Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/53/25
Провадження № 2/670/100/25
20 червня 2025 року селище Віньківці
Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Голуба О.Є.
за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Рохова О.В.
представник відповідача Віньковецька селищна рада - не з'явився
відповідач ОСОБА_2 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Віньковецької селищної ради, скасування рішення приватного нотаріуса, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,
Короткий зміст позовних вимог.
27.01.2025 до Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Рохова Олега Володимировича до Віньковецької селищної ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Віньковецької селищної ради, скасування рішення приватного нотаріуса, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконавчого комітету Віньковецької селищної ради народних депутатів № 14 від 20.11.1991 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку матері позивача ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 (на даний час АДРЕСА_2 ).
Житловий будинок по АДРЕСА_1 було споруджено за три роки і 29.08.1995 року Віньковецьким малим комунальним підприємством інвентаризації житлового та відомчого фонду було виготовлено Технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 . Згідно вказаного технічного паспорта житловий будинок та господарські будівлі розташовані по АДРЕСА_1 , будинок має загальну житлову площу 43.6 кв.м.
Представник позивача вказує, що оскільки на день смерті матері позивач проживала з нею у вказаному будинку, була прописана у ньому, що доводиться відміткою про місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 у її паспорті, і вступила у фактичне володіння спадковим будинком після смерті матері, а тому у відповідності до приписів чинної та день смерті матері ст. 549 ЦКУ, прийняла спадщину на зазначений будинок та господарські споруди.
Разом з тим, ні мама позивачки до дня смерті, ні вона сама до 2024 року, незважаючи на те, що рішенням №7 виконавчого комітету Віньковецької селищної ради від 30.07.2010 було погоджено прийняття в експлуатацію житлового будинку з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 , у передбачений законом спосіб не змогли прийняти в експлуатацію та зареєструвати право власності на вказане домоволодіння.
Звернувшись в 2024 році до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно з питанням здійснення державної реєстрації права власності на зазначене домоволодіння, позивачу в усній формі було відмовлено у здійснення такої реєстрації права власності з тієї причини, що за адресою АДРЕСА_2 вже зареєстровано право власності на домоволодіння за ОСОБА_2 .
З долученої копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.10.2021 вбачається, що ОСОБА_2 успадкував після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належало спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого 16.10.2002 виконкомом Віньковецької селищної ради Хмельницької області на підставі рішення № 25 від 25.09.2002 та зареєстрованого в Віньковецькому БТІ 16.10.2002 за № 294 в книзі №17.
Отримавши в 2024 році інформацію про те, що на належне позивачу домоволодіння по АДРЕСА_1 ще рішенням виконавчого комітету Віньковецької селищної ради № 25 від 25.09.2002 було визнано право власності її сусідці ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , а після її смерті це домоволодіння успадковано відповідачем ОСОБА_2 , позивач відразу звернулася до Віньковецької селищної ради з питанням упорядкування поштової адреси вказаного домоволодіння. Адже ОСОБА_4 , починаючи з 1991 року до дня своєї смерті була зареєстрована і проживала у будинку АДРЕСА_3 . Разом з тим, у відповіді селищної ради від 28.10.2024 також зазначено, що у погосподарських книгах Віньковецької селищної ради, починаючи з 2011 року по 2023 рік включно, у об'єкті погосподарського обліку за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані члени сім'ї ОСОБА_1 та члени сім'ї ОСОБА_4 .
У той же час, домоволодіння ОСОБА_4 , згідно погосподарського обліку селищної ради, з цього ж 1991 року значиться за адресою АДРЕСА_4 , і тільки в Рішенні виконавчого комітету Віньковецької селищної ради №25 від 25.09.2002 року «Про реєстрацію та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна» - вперше зазначається адреса домоволодіння ОСОБА_4 - АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 селищна рада припустилася помилки, ухваливши рішення виконавчого комітету селищної ради №25 від 25.09.2002, в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 - через 11 років після того, як рішенням виконавчого комітету Віньковецької районної ради №15 від 30.12.1991 районна рада дозволила і надала план на індивідуальне житлове будівництво в АДРЕСА_1 матері позивача - ОСОБА_3 .
Ця помилка полягала у тому, що за вказаною адресою ОСОБА_3 в 2002 році вже було споруджено житловий будинок на підставі Рішення виконавчого комітету Віньковецької районної ради № 15 від 30.12.1991, а на підставі рішення № 4 шістнадцятої сесії XXI скликання Віньковецької селищної ради народних депутатів Віньковецького району від 05.03.1994 ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку за вказаною адресою для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,15 га.
Таким чином рішення виконавчого комітету Віньковецької селищної ради Хмельницької області №25 від 25.09.2002 в частині визнання права власності ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , є помилковим і незаконним, оскільки дублювання адрес об'єктів нерухомого майна у одному населеному пункті є неприпустимим. З іншої сторони, внесення змін до погосподарського обліку домоволодінь та зміна адреси домоволодіння ОСОБА_4 з АДРЕСА_3 на АДРЕСА_1 в 2002 році відбулося без будь-якої правової підстави та без будь-якого рішення селищної ради про упорядкування адрес зазначених домоволодінь.
Вдруге Віньковецька селищна рада допустила помилку видавши на ім'я ОСОБА_4 Свідоцтво про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 від 16.10.2002, зареєстрованого в Віньковецькому БТІ 16.10.2002 за № 294 в книзі № 17. З тих самих правових підстав, через допущену помилку Віньковецької селищної ради у визначенні адреси домоволодіння ОСОБА_4 в 2002 році та видачі їй правовстановлюючого документа на домоволодіння із зазначенням помилкової адреси - АДРЕСА_1 , приватний нотаріус Макарова Н.В. після смерті ОСОБА_4 19.10.2021 видала на ім'я відповідача ОСОБА_2 . Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказане домоволодіння.
За таких обставин, які свідчать про те, що безпідставне присвоєння домоволодінню відповідача адресного АДРЕСА_1 у рішенні виконавчого комітету Віньковецької селищної ради №25 від 25.09.2002 є незаконним і таким, що порушує речове право позивача на державну реєстрацію успадкованого домоволодіння за вказаною адресою після смерті її матері. Тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Віньковецької селищної ради Хмельницької області №25 від 25.09.2002 року «Про реєстрацію та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які розміщені на території селищної ради» в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою : АДРЕСА_1 .
-скасувати рішення приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Макарової Надії Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 61002319 від 19.10.2021р.) про Державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 143,5 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 .
- визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_2 19 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Макаровою Надією Володимирівною на житловий будинок з надвірними будівлями, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
- стягнути з відповідачів усі понесені судові витрати та витрати, пов'язані із розглядом справи в суді.
Рух справи в суді та позиція сторін у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Голуба О.Є.
На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності здійснив запит щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на вказаний запит надійшла до суду 03.02.2025.
Ухвалою суду від 04.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
19.02.2025 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Віньковецької селищної ради - Володимира Лужняка. В даному відзиві селищна рада вважає зазначені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Рішенням виконкому Віньковецької районної ради № 14 від 20.11.1991 ОСОБА_3 (матері позивача) дозволено будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 . Рішенням виконкому Віньковецької районної ради №15 від 30 грудня 1991 року ОСОБА_3 (матері позивача) дозволено і надано план на індивідуальне житлове будівництво. Наголошують на тому, що позивачем не надано жодного доказу на те, що після прийнятого виконкомом рішення, мати позивача реалізувала своє право на будівництво, виконала усі норми чинного законодавства та зареєструвала своє право власності на нерухоме майно, якому присвоєно спірну адресу. Відповідно до підпункту 10 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції від 11.07.2001, чинній на час прийняття рішення) до віддання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо обліку та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. У Пункті 1 рішення виконавчого комітету Віньковецької селищної ради від 25.09.2002 №25 зазначено, що проект рішення підготовлений МП «Інвентарбюро». Як вбачається з доданої до матеріалів справи довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» від 12.06.2024 №1-1251, 19.06.1969 за замовленням ОСОБА_4 , згідно первинної технічної інвентаризації проведеної Кам'янець-Подільським МБТІ, сформовано інвентарну справу з виготовленням технічної документації на домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з рішенням виконавчого комітету Віньковецької селищної ради №25 від 25.09.2002, Віньковецьким МП «Інвентарбюро» (зараз Віньковецьке КП «БТІ») видано правовстановлюючий документ на домоволодіння, а саме: свідоцтво про право власності на домоволодіння від 16.10.2002 на ім'я ОСОБА_4 та відповідно зареєстровано в Віньковецькому КП «БТІ» в реєстраційній книзі №17 під реєстраційним номером 294. Тобто, виконавчим комітетом Віньковецької селищної ради прийнято рішення від 25.09.2002 №25 відповідно до норм чинного законодавства на той час, в межах повноважень органу місцевого самоврядування та поданих на розгляді виконавчого комітету документів від МП «Інвентарбюро». Відтак, відсутні підстави вважати про наявність факту дублювання адрес, оскільки позивач не надала ані витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно, ані інший правовстановлюючий документ з Бюро технічної інвентаризації (до 2013 року), які б свідчили про виконання ОСОБА_3 (мати позивача) реєстрації закінченого будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , та про наявність двох зареєстрованих об'єктів нерухомого майна за однією адресою.
Також позивач просить суд визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_2 19 жовтня 2021 року №689 приватним нотаріусом Хмельницького нотаріального округу Макаровою Надією Володимирівною на житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 143,5 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з підпунктом 4.14 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Тобто під час оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом відомостей про те, що за вказаною адресою розташована ще будівля не надходило. Також вказують на те, що статтею 1301 ЦК України визначено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину праві інших осіб тощо. Тобто, оспорювати свідоцтво про право на спадщину може лише особа, яка має право на спадщину.
В даному відзиві представник відповідача Віньковецька селищна рада також просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника селищної ради.
21.02.2025 через канцелярію суду відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву та заперечує проти вказаного позову. Зазначає, що позивач просить суд визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на його ім'я 19 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Хмельницького нотаріального округу Макаровою Надією Володимирівною на житловий будинок з надвірними будівлями, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Прийняти спадщину можна двома способами - відповідно до закону або за заповітом. Заповіт має першорядне значення перед законом. Порядок спадкування за законом розглядається лише у разі відсутності заповіту, або відмови від нього спадкоємцями, яких він стосується. Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. Статтею 1301 ЦК України визначені підстави і порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Так, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Згідно ч. З ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Наголошує, що він отримав спадщину на підставі заповіту який було посвідчено приватним нотаріусом Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області Макаровою Н.В. 06.02.2018 року за реєстровим № 107. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом посвідчила приватний нотаріус Хмельницького нотаріального округу Хмельницької області Макаровою Н.В. Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України про право власності на домоволодіння підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до цього за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2481761468200; тип об'єкта - житловий будинок, домоволодіння- житловий будинок з надвірними будівлями, об'єкт житлової нерухомості; опис об'єкта - загальна площа 143,5 кв.м., житлова площа: 38,2 кв.м. Опис: житловий будинок літ А-І загальною площею 99,7 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м.; літня кухня-сарай літ Б площею 43,8 кв.м.; тип речового права - право власності; дата, час державної реєстрації - 19.10.2021. Підставою для внесення запису є Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61002319 від 19.10.2021 року.
Також 21.02.2025 відповідач ОСОБА_2 подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
За клопотанням позивача підготовче засідання, призначене на 14 год 00 хв 27.02.2025 відкладено на 15 год 00 хв 20.03.2025.
20.03.2025 за клопотанням представника позивача оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 15 год 00 хв 08.04.2025 для можливості подачі додаткових доказів по справі, продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.
08.04.2025 встановлено порядок дослідження доказів, підготовче засідання відкладено на 16 год 00 хв 16.04.2025.
Ухвалою суду від 16.04.2025 закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до розгляду по суті.
22.04.2025 до суду надійшло клопотання від представника позивача про приєднання письмових доказів до матеріалів справи, а саме копії робочого проекту газифікації житлового будинку ОСОБА_3 , копії акту № 303 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року, копії квитанції від 25.11.2013 про оплату робіт за встановлення лічильника.
В судовому засіданні 15.05.2025 досліджено письмові докази по справі та оголошено перерву в судовому засіданні перед судовими дебатами до 14 години 11.06.2025.
11.06.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_6 в якій він просить розгляд справи проводити без участі представника Віньковецької селищної ради. У задоволенні позовних вимог просить відмовити. Також просить долучити до матеріалів справи копію рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16.12.2024, в якому вже встановлені обставини, які мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.
Позивач ОСОБА_1 та її представник Рохов О.В. у судовому засіданні 11.06.2025 заявлені вимоги підтримали, з підстав зазначених у позові.
Ухвалою суду від 11.06.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 20.06.2025.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Рішенням виконавчого комітету Віньковецької селищної ради народних депутатів № 14 від 20.11.1991 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 (а.с.12-20).
Згідно Архівного витягу з протокольного рішення засідання виконавчого комітету Віньковецької районної ради народних депутатів Хмельницької області № 15 від 30.12.1991 на підставі матеріалів поданих техбюро дозволено і надано план на індивідуальне будівництво житла ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.21).
З копії Будівельного паспорту № 2 на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику вбачається, що ОСОБА_3 виділялась земельна ділянка у АДРЕСА_1 (а.с.22-26).
Відповідно до виписки з рішення № 12 від 19.12.1991 року «Про дозвіл будівництва (перебудови) індивідуального житлового будинку» виконкому Віньковецької районної ради дозволено ОСОБА_3 будівництво індивідуального житлового будинку на 4 кімнати, жилою площею 54,84 кв.м., і господарських будівель для особистого підсобного господарства в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,15 гектарів (а.с. 24).
З архівного витягу з рішення № 4 шістнадцятої сесії XXI скликання Віньковецької селищної ради народних депутатів Віньковецького району Хмельницької області від 05.03.1994 року вбачається, що присадибну земельну ділянку, площею 0,15 га по АДРЕСА_1 було передано у приватну власність ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,15 га, а також цим рішенням матері передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,26 га.(а.с.27).
З копії довідки про наявність земельної ділянки виданої виконкомом Віньковецької селищної ради 20.01.2025 № 121 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та їй належить земельна ділянка площею 0, 21 га. (а.с.28).
Також судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 ) були ОСОБА_9 і ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 07.04.2004 року та витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00039416495 від 26.04.2023 (а.с.29-31).
З архівного витягу з рішення № 42 виконавчого комітету Віньковецької селищної ради народних депутатів Хмельницької області від 05.09.1995 вбачається, що малому підприємству «Інвентарбюро» було дозволено виготовити технічну документацію на незакінчений будівництвом будинок по АДРЕСА_1 (а.с.32).
З копії технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду вбачається, що житловий будинок та господарські будівлі розташовані по АДРЕСА_1 належать ОСОБА_3 , будинок має загальну житлову площу 43.6 кв.м.(а.с.34-37).
В 1995 році фактично побудований будинок було газифіковано, що підтверджується копією Технічного паспорта на газифікований будинок № НОМЕР_2 , виданого 11 квітня 1995 року Віньковецьким виробничим управлінням газового господарства в-о «Хмельницькгаз» на ОСОБА_3 . У вказаному технічному паспорті зазначено, що належний газифікований будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.38).
Також в 1995 році побудований будинок було електрифіковано. З доданого повідомлення AT Хмельницькобленерго від 05.11.2024 № 247 вбачається, що в компанії Хмельницькобленерго споживач ОСОБА_10 (чоловік позивачки) має договір на розподіл електричної енергії № 10200006600841 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.39).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 04 грудня 2003 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.33).
Згідно архівного витягу з протокольного рішення № 7 засідання виконавчого комітету Віньковецької селищної ради Віньковецького району Хмельницької області від 30.07.2010 року та витягу з протоколу засідання виконавчого комітету Віньковецької селищної ради від 30.07.2010 року № 7 ОСОБА_1 було погоджено прийняття в експлуатацію житлового будинку з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 (а.с..42-43).
Відповідно до довідки № 135 від 17.01.2024 виданої Віньковецькою селищною радою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.44).
На підтвердження тієї обставини, що адреса: АДРЕСА_1 була присвоєна ОСОБА_3 , а згодом і ОСОБА_1 позивач також надала копію робочого проекту газифікації житлового будинку ОСОБА_3 (а.с.127-128), копію акту № 303 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року на встановлення газового лічильника (а.с.128), копію квитанції від 25.11.2013 про оплату робіт за встановлення лічильника (а.с.130).
Відповідно до Виписок із погосподарських книг Віньковецької селищної ради Хмельницької області за 1991-1995 рр., за 2001-2005 р.р., за 2016-2023 рр., виданих ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані слідуючі громадяни: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.45-47).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №375296359 від 22.04.2024 вбачається право власності на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 143,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано 19.10.2021 року за ОСОБА_2 (а.с.48).
З долученої копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.10.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_4 , 1927 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , домоволодіння, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належало спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право на власності на домоволодіння, виданого 16.10.2002 виконкомом Віньковецької селищної ради Хмельницької області на підставі рішення за №25 від 25.09.2002 року та зареєстрованого в Віньковецькому БТІ, Хмельницької області 16.10.2002 за № 294 в книзі № 17 (а.с.49).
Із відповіді Віньковецької селищної ради від 28.10.2024р. №35-07-08-1599/2024 на адвокатський запит вбачається, що починаючи з 1991 року особовий рахунок № НОМЕР_4 (за адресою АДРЕСА_1 ) були зареєстровані: голова сім'ї ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зять - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внук - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , внучка - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
У той же час, починаючи з 1991 року особовий рахунок № НОМЕР_5 (за адресою АДРЕСА_3 ) були зареєстровані: голова сім'ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 « сестра ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.50-51а).
Із змісту зазначеної відповіді також вбачається, що у погосподарських книгах Віньковецької селищної ради за 1991-1995рр., за 1995-2000 рр., за 2001 -2005рр., за 2006-2010 рр. за адресою АДРЕСА_1 - голова сім'ї ОСОБА_3 , згодом ОСОБА_1 , а за адресою АДРЕСА_3 - голова сім'ї ОСОБА_4 .
Крім того, факт проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_4 також доводиться доданою копією розрахунку по особовому рахунку № НОМЕР_6 AT «Хмельницькобленерго» від 29.10.2024.
Разом з тим, у відповіді селищної ради від 28.10.2024 також зазначено, що у погосподарських книгах Віньковецької селищної ради, починаючи з 2011 року по 2015 рік включно, за номером 2380 у об'єкті погосподарського обліку за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані члени сім'ї ОСОБА_1 . У номері 2381 об'єкта погосподарського обліку за адресою АДРЕСА_1 - також були зареєстровані члени сім'ї ОСОБА_4 (а.с. 50-50а).
У погосподарських книгах Віньковецької селищної ради, починаючи з 2016 року по 2023 рік включно, за номером 2404 у об'єкті погосподарського обліку за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані члени сім'ї ОСОБА_1 . У номері 2405 об'єкта погосподарського обліку за адресою АДРЕСА_1 - також були зареєстровані члени сім'ї ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 51-51а).
Відповідно до довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 1-1251 від 12.06.2024 згідно первинної технічної інвентаризації проведеної Кам'янець-Подільським МБТІ 19.06.1969 за замовленням ОСОБА_4 сформовано інвентарну справу з виготовленням технічної документації на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно рішення виконавчого комітету Віньковецької селищної ради № 25 від 25.09.2002 Віньковецьким МКП «Інвентарбюро» (зараз Віньковецьке КП «БТІ») видано правовстановлюючий документ - свідоцтво про право власності на домоволодіння від 16.10.2002 на ім'я ОСОБА_4 та зареєстровано в Віньковецькому БТІ в реєстровій книзі № 17 під номером 294 (а.с.52).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Віньковецької селищної ради № 25 від 25.09.2002 року «Про реєстрацію і визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які розміщені на території селищної ради» затверджено проект рішення підготовлений МП «Інвентарбюро» і визнано право власності за ОСОБА_4 за на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 (а.с.53-57).
Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.
Застосоване судом законодавство. Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновки суду.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з ст. 41, 55 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст.12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.
Згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, шо кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 Цивільного кодексу України може бути, зокрема, визнання права.
Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Вимогами ст. 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно із ч. 1, 4 ст. 182, ч. 2, 3 ст. 331, ч. 4 ст. 334 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Суд зважає на роз'яснення, викладені у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно з якими відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, в тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України.
Так, як встановлено судом, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день її смерті позивач ОСОБА_1 проживала з нею і прийняла спадщину шляхом вступу у фактичне володіння спадковим майном після смерті матері.
Отже, до відносин спадкування, що виникли після смерті ОСОБА_3 застосовуються положення ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Нормою статті 527 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Спадкоємцями за законом є особи, які входять у першу та другу черги спадкоємців за законом (статті 529, 530 ЦК УРСР), утриманці (стаття 531 ЦК УРСР), усиновлені та усиновителі (стаття 532 ЦК УРСР).
Згідно з приписами частини 1 статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК УРСР).
Відповідно до частин першої та другої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
До відносин спадкування відповідача застосовуються норми Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Нормою частини 1 статті 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Відповідно до ст. 1296 , 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Статтею 1301 ЦК України визначено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з підпунктом 4.14 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок; у редакції, чинній на момент видачі відповідачу ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину), при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Підпунктом 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку встановлено, що якшо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. З цього можна зробити висновок, що під час оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом відомостей про те, що за вказаною адресою розташована ще будівля не надходило.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно із ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Норми статей 3, 10, 18, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказують, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також їх внесення до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Одним з етапів проведення державної реєстрації прав є перевірка документів та/або відомостей із Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
Відповідно до пунктів 1, 77, 79 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (надалі - Порядок №1127), цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав.
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об'єкту адреси (крім випадку проведення реконструкції об'єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об'єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбачених п. 78, 79 та 80 цього Порядку.
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об'єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об'єкту адреси.
Документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб'єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Пункт 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено - якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника переходять до складу спадщини.
Пленум Верховного Суду України в пункті 6 Постанови №5 від 07 лютого 2014 «Про судову практику в справах про захист права приватної власності та інші речові права", зокрема, вказав, що у випадку, якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011, адресою об'єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об'єкта та визначення місця його розташування на місцевості.
Порядок присвоєння адрес об'єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов'язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
Адреса присвоюється об'єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Адреса присвоюється, змінюється, коригується, анулюється: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до п.6 Постанови КМУ № 690 від 07.07.2021 «Про затвердження Порядку присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна» - присвоєння, зміна, коригування, анулювання адреси об'єктів, що збудовані або будуються на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, здійснюються з обов'язковим дотриманням тотожності адреси об'єкта та місця розташування земельної ділянки із застосуванням реквізитів, визначених пунктами 1-8 частини четвертої статті 26-3 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до пункту 50 Порядку присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2021 року №690 (далі - Порядок), упорядкування нумерації об'єктів нерухомого майна здійснюється у тому числі у випадку виявлення дублювання адрес існуючих об'єктів.
З Переліку об'єктів нерухомого майна, яким не присвоюється адреса, що є Додатком до Порядку, вбачається, що земельні ділянки є об'єктами, яким адреса не присвоюється.
З правової позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові від 01серпня 2023 року у справі №380/17220/21 (провадження № К/990/17252/22), вбачається, що ч. 17 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею, заявник має право звернутися до відповідної місцевої державної адміністрації із заявою про присвоєння, зміну, коригування адреси, яка подається у порядку, визначеному статтею 26-1 цього Закону.
Оскільки на час встановлення, зі слів позивача, у 2024 році неможливості у реєстрації права власності на житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно діяла норма ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тому суд застосовує приписи даної норми.
Згідно із ч. 18 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» місцева державна адміністрація протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння, зміну, коригування адреси:
1) приймає рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (крім рішення про відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси щодо об'єктів, яким не присвоєно ідентифікатор до подання заяви);
2) оприлюднює рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);
3) забезпечує внесення інформації про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.
Рішення про відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси повинно додатково містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.
При цьому Верховний Суд зауважив, що виконавчий комітет органу місцевого самоврядування є уповноваженим органом, що приймає рішення про присвоєння адреси об'єкту будівництва в межах населеного пункту, а у випадку неприйняття виконавчим комітетом рішення про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна, таке рішення приймає відповідна районна державна адміністрація.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, цим висновком Верховний Суд підтвердив, що суб'єктивні цивільні права ОСОБА_1 можуть бути захищені у позасудовий спосіб.
Як вбачається з встановлених судом обставин, за життя ОСОБА_3 в установленому законом порядку не зареєструвала право власності на житловий будинок чи земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про практику у справах спадкування» якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 померла до завершення будівництва житлового будинку і набуття права власності на нього в установленому законом порядку, то після її смерті до позивача, як спадкоємця після смерті ОСОБА_3 , переходять лише майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини, а саме право забудовника на ті будівельні матеріали та обладнання, яке було використане в процесі його будівництва. Про вказані обставини свідчить і витяг з протоколу виконавчого комітету Віньковецької селищної ради № 7 від 30.07.2010 згідно якого позивачу ОСОБА_1 погоджено прийняття в експлуатацію житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, ні ОСОБА_3 до дня смерті, ні позивач ОСОБА_1 до 2024 року, незважаючи на те, що рішенням №7 виконавчого комітету Віньковецької селищної ради від 30.07.2010 було погоджено прийняття в експлуатацію житлового будинку з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 , у передбачений законом спосіб не прийняли в експлуатацію та не зареєстрували право власності на вказане домоволодіння.
Окрім того, фактично на час погодження позивачу виконавчим комітетом Віньковецької селищної ради прийняття в експлуатацію даного житлового будинку з господарськими будівлями вже було рішення виконавчого комітету Віньковецької селищної ради Хмельницької області №25 від 25.09.2002 «Про реєстрацію та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які розміщені на території селищної ради» в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою : АДРЕСА_1 , а також видане 16.10.2002 на підставі цього рішення Свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на домоволодіння по АДРЕСА_1 та здійснена реєстрація у Віньковецькому БТІ 16.10.2002 за № 294 в книзі № 17.
Отже, на час погодження позивачу прийняття в експлуатацію житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 за даною адресою знаходилося майно, що належало на праві власності ОСОБА_4 .
Наведені обставини також підтверджуються доданою копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.02.2025.
Обставини про належність права власності ОСОБА_4 на нерухоме майно за даною адресою по АДРЕСА_1 та відповідно відсутність належно оформленого права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно за даною адресою також досліджено та встановлено судовим рішенням від 16 грудня 2024 року у справі №670/406/24. В даному рішеннісудом було встановлено, що твердження позивача про те, що вона прийняла у спадщину після смерті ОСОБА_3 домоволодіння в АДРЕСА_1 є необґрунтоване, оскільки це не підтверджено жодним доказом і суперечить обставинам, встановленим судом під час розгляду даної справи.
Таким чином, у даному рішенні були встановлені обставини відсутності доказів того, що позивачу належить житловий будинок, як об'єкт нерухомого майна, якому присвоєна адреса: АДРЕСА_1 , та що є дублювання адрес існуючих об'єктів позивача та відповідача у розумінні п. 50 Постанови № 690.
Відтак, відсутні підстави вважати про наявність факту дублювання адрес, оскільки позивач не надала ані витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно, ані інший правовстановлюючий документ з Бюро технічної інвентаризації (до 2013 року), які б свідчили про виконання ОСОБА_3 (матір'ю позивача) реєстрації закінченого будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , та про наявність двох зареєстрованих об'єктів нерухомого майна за однією адресою.
Водночас відповідно до довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 1-1251 від 12.06.2024 згідно первинної технічної інвентаризації проведеної Кам'янець-Подільським МБТІ 19.06.1969 за замовленням ОСОБА_4 сформовано інвентарну справу з виготовленням технічної документації на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . А також згідно рішення виконавчого комітету Віньковецької селищної ради № 25 від 25.09.2002 Віньковецьким МКП «Інвентарбюро» (зараз Віньковецьке КП «БТІ») видано правовстановлюючий документ - свідоцтво про право власності на домоволодіння від 16.10.2002 на ім'я ОСОБА_4 та зареєстровано в Віньковецькому БТІ в реєстровій книзі № 17 під номером 294.
Довідки та виписки з погосподарських книг Віньковецької селищної ради про облік місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , не є доказом присвоєння адреси житловому будинку у розумінні Закону № 3038-VI, а свідчать про помилки, допущені Віньковецькою селищною радою при ведення таких обліків, оскільки місце проживання позивача та відповідача у погосподарських книгах обліковувалось за однією адресою. Відповідно до пунктів 1 та 2 Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої Наказом Державної служби статистики України 11.04.2016 № 56, погосподарський облік, як вид первинного обліку, передбачений для накопичення і систематизації відомостей, які збирають сільські, селищні, міські ради територіальних громад по кожному з розташованих на їхній території населених пунктів і які є необхідними для проведення державних статистичних спостережень. Цей облік не передбачає реєстраційних дій і не несе жодних правових наслідків для об'єктів, відносно яких він здійснюється.
Тому суд, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України вважає такі докази недопустимими і не бере до уваги, оскільки відповідно до вимог № 3038-VI доказом присвоєння адреси нерухомому об'єкту (житлового будинку) після завершення позивачем будівництва повинно бути рішення виконавчого органу селищної ради про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об'єкта будівництва, та внесення інформації про присвоєння адреси до Реєстру будівельної діяльності.
Також суд, не бере до уваги, як такі, що є необґрунтовані, твердження позивача про те, що вона зверталася до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію права власності на спадкове майно (відсутні докази прийняття спадщини), але їй було відмовлено у реєстрації, оскільки позивач на підтвердження цих обставин не надала належних та допустимих доказів.
Отже, судом під час розгляду справи не встановлено незаконність державної реєстрації прав на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , та відповідно підстав визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на це майно. Тому, відсутні правові і фактичні підстави для задоволення вимог позивача, оскільки відповідач ОСОБА_2 правомірно набув право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , Даний об'єкт нерухомості зареєстрований за ним 19 жовтня 2021 року на законних підставах та відповідно до належних правовстановлюючих документів .
Тому з огляду на вимоги закону і обставини справи позивач ОСОБА_1 управі (не позбавлена права) звернутися до органу місцевого самоврядування за вирішенням питання про коригування адреси, присвоєння іншої адреси, з метою зареєструвати за собою право власності на збудований об'єкт нерухомості , а також з метою уникнення дублювання вже існуючої, що присвоєна житловому будинку відповідача ОСОБА_2 .
Водночас втручання держави у право власності відповідача ОСОБА_2 за наведених обставин є невиправданим і непропорційним, може призвести до надмірного втручання у його права як власника, оскільки скасування державної реєстрації права власності, набутого ним правомірно, тягне за собою порушення законних прав щодо вільного володіння, користування та розпорядження належним йому майном і може породити для нього несприятливі наслідки, пов'язані із захистом свої прав, беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом, успадкувавши майно та отримавши відповідне Свідоцтво про право на спадщину за заповітом своїми діями не порушив суб'єктивні цивільні права ОСОБА_1 .
Крім того, під час розгляду справи суду не надано належних, достатніх та допустимих доказів, що рішення виконавчого комітету Віньковецької селищної ради Хмельницької області №25 від 25.09.2002 «Про реєстрацію та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які розміщені на території селищної ради» в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою : АДРЕСА_1 , а також видане 16.10.2002 на підставі цього рішення Свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на домоволодіння по АДРЕСА_1 та його реєстрація у Віньковецькому БТІ 16.10.2002 за № 294 в книзі № 17 не відповідали вимогам чинного законодавства.
Щодо помилок допущених Віньковецькою селищною радою під час ведення обліку місця проживання позивача та відповідача за адресами їх місця проживання, які підтверджуються довідками та виписками з погосподарських книг Віньковецької селищної ради.
Суд вважає за необхідне наголосити, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Однак з іншого боку, потреба виправити минулу «помилку», якщо вона була, не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine), рішення від 10 лютого 2010 року).
За наведених обставин суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити.
Вирішення питання щодо судових витрат.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням того, що позивачу відмовлено в задоволенні позову, суд вважає за необхідне залишити витрати по сплаті судового збору за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41, 55 Конституції України, 525, 527, 529, 530-532, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, пунктів 4, 5 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. 12, 15, 16, 182, 321, 328, 331, 334 1216-1218, 1223, 1235-1236, 1296-1297, 1301 Цивільного кодексу України, ст. 26, 30, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 2, 3, 10, 18, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 2, 3-5, 10, 11-13, 19, 76-82, 89, 141, 244, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Віньковецька селищна рада, ЄДРПОУ 04403315, адреса місцезнаходження: вул. Соборної України, буд. 15, селище Віньківці, Хмельницький район, Хмельницька область.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя О.Є. Голуб