Справа №522/4630/25
Провадження №2-а/522/225/25
20 червня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Донцова Д.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Смокової А.В.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №С/15880 від 03.09.2024 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП,
Позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, 06.03.2025 направив до Приморського районного суду м. Одеси адміністративний позов до Приморського районного суду м. Одеси, який надійшов до 10.03.2025 з вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №С/15880 від 03.09.2024 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на початку вересня 2024 року мене, ОСОБА_1 , було зупинено на вулиці та примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Жодних документів щодо притягнення до відповідальності або повістки не було вручено. Повідомлення про відкриття виконавчого провадження на суму 37769,00 грн надійшло лише 16.02.2025 через додаток Монобанку. 18.02.2025 адвокат подав запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо копій документів про адміністративне правопорушення, проте відповіді на момент подання позову не отримано. 17.02.2025 адвокат подав аналогічний запит до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), отримавши відповідь 25.02.2025. Тільки 25.02.2025 року ОСОБА_1 зміг ознайомитися з постановою № С/15880 від 03.09.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 КУпАП. Документи не містять підпису про отримання копії постанови. На думку ОСОБА_1 постанова № С/15880 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відсутні докази відмови від отримання повістки, а також містяться порушення у порядку її складання та вручення.
Ухвалою суду від 17.03.2025 поновлено позивачу ОСОБА_1 пропущений строк для звернення з позовом до суду. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 належним чином засвідчені копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття постанови по справі про адміністративне правопорушення №С/15880 від 03.09.2024 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі 34000,00 грн.04.04.2025 р. до суду надійшло клопотання про долучення копії справи про адміністративне правопорушення та відповідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.
22.04.2025 р. відповідачем подано клопотання на виконання ухвали про витребування доказів, надано копію справи про адміністративне правопорушення, також відповідно поданого клопотання зазначено про заперечення проти задоволення вимог.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, розгляд даної справи проводиться судом за відсутності представників відповідача, повідомленого належним чином, що не перешкоджає розгляду даної справи.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою № С/15880, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 від 03.09.2024 накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень.
Зі змісту оскаржуваної постанови №С/15880 від 03.09.2024 року, підставою для накладення адміністративного стягнення слугує, зокрема, наступне: « ОСОБА_1 в порушення вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 03 вересня 2024 року о 11 год 00 хв. у АДРЕСА_1 , відмовився від підписання та отримання повістки на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 до каб.№24 на 03 вересня 2024 року о 21 год 00 хв., про що складено Акт відмови від отримання повістки за підписом двох військовослужбовців групи оповіщення відповідно до «Порядку проведення призову громадян під час мобілізації на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року, від пояснень своїй відмови від отримання та підписання повістки відмовився, документів, які б підтвердили причини відмови не надав».
На виконання ухвали суду про витребування доказів надані наступні докази, які дослідженні судом.
Відповідно до протоколу №С/15828 від 03.09.2025 року складеного офіцером адміністративного відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_3 зазначено, що 03 вересня 2024 року о11 год. 00 хв. в умовах особливого періоду, при особистому зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено, що у порушення ч. 2 п. 10-1 Додатку №2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» не мав при собі військообліковий документ, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Отже протокол про адміністративне правопорушення не відповідають обставинам встановленим постановою по справі про адміністративне правопорушення.
В додатках до протоколу значиться копія ID-картки ОСОБА_1 , яка надана до суду.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Частиною 1 ст. 210 КУпАП визначено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до ч. 3 ст.210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підчас мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що відсутні докази належного вручення повістки, копія складеної повістки не надано суду, а протокол про адміністративне правопорушення описує інші обставини, які не відповідають оскаржуваній постанові. Матеріали справи не містять акту відмови від отримання повістки, а також відеозапису доведення акту відмови.
Об'єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме; нез'явлення за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; ненаданні в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням з наступним відшкодуванням Державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій наступає за невиконання покладених на них обов'язків передбачених ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Слід зазначити, що закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 року рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Суд доходить висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст.210 КУпАП не з'ясував всі обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, у зв'язку з чим безпідставно та неправомірно виніс Постанову №С/15880 від 03.09.2024, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому вказана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала відповідачем у справі, на користь позивача.
З урахуванням задоволення позову, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір.
Керуючись ст.ст. 19, 55, 62 Конституції України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 9, ч. 3 ст. 210, 235, 247, 251, 252, 254, 256, 280, 283, 286 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72, 77, 79, 118, 122, 123, 132, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №С/15880 від 03.09.2024 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - задовольнити.
Скасувати постанову №С/15880 від 03.09.2024 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 , за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення, згідно якої на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. та закрити провадження по справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення суду складено 20.06.2025 року.
Суддя: Донцов Д.Ю.