16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/191/25
Провадження № 2/730/150/2025
"19" червня 2025 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.
з участю секретаря судового засідання - Чорнухи Н.О.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Кухти В.Б.
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - адвоката Лук'яненко Р.В.
третьої особи - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про неналежне виконання батьківських обов'язків, порушення прав дитини, маніпуляції з аліментами та розподіл обов'язків щодо утримання доньки порівну, -
ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , у якому просить:
1/ встановити рівний обов'язок обох батьків щодо утримання дочки ОСОБА_3 , визначивши щомісячні виплати на її користь у розмірі по 4000 грн з кожного з батьків, разом - 8000 грн, а також, що аліменти на повнолітню дитину можуть сплачуватися виключно на її особистий рахунок, а не на користь іншого з батьків; рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання на користь ОСОБА_3 та зобов'язати відповідачку сприяти виконанню такого рішення (надати реквізити для зарахування аліментів на користь ОСОБА_3 );
2/ зобов'язати відповідачку надати доступ до документів, необхідних для оформлення соціальних гарантій Мирної А.С., а саме: паспорт громадянина України (6 засвідчених копій), ідентифікаційний код (6 засвідчених копій), 6 фотографій 3х4, документи про місце реєстрації, інші документи, необхідні для реалізації прав дитини;
3/ зобов'язати відповідачку забезпечити доступ позивача до участі у вирішенні питань, пов'язаних із життям та здоров'ям їхньої доньки, зокрема: спільне ухвалення рішень щодо медичного обстеження та лікування; спільне вирішення питань щодо житлових умов (проживання у гуртожитку чи іншому місці); участь у забезпеченні необхідними побутовими речами та засобами особистої гігієни.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_3 має гарантоване право на утримання з боку обох батьків до завершення навчання та досягнення 23-річного віку без обов'язку брати участь у розподілі батьківських обов'язків. Однак після розлучення відповідачка самостійно ухвалила рішення розірвати будь які контакти дитини з батьком, відсторонила його від участі у вихованні та житті доньки, чинила психологічний тиск на дитину після кожної спроби батька відновити зв'язок, без погодження з ним обрала платну форму навчання для дитини при наявності альтернативи, відмовляється надати йому документи, необхідні для оформлення доньці соціальних пільг (як дитини учасника бойових дій); 22.10.2024р. ОСОБА_2 подала до нього позов про щомісячне стягнення 4000 грн аліментів, який знаходиться на стадії апеляційного перегляду, у зв'язку з чим в силу рівномірного розподілу обов'язків батьків по утриманню дитини відповідачка також має нести фінансовий обов'язок на користь доньки в розмірі 4000 грн. Зазначені дії відповідачки свідчать про порушення нею вимог СК України щодо принципу рівноправності участі обох батьків у вихованні та забезпеченні дитини, що й стало підставою для його звернення до суду з даним позовом.
Позивач, як і його представник, у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити з вищевказаних підстав; подав відповідь на відзив. Пояснив, що відповідачка постійно порушує права їх спільної дочки ОСОБА_3 на незалежність у прийнятті власних рішень, хоча дочка вже є повнолітньою й дієздатною особою та не потребує законного представництва з боку матері й надмірного піклування. Відповідачка, отримуючи за судовим рішенням на свою користь аліменти на навчання дочки, фактично здійснює емоційний і фінансовий контроль на дитиною. Тому він хоче платити аліменти на особистий банківський рахунок самої дочки. Крім того, ОСОБА_2 протягом тривалого часу усунула його від участі у вихованні дочки, ізолювала батька від дитини, не даючи можливості повноцінно виконувати батьківські обов'язки. Він намагався знайти спільну мову з дочкою, але в 2017 році шкільний психолог порадив йому не зустрічатися з нею, щоб не травмувати дитину. Не пам'ятає чи звертався до Служби в справах дітей щодо порушення відповідачкою його прав на участь у вихованні дочки. На свої звернення до органу соціального захисту населення та університету, де навчається дочка, щоб оформити їй статус дитини учасника бойових дій, отримав відмову через ненадання відповідачкою необхідних документів.
Відповідачка, як і її представник, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала й просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі у зв'язку з його необгрунтованістю; подала відзив на позов. Пояснила, що з 2009 року, коли вона подала до ОСОБА_1 позов про стягнення аліментів на утримання їх малолітньої дочки ОСОБА_4 , батько самоусунувся від участі у вихованні, навчанні та матеріальному забезпеченні дитини. Близько 15 років ОСОБА_1 не спілкується з дочкою, не цікавиться її життям, хоча вона жодним чином не перешкоджала батьку та його рідним контактувати з дитиною та приймати участь у її долі, ніякого тиску на дочку не чинила. Стверджує, що батько сам не мав ніякого бажання налагодити зв'язок з дочкою, а єдине питання, яке його цікавило - це реструктуризація боргу по аліментах, у зв'язку з чим він і звертався до шкільного психолога. Дочка постійно проживає з нею й після досягнення повноліття і вступу на навчання до університету вони спільно прийняли рішення, що саме мати звернеться до суду з позовом про стягнення аліментів на навчання дитини; договір з університетом про навчання ОСОБА_4 укладався нею. Вона належним чином виконує свої обов'язки стосовно дочки, в тому числі й щодо її матеріального забезпечення під час навчання, щомісячно витрачаючи значно більше за суму 4000 грн, яка була присуджена з батька. Ці аліменти надходять на її рахунок, а вона витрачає кошти в різних формах на задоволення потреб дочки, яка у фінансовому плані не зазнає ніякого утиску.
Третя особа, в тому числі будучи за її згодою допитаною в якості свідка, пояснила, що тривалий час із біологічним батьком ОСОБА_1 не спілкується, ніяких стосунків з ним не має, зв'язку не підтримує, оскільки він не виявляв такого бажання, а вона відповідала взаємністю. Мати чи вітчим, до якого вона ставиться як до батька, не забороняли їй контактувати з ОСОБА_1 і не чинили на неї з цього приводу ніякого тиску, якогось негативу про нього не говорили. Подача до суду позову про стягнення аліментів на її навчання саме від імені матері було їх спільним рішенням. Свого особистого рахунку для зарахування аліментів не має і погоджується, щоб присуджені з батька кошти надходили на рахунок матері, яка надає їй належне матеріальне забезпечення; вважає себе фінансово захищеною. Статусу дитини учасника бойових дій не має і цими пільгами користуватися не бажає.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що з п'ятимісячного віку виховувала свою онуку ОСОБА_4 , бо її мати повернулася до роботи. Через деякий час молода сім'я стала проживати окремо, а згодом розлучилися. При відвідуванні ОСОБА_4 дитсадка вона спілкувалася з онукою, але забирати її не дозволяли вихователі, посилаючись на материну заборону. В шкільні роки ОСОБА_4 бачила зрідка (на перший і останній дзвоники); щороку вітала з іменинами. ОСОБА_2 не забороняла їй спілкуватись із онукою, але вона вважає свої права обмеженими, хоча з цього приводу ні до яких органів чи служб не зверталась, бо не хотіла скандалу.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що працювала помічником вихователя в дитсадку, де перебувала ОСОБА_3 , добре знає її батьків. Бабуся та батько відвідували ОСОБА_4 , вели себе адекватно, але забирати додому не могли через подану мамою письмову заяву про таку заборону.
У судовому засіданні встановлено, що від зареєстрованого 11.02.2006р. шлюбу, який розірвано 27.01.2009р., сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована й проживає з матір'ю, батько мешкає окремо від сім'ї, що підтверджується копіями свідоцтв про шлюб, розірвання шлюбу, про народження, відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до довідки ДТЕУ ОСОБА_3 є студенткою денної форми навчання факультету фінансів та обліку Державного торговельно-економічного університету.
21 серпня 2024 року між Державним торговельно-економічним університетом і ОСОБА_2 було укладено Договір про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця - здобувача освіти ОСОБА_3 .
За виконавчим листом №2-57, виданим 23.01.2009р. Борзнянським районним судом Чернігівської області, стягувались з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше встановленого чинним законодавством мінімального розміру, починаючи з 15.01.2009р. і до досягнення дитиною повноліття. Постановою від 01.07.2024р. дане виконавче провадження ВП №18502005 закінчено у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення.
Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2024 року, залишеного без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року, задоволено позов ОСОБА_2 і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, аліменти в твердій грошовій сумі 4000 грн, щомісячно, починаючи з 23.10.2024р. і до закінчення навчання - 30.06.2027р.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1211,20 грн судового збору; рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць звернуто до негайного виконання.
Згідно довідки ВП №3 (м.Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 14.03.2025р. від ОСОБА_3 заяви, звернення чи повідомлення не надходили.
За інформацією Служби у справах дітей Борзнянської міської ради від 14.03.2025р. ОСОБА_1 з приводу встановлення йому порядку участі у вихованні дочки ОСОБА_3 чи усунення перешкод у спілкуванні з дитиною з боку колишньої дружини ОСОБА_2 не звертався.
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1). У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч.2).
Відповідно до ч.1 ст.6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, тобто до 18 років, що кореспондується з положеннями ст.1 Конвенції про права дитини.
У ст.7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1). Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками (ч.2). Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства (ч.3). Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (ч.4). Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками (ч.5). Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї (ч.6). Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7). Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (ч.8). Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.9). Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч.10).
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (ч.1). Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу (ч.2).
У статтях 150 і 151 СК України наведено обов'язки і права батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності ; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.1-2 ст.155 СК України).
Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті (ч.1). Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.2). Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч.3). Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч.4).
Нормою ст.199 СК України закріплено обов'язок батьків за певних умов утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, й надано право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів тому з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самим дочці, сину, які продовжують навчання.
За змістом положень ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).
Згідно зі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, в обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на порушення відповідачкою його прав щодо закріпленого нормами СК України принципу рівноправності участі обох батьків у вихованні та матеріальному забезпеченні їх дочки ОСОБА_3 .
Однак, на момент звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом дочка сторін у справі ОСОБА_3 досягла 18-річного віку, є повнолітньою й дієздатною особою, тобто не має правового статусу дитини в розумінні вимог ч.1 ст.6 СК України, ст.1 Конвенції про права дитини.
Маючи повну правосуб'єктність, ОСОБА_3 може самостійно вирішувати будь-які питання щодо різних сфер своєї життєдіяльності. Прикметно, як пояснила ОСОБА_3 , вона сама усвідомлено не бажає комунікувати з батьком-позивачем, відповідаючи взаємністю на його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків.
Відтак, доводи сторони позивача на порушення ОСОБА_2 прав ОСОБА_1 щодо виховання дитини не заслуговують на увагу, а вимога позивача зобов'язати відповідачку забезпечити йому доступ до участі у вирішенні питань, пов'язаних із життям та здоров'ям їхньої доньки, зокрема: спільне ухвалення рішень щодо медичного обстеження та лікування; спільне вирішення питань щодо житлових умов (проживання у гуртожитку чи іншому місці); участь у забезпеченні необхідними побутовими речами та засобами особистої гігієни, -є безпідставною.
Не підлягає задоволенню й вимога позивача про зобов'язання відповідачки надати доступ до документів, необхідних для оформлення соціальних гарантій ОСОБА_3 як дитині учасника бойових дій, оскільки, по-перше: ОСОБА_3 , будучи повнолітньою дієздатною особою, повідомила суду, що наразі не має наміру користуватися такими пільгами; по-друге: позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження наявності у нього статусу учасника бойових дій; по-третє: за наявності у позивача такого статусу він не був позбавлений можливості надати свої документи матері-відповідачці, з якою проживала неповнолітня дитина, чи самій уже повнолітній дочці, щоб вони за наявності волевиявлення забезпечили реалізацію відповідних соціальних пільг.
Рівність обов'язків щодо дитини, зокрема й по матеріальному забезпеченню, визначено безпосередньо законодавцем у ч.1 ст.141 СК України, а ч.3 ст.199 СК України унормовано можливість звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на навчання повнолітньої дитини як нею самою, так і тим із батьків, з ким вона проживає (в даному випадку з матір'ю ОСОБА_2 ). Крім того, згідно з ч.2 ст.200 СК України при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Дані обставини враховані як Борзнянським районним судом Чернігівської області в рішенні від 17.12.2024р. при розгляді позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на навчання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , так і були предметом перевірки Чернігівського апеляційного суду, що відображено в постанові суду від 21.04.2025р.
Тому, оскільки вказаним рішенням суду аліменти було стягнуто хоча й на навчання повнолітньої ОСОБА_3 , але на користь ОСОБА_2 , то остання в силу засади обов'язковості судового рішення має законне право на отримання цих платежів.
У разі ж наявності в платника аліментів сумнівів у цільовому використанні відповідачкою одержаних аліментів він не позбавлений можливості звернутися до компетентних органів і служб з відповідною заявою щодо перевірки цих обставин.
До того ж, як пояснила ОСОБА_2 , вона на матеріальне забезпечення дочки ОСОБА_3 під час її навчання витрачає значно більше коштів, ніж присуджений ОСОБА_1 розмір аліментів, що підтвердила й сама ОСОБА_3 , яку влаштовує існуючий спосіб виконання ОСОБА_1 присудженого аліментного обов'язку.
Одночасно суд зауважує, що ініціюванням даного позову ОСОБА_1 фактично намагається використати приватноправовий інструментарій, щоб нівелювати судове рішення, яким уже між сторонами було вирішено аліментний спір.
Відтак, з огляду на викладене, «аліментний блок» позовних вимог ОСОБА_1 також не може бути задоволений.
Таким чином, підсумовуючи вищевказані обставини справи, суд висновує, що ОСОБА_1 усупереч вимог ст.12, 81 ЦПК України не довів порушення свого права з боку відповідачки належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, а відтак даний його позов є необгрунтованим і не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд відмовляє повністю, то у відповідності до положень ст.141 ЦПК України понесені ним у справі судові витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.6, 7, 141, 150, 151, 155, 157, 199, 200 СК України, ст.2-5, 12, 13, 23, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про неналежне виконання батьківських обов'язків, порушення прав дитини, маніпуляції з аліментами та розподіл обов'язків щодо утримання доньки порівну, -відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 20 червня 2025 року.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 .
Третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_2 .
Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець