Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/1247/24
Провадження № 2/506/16/25
17.06.2025 року селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області у складі
головуючого судді Чеботаренко О.Л.
за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Окни цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
03.12.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 09.06.2012 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб. Від шлюбу вони мають трьох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у них з відповідачем відсутні спільні інтереси, різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного і їх шлюб має суто формальний характер. На думку позивача, їх шлюб з відповідачем фактично припинив існування, у зв'язку з чим подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить її інтересам. Тому позивач просила їх шлюб розірвати та після розірвання шлюбу відновити їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, ухвалою від 11.12.2024 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження по справі.
01.01.2025 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач позов не визнав та просив у задоволенні позову позивачу відмовити, посилаючись на те, що, на його думку, позивачем не надано суду доказів наявності підстав для розірвання шлюбу, оскільки вони проживають разом в одному будинку, виховують трьох спільних малолітніх дітей, що, на думку відповідача, є їх спільними інтересами з позивачем. Почуття любові та поваги до позивача він не втратив. Як для нього, так і для їх дітей, їх шлюб має істотне значення, оскільки діти мають проживати в повній сім'ї. Вони з сім'єю неодноразово їздили відпочивати, зокрема, у серпні 2019 року були на відпочинку в Туреччині, влітку 2021 року - в Коблево, що підтверджується доданими до відзиву фотознімками. Крім того, в січні 2024 року вони замовили два фотоальбоми, один з яких присвячений їх сім'ї, а інший - йому з дружиною. На його думку, їх спільні світлини підтверджують їх сімейне щастя. За час їх спільного сімейного життя між ним і позивачем дійсно інколи виникали конфлікти на ґрунті сімейних непорозумінь, але зі спливом деякого часу вони примирялися та продовжували бути щасливим подружжям. Тому він заперечує проти розірвання шлюбу /а.с.22-23/.
Ухвалою від 17.01.2025 року зупинено провадження по справі, у зв'язку з наданням сторонам строку для примирення - 4 місяці.
Ухвалою від 04.06.2025 року провадження по справі поновлено.
Позивач в судовому засіданні на задоволенні позову наполягала, пояснивши, що її позиція не змінилась. Вони з відповідачем проживають окремо вже 7 місяців, почали проживати окремо ще до першого судового засідання по даній справі. Після надання їм строку для примирення вони не примирилися і не намагались примиритися. З обох сторін були тільки образи, відповідач допускає вчинення насильства. Після розірвання шлюбу вона просила відновити їй дошлюбне прізвище, а судові витрати не стягувати з відповідача, а залишити за нею. Крім того, позивач заперечувала посилання відповідача на те, що вона зраджує чоловіка.
Відповідач позов визнав, пояснивши, що на теперішній час він погоджується на розірвання шлюбу, оскільки відповідач допускає подружню зраду, тому він більше не хоче жити з такою жінкою. Вчинення насильства щодо позивача він заперечував.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом були встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Так, сторони перебувають в шлюбі, який зареєстрований 09.06.2012 року Виконавчим комітетом Гулянської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, актовий запис №01 /а.с.8/.
Сторони мають трьох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.9, 11, 13/.
Згідно наданих сторонами в судовому засіданні пояснень, на даний час діти проживають разом з позивачем.
Також судом оглянуто надані відповідачем світлини зі спільного відпочинку сторін та пам'ятки застрахованих осіб, оформлені при виїзді до Туреччини у серпні 2019 року /а.с.27-36, 37-38/.
Частиною 1 статті 110 СК України встановлено право одного з подружжя на пред'явлення позову про розірвання шлюбу. Таким чином забезпечується принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Згідно ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження та під час розірвання шлюбу.
Аналогічні положення містить і Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року). Так, відповідно до ст.12 зазначеної конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права. Крім того, ст.5 Протоколу №7 зазначеної конвенції встановлено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ст.112 ч.2 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що близько 7 місяців сторони не проживають разом. Протягом наданого судом строку для примирення сторони не примирились, між ними часто виникають конфлікти. На думку позивача, збереження їх шлюбу з відповідачем неможливе та суперечить її інтересам. Тому суд дійшов висновку, що збереження сім'ї суперечить інтересам позивача та, згідно зі ст.112 СК України, позов підлягає задоволенню і шлюб слід розірвати.
При цьому, згідно зі ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Разом з тим, оскільки позивач просила понесені нею судові витрати залишити за нею, то виходячи із принципу диспозитивності, суд вважає, що підстав для стягнення з відповідача судових витрат немає.
Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 141, 142, 259, 263-265 ЦПК України, ст.112 СК України,
Позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу, задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 09.06.2012 року Виконавчим комітетом Гулянської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, актовий запис №01, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 відновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Окнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20.06.2025 року.
СуддяО. Л. Чеботаренко