Справа № 761/32971/24
Провадження № 2/201/79/2025
20 червня 2025 року місто Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Куць О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сідельника Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.04.2023 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та відповідачем було укладено кредитний договір № 00-7726125 в формі електронного документа з використанням електронного підпису.
30.10.2023 року ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» уклали договір факторингу № 30102023, у відповідності до умов якого ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» передає (відступає) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» приймає належні ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 30102023 від 30.10.2023 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 20 375 грн.
Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» в сумі 20 375 грн., з яких: 5 250 грн. заборгованість за тілом, 15 125 грн. - заборгованість відсоткам.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 00-7726125 від 28.04.2023 року у розмірі 20 375 грн., судові витрати та витрати на правничу допомогу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 08 січня 2025 року вищевказана позовна заява передана для розгляду судді Куць О.О. (а.с.51-52).
Ухвалою судді від 10 січня 2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено її до розгляду по суті. (а.с.53).
Ухвалою суду від 12 березня 2025 року витребувано докази у АТ «ПУМБ». (а.с.68-69)
22 квітня 2025 року від АТ «ПУМБ» на виконання ухвали від 12 березня 2025 року направлено інформацію щодо належності кредитної картки №5355-28ХХ-ХХХХ-3362 - повний №5355280013093362 ОСОБА_1 та щодо зарахування платежу в сумі 5000 грн. 28 квітня 2023 року на картку останнього. (а.с.81).
Представник позивача у позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі, проти заочного рішення не заперечував (а.с.6).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 24.08.2023 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-7726125 в формі електронного документа з використанням електронного підпису.(а.с.11-13)
Відповідно до п.2.2 Розділу 2 Кредитного договору, дата надання/видачі Кредиту - дата перерахування Кредитодавцем зі свого поточного рахунку коштів Кредиту в сумі 5250 грн. на карту позичальника № НОМЕР_1 , яка зазначається у форматі НОМЕР_2 , емітовану банком України (далі - платіжна картка).(а.с.11-зворот)
28.04.2023 року ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" ініціювало переказ коштів згідно договору № 00-7726125 від 28.04.2023 року безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "ФК "СУЧАСНІ РОЗРАХУНКОВІ СИСТЕМИ" на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ".(а.с.21)
28.04.2023 року відповідачем було також підписано паспорт споживчого кредиту. (а.с.19-20)
30.10.2023 року ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» уклали договір факторингу № 30102023, у відповідності до умов якого ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» передає (відступає) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» приймає належні ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.(а.с.26-28)
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 30102023 від 30.10.2023 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 20 375 грн.(а.с.32)
Станом на 30 жовтня 2024 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 20 375 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 5 250 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 15 125 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.34) та випискою з особового рахунку відповідача. (а.с.25)
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За правилами ч.1 ст. 638 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається в письмовій формі.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Досліджені судом докази підтверджують, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договір відступлення права вимоги на підставі статті 204 ЦК України є обов'язковими для виконання.
Таким чином наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» за кредитним договором №00-7726125 від 28.04.2023 року, укладеним між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 .
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки відповідач станом 30 жовтня 2024 року має заборгованість за кредитним договором №00-7726125 від 28.04.2023 року, яка складається із заборгованості у в розмірі 20375 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 5250 грн.; заборгованість за відсотками - 15125 грн., яка ним добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, суд дійшов висновку про її стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС». (а.с. 34)
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення витрат професійну правничу допомогу, суд зауважує наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Звертаючись із позовною заявою, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн., надавши при цьому договір про надання правничої допомоги №17/06/24-01 від 17 червня 2024 року (а.с.35), додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги №17/06/24-01 від 17 червня 2024 року (а.с.36-37), акт прийому-передачі наданих послуг від 17.06.2024 року (акт є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №17/06/24-01 від 17 червня 2024 року) (а.с.38).
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 березня 2025 року у справі 275/150/22, в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5,6 ст.137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
В силу вищевказаних норм закону, з огляду на те, що суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» сплачені та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. (а.с.10).
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265,282-283,353 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 00-7726125 від 28 квітня 2023 року станом на 30 жовтня 2024 року у сумі 20 375 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 250 грн.; заборгованість за відсотками - 15 125 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати у сумі 8 422,40 грн., з яких: витрати на професійну правничу допомогу - 6000 грн.; судовий збір - 2422,40 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем та третіми особами протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.О.Куць