про продовження строку дії запобіжного заходу
Справа № 495/6540/24
Номер провадження 1-кп/495/367/2025
20 червня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024160000000029 від 20.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України,
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024160000000029 від 20.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України.
Обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на стадії досудового розслідування та підготовчого судового розгляду був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали, якою продовжено запобіжний захід на стадії підготовчого судового засідання 01.05.2025, спливає 29.06.2025.
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підтримав, оскільки вони обвинувачуються у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, у зв'язку з чим вони можуть переховатися від суду, незаконно вливати на свідків, чим буде перешкоджати встановленню істини по справі.
Захисник ОСОБА_6 звернувся до суду з письмовими клопотаннями про зміну запобіжних заходів у відношенні обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , просив змінити раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, призначивши обвинуваченим новий запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 242 240,00 грн.
У судовому засіданні вказане клопотання підтримав та наполягав на зміні запобіжного заходу.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 повністю підтримали думку свого захисника.
Дослідивши клопотання прокурора та захисника, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
На розгляді у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області знаходиться кримінальне провадження № 22024160000000029, внесене до ЄРДР 20.01.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307 КК України.
Суд вважає, що обраний на стадії досудового розслідування та підготовчого судового розгляду стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особам обвинувачених і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання ними процесуальних обов'язків та з огляду на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, суд погоджується з доводами прокурора, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, на даний час не зникли та продовжують існувати.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності (зменшення) існування ризиків, можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Суд вважає, що дійшов до обґрунтованого висновку про наявність ризиків, які виправдовує тримання обвинувачених під вартою.
Зокрема, враховуючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307 КК України, за які за сукупністю злочинів їм може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з конфіскацією майна, на думку суду, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачені з огляду на тяжкість покарання, що їм загрожує у разі встановлення їх вини, можуть переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Вказаний ризик підтверджується і тим, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є громадянами Республіка Молдови, а отже в умовах введеного воєнного стану вони можуть безперешкодно залишити територію України та уникнути кримінального переслідування.
При цьому, суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того, суд приймає до уваги, що обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, враховуючи що вони ще не допитані судом, та з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, суд вважає, ризик впливу на вказаних осіб, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом.
Таким чином, твердження захисника, що ризики у кримінальному провадженні недоведені, суд визнає необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження під час розгляду питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання захисника, що обвинувачені не мають наміру переховуватись від суду та впливати на свідків, суд до уваги не приймає, адже жодних розумних гарантій добросовісної поведінки обвинувачених на вказаній стадії кримінального процесу суду надано не було.
При цьому суд приймає до уваги доводи захисника з приводу того, що обвинувачені мають міцні соціальні зв'язки, зокрема: ОСОБА_4 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживає з дружиною, та має місце проживання в Україні, в свою чергу ОСОБА_5 має на утриманні неповнолітню дитину, проживає з своєю дружиною, та має місце проживання в Україні, до затримання був офіційно працевлаштований, однак зауважує, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки суду та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Що стосується доводів захисника про необхідність визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, то суд виходить із наступного.
Відповідно до чинної редакції ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, пов'язаного з обігом наркотичних засобів.
Суд враховує обставини кримінальних правопорушень, у вчинені яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є особливо тяжкими у сфері обігу наркотичних засобів, та який становить надзвичайну суспільну небезпеку для здоров'я населення України, що, на переконання суду, збільшує встановлені ризики настільки, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу та дозволяє суду не застосовувати заставу, як альтернативний запобіжний захід.
При цьому, суд звертає увагу, що вказані злочини в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та контрабандного їх переміщення по світу, дуже суворо караються у всіх, без виключення країнах світу, а тому з метою нівелювання існуючих ризиків, зокрема переховування від суду та уникнення можливого покарання, існують достатні підстави для подальшого застосування найсуворішого запобіжного заходу, що забезпечить судовий розгляд кримінального провадження та слугуватиме виконанню його завдань.
Розглядаючи можливість застосування до обвинувачених будь-якого альтернативного запобіжного заходу, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинувачених під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками їх звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинувачених під вартою.
Наявність у обвинувачених міцних соціальних зв'язків та постійного місця проживання, не спростовує і не зменшує ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки ці обставини існували і на час вчинення інкримінованих їм злочинів та жодним чином не виступила стримуючим фактором в їх поведінці.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про продовження застосування запобіжного заходу у відношенні обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, оскільки обмеження їх прав на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти їх втечі та забезпечити належне виконання ними своїх процесуальних обов'язків.
Керуючись ст. 177, 178, 181, 183, 193, 194, 199,206, 315, КПК України, суд
Задовольнити клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» на строк, що не перевищує 60 діб, який діє по 18.08.2025 включно.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» на строк, що не перевищує 60 діб, який діє по 18.08.2025 включно.
На підставі п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір заставу.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Апеляційна скарга, на ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено 20.06.2025 о 09:30 годині.
Суддя ОСОБА_7