Справа № 201/7367/25
Провадження № 2/201/3640/2025
про залишення позовної заяви без руху
18 червня 2025 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Куць О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради про встановлення факту самостійного виховання без участі матері неповнолітньої дитини,
13 червня 2025 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради про встановлення факту самостійного виховання без участі матері неповнолітньої дитини, яка 16 червня 2025 року була передана в провадження судді Куць О.О.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вимоги до позовної заяви встановлені ст. 175-177 ЦПК України.
Пунктом 4 частини 3 ст.175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи - Управління-служби у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради про встановлення факту самостійного виховання без участі матері неповнолітньої дитини.
Однак, встановлення факту самостійного виховання без участі матері неповнолітньої дитини не може бути самостійною вимогою, а є однією з обставин, що встановлюється при розгляді спорів між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини, наприклад щодо позбавлення батьківських прав, тощо.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитиниє самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Відтак, позивачу пропонується уточнити зміст позовних вимог, враховуючи положення ст. 15 СК України.
Крім того, Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року, який був затверджений Верховною Радою України, було оголошено загальну мобілізацію в Україні. Правовий режим загальної мобілізації продовжувався та триває в Україні донині.
Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено категорії військовозобов'язаних, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з абзацом 1 ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Загальній мобілізації підлягають громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Разом з тим, відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Отже, позивачу пропонується уточнити склад третіх осіб, зокрема, зазначивши третьою особою відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Так, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачеві строк для виконання вимог, викладених в даній ухвалі, - п'ять днів з дня отримання її копії, зокрема, уточнити зміст позовних вимог, враховуючи положення ст. 15 СК України, уточнити склад третіх осіб, зокрема залучити до участі у справі відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та надати суду виправлену позовну заяву та її копіями для направлення учасникам справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 176, 185, 353 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради про встановлення факту самостійного виховання без участі матері неповнолітньої дитини - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, - п'ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
У разі невиконання цієї ухвали суду в установлений судом строк, позовна заява буде вважатись не поданою та повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О.Куць