Справа № 2-2442/11
Провадження № 2-зз/201/62/2025
19 червня 2025 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом Публічного акціонерного комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
20 травня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла до суду заява про скасування заходів забезпечення позову, що були вжиті ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23 червня 2009 року у даній справі.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. ОСОБА_1 у поданій заяві просив суд розглядати її без його участі.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 2-2442/11 за позовом Публічного акціонерного комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою судді від 23 червня 2009 року у даній цивільній справі було вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на все майно, що належить відповідачу - ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) в межах заявлених позовних вимог у розмірі 18082,54 доларів США: нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; інше рухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 ; грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 листопада 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк'суму заборгованості за кредитним договором № 03мз/2008 р. від 06 лютого 2008 року станом на 27 січня 2011 року в розмірі 1 237 554 грн. 78 коп. Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2823 грн. В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» було відмовлено. Заходи забезпечення позовних вимог, прийняті ухвалою судді Чорнобук В.І. від 23 червня 2009 року (у 2009 році номер справи був № 2-7771/09), у відношенні відповідача ТОВ «АВТОТРАНС-АЛЬЯНС» було скасовано в повному обсязі.
Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно ч. 8 ст. 158 ЦПК України якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіривши матеріали справи і заяви та оцінивши обставини справ, а також надані та добуті докази, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 листопада 2011 року у встановленому законом порядку набрало законної сили.
Тобто з урахуванням зазначеного існує обов'язок боржника, так як він не був припиненим чи добровільно виконаний останніми чи іншою особою, також слід звернути увагу, що зазначені заходи забезпечення позову були вжиті саме з метою виконання рішення суду, однак у заяві не було зазначено та на підтвердження не надано відповідних доказів, що це рішення виконано добровільно чи в примусовому порядку чи інше, крім того до заяви не було надано належних та допустимих доказів, що заборгованість перед позивачем на час подання цієї заяви відсутня.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що заява є немотивованою та необґрунтованою та така, що не підлягає задоволенню.
Керуючись 158, 260 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.С. Федоріщев