Справа № 461/3614/24 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/811/2621/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
20 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 13 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та відшкодування моральної шкоди,-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь», в якому просив cтягнути солідарно з Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» матеріальні збитки за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 612258,83 гривень, з яких 45069,31 гривень - відшкодування трьох процентів річних, 176790,80 гривень - відшкодування інфляційних втрат, 390398,72 гривень - відшкодування упущеної вигоди та 977531,00 грн компенсації на відшкодування моральної шкоди за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Позов обґрунтовував тим, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 червня 2019 року у справі №461/2040/19 задоволено частково його позов до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» та стягнуто з Кредитної спілки «Либідь» в його користь 307 195,13 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. 12.08.2019 року рішення суду набрало законної сили. 14.04.2021 року на виконання зазначеного рішення суду Галицьким районним судом м. Львова було видано виконавчий лист №461/2040/19, який було ним пред'явлено до виконання. Станом на час звернення до суду з даним позовом у Голосіївському районному відділі ДВС у м. Київ перебуває виконавче провадження ВП № 65223100 з виконання зазначеного вище виконавчого листа та тривають виконавчі дії, які не можуть бути закінчені у зв'язку з ухиленням боржника від виконання грошового зобов'язання. Вважав, що необгрунтована відмова Кредитної спілки «Либідь» у поверненні грошових коштів відповідно до рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 червня 2019 року у справі №461/2040/19 є протиправною. Зазначав, що такими діями кредитна спілка «Либідь» спричинила йому майнову шкоду у виді упущеної вигоди. Крім того, у зв'язку з порушенням КС «Либідь» покладених на неї рішенням суду грошових зобов'язань йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у фізичному болі, який він відчуває внаслідок погіршення стану здоров'я, та душевних стражданнях через неможливість користуватися та вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами, та яку він оцінює в розмірі 977531,00 грн. У зв'язку з наведеним, просив позов задоволити.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що відмовляючи у задовленні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином не обгрунтував з посиланням на чинний закон наданий ним розрахунок матеріальних збитків за спірний період. З таким висновком суду він не погоджується, оскільки вважає, що наданий ним розрахунок упущеної вигоди віповідає ст. 22 ЦК України та умовам укладених з відповідачем договорів, на підставі яких на його ім'я було відкрито вкладні (депозитні) рахунки з можливістю їх додаткового поповнення грошовими коштами протягом терміну, який визначено умовами розміщення даного виду вкладу (депозитної програми). При цьому, граничного обмеження щодо внесення грошових коштів на відкриті вкладні (депозитні) рахунки умовами договорів не передбачено. Отже, він мав реальну можливість внести на відкриті на його ім'я вкладні (депозитні) рахунки грошові кошти, зокрема ті, які належать йому на праві власності згідно рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 червня 2019 року у справі №461/2040/19 у сумі 307195,13 грн, та отримати дохід від розміщення цих коштів у розмірі 390398,72 грн на депозитних вкладах. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції покликався на відсутність у матеріалах справи доказів, які б свідчили про невиконання боржником пред'явленого ним до виконання виконавчого листа №461/2040/19, виданого Галицьким районним судом м. Львова 14.04.2021 року. Разом з тим, суд не врахував долучену ним до позовної заяви інформацію про виконавче провадження №65223100 від 29.04.2024 року, згідно якої виконавчий лист про стягнення з Кредитної спілки «Либідь» в його користь 307195,13 грн заборгованості перебуває на виконанні, що підтверджує його невиконання боржником станом на час зверненян до суду. Однак, суд не дослідив належним чином зазначену інформацію та в оскаржуваному рішенні не зазначив мотивів відхилення наведених ним доводів на підтвердження розміру завданої йому матеріальної та моральної шкоди, факт заподіяння якої підтверджено матеріалами справи. Суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про витребування у відповідача підтвердження виконання грошового зобв'язання за рішенням суду та дійшов необгрнутвоаного висновку про відмову у задоволенні його позову.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задоволити.
Представник КС «Либідь» в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
За змістом статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виходячи зі системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 та ч. 2 ст. 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Отже, передумовою для стягнення пені є порушення виконання грошового зобов'язання відповідачем.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.3, 9 Постанови №4 від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Судом встановлено, що між Львівською філією кредитної спілки «Либідь» та позивачем ОСОБА_1 як членом Кредитної спілки було укладено договори про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок №156/08 від 11.01.2008 року, №28/2008ЛФ від 12.03.2008 року та №71/2008ЛФ від 18.06.2008 року.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 червня 2019 року у справі №461/2040/19 позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» задоволено частково, стягнуто з Кредитної спілки «Либідь» в його користь 307 195,13 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
12.08.2019 року рішення суду набрало законної сили.
14.04.2021 року на виконання зазначеного рішення суду Галицьким районним судом м. Львова було видано виконавчий лист №461/2040/19.
Постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 65223100 з виконання виконавчого листа №461/2040/19 про стягнення з КС «Либідь» в користь ОСОБА_1 307 195,13 грн.
Як убачається з інформації про виконавче провадження від 29.04.2024 року, у ВП № 65223100 тривають виконавчі дії.
Згідно розрахунку матеріальних збитків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, наданого позивачем на підтвердження пред'явлених ним позовних вимог, такі становлять 612258,83 гривень, з яких 45069,31 гривень - відшкодування трьох процентів річнихза період з 12.08.2019 року по 30.06.2024 року, 176790,80 гривень - відшкодування інфляційних втрат, 390398,72 гривень - відшкодування упущеної вигоди.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не обґрунтував належним чином проведений ним розрахунку матеріальних збитків за спірний період. Крім того, суд враховував відсутність у матеріалах справи доказів невиконання покладеного на КС «Либідь» грошового зобов'язання, яке виникло між сторонами на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від від 25 червня 2019 року. Оскільки позовна вимога про стягнення матеріальних збитків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не підлягала задоволенню, суд вважав відсутніми підстави і для задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення в його користь моральної шкоди.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного.
Як убачається з матеіралів справи, звертаючись до суду з позовом про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та відшкодування моральної шкоди, співвідповідачем у справі ОСОБА_1 визначив Львівську філію КС «Либідь».
Так, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 ЦК України).
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (ч. 1 ст. 89 ЦК України).
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (ч.ч. 1, 3 ст. 95 ЦК України).
Філії та представництва, а також відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, у яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред'явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.
Зазначені висновки викладено в постанові Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі №760/32455/19.
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Львівська філія КС «Либідь» є відокремленим підрозділом КС «Либідь», здійснює свою діяльність від імені та в інтересах КС «Либідь».
Таким чином, Львівська філія КС «Либідь» є відокремленим підрозділом, який не є юридичною особою, а отже не наділений цивільною-процесуальною дієздатністю, у зв'язку з чим не може виступати стороною у цивільному процесі, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до філії.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 06 березня 2024 рокуу справі №295/6062/22.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь» про стягнення матеріальних збитків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, колегія враховує наявність у матеріалах справи інформації про невиконання боржником виконавчого листа та перебування його на примусовому виконанні, однак погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні цих позовних вимог, виходячи з відсутності у матеріалах справи відомостей про стан виконавчого провадження № 65223100 на час розгляду справи, що позбавляє суд можливості з'ясувати розмір завданої позивачу майнової шкоди.
Разом з тим, що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з КС «Либідь» моральної шкоди, колегія суддів виходить з доведеності позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача у зв'язку з тривалим невиконанням ним грошового збов'язання, внаслідок чого позивач зазнав моральних страждань, пов'язаних з відчуттям несправедливості, порушенням його фінансових інтересів і прав, та приходить до висновку про стягнення з КС «Либідь» в його користь 5 000 грн моральної шкоди, що відповідає принципам розумності, справедливості, а також характеру і обсягу моральних та душевних страждань, що зазнав позивач у зв'язку з довготривалим неповерненням йому коштів.
Як убачається з матеріалів справи, розгляд такої проведено за правилами спарощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Разом з тим, згідно положень статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі, у спрощеному позовному провадженні можуть розглядатися малозначні справи (частина 4), якими є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ (зокрема) у яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 6).
Відповідно до ч. 9 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2024 року - 3028 грн.
Ціна позову у даній справі становить 1 589 789 грн 83 коп., що значно перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на час звернення до суду з позовом становило 757 000 грн.
Відтак, суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для розгляду даної справи у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
З наведених мотивів, рішення суду слід скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» закрити, позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь» задоволити частково, стягнути з Кредитної спілки «Либідь» в користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Керуючись ст. 255, ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 13 червня 2024 року скасувати та ухвалити нову поставну.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та відшкодування моральної шкоди закрити.
Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та відшкодування моральної шкоди задоволити частково.
Стягнути з Кредитної спілки «Либідь» в користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди.
В решті позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 20 червня 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра