cправа №947/3189/25
провадження №1-кп/947/723/25
про призначення судового розгляду
17 червня 2025 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
провівши в приміщенні суду відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12023163470000269 від 14.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.307; ч.3 ст.307; ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.310; ч.1 ст.263 КК України; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.28, ч.2 ст.310 КК України; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.1 ст.309 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 , його захисника ОСОБА_11 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , їх захисника ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_13 , перекладача ОСОБА_14 ,
До Київського районного суду м.Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023163470000269 від 14.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.307; ч.3 ст.307; ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.310; ч.1 ст.263 КК України; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.28, ч.2 ст.310 КК України; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.1 ст.309 КК України (надалі - кримінальне провадження).
Під час підготовчого судового засідання, захисник ОСОБА_12 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , заявив клопотання про повернення обвинувального акту, оскільки останній не відповідає вимогам ст.291 КПК України.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України. Проте, фактично в обвинувальному акті не зазначено ні час, ні місце, ні спосіб вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень.
Окрім цього, в обвинувальному акті фактично дублюється опис дій ОСОБА_7 про те що він передав у невстановлений час, у невстановленому місці невстановлену кількість наркотичного засобу - канабісу, та психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну, з метою подальшого їх збуту ОСОБА_6 та інкримінується скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст.307 КК України, але фактично викладається збут наркотичних засобів - канабісу, та психотропної речовини, обіг якої обмежено, ОСОБА_6 відповідно 16.05.2024, 21.05.2024, 04.06.2024, 08.06.2024, 15.06.2024, 03.07.2024, 10.07.2024.
Посилаючись на викладене, керуючись ст.291 КПК України, просив повернути прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023163470000269 від 14.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Крім того, захисник ОСОБА_15 , під час підготовчого судового засідання, заявила клопотання про повернення обвинувального акту. В обґрунтування клопотання зокрема зазначила, в обвинувальному акті, що стосується ОСОБА_10 , з першого епізоду вбачається, що порушена ч.3 ст.62 Конституції України, так як обвинувачення ґрунтується на припущеннях (невстановлена дата, але не раніше 08.04.2024 року та не пізніше іншої дати, а коли саме - не встановлено. Аналогічно це стосується і всіх інших епізодів, пред'явленого обвинувачення ОСОБА_16 ).
Звертала увагу, що прокурору, слідчому на момент затримання було відомо, що ОСОБА_17 є уродженець Азербайджанської Республіки, по національності - азербайджанець, і не знає державної мови України, на якій були оформлені офіційні документи. ОСОБА_10 не забезпечили перекладачем, натомість, грубо порушили право на захист ОСОБА_10 при затриманні, оскільки в жодному офіційному документі немає відомостей про участь перекладача в тій чи іншій слідчій дії, а також участь перекладача в судовому засіданні при обранні міри запобіжного заходу, та пред'явлену підозру ОСОБА_18 за ст.307 ч.2 КК України від 26.07.2024 року. В подальшому підозра була змінена, але перекладач не залучався, і підозра з офіційної української мови на азербайджанську не перекладалася, а була пред'явлена ОСОБА_16 тією мовою, яка йому зовсім невідома, тобто, без перекладу і перекладача.
Вказувала, що аналогічно при виконанні інших слідчих дій з участю ОСОБА_10 перекладач участі не приймав і протоколів не підписував. Тільки при виконанні ст.314-315 КПК України судом було встановлено, що обвинувальний акт був наданий підсудному тільки в підготовчому судовому засіданні, в грубе порушення строків, крім того, підозра і обвинувальний акт з перекладачем вручався в ході підготовчого судового засідання, що не передбачено законом. В порушення прав і законних інтересів обвинуваченого ОСОБА_16 після виконання ст.290 КПК України фактично виконувалась слідча дія, що є недопустимим після виконання статті 290 КПК України і є грубим порушенням законних прав і інтересів обвинуваченого. Оскільки залучення перекладача на попередньому судовому засіданні і вручення підозри на азербайджанській мові є слідчою дією, яка виконувалась поза рамками проведеного слідства і є грубим порушенням закону, суд при виконанні ст.314 КПК України має повернути обвинувальний акт прокурору.
Стверджувала, що порушення прав на захист досудовим слідством виявляється і ще в тому, що ОСОБА_17 , не володіючи державною мовою, не міг в повній мірі захистити свої права і інтереси, зазначені Конституцією України, але в обвинувальному акті і в підозрі ОСОБА_18 , який не володіє державною мовою, а російською обмежений тільки побутовими висловами, вміняється організація групи, яка мала стійкий характер, високу ступінь організованості, відрізнялась побудованою ієрархією, чітким плануванням та підготовкою до вчинення злочинів, розподілом ролей та функцій між її учасниками, але як того вимагає ст.91 КПК України, формування обвинувачення обставин, які входять до предмету доказування, не вказані, а саме час, місце, спосіб залишаються на припущеннях (не встановлена дата, час і спосіб, якими мав би керуватись ОСОБА_19 при організації злочинного угрупування, тобто чітка конкретизація дій ОСОБА_5 відсутня).
Заявляла, що роль ОСОБА_16 , як організатора суспільно-небезпечних діянь, окрім формально вказаних слідчим, нічим не підтверджується, а в основу обвинувачення лягає виключно слідчий експеримент: від 16.05.2024, від 21.05.2024, від 4.06.2024, від 8.06.2024, від 15.06.2024, від 3.07.2024, від 10.07.2024.
Вважала, що такі недоліки обвинувального акту, як неконкретність обвинувачення виключає можливість прийняття матеріалів кримінального провадження досудового розгляду. Обвинувальний акт із вказаними грубими порушеннями права на захист ОСОБА_5 має бути повернутий прокурору судом, як це передбачає п.3 ч.3 ст.314 КПК України. На її думку, неповнота і неконкретність обвинувачення порушують права обвинуваченого на захист та позбавляє суд першої інстанції можливості проводити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, який був переданий до суду з конкретним грубим порушенням прав на захист обвинуваченого ОСОБА_5 .
Посилаючись на викладене, керуючись зокрема п.3 ч.3 ст.314 КПК України, просила обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування за №12023163970000269 від 14.03.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1. ст.263, ч.ч.2, 3 ст.307, ч.1 ст.309, ч.2 ст.310 КК України повернути прокурору.
Крім того, під час підготовчого судового засідання, захисники ОСОБА_20 та ОСОБА_13 , також подали клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. В обґрунтування клопотання зокрема зазначили, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023163470000269 від 14.04.2023 року не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, у зв'язку з чим справа не може бути призначена до судового розгляду, а обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України.
Так, у формулюванні обвинувачення, викладеному в обвинувальному акті щодо ОСОБА_8 , повністю відсутнє посилання на норму закону, яка б визначала його конкретну форму участі у вчиненні злочину у співучасті з іншими обвинуваченими. Зокрема, обвинувальний акт не містить жодного посилання на положення ст.27 КК України, яка є ключовою для визначення форми співучасті (співвиконавець, організатор, підбурювач або пособник).
Вказували, що в тексті обвинувального акта містяться твердження про спільні дії ОСОБА_8 з іншими обвинуваченими, відсутність визначеної форми співучасті є істотним порушенням, оскільки така вказівка є обов'язковим елементом належного формулювання обвинувачення за умов висунення його кільком особам. Відсутність чіткої кваліфікації ролі обвинуваченого у спільному злочині унеможливлює встановлення меж його кримінальної відповідальності та суперечить вимогам КПК України.
Вважали, що така істотна прогалина, грубо порушує принцип правової визначеності, який є складовою верховенства права та невід'ємним елементом справедливого судового розгляду. За відсутності чіткого зазначення форми співучасті, закріпленого ст.27 КК України, не можливо визначити роль обвинуваченого ОСОБА_8 в інкримінованому злочині. Фактично незрозуміло, у чому саме полягає роль обвинуваченого: чи він є виконавцем, організатором, підбурювачем або пособником, а разом з тим захисту не зрозуміло від чого саме ОСОБА_8 захищатися.
На їх думку, відсутність належної деталізації щодо форми співучасті в обвинувальному актів унеможливлює та створює істотну перешкоду для розгляду справи по суті, оскільки суд позбавлений можливості належним чином кваліфікувати дії обвинуваченого, а сторона захисту - сформувати ефективну правову позицію відповідно до пред'явленого обвинувачення. Це є прямою процесуальною перешкодою для розгляду справи по суті.
Звертали увагу, що в обвинувальному акті містяться формулювання, які прямо суперечать принципу правової визначеності, зокрема: «у невстановлений час», «та інших невстановлених осіб», «іншим невстановленим особам», «скоїли ряд умисних злочинів», «при невстановлених обставинах». Використання подібних фраз у формулюванні обвинувачення є неприпустимим, оскільки не дозволяє встановити час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення. Унеможливлює розуміння фактичних обставин інкримінованого діяння. Фактично позбавляє обвинуваченого права на захист, адже останній не може знати, в чому саме полягає його обвинувачення. Нечітке або загальне обвинувачення створює ризик несправедливого судового розгляду (у рішеннях ЄСПЛ: Kamasinski v. Austria, №9783/82; Mattoccia v. Italy, №23969/94, Barbera; Messegue and Jabardo v. Spain, Series A no. 146).
Стверджували, що ухвалення судового рішення на підставі обвинувального акту, який не відповідає вимогам чинного КПК України та порушує положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - неминуче стане підставою для його скасування в апеляційному чи касаційному порядку.
Посилаючись на викладене, керуючись положеннями ст.6 Конвенції, ст.ст.2, 7, 20, 22, 42, 50, 206, 291, 293, 314 КПК України, просили обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023163470000269 від 14.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.307, ч.3 ст.307, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.310, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.28, ч.2 ст.310 КК України, та ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.1 ст.309 КК України, повернути прокурору.
Окрім цього, захисниками ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_21 була подана заява в порядку ст.206 КПК України. В обґрунтування якої вони зокрема зазначили, що 26.07.2024 року слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси у даному кримінальному проваджені обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 з визначенням місця утримання в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 21.09.2024 року.
18.03.2025 року ухвалою Київського районного суду міста Одеси у справі №947/3189/25 обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» продовжено до 16.05.2025 року включно.
Вказували, що станом на дату подання цієї скарги ОСОБА_8 незаконно утримується в ДУ «Одеська виправна колонія (№14)», яка відповідно до положень КВК України, є виключно установою для виконання вироків суду щодо осіб, засуджених до позбавлення волі, тобто місцем відбування покарання, а не місцем тримання під вартою в порядку застосування запобіжного заходу (ч.2 ст.18 КВК України).
Звертали увагу, що ОСОБА_8 на момент подання цієї скарги не є засудженим, а до нього застосовано лише попереднє ув'язнення, що є одним із видів запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вважали, що перебування ОСОБА_8 у ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» в умовах фактичного відбування покарання, без вироку суду, що набрав законної сили, є грубим порушенням положень КПК України та прямо суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стверджували про порушення порядку виконання судових рішень у кримінальному проваджені, що закріплено нормами КПК України (ст.534 КПК України), оскільки ухвала Київського районного суду м.Одеси від 18.03.2025 року, якою визначено місце тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор» не виконана, попри те, що судові рішення є обов'язковим до виконання усіма органами та службовими особами, без будь-яких винятків.
Посилаючись на викладене, керуючись зокрема ст.206 КПК України, просили суд: 1) визнати незаконним та таким, що порушує права ОСОБА_8 , його утримання в Державній установі «Одеська виправна колонія (№14)» замість установи попереднього ув'язнення, визначеної ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 18.03.2025 року ДУ «Одеський слідчий ізолятор»; 2) зобов'язати посадових осіб ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» негайно усунути вказане порушення та перевести ОСОБА_8 до установи попереднього ув'язнення до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Під час обговорення в судовому засіданні, захисники та обвинуваченні підтримали вищевказані клопотання про повернення обвинувального акту. Крім того, захисники ОСОБА_20 , ОСОБА_13 та обвинувачений ОСОБА_21 підтримали заяву в порядку ст.206 КПК України.
Прокурор, під час обговорення в судовому засіданні, проти вищевказаних клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акту заперечував, вважав, що підстави для їх задоволення відсутні. Щодо заяви захисників ОСОБА_21 в порядку ст.206 КПК України повідомив, що підстави для переведення обвинуваченого до колонії йому не відомі.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором, а ч.2 цієї статті передбачає, що обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
На думку суду, поданий обвинувальний акт вищевказаним вимогам повністю відповідає, та містить всі відомості, передбачені ч.2 ст.291 КПК України.
При цьому, суд вважає, що клопотання захисників є необґрунтованими виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування або закрити провадження або повернути обвинувальний акт або направити його до відповідного суду для визначення підсудності або призначити судовий розгляд, а також вирішити питання щодо доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Згідно зі ст.315 КПК України, суд проводить підготовку до судового розгляду, а також може вирішити питання щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження та у передбачених законом випадках щодо розгляду питання про розгляд кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів, а також вирішує питання про призначення судового розгляду.
Після призначення судового розгляду, відповідно до положень статей 342 - 368 КПК України, суд відкриває та починає судове засідання, в ході якого оголошується суть обвинувачення, встановлюється особа обвинуваченого, визначається обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження та переходить до безпосереднього їх дослідження.
Відповідно до ст.368 КПК України, за результатом судового розгляду, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, зокрема, питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Окрім цього, положення ст.374 КПК України передбачають, що у мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; у разі визнання особи винуватою - формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Тож, на думку суду, системний аналіз вказаних норм кримінального процесуального закону свідчить про те, що суд встановлює обставини, які викладені в обвинувальному акті та винуватість особи у вказаних діях тільки після дослідження та оцінки доказів під час судового розгляду, а встановлення обставин справи під час підготовчого судового засідання не відповідає меті вказаній стадії судового процесу.
Більш того, за змістом п.16 ч.1 ст.7, ст.23, ст.91, ст.94 КПК України суд надає оцінку доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності щодо достатності лише на підставі їх безпосереднього дослідження та під час судового розгляду.
В той же час, викладені у клопотаннях захисників доводи, а саме: 1) захисника ОСОБА_12 про не зазначення в обвинувальному акті часу, місця, способу вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень; 2) захисника ОСОБА_15 про порушення права ОСОБА_10 на захист та неконкретність сформулюваного відносно нього обвинувачення; 3) захисників ОСОБА_20 та ОСОБА_13 про кваліфікацію дій ОСОБА_21 та наявності в обвинувальному акті формулювань, які суперечать принципу правової визначеності, суд вважає такими, які відповідно до ст.91 КПК України, стосуються обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та не можуть бути встановлені в підготовчому судовому засіданні без оголошення обвинувального акта та без безпосереднього дослідження та оцінки всіх доказів по справі.
Таким чином, суд вважає, що клопотання захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 та ОСОБА_13 про повернення обвинувального акту прокурору задоволенню не підлягають.
Щодо стосується заяви захисників ОСОБА_20 та ОСОБА_13 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_21 , поданої в порядку ст.206 КПК України, то суд вважає, що відповідно до ч.1 ст.206 КПК України, питання додержання прав особи, яка тримається під вартою та не пов'язані безпосередньо із судовим розглядом, вирішуються слідчим суддю суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться така особа.
При цьому, суд звертає увагу, що чинне законодавство України не покладає на суд обов'язку визначати місце виконання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вирішення цього питання віднесено до компетенції посадових осіб Державної кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, суд робить висновок, що заява захисників ОСОБА_20 та ОСОБА_13 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_21 в порядку ст.206 КПК України є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищенаведене, суд також вважає, що підстави для закриття провадження, передбачені пп.5 - 8, 10 ч.1.,ч.2 ст.284 КПК України відсутні.
Кримінальне провадження на підставі ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 КПК України підсудне Київському районному суду м.Одеси.
Наданий обвинувальний акт містить відомості, передбачені ч.2 ст.291 КПК України та підписаний прокурором. До вказаного обвинувального акту додаються документи, передбачені ч.4 ст.291 КПК України.
Під час підготовчого судового засідання судом не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пп.1 - 4 ч.3 ст.314 КПК України.
Підстави для розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні передбачені пп.1 - 5 ч.2 ст.27 КПК України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 27, 314 - 316, 369 КПК України, суд
1. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_12 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 ; клопотання захисника ОСОБА_15 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 ; клопотання захисників ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.
2. У задоволенні заяви захисників ОСОБА_20 та ОСОБА_13 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_21 поданої в порядку ст.206 КПК України - відмовити.
3. Призначити у кримінальному провадженні №12023163470000269 від 14.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.307; ч.3 ст.307; ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.310; ч.1 ст.263 КК України; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.28, ч.2 ст.310 КК України; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.1 ст.309 КК України судовий розгляд на 25 червня 2025 року на 13 год. 00 хв., який відбудеться у приміщенні Київського районного суду міста Одеси (вул.Варненська, 3Б, м.Одеса; кабінет для довідок - 213).
4. Судовий розгляд здійснювати колегіально у відкритому судовому засіданні.
5. Викликати у судове засідання наступних учасників судового провадження: прокурора, обвинувачених, їх захисників, перекладача.
6. Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3