Справа №592/7867/25
Провадження №3/592/1760/25
19 червня 2025 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Литовченко Олександр Володимирович, розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.185 КУпАП,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №137341 від 03.05.2025, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП за те, що 03.05.2025 о 16-05 год. в м. Суми вул. Троїцька, поблизу буд.48 шарпав працівників поліції, не виконував неодноразові законні вимоги працівників поліції, поводив себе нахабно та агресивно, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав. Зазначив, що мав поганий стан здоров'я, підвищений тиск. Незаконних дій по відношенню працівників поліції не вчиняв.
У судовому засіданні адвокат Матішинець В.В. просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Жодних незаконних дій по відношенню до працівників поліції ОСОБА_1 не вчиняв.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що необхідно закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Стаття 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, та суспільні відносини у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Суб'єктивна сторона: правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов'язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.06.92 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів" вказано, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок" (абзац 2 п.7). Саме це тлумачення є визнаним і сьогодні, на нього посилається Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011.
Дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні ним службових обов'язків, оскільки вимога працівника міліції або розпорядження це - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, який має бути законодавчо обґрунтований.
Виходячи з наведеного, на наявність складу даного правопорушення в діях особи впливає не лише вимога, яка була поставлена працівниками поліції, але і у зв'язку з чим вона висувалась.
Виходячи з системного аналізу положень ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.ст. 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати: чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини необхідні для правильного вирішення справи. Постанова судді повинна бути законною і обґрунтованою.
Склад правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП передбачає злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
До матеріалів справи додано відеозапис з нагрудних камер поліцейських, на яких відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Суд вважає, що встановлення безпосередньо в Конституції України формули презумпції не винуватості як об'єктивно-правового положення має найважливіший значення для захисту прав та законних інтересів громадян. Хоча цей принцип сформульовано як кримінально-процесуальній, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу.
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 № 1-р/2019.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищезазначене приходжу до висновку, що в справі відсутні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, стосовно якого складено протокол.
При таких обставинах, суд вважає необхідним закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 185 ч.1, 247 КУпАП, суддя -
постановив:
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Литовченко