Справа № 522/19611/24-Е
Провадження № 2/522/3280/25
17 червня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Морозовій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката Заліпаєва Юрія Валерійовича, який діє від імені та в інтересах відповідачки ОСОБА_1 , щодо розподілу судових витрат у цивільній справі № 522/19611/24-Е за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Заяць Костянтин Вікторович, до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Заяць Костянтин Вікторович до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
24 квітня 2025 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Заяць Костянтин Вікторович, до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння залишено без розгляду. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» про визнання договору купівлі-продажу № 50а недійсним залишено без розгляду.
15 травня 2025 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Заліпаєва Ю.В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи.
17 червня 2025 року представником ОСОБА_2 адвокатом Заяць Костянтином Вікторовичем подано до суду заперечення на клопотання (заяву), в якій просив відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі або залишити її без розгляду, оскільки пропущено строк на подання заяви, та невиконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України; відсутні докази сплати заявником витрат на правничу допомогу адвоката, справа перебуває на розгляді у Одеському апеляційному суді та заявлена сума витрат не відповідає реально-наданим послугам.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Заліпаєв Ю.В. надав заяву про проведення судового засідання без участі ОСОБА_1 та її представника.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши заяву, суд приходить до наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судом встановлено, що 07 листопада 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Заяць Костянтин Вікторович до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 522/19611/24-Е надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Шенцевої О.П.
Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.
25 листопада 2024 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено уточнену позовну заяву та квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 27 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 05.02.2025 року о 12 год. 45 хв., у залі судового засідання №218, у приміщенні суду за адресою: м. Одеса, вул. Балківська 33.
31 січня 2025 року до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Ковачова О.М. надійшло клопотання про відкладення судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи.
В судове засідання з'явився представник ОСОБА_1 адвокат Заліпаєв Д.В. Інші учасники, в тому числі позивач в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання, повідомлялись належним чином. В зв'язку з чим, судове засідання, яке призначено на 05.02.2025 року відкладено на 25.03.2025 року.
12 лютого 2025 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_4 адвоката Руденко М.О. про проведення судового засідання 05.02.2025 року в режимі відеоконференції.
14 лютого 2025 року до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Заліпаєва Д.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якій просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
17 лютого 2025 року відповідачем ОСОБА_4 подано до суду відзив на позовну заяву, клопотання про закриття провадження в цивільній справі, клопотання про особисту участь позивача в цивільній справі, клопотання про витребування доказів та заява про застосування строку позовної давності.
25 лютого 2025 року ухвалою суду залишено без задоволення клопотання представника ОСОБА_4 про участь у судовому засіданні 05 лютого 2025 року в режимі відеоконференції у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Заяць Костянтин Вікторович до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
03 березня 2025 року від ОСОБА_4 до суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» про визнання договору купівлі-продажу № 50а недійсним.
18 березня 2025 року до від адвоката Заліпаєва Ю.В., який діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_1 , надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та клопотання про витребування доказів.
18 березня 2025 року до суду надійшла заява адвоката Заліпаєва Ю.В., який діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_1 , про повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини 4 статті 185 ЦПК України, у зв'язку з порушенням правил об'єднання позовних вимог, передбачених статтею 188 ЦПК України. Клопотання обґрунтовано тим, що позовна заява об'єднує вимоги до трьох відповідачів, між якими відсутня єдність предмету та підстав позову, що унеможливлює їх спільний розгляд.
25 березня 2025 року до суду від представника ОСОБА_2 адвоката Заяць Костянтина Вікторовича надійшла заява, в якій останній повідомляв, що не зможе прийняти участь в судовому засіданні у зв'язку з зайнятістю в Одеському апеляційному суді та просив визнати причини неявки учасника поважними та відкласти розгляд справи на іншу дату. При цьому, жодних даних щодо підтвердження причин неявки представником до суду не представлено.
В судовому засіданні 25 березня 2025 року суд ухвалив визнати неявку неповажною та оголосив перерву на 24.04.2025 року о 16 годині 10 хвилин.
22 квітня 2025 року до суду від представника ОСОБА_4 надійшла клопотання про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.
24 квітня 2025 року представником ОСОБА_2 адвокатом Заяць Костянтином Вікторовичем подано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, так як нарахі представник позивача перебуває у відпустці, поза межами України та не зможе прийняти участь у судовому засіданні на 24.04.2025 року. Також просив забезпечити проведення подальших засідань у режимі відеоконференції.
24 квітня 2025 року до суду від адвоката Заліпаєва Ю.В., який діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просив у зв'язку з повторною неявкою позивача та його представника до судового засідання без поважних причин, подану заяву про повернення позову розглянути у відсутність ОСОБА_5 та її представника. Заяву підтримали та просили задовольнити.
24 квітня 2025 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Заяць Костянтин Вікторович, до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння залишено без розгляду. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» про визнання договору купівлі-продажу № 50а недійсним залишено без розгляду.
15 травня 2025 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Заліпаєва Ю.В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи. Крім того, представник просив визнати поважними причини пропуску та поновити строки на подачу заяви про розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Судом встановлено, що зазначені у заяві про поновлення процесуальних строків причини є поважними, а тому заяву про поновлення процесуального строку необхідно задовольнити.
На підставі зазначеного, суд вважає за можливе поновити представнику відповідача строк для звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
Між тим, для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представникаом надані суду:
- копія договору про надання правової допомоги №3 від 03.02.2025 р.;
- копія Додаткової угоди № 1 від 03.02.2025 р. до Договору про надання правничої допомоги №3 від 03.02.2025 р.;
- копія ордерусерії ВН №1470828;
- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №004978.
Судом з'ясовано, що 03.02.2025 року, між ОСОБА_1 та адвокатом Заліпаєвим Юрієм Валерійовичем укладено Договір №3 про надання правничої допомоги, за умовами п. 1 якого Адвокат зобов'язується надавати Клієнту професійну правничу допомогу, а саме:
Консультації з питань кримінального, цивільного, господарського та адміністративного права;
Організацію та ведення претензійно-позовної роботи по матеріалах Клієнта;
Представництво інтересів Клієнта в судах, органах досудового розслідування, органах примусового виконання рішень, органах нотаріату, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності.
Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату гонорар та компенсувати фактичні витрати на правничу допомогу у порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 3.1. сторони погодили, що розмір гонорару визначається з урахуванням складності справи, термінів виконання, обсягу роботи та інших чинників. Гонорар погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється Додатковою угодою до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.
На виконання умов договору, 03.02.2025 сторонами укладена Додаткова угода №1, згідно з п.1.1. якої: в якості гонорару, визначеного п. 3.1 Договору, Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату 2 000 (дві тисячі) доларів США за юридичні послуги, які включають:
надання консультацій;
направлення адвокатських запитів, зібрання необхідної інформації та документів;
підготовку проекту документів;
супровід справи;
представництво інтересів Клієнта у Приморському районному суді м. Одеси по справі №522/19611/24-Е.
Оплата здійснюється в доларах США чи/або гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України (НБУ) на дату платежу (на момент підписання Угоди 1 долар США = 41,72 грн).
У відзиві представника ОСОБА_1 адвоката Заліпаєва Ю.В. на позовну заяву зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складаються з: витрат на правову допомогу адвоката орієнтованим розміром 83 440 грн. Остаточний розрахунок суми судових витрат буде наданий до суду за фактом надання юридичних послуг.
Відтак, за твердженням заявника, сума судових витрат, які відповідач понесла у зв'язку із розглядом справи складається з: витрат на професійну правничу допомогу адвоката розміром 83 440 грн., яка у відповідності до частини 5 статті 142 ЦПК України, підлягає стягненню з позивача, як наслідок його необгрунтованих дій.
У відповідності до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою такої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням такої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 справа N 826/1216/16.
Так у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Водночас, ч. 2 ст. 137 ЦПК України встановлює, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Положеннями ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В постанові від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду під час ухвалення судового рішення за правилами цивільного судочинства вважала можливим керуватися однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), зазначив, що відшкодування судових витрат передбачає встановлення їх реальності, необхідності та розумності їх розміру.
У справі "Георгуліс та інші проти Греції" (Georgoulis and others v. Grece) Європейський суд з прав людини, пославшись на наведену вище справу "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), зазначив, що згідно з його практикою, відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, розумний характер їх розміру. Суд відзначив, що у цій справі на обґрунтування вимоги про відшкодування судових витрат не було надано підтверджуючих документів, які дозволили б йому точно розрахувати ці витрати.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382дс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
В той же час, те ж саме зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.02.2021 р. № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 р. № 753/1203/18.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2019 у справі №756/2114/17 (провадження 61-10774св18).
Але, як вбачається з Постанови ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, у розумінні положень частини п'ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд у постановах від 24.01.2019 року у справі N 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі N 917/1071/18 зазначив, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 вересня 2022 року у справі N 529/201/20, склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі, представником відповідача дійсно було підготовлено та подано до суду відзив на позовну заяву, а також інші процесуальні документи. Проте, 24.04.2025 року, розгляд справи № 522/19611/24-Е завершено постановленням ухвали про залишення позову без розгляду.
Представник позивача, не погоджуючись з розміром витрат на правову допомогу, звернувся до суду з запереченнями на клопотання (заяву) на оплату правничої допомоги та просив залишити заяву про розподіл судових витрат без задоволення, з огляду на не підтвердження витрат належними та допустимими доказами. Також зазначила, що розмір гонорару адвоката заявлений відповідачем не відповідає критерію щодо його реальності, необхідності та не відповідає складності справи.
Суд не бере до уваги доводи представника позивача про відсутність доказів сплати відповідачем витрат на правничу допомогу адвокату, з огляду на наступне:.
Так, послуги, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги у зв'язку із первинною консультацією, вивченням документів, збором доказів, підготовкою документів для складання позовної заяви, вивчення судової практики, складання позовної заяви, та інші дії адвоката, пов'язані із підготовкою справи до розгляду, мають бути відшкодовані Позивачу як витрати на правову допомогу, в разі підтвердження надання таких послуг, зокрема, актом приймання-передачі, що узгоджується із правовим висновком ВС у справі № 808/1849/18 від 17.12.2020.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 16.06.2020, справа № 640/22250/19.
Порядок обчислення розміру витрат на правову допомогу встановлений у самому договорі, його розмір чітко визначений актами виконаних робіт (наданих послуг), що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19
Витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено, про що зазначено у постанові ВС від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20.
Згідно з п. 115 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» «хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно з договірними зобов'язаннями, а тому витрати за цим гонораром є фактично понесеними». Вказаний висновок викладений також у п. 97 рішення ЄСПЛ по справі «Савін проти України».
Неподання доказів фактичного понесення судових витрат не є підставою для відмови у їх відшкодуванні, якщо підтверджено наявність обов'язку їх сплатити (постанова ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19), а тому доводи представника позивача в цій частині судом відхиляються.
Отже, з огляду на те, що адвокатом надано належні докази надання відповідачу у справі № 522/19611/24-Е правничої допомоги, незалежно від наявності чи відсутності доказів їх сплати позивачем адвокату, вони підлягають розподілу між сторонами відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Між тим, згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, в постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
З огляду на предмет позову, справа № 522/19611/24-Е, на переконання суду, не є складною, письмові докази сторонами не витребовувались, експертизи не призначались, свідки не допитувались. Фактично справа № 522/19611/24-Е не розглядалась та була залишена без розгляду, але факт складення та подання представником відповідача процесуальних документів, що є складовою надання правової допомоги, є доведеним та не заперечується сторонами.
Разом з тим, посилання представника Заліпаєва Ю.В. в якості обгрунтування співмірності позову, вартістю предмету позову, що становить 2600000 гривень, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки поняття «співмірності» пов'язане зі складністю справи, її категорією, процесуальними діями, яких вона потребуватиме, а не з вартістю предмета спору, майна, тощо.
Отже, з урахуванням вище вказаних обставин та наявності клопотання сторони про зменшення витрат, визначення витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 83440,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.
Відтак, з огляду на характер, тривалість та обсяг виконаної адвокатом роботи наданої у зв'язку із розглядом справи в суді, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, категорії, сталості судової практики Верховного Суду у зазначеній категорії справ, та виконаної роботи з метою захисту інтересів відповідача, а саме підготування та направлення відзиву на позовну заяву, значимості та результативності таких дій у справі, суд вважає за необхідне зменшити зазначені витрати.
За таких обставин, враховуючи рівень складності справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт суд вважає, що зазначені витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача лише частково у розмірі 2000 грн.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст.133, 137, 141, 142, 260, 270, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Поновити представнику відповідача ОСОБА_1 адвокату Заліпаєву Ю.В. строк на звернення до суду з заявою про розподіл судових витрат.
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Заліпаєва Ю.В. щодо розподілу судових витрат у цивільній справі №522/19611/24-Е за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Заяць Костянтин Вікторович, до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу по цивільній справі №522/19611/24-Е у розмірі 2 000 гривень.
В задоволені інших вимог - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Cуддя