Справа № 309/1450/23
Іменем України
19 червня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2025 року, ухвалене суддею Сідей Я.Я., в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини
встановив:
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини.
Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони зареєстрували шлюб 11.08.2012 у виконавчому комітеті Боронявської сільської ради Хустського району Закарпатської області, про що зроблений а/з № 12.
Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина проживає з матір'ю та знаходиться на повному її утриманні та вихованні. Оскільки дитина має генетичне захворювання, а саме: кістозний фіброз форми з тяжким перебігом, то відповідно потребує затрат на лікування та утримання. ОСОБА_1 не надає позивачці потрібних коштів на їх дитину. Сума загальних витрат на лікування - 40109 грн, що підтверджується чеками та лікарськими виписками.
Відповідач є працездатною особою, інших дітей чи непрацездатних членів сім'ї не має, з 01.03.2022 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та отримує дохід. За таких обставин позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 30 % частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи стягнення з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення ним повноліття, починаючи з 31.03.2023 року.
У решті позовних вимог відмовлено.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 на користь держави 1073,60 гривень судового збору.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини за один місяць.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Вказує, що вони з позивачкою продовжують перебувати в шлюбі і ним надаються кошти на утримання та лікування сина. Зокрема протягом 2022-2024 років ним було переказано позивачці близько 23 000 грн та придбано особисто ліки для дитини на суму 58 000 грн.
Вказує, що позивачка виїхала з сином за кордон де проживає по цей час, а тому він не має можливості бачитися з дитиною.
Вважає, що судом не було враховано наведені ним факти, що свідчить про неповноту судового розгляду.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10.04.2025 відкрито апеляційне провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та надано учасникам справи строк п'ятнадцять днів, з дня вручення копії цієї ухвали, для надання відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Судом вірно встановлено фактичні обставини справи та обґрунтовано стягнуто з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини доходів відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення аліментів, то апеляційний суд, в силу приписів ст. 367 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині в межах доводів апеляційної скарги.
Судом встановлено, що сторони по справі 11.08.2012 уклали шлюб, який зареєстровано у виконавчому комітеті Боронявської сільської ради Хустського району Закарпатської області, про що зроблений а/з № 12.
Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний час дитина проживає з матір'ю та знаходиться на повному її утриманні та вихованні. Оскільки дитина має генетичне захворювання, а саме: кістозний фіброз форми з тяжким перебігом, то відповідно потребує затрат на лікування та утримання.
До матеріалів справи долучено заключення молекулярно-генетичного дослідження, витяг з медичної картки стаціонарного хворого, копії чеків за різний період, які свідчать про наявність відповідних медичних діагнозів, лікування, рекомендації.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частині від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно з «Конвенцією про права дитини», «Декларацією прав дитини» батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отже, аліменти - це кошти необхідні для забезпечення дитини усім необхідним для повноцінного розвитку, а тому встановивши розмір доходу відповідача чи його відсутність, суд має встановити реальні потреби щодо належного утримання дитини і виходячи з цього визначати розмір аліментів.
Так, визначаючи розмір аліментів у конкретній справі, суд має з'ясувати необхідний рівень коштів який є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому має враховуватись стан здоров'я, матеріальне становище дитини, її вік, місцевість де вона проживає, щомісячні потреби, витрати пов'язані з навчанням, відвідування дитиною гуртків, спортивних секцій тощо.
Визначений судом розмір аліментів, на думку колегії суддів, відповідатиме принципам розумності та справедливості та рівності між батьками в утриманні дитини.
При цьому, сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів за наявності до цього підстав.
Твердження відповідача про те, що ним добровільно надається матеріальна допомога на утримання сина не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки, утримання дитини є його обов'язком.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення аліментів у визначеному розмірі та не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Зважуючи на встановлене та керуючись вимогами норм статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 19 червня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: