Справа №947/21357/24
Провадження по справі №2/498/110/25
11 червня 2025 року Великомихайлівський районний суд Одеської області в складі: головуючої судді - Чернецької Н.С., за участю секретаря судового засідання - Попович М.О., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в сел. Велика Михайлівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
встановив:
25 листопада 2024 року до Великомихайлівського районного суду Одеської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини. В обґрунтування позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження. З матір'ю дитини позивач в шлюбі не перебував. Майже одразу після народження відповідач перестала проживати з позивачем та їхнім сином. З моменту народження та по теперішній час дитина проживає та зареєстрована разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками. 14 березня 2023 року рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області по справі № 498/906/22 визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 . Зазначає, що з народження позивач одноосібно займається вихованням та утриманням дитини. Дитина навчається в 7-Б класі Одеського ліцею № 65 Одеської міської ради. Відповідно до довідки № 01-22/528 від 26.06.2024 року виданою в Одеському ліцеї № 65 ОМР, мати ОСОБА_3 , з сім'єю не проживає, вихованням сина не займається. У вихованні сина бере участь лише батько ОСОБА_1 . Він відвідує батьківськи збори, контролює навчальну діяльність, поведінку сина, слідкує за його зовнішнім виглядом. ОСОБА_5 завжди охайний, має все необхідне для навчання, з великою повагою ставиться до батька, вчителів , однокласників. ОСОБА_6 бере активну участь у житті школи, класу є помічником класного керівника та головою батьківського комітету. Батько також цікавить проведенням позаурочного та вільного часу сином. Цікавиться його друзями. Організовує відпочинок сина як в Одесі, так і межами України. Мати, з початку навчання ОСОБА_5 в Одеському ліцеї № 65, жодного разу на контакт з класним керівником не вийшла, в школі не з'являлась, участі у шкільному житті ОСОБА_5 не брала». Аналогічна за змістом є довідка № 01-32/94 від 01.03.2023 За період навчання в школі ОСОБА_7 отримав чисельні грамоти відзнаки за старанне навчання, частина з яких додається. Також позивач отримав подяку від ОНВК № 310 від 08.06.2021 року за гарне виховання сина. ОСОБА_4 відвідує курси з англійської мови ( за методикою Інституту методів навчання іноземних мов АНП України). Плату за навчання здійснює лише батько ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою. Позивач піклується про здоров'я дитини. Від його імені укладена декларація № 0000-А492-34Е1 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу. Крім того, участь у медичному обстеженні та лікуванні при захворюванні дитини брав тільки батько. Мати дитини при обстеженнях ніколи не було. Це підтверджується висновком Київської районної адміністрації ОМР № 262/01-11 від 08.03.2023 року про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8 . Позивач організовує дитині відпочинок та оздоровлення за межами України. Це підтверджується заявами -згодами на тимчасовий виїзд до Грузії від 01.10.2019 року від 05.10.2021 року. Влітку позивач з сином проживають на дачі за адресою: АДРЕСА_2 . Тому він просить встановити факт, того, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 26 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини залишено без розгляду.
06 грудня 2024 року представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків, відповідно до якої вказав, що в справах про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини участь органу опіки та піклування в якості третьої особи не є обов'язковою, також не обов'язкова участь в якості третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки рішення по справі ніяк не впливає на їх права та обов'язки.
Ухвалою суду від 07 грудня 2024 року по справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючи на обставини викладені у позові.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду від неї надійшла заява в якій вона просить розглядати справу у їх відсутність. Позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача та свідків, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 09 листопада 2011 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.
В матеріалах справи наявна копія довідки №72 від 26 червня 2024 року виданої директором інституту методів навчання іноземних мов АПН України ФОП ОСОБА_9 , з якої вбачається, що ОСОБА_4 дійсно з першого вересня 2023 року по теперішній час відвідує курси з англійської мови ( за методикою Інституту методів навчання іноземних мов АНП України).
Крім того, в матеріалах справи наявна ОСОБА_10 , з якої вбачається, що йому висловлено сердечну вдячність за гарне виховання сина, за проявлений інтерес до його навчальної діяльності, співпрацю та активну участь в житті школи та класу.
Також в матеріалах справи наявні копії згоди ОСОБА_3 надану компетентним органом на виїзд малолітнього сина ОСОБА_4 до Грузії у супроводі його батька ОСОБА_1 , завірені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Василенко О.В.
Також в матеріалах справи наявна копія рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 14 березня 2023 року, з якого вбачається, що вирішено визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (актовий запис про народження №1979, складений Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 09.11.2011 року), разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , в яких кожен окремо вказує, що вони є сусідами ОСОБА_1 , . Батько піклується про дитину, займається його розвитком. Дитина виглядає охайною, веселою, доглянутою. У дитини багато друзів з якими він проводять вільний час, також він допомагає батькові. Знайомі досить давно як сусіди. З 2011 року батько самостійно займається вихованням дитини, піклується про нього. З матір'ю не знайомі і ніколи не бачили, участь у вихованні сина не приймає.
Також в матеріалах справи наявна договір оренди житлового приміщення від 31 серпня 2023 року, з якого вбачається, що він укладений з власником житла ОСОБА_15 з одного боку і ОСОБА_3 іменований надалі « орендар з іншого боку, уклали даний договір про наступне: орендодавець представляє орендареві й членам його родини в користування строком на 1 рік квартиру за адресою: АДРЕСА_3 з 19.09.2023 - 19.09.2024 р.р.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 кожна окремо пояснили, що добре знаються сім'ю ОСОБА_1 , який проживає разом з сином ОСОБА_5 . Утримує дитину батько, який повністю займається дитиною, бере участь у його навчанні. Мати дитини з ними не проживає, вони її ніколи не бачили.
Згідно частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частин першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження №12-80гс20) вказано, що розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
У заяві про встановлення такого юридичного факту обов'язково має бути зазначено з якою метою заявник має бажання встановити такий факт (пункт 1 частини першої статті 318 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 року у справі № 462/5368/16-ц зауважила, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог, тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу.
Згідно з частинами 8, 9 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Так, позивачем в судовому засіданні було зазначено, що безпосередньою метою встановлення факту самостійного утримання та виховання ним малолітнього сина є оформлення відстрочки.
Згідно із частиною 1 статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу (частина 2 статті 141 СК України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини передбачені ст. 150 СК України, а їх права щодо виховання дитини закріплені у ст. 151 СК України.
Так, за приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За положеннями ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 157 СК України визначає порядок вирішення батьками питань щодо виховання дитини.
Відповідно до положень ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Закон не передбачає обов'язку підтверджувати факт відсутності участі батьків у вихованні дитини або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні шляхом встановлення юридичного факту в судовому порядку. Натомість, такий факт може бути підтверджений за рішенням суду в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Доведення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати дитини не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
За положеннями ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання сина позивачем подано без залучення до справи в якості третьої особи служби у справах дітей, враховуючи вирішення питання щодо дітей, під час розгляду якого необхідно довести самостійне виховання та утримання сина, відсутність надання матеріальної допомоги матір'ю дитини, невиконання нею батьківських обов'язків, належними та допустимими доказами. Та без залучення ТЦК та СП, враховуючи, що в позовній заяві вказано, що позивач потребує юридичного закріплення у відповідному рішенні суду факту самостійного виховання та утримання ним неповнолітньої дитини, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно ч.1 ст.53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
З заяви представника позивача про усунення недоліків вбачається, що він вважає, що участь органу опіки та піклування та ІНФОРМАЦІЯ_3 в якості третьої особи не є обов'язковою. В судовому засіданні ні позивач, ні його представник також не заявляли клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог. З чого суд робить висновки, що позивач та його представник заперечують проти залучення органу опіки та піклування та Територіального центру комплектування та соціальної підтримки в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Враховуючи наведене, суд позбавлений можливості залучити орган опіки та піклування та Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, тому розгляд справи проводився без їх залучення.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів того, що відповідач ухиляється від утримання та виховання спільного сина ОСОБА_4 , а відтак в задоволенні позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_4 слід відмовити за недоведеністю.
Керуючись ст. 12, 81, 259, 264-265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 червня 2025 року.
Суддя Н.С. Чернецька