі правом на подання відзиву та будь-яких інших документів не скористались.
Враховуючи вищевикладене, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст правовідносин:
Позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджене довідкою.
04.11.2024 позивач отримав військово-обліковий документ.
04.11.2024 позивач отримав довідку №15983 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на строк до 10.11.2024.
15.11.2024 позивач отримав довідку №17181 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на строк до 07.02.2025.
Як вбачається з довідки «Резерв+» позивач дані уточнив вчасно.
25.01.2025 постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладене адміністративний штраф в сумі 17 000 грн.
З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що у період правового режиму воєнного стану введеного Указом Президента України №64/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», 24.02.2022 (за змінами), у порядку, визначеному п.7 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» 25.01.2025 о 10:00 працівником поліції доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУПАП , встановлено, що ОСОБА_1 , 07.10.2024 направлена повістка №426902 на 11:00 18.10.2024 для уточнення даних, але ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 18.10.2024 не з'явився. Своєю бездіяльністю позивач порушив вимоги абз. 2 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п.1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та введення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджений ПКМУ №1487 від 30.12.2022, абз. 2 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного:
Відповідно до ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 22.03.1992 (далі: Закон № 2232-XII).
Так, згідно з ч.1, ч.2 та ч.3 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі: Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
На виконання вимог ч.10 ст1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Указом Президента України №64/2022 від 24.01.2022 в Україні введений воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України №65/2022 від 24.01.2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» №1932-ХІІ від 06.12.1991 особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи те, що Указом Президента України №65/2022 від 24.01.2022 оголошено проведення загальної мобілізації, колегія суддів зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення (30.12.2024) діяв особливий період.
Відповідно до п.1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від. № 154 від 23.02.2022 (далі: Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із п.8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
На виконання п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов'язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 (далі: Закон №3543-XII).
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з абз. 2 ч.2 ст.22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Згідно абз. 8 ч.3 ст.22 Закону №3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
За приписами абз.9 та 12 ч.3 ст.22 Закону №3543-XII у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються, зокрема, мету виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Виходячи з приведених вище приписів Закону №3543-XII, вбачається, що територіальному центру комплектування та соціальної підтримки надано право викликати повісткою громадян для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
При цьому, відповідно до п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 (далі: Порядок №560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Отже, вказаним Порядком № 560 уточнено, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки може викликати особу для взяття на військовий облік, уточнення її персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Тобто лише приписами Порядку №560 закріплено, що повісткою особа може викликатися для уточнення її персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП є неявка позивача за повісткою про виклик на 18.10.2024 на 11:00 год. для уточнення даних.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Частиною ч.1 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Приписами ч.2 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за ч.3 ст.210-1 КУпАП необхідним є встановлення наявності кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.
Положеннями ст.69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Положеннями ст.254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів, що передбачено ч.1 ст.247 КУпАП.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови позивачу інкриміновано неприбуттям 18.10.2024 о 11:00 за повісткою для уточнення даних, чим порушені вимоги абз.2 ч.1 ст.22 Закону №3543-XII.
При цьому, виходячи з приписів п.21 Порядку №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
Відтак, положення приведеного пункту містять лише умови виклику «для уточнення персональних даних» та «для уточнення даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки)».
До того ж, за приписами примітки до ст.210 КУпАП слідує, що положення ст. 210, 210-1 цього кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, відповідальність, передбачена ст.210-1 КУпАП не застосовується у разі можливості отримання даних особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі: Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі: Закон № 1951-VIII).
У відповідності до положень ч.1 ст.5 Закону №1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі: Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі: розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
За приписами ч.2 ст.5 Закону № 1951-VIII визначено, що держатель Реєстру: забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру; вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри"; забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру; надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру; здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Згідно ч.5 ст.5 Закону №1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
У відповідності до ч.8 та ч. 9 ст.5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За приписами ч.3 ст.14 Закону №1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Даною частиною ст.14 Закону №1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри"; Про розвідку" та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
З аналізу приведених вище положень Закону №1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов'язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.
Разом з тим, оскаржувана постанова не містить відомостей про дані, які необхідно уточнити позивачу та не повідомлені відповідачами під час розгляду справи як і не надано доказів неможливості самостійного отримання таких даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені ч.3 ст.14 Закону №1951-VIII.
Відтак, наведені норми визначаються наявність у відповідача можливості отримати персональні дані позивача з інших баз даних, проте відповідачем не доведено неможливості отримання таких даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд скасовує оскаржувану постанову у справі про вчинення адміністративного правопорушення та закриває провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 9, 72-77, 243, 246, 271, 272, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови, закриття провадження, - задовольнити.
Постанову №1644 від 25.01.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять гривень) грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч.4 ст.286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Відповідач-2: ІНФОРМАЦІЯ_8 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складений 20.06.2025.
Суддя Н.В. Єфіменко