Справа № 127/25478/24
Провадження №11-кп/801/541/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
20 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 , на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2025 року, якою звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим та відшкодуванням заподіяної шкоди, на підставі статті 46 КК України, -
установив:
ОСОБА_8 13.04.2024 близько 05:00,перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , почув голосну лайку, на що вийшов на балкон та побачив у дворі свого знайомого ОСОБА_3 , якому зробив кілька зауважень про порушення тиші, в ході чого між ними виникла словесна суперечка, під час якої у ОСОБА_8 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 13.06.2024 близько 05:05 вийшов у двір будинку АДРЕСА_2 , де, діючи умисно наніс один удар кулаком правої руки ОСОБА_3 в область голови від чого останній втратив рівновагу та впав, після чого ОСОБА_8 наніс ОСОБА_3 удари кулаками обох рук в область голови.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, внаслідок умисних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_3 спричинено такі тілесні ушкодження: перелом кісток носа, носової перегородки зі зміщенням, перелом нижньої стінки лівої гайморової пазухи зі зміщенням уламків в сторону пазухи, перелом верхньої щелепи зліва зі зміщенням уламку до середини. Дані ушкодження заподіяні твердим тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути і рука стиснута в кулак та дія сили при цьому направлена під прямим кутом в ділянку орбіт чи під косим кутом відносно вертикальних анатомічних структур лицевого скелета, які були ушкоджені, за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлися небезпечними в момент заподіяння та не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, за своїм характером спричинили тривалий розлад здоров'я (понад 21 день).
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, - умисне нанесення середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2025 року задоволено клопотання потерпілого ОСОБА_3 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 Кримінального кодексу України та закриття кримінального провадження. Звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України на підставі ст. 46 Кримінального кодексу України у зв'язку із примиренням обвинуваченого з потерпілим ОСОБА_3 , та у зв'язку із відшкодуванням заподіяної шкоди. Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2024 за № 12024020040000305, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України закрито.
Не погодившись з постановленою ухвалою, прокурор Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, не оспорюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його винуватості, просила ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2025 року відносно ОСОБА_8 скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Матеріали кримінального провадження повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність застосувавши ст. 46 КК України, яка в даному випадку застосуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Однак діяння, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, не є необережним нетяжким злочином.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив скасувати ухвалу через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 46 КК України) та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, думку обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які не заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора - підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Потерпілий ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_10 належним чином повідомлені про дату та час розгляду апеляційного провадження, в судове засідання не з'явились. Суд вважає таку поведінку їх правом, та проводить апеляційний розгляд у відсутність сторони потерпілих.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Прокурором не оспорюється правильність кваліфікації дій обвинуваченого та доведеність його винуватості.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції вважає, що вони є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, який суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ст. 46 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Так, у відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.1 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005, згідно яких звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст.44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК України закриття провадження з підстави передбаченої пунктом 1 частини 2 даної статті не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.
Також відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Як було встановлено, судом першої інстанції, що також знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисного нанесення середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Також під час апеляційного розгляду знайшли своє відображення висновки суду першої інстанції про те, що відповідно до клопотання потерпілого ОСОБА_3 , підтриманого його представником ОСОБА_11 обвинувачений ОСОБА_8 примирився з ОСОБА_3 , відшкодував завдану йому шкоду, тиску на нього не вчиняв.
Встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 122 КК України умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Згідно з п. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Отже, діяння, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, є нетяжким злочином.
Відповідно до ст. 23 КК України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Згідно з ч. 2 ст. 26 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Із суб'єктивної сторони умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження передбачає прямий умисел, оскільки особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачла його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Отже, суб'єктивною стороною діяння, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, є прямий умисел.
Відповідно до ст. 46 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Тобто, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим є вчинення кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину вперше, факт примирення з потерпілим та відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди (ст. 46 КК України). Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності. Закон не пов'язує можливість застосування правил ст. 46 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності.
На думку апеляційного суду, при вирішенні питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.122 КК України на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим та відшкодуванням заподіяної шкоди, закриття кримінального провадження від 14.04.2024 за № 12024020040000305 стосовно обвинуваченого, судом першої інстанції не було враховано те, що діяння, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, не є необережним нетяжким злочином, а тому у вказаному кримінальному провадженні відсутні підстави для застосування статті 46 КК України.
Таким чином, слушними є доводи апеляційної скарги прокурора про те, що Вінницьким міським судом Вінницької області неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, і таке неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність потягло звільнення особи від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, при звільненні вiд покарання ОСОБА_8 судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 46 КК України), а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню, що є підставою для скасування ухвали відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, ст. 413 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 415, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
апеляційну скаргу прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 , - задовольнити.
Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2025 року стосовно ОСОБА_8 , - скасувати.
Призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4