Справа № 521/3583/25
Провадження № 2-н/522/3412/25
19 червня 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
Представник АТ «Одеська ТЕЦ» звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02.04.2025 заяву АТ «Одеська ТЕЦ» про видачу судового наказу про стягнення ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги передано на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали заяви передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
У постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 203/2372/18 Верховний Суд зазначив, що з огляду на положеннями частини першої статті 32 ЦПК України, її застосування судом першої інстанції можливе лише один раз в одній справі. Та дійшов висновку, що повторна передача справи на розгляд іншому суду на підставі положень частини першої статті 31 ЦПК України не допускається.
За таких обставин, суд вважає за необхідне розглянути заяву про видачу судового наказу, яка надійшла на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 02.04.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Приписи п. 3 ч. 1ст. 161 ЦПК України передбачають, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно п. 4 ч. 3ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ч. 3ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2011 (надалі по тексту - Пленум № 14) наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до п. 13 Пленуму № 14 Якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК) , судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Таким чином, в порядку наказного провадження підлягають задоволенню вимоги заявника, що мають безспірний характер.
Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 09.02.2022 (справа № 953/24063/19 провадження № 61-5095 св 21) зазначено, що положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні.
Як вбачається з матеріалів справи заявник вказує на існуючу заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 23302,51 гривень за житлово-комунальні послуги, спожиті за адерсою: АДРЕСА_1 , яку і просить стягнути. Однак, з наданих суду матеріалів неможливо встановити чи є вказана особа власником нерухомого майна, щодо якого стягувачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості. Також стягувачем не надано доказів наявності інших правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, нарахованої за зазначеною у заяві адресою.
Згідно п. 1 ч.1ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 ч.1ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Оскільки з матеріалів справи неможливо встановити право власності особи на об'єкт нерухомого майна за адресою, за якою за твердженням заявника здійснювалось постачання природного газу, у видачі судового наказу слід відмовити.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що, відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачу судового наказу з такої підстави не є перешкодою для повторного звернення до суду з такою самою заявою, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 160, 161, 165, 352 - 355 ЦПК України,-
Відмовити Акціонерному товариству "Одеська ТЕЦ" у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Роз'яснити заявнику, що згідно ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Cуддя Юлія ЧОРНУХА