Справа № 738/1275/25
№ провадження 1-в/738/202/2025
19 червня 2025 року м. Мена
Менський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції клопотання захисника ОСОБА_2 про заміну засудженому ОСОБА_3 невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким - пробаційним наглядом,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_2 ,
11 червня 2025 року до Менського районного суду Чернігівської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 про заміну засудженому ОСОБА_3 невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким - пробаційним наглядом, яке обгрунтоване тим, що ОСОБА_3 засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року за ч.2 ст.156 КК України до 5 років позбавлення волі, який ухвалою Київського апеляційного суду від 20.06.2023 року залишено без змін. Строк відбування покарання обчислюється з 29.03.2021 року. У строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 07.04.2019 по 10.04.2019 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Засуджений відбув 2/3 частини призначеного покарання. У ДУ «Київський слідчий ізолятор» до дисциплінарної відповідальності не притягувався. З 13.10.2023 року відбуває покарання у ДУ «Менська виправна колонія (№91)», характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, працює, а тому став на шлях виправлення.
Засуджений та його захисник в судовому засіданні просили задовольнити клопотання з наведених у ньому підстав.
Прокурор вказав, що засуджений лише стає на шлях виправлення, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
Заслухавши осіб, які приймали участь у розгляді клопотання та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. Строк відбування покарання рахувати з 29 березня 2021 року. У строк відбування покарання ОСОБА_3 зараховано строк його попереднього ув'язнення з 07.04.2019 року по 10.04. 2019 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
На час розгляду клопотання засуджений ОСОБА_3 відбув більше 1/2 частини призначеного судом покарання.
З характеристики засудженого та матеріалів особової справи, вбачається, що засуджений за час перебування в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до праці не залучався, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заохочень не мав. У ДУ «Менській ВК (№91)» відбуває покарання з 13 жовтня 2023 року. До дисциплінарної відповідальності не притягувався, на оперативно-профілактичних обліках не перебуває, з серпня 2024 року працевлаштований робітником дільниці з виготовлення МПП, має два заохочення.
Рішенням комісії Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» (протокол №23 від 16.11.2023 року) засудженому ОСОБА_3 відмовлено в застосуванні до нього ст.82 КК України, оскільки останній не став на шлях виправлення (а.о.с. 101, 102).
Згідно з висновком щодо ступеня виправлення засудженого, складеного щодо ОСОБА_3 який наданий суду ДУ «Менська виправна колонія (№91)», засуджений отримав 65 бали, що вказує на те, що він став на шлях виправлення (довів свого виправлення) та може бути представлений до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або умовно-дострокового звільнення.
Відповідно до положень ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, або покарання у виді довічного позбавлення волі невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким є важливою складовою прогресивної системи відбування покарання, яка дає змогу, дотримуючись мети покарання, водночас покращувати правове становище засудженого і зменшувати обсяг та характер карально-виховного впливу на нього. У такий спосіб закон стимулює добросовісне відбування покарання засудженим, визначаючи, що саме від його поведінки значною мірою залежить можливість покращення його правового становища.
Умовами застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким є: 1) засуджений відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, або довічного позбавлення волі (ч. 1 ст. 82); 2) він став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82); 3) він фактично відбув встановлену ч. 4 ст. 82 частину призначеного судом покарання.
Зі змісту частини другої статті 50 КК України слідує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів особової справи та матеріалів клопотання, вбачається, що засуджений ОСОБА_3 за час відбування покарання до дисциплінарної відповідальності не притягувався, з серпня 2024 року працевлаштований, має два заохочення, бере участь у реалізації програми диференційованого впливу на засуджених «Фізкультура та спорт», яку намагається реалізовувати, заходи виховного та культурно-масового характеру, які проводяться у відділенні відвідує, реагує на них позитивно.
Законом України № 3342-IX від 23 серпня 2023 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» внесено зміни до Кримінального кодексу України, в ст. 51 «Види покарань», а саме частину першу доповнено пунктом 7-1 такого змісту:
7-1) пробаційний нагляд.
Також цим Законом доповнено Кримінальний кодекс України статтею 59? «Пробаційний нагляд», за змістом якої пробаційний нагляд полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п'яти років. (ч.4 ст. 59? КК України).
У відповідності до абзацу третього частини першої статті 6 Закону України «Про пробацію» завданням пробації є здійснення нагляду за засудженими до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років, а також, із урахуванням внесених змін та доповнень - здійснювати нагляд за особами, засудженими до покарання у виді пробаційного нагляду та за особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді пробаційного нагляду.
На засудженого до пробаційного нагляду суд покладає обов'язки відповідно до частини другої статті 59-1 КК України.
Статтею 51 КК України визначено систему кримінальних покарань, яка включає в себе види покарань та їх порівняльну суворість, яка визначається від першого виду найбільш м'якого покарання до останнього - найсуворішого. Пунктом 7-1 ч.1 вказаної статті визначено вид покарання - «пробаційний нагляд», а пунктом 11 цієї ж статті є вид покарання - «позбавлення волі на певний строк» з чого слідує, що пробаційний нагляд є більш м'яким видом покарання, ніж позбавлення волі.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким"під час розгляду питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким слід ретельно з'ясовувати, зокрема, ставлення засудженого до вчиненого злочину.
Оскільки виправлення засудженого є процесом змін, які під час відбування покарання відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, то врахування його посткримінальної поведінки в сукупності з іншими обставинами є необхідним елементом як у ході призначення засудженому покарання при ухваленні вироку, так і під час вирішення питання про можливість звільнення його від відбування покарання чи заміни невідбутої частини покарання на більш м'який його вид.
Засуджений ОСОБА_3 відбуває покарання за вчинення за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
У матеріалах особової справи містяться відомості про те, що на попередній комісії установи протокол № 23 від 16.11.2023 року засудженому ОСОБА_3 відмовлено в застосуванні до нього ст.82 КК України, оскільки останній не став на шлях виправлення. Членами комісії рішення було прийнято одноголосно. З того часу засуджений ОСОБА_3 отримав два заохочення, що на думку суду свідчить про те, що він лише розпочинає шлях виправлення, а не доводить того, що він став на шлях виправлення.
З приводу висновку щодо ступеня виправлення засудженого, то, на думку суду, такий висновок є лише підставою для представлення його до умовно-дострокового звільнення або заміни йому невідбутої частини покарання більш м'яким, а не безумовною підставою для задоволення такого клопотання.
Законодавцем визначено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, передбачено дискреційною нормою Кримінального Кодексу України, тобто, не є обов'язком суду, а є правом суду, яке полягає у попередньому вивченні всіх даних про особу для прийняття правильного, законного рішення, з урахуванням власного внутрішнього переконання і така заміна може бути застосована за певних умов.
Суд наголошує, що доцільність і необхідність заміни невідбутої частини покарання викликана тим, що процес виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути необхідним, і подальше його виправлення можливе в умовах відбування більш м'якого виду покарання, чого не встановлено в цьому провадженні для досягнення мети заходу примусу за вчинення ОСОБА_3 тяжкого злочину. Відбутий ним строк покарання, хоч і узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування положень ст. 82 КК України, а саме заміна невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким, пробаційним наглядом, щодо засудженого є невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції.
Враховуючи зазначені вище обставини в сукупності, а також те, що процес виправлення та перевиховання засудженого має бути стабільним та послідовним, ту обставину, що пробаційний нагляд, є найбільш м'яким покаранням, визначеним Кримінальним кодексом України у порівнянні з покаранням у виді позбавлення та обмеження волі, виконання якого відбувається за межами установи виконання покарань, беручи до уваги тяжкість вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, невідбуту частину покарання, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання, оскільки заміна засудженому найбільш тяжкого виду покарання позбавлення волі на пробаційний нагляд, за вчинення ним тяжкого кримінального правопорушення не відповідатиме меті покарання, передбаченій статтею 50 КК України виправленню засуджених, запобіганню вчинення ними та іншими особами нових злочинів, а отже є передчасною.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82 КК України, ст. 537, 539 КПК України, суд -
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про заміну засудженому ОСОБА_3 невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким - пробаційним наглядом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1