Справа № 459/2986/24 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М. Д.
Провадження № 22-ц/811/303/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
20 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретар: Чиж Л.М.
за участю: державного реєстратора Шептицької міської ради Вашків Ю.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 10 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Шептицької міської ради Вашків Юлії Ярославівни про визнання права власності на земельну ділянку,
В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора Шептицької міської ради Вашків Ю.Я. про визнання права власності на земельну ділянку.
Просив визнати за ним право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,0704 га, кадастровий номер 4611845300:02:002:0010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 10 січня 2025 року закрито провадження у справі в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 .
Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норми процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Звертає увагу на те, що обставини, якими позивач ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу у справі №459/2986/24 та справі № 459/2034/23 не є тотожними. Зокрема у справі № 459/2034/23 Львівський апеляційний суд виходив з того, що доказів звернення сторін по справі у реєстраційну службу для переоформлення права власності на земельну ділянку з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 та відмову їм у цьому сторонами не надано, а тому відсутній спір у цій справі. Водночас у справі №459/2986/24, позивач ОСОБА_1 , як на підставу своїх позовних вимог долучив докази та посилався на те, що 09.08.2024 він звернувся із заявою (62410853) до державного реєстратора Шептицької (Червоноградської) міської ради Вашків Ю.Я. з метою здійснення реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0704 га, кадастровий номер 4611845300:02:002:0010, на якій знаходиться його житловий будинок, однак 14.08.2024 державний реєстратор Вашків Ю.Я. своїм рішенням №74579448 відмовила у проведенні такої реєстрації, оскільки подані документи заявником не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно. Отже, у справі № 459/2034/23 апеляційний суд виходив з того, що відсутній спір, а у справі №459/2986/24 суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача в частині визнання права власності на земельну ділянку до відповідача ОСОБА_2 підлягають закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України. Вказані судові рішення, які прийняті судами фактично позбавляють ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться його житловий будинок, чим грубо порушено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність.
Просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Державний реєстратор Шептицької міської ради Вашків Ю.Я. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила виключити Державного реєстратора Шептицької міської ради Вашків Ю.Я з цієї справи, як неналежного відповідача.
У судовому засіданні апеляційної інстанції Державний реєстратор Шептицької міської ради Вашків Ю.Я покладалась на розсуд суду. Інші учасники в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України слід проводити без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що судове рішення таким вимогам не повністю відповідає.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги позивача в частині визнання права власності на земельну ділянку до відповідача ОСОБА_2 підлягають закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, так як набрала законної сили ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалена з приводу спору між тими ж позивачем та відповідачкою, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність оночасно трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору».
Предмет спору це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Частиною першою статті 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивач це особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних інтересів якої порушено цивільний процес.
Відповідач це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Судом встановлено, що 21.06.2023 ОСОБА_1 звертався в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,0704 га, кадастровий номер 4611845300:02:002:0010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ЯГ № 522763, виданого 13.12.2006.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04 серпня 2023 року (справа № 459/2034/23) в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04 серпня 2023 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку закрито. Закриваючи провадження у справі Львівський апеляційний суд виходив з того, що доказів звернення сторін по справі у реєстраційну службу для переоформлення права власності на земельну ділянку з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 та відмову їм у цьому сторонами не надано, а тому відсутній спір у цій справі.
Водночас у справі №459/2986/24, позивач ОСОБА_1 , як на підставу своїх позовних вимог посилався на те, що 09.08.2024 він звернувся із заявою (62410853) до державного реєстратора Шептицької (Червоноградської) міської ради Вашків Ю.Я. з метою здійснення реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0704 га, кадастровий номер 4611845300:02:002:0010, на якій знаходиться його житловий будинок, однак 14.08.2024 державний реєстратор Вашків Ю.Я. своїм рішенням №74579448 відмовила у проведенні такої реєстрації, оскільки подані документи заявником не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно. Згоди з відповідачем ОСОБА_2 щодо вирішення питання про перехід права власності до позивача на земельну ділянку площею 0,0704 га, кадастровий номер 4611845300:02:002:0010, на якій розташований житловий будинок позивача не досягнуто. Відтак змушений звертатись до суду із вказаними позовом.
Отже, у цій справі підстава для звернення до суду з позовом не є тотожною підставі позову у справі № 459/2034/23.
Оскільки спір між сторонами у справах виник з різних підстав, висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі є помилковим.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зіст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду,що перешкоджаєподальшому провадженнюу справі,і направленнясправи дляпродовження розглядудо судупершої інстанціїє: 1)неповне з'ясуваннясудом обставин,що маютьзначення длясправи; 2)недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївважає встановленими; 3)невідповідність висновківсуду обставинамсправи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, така підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 10 січня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено:20.06.2025.
Головуючий
Судді