Справа № 450/4239/24 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.
Провадження № 22-ц/811/1371/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
19 червня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
секретар судового засідання - Марко О. Р.,
з участю - представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Колянковського Т. М., позивача ОСОБА_2 , представника позивачів - адвоката Бельдій Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 квітня 2025 року у справі за клопотанням ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області, про витребування майна з чужого незаконного володіння,
у вересні 2024 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали до суду заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просили вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 чи будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам здійснювати демонтаж (знесення), реконструкцію, перебудову, зміщення, перенесення тощо підвалу, який відображений на технічному паспорті від 29 серпня 2017 року під літ. «В», на технічному паспорті від 06 лютого 2020 року під літ. «Е» та на технічному паспорті від 22 червня 1995 року під літ «Пд Е» за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 1219, виданий 22.03.2024, видавник: Шоробура-Гірка Н. С., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 вересня 2024 року заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області про витребування майна з чужого незаконного володіння, задоволено.
Заборонено ОСОБА_1 чи будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам здійснювати демонтаж (знесення), реконструкцію, перебудову, зміщення, перенесення тощо підвалу, який відображений на технічному паспорті від 29 серпня 2017 року під літ. «В», на технічному паспорті від 06 лютого 2020 року під літ. «Е» та на технічному паспорті від 22 червня 1995 року під літ «Пд Е» за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 1219, виданий 22.03.2024, видавник: Шоробура-Гірка Н. С., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в якому просила скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 вересня 2024 року.
Заява мотивована тим, що згідно частини четвертої статті 152 ЦПК України заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 вересня 2024 року вжито заходи забезпечення позову до подання позовної заяви до суду, однак станом на 01 жовтня 2024 року заявниками не пред'явлено позов у справі № 450/4239/24, а відтак заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, необхідно скасувати.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 квітня 2025 року у задоволенні клопотання заявника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що заявниками дотримано положення частини четвертої статті 152 ЦПК України, адже 16 вересня 2024 року до суду першої інстанції надійшла позовна заява, а ухвалою суду від 18 вересня 2024 року відкрито провадження у цій справі. Враховуючи наведене, клопотання ОСОБА_1 не знайшло свого підтвердження в матеріалах цивільної справи.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в квітні 2025 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 квітня 2025 року, а також скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 вересня 2024 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що спочатку клопотання ОСОБА_1 було помилково розглянуто районним судом в межах справи № 450/4371/24, а не в межах цієї справи. Після скасування апеляційним судом ухвали суду першої інстанції від 18 жовтня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову з підстав його розгляду неповноважним складом суду, таке передано на розгляд в межах справи, що переглядається раніше визначеному судді, за результатами розгляду якого постановлено оскаржену ухвалу. При цьому, судом під час його розгляду не враховано, що позовна заява мала бути подана саме в межах цієї справи, тобто справи в якій вжито заходи забезпечення позову, а не в окремій справі. Проте у справі, що переглядається матеріали позову відсутні. Тобто, позивачами не дотримано положень частини четвертої статті 152 ЦПК України, що є підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову згідно зі приписами частини тринадцятої статті 158 ЦПК України. Звертає увагу також на те, що при постановленні оскарженої ухвали судом проігноровано аргументи заявника про те, що докази, подані на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову, є недостовірними та недопустимими, а судом не наведено жодних мотивів застосування забезпечення позову, не враховано критерії пропорційності, втручання у право власності добросовісного власника ( ОСОБА_1 ).
В травні 2025 року від ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_6 , в якому заявник просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, такий мотивований законністю та обґрунтованістю оскарженої ухвали.
Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3 , а також представників сторін, які з'явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У частині першій та другій статті 149 ЦПК України, зазначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно зі частиною другою цієї статті Кодексу, клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
За приписами частин дев'ятої та десятою статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Аналіз правових норм глави 10 розділу І ЦПК України, якими врегульовано поняття і порядок забезпечення позову, дає можливість зробити висновок про те, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють протягом строку, встановленого процесуальним законом (частини сьома - десята статті 158 ЦПК України). Водночас, підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в частині тринадцятій статті 158 ЦПК України.
Скасування заходів забезпечення позову необхідно відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів. При цьому правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує. Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. В цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону.
Оскільки заходи забезпечення позову вжито судом за ініціативою позивача, ще до подання позову, та з метою його забезпечення у разі подання, а такий в подальшому ним поданий та судом відкрито провадження в такій справі, і її розгляд на даний час не завершено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову.
Обраний судом вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо того, що при постановленні оскарженої ухвали судом проігноровано аргументи заявника про те, що докази, подані на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову, є недостовірними та недопустимими, адже судом під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року в справі № 380/4273/21 (провадження № К/9901/27591/21).
Також при вирішенні питання про забезпечення позову суд не оцінює докази у справі, а лише перевіряє, чи є підстави для вжиття таких заходів. Оцінка доказів на предметі їх належності, допустимості, достовірності та достатності проводиться під час розгляду справи по суті.
З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє доводи скарги щодо неврахування судом критерію пропорційності втручання у права власності добросовісного власника ( ОСОБА_1 ), адже таке питання також вирішується під час розгляду справи по суті.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо дотримання судом положень частини четвертої статті 152 ЦПК України та частини тринадцятої статті 158 цього Кодексу, колегія суддів виходить з такого.
Частиною четвертою статті 152 ЦПК України визначено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі (частина тринадцята статті 158 ЦПК України).
У судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ) (частина перша - третя статті 14 ЦПК України).
Згідно зі частиною першою статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина сімнадцята статті 33 ЦПК України).
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене Рішенням Ради суддів України № 25 від 02 квітня 2015 року з подальшими змінами та доповненнями, яке було чинним на момент вирішення питання забезпечення позову, а саме підпункту 2.3.44. пункту 2.3 раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються, зокрема, також заяви про забезпечення позову, доказів.
Згідно підпунктів 2.3.39.14. та 2.3.39.17. пункту 2.3.39. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39, яке набуло чинності з 01 квітня 2025 року, передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо: заяв про забезпечення позову, доказів, поданих після подання позовної заяви; 2.3.39.17. позовних заяв, які надійшли після подання до суду заяви про забезпечення позову або доказів.
Наведене свідчить, що до 01 квітня 2025 року, у разі подання позову після подання заяви про забезпечення позову до його подання, такий не передавався раніше визначеному в судовій справі головуючому судді, а здійснювався його авторозподіл.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви зареєстрована в суді 06 вересня 2024 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи №450/4239/24 між суддями від 06 вересня 2024 року головуючим у справі визначено суддя Даниліва Є. О., яким 09 вересня 2024 року постановлено ухвалу про забезпечення позову.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи №450/4371/24 між суддями від 16 вересня 2024 року головуючим у справі визначено суддя Мусієвський В. Є., яким 18 вересня 2024 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає необґрунтованими відповідні доводи апеляційної скарги, адже заявник після постановлення ухвали про забезпечення позову подав позов згідно з вимогами частини третьої статті 152 ЦПК України, і за таким позовом відкрито провадження у справі. У цьому зв'язку колегія суддів вважає, що судом правильно проведено авторозподіл такого позову, а не передано такий раніше визначеному головуючому у справі судді.
Тобто, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм процесуального права, вирішив питання щодо скасування заходів забезпечення позову згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Тому таку необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції щодо залишення апеляційної скарги без задоволення, підстави для здійснення розподілу судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич