Справа № 686/5519/25
Провадження № 2/686/3074/25
19 червня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді Хараджі Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Козуляк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , подану та підписану її представником - адвокатом Ткачуком Юрієм Георгійовичем, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
встановив:
В провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , подану та підписану її представником - адвокатом Ткачуком Юрієм Георгійовичем, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 25 квітня 2017 року між ОСОБА_1 (надалі-Позивачка), та ОСОБА_2 (надалі-Відповідач) був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб актовий запис № 03 серії НОМЕР_1 від 20.02.2025 року. Однак спільне сімейне життя між подружжям не склалось, введення спільного господарства фактично припинилось, збереження сім'ї є неможливим, а тому Позивачка згідно ст. 4 ЦПК України, ст.ст. 105; 110; 112 Сімейного кодексу України, звертається в суд з позовом про розірвання шлюбу.
Протоколом автоматизованого розподілу між суддями від 27.02.2025 року головуючим суддею визначено Хараджу Н.В.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.03.2025 року, вказану позовну заяву залишено без руху у зв'язку із недотриманням позивачкою вимог, визначених ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
02 квітня 2025 року від представника позивачки на виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 24.03.2025 року надійшла заява, якою усунуто виявлені недоліки.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.04.2025 року, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
16 квітня 2025 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про збільшення позовних вимог. В обґрунтування зазначив що, в шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 , що підтверджується витягом свідоцтва про народження (посвідчена копія витягу додається).Після припинення шлюбних відносин між Позивачкою та Відповідачем, за погодженням з Відповідачем, син ОСОБА_4 залишився проживати з Позивачкою. Згідно приписів ст.ст. 180; 181; 184 Сімейного кодексу України, так як син ОСОБА_4 проживає з Позивачкою, Відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття. В зв'язку з цим, з метою забезпечення прав дитини, керуючись ст. 49 ЦПК України, Позивачка збільшує позовні вимоги і додатково просить Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області стягнути з Відповідача на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в 3196 гривень (встановлений прожитковий мінімум на дитину від 6 до 18 років) на місяць.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2025 року заяву представника позивача про збільшення позовних вимог було прийнято до провадження та призначено судове засідання на 19 червня 2025 року на 10 год. 00 хв.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з тим, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився про дату, час та місце розгляду справи за останнім відомим місцем проживання повідомлялась належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із зворотною відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», відзиву відповідач до суду не подав та про причини своєї неявки суд не повідомив.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, відповідач, враховуючи положення ст. ст. 128, 130 ЦПК України, вважається такою, що повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки представник позивача та відповідач не з'явилися до зали судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , що видано Звенигородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) між ОСОБА_1 (надалі-Позивачка), та ОСОБА_2 було укладено шлюб 25 квітня 2017 року.
Від шлюбу у сторін народився син: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на сьогоднішній день останній проживає з матір'ю.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у ній докази, виходячи з їх належності та допустимості прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодекс.
Згідно ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Причиною розпаду сім'ї стали протилежні погляди на життя. У сім'ї кожен живе своїм життям.
Відновлення стосунків суперечить їх інтересам.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні приписи викладені у ст.24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи із змісту ч.ч.3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ч.2 ст. 104, ч.3 ст. 105, ст. 110 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Встановлено, що подружжя не підтримують подружніх та сімейних відносин. За час перебування у шлюбі сім'ї так і не утворилось, шлюб існує лише формально. Між подружжям відсутнє взаєморозуміння.
З урахуванням наведеного суд вважає, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, відповідача, що має істотне значення.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та доведені в суді, підтвердженні належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги щодо розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, а саме сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України(далі - СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 2 ст. 181 СК України, домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Крім того, згідно із ч. 3ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Як вбачається зі змісту заяви про збільшення позовних вимог, після припинення шлюбних відносин між позивачкою та відповідачем, за погодженням з відповідачем, син ОСОБА_4 залишився проживати з позивачкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, не працездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та не рухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десяти кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів ; інші обставини, що мають істотне значення.
Сімейне законодавство зобов'язує батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, проте сторонами, не досягнуто згоди, щодо розміру та порядку сплати аліментів, а тому кошти на утримання дітей (аліменти) підлягають присудженню за рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі вищенаведеного, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини по забезпеченню їй рівня життя, необхідного і достатнього для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 3 196 (три тисячі сто дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору на користь держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 56, 105, 110, 112, 115, 160, 180, 181, 182, 191 СК України, ст. ст. 4, 13, 89, 141, 200, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Вимоги позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25 квітня 2017 року Звенигородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис 03 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 3 196 (три тисячі сто дев'яносто тисяч) грн. 00 коп., щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 16 квітня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Роз'яснити сторонам, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Роз'яснити позивачу, що після розірвання вона вправі відновити своє дошлюбне прізвище,звернувшись до органів реєстрації актів цивільного стану.
Копію рішення після набрання законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей про Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому запису про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Хмельницького апеляційного суду
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа