125/2317/24
2/125/591/2024
19.06.2025 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Хитрука В.М.
секретар судового засідання Рашевська О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя
Свої позовні вимоги до суду ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що 14.02.2015 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, під час якого сторони придбали за спільні кошти транспортний засіб «Opel Astra» державний номерний знак НОМЕР_1 . Сімейне життя в сторін не склалося, вони припинили подружнє життя, проживають окремо, шлюбні відносини не підтримують. Згоди щодо поділу спільного майна подружжя не досягнуто. Добровільно сторони не можуть вирішити питання поділу вказаного автомобіля, що змусило позивача звертатися до суду з позовом. Позивач ОСОБА_1 просила суд, в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, стягнути з відповідача на її користь половину вартості автомобіля у розмірі 104000 грн. та провести поділ судових витрат.
Представник позивача Орищук С.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача адвокат Піпко А.М. позов не визнав, заперечував проти його задоволення, з підстав його не доведення позивачем. Вважає, що поданий позивачем звіт про оцінку спірного автомобіля є неналежним доказом у справі, оскільки не відображає дійсну ринкову вартість. Автомобіль не був оглянутий експертом.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
14.02.2015 року між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований Відділом ДРАЦС РС Барського РУЮ у Вінницькій області, актовий запис № 18. на підтвердження чого видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .
Шлюбні відносини фактично припинені. Сторони проживають окремо, шлюбні відносини не підтримують.
За час перебування у шлюбі позивачем і відповідачем 25.02.2020 року було придбано транспортний засіб «Opel Astra», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 368 ч. 3 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 125/2157/19 від 22 вересня 2022 року зауважила, що приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України, з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов'язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає. Саме до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), і підстав для відступу від такої позиції не вбачається.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям визначається на час розгляду справи (аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18).
Стосовно автомобіля «Opel Astra», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , позивач, з посиланням на Звіт про оцінку транспортного засобу від 20.11.2024 року, складений суб'єктом оціночної діяльності «ФОП ОСОБА_3 », стверджує, що його дійсна ринкова вартість - 208 000 грн.
Представник відповідача заперечує проти правильності визначення вартості цього автомобіля оцінювачем, а не експертом та без огляду транспортного засобу.
Оцінюючи ці доводи суд приймає до уваги наступне.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон № 2658-III).
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону № 2658 процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.
Як визначено у ч. 1 ст. 12 Закону № 2658 звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону № 2658, положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
Як визначено у п. 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.
За змістом абз. 12 п. 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна, що складається повинен містити, серед іншого інформацію про особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону № 2658 замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.
Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/650/13-ц (провадження № 61-1186св17) вказано, що на експерта покладаються інші функції та його висновки не тотожні відповідним висновкам оцінювача, складеним в рамках проведення оцінки нерухомого майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.
Позивач, для підтвердження вартості автомобіля надав Звіт про оцінку транспортного засобу від 20.11.2024 року, складений суб'єктом оціночної діяльності «ФОП ОСОБА_3 ».
У звіті зазначено, що визначення ринкової вартості дорожнього транспортного засобу проведено на основі зовнішнього візуального огляду транспортного засобу та встановлено чинники , що використовуються у розрахунку вартості. До звіту додано фото автомобіля «Opel Astra», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Отже, з обставин даної справи судом встановлено, що автомобіль «Opel Astra», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою визначення його дійсної ринкової вартості був оглянутий оцінювачем, а тому визнається судом допустимим доказом, а зазначена у ньому вартість автомобіля може прийматися як достовірна на час розгляду справи.
Представник відповідача не заявляв клопотання про призначення експертизи вартості цього автомобіля.
За таких обставин суд вважає, що позивачем доведено дійсну ринкову вартість автомобіля «Opel Astra», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , на час розгляду справи, а тому позовні вимоги в частині компенсації частки вартості даного автомобіля підлягають до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, тому з урахуванням вищевикладеного та вимог Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: 1211,20 грн по сплаті судового збору.
Вимога про стягнення витрат пов'язаних з проведенням експертизи задоволенню не підлягає, оскільки у доданій до звіту про оцінку транспортного засобу копії квитанції зазначено призначення платежу: перерахунок власних коштів , а не оплату витрат на проведення експертизи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 133, 137, 139, 141, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Провести поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що придбане в шлюбі, а саме автомобіля «Opel Astra», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію частки дійсної ринкової вартості автомобіля «Opel Astra», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 104 000 (сто чотири тисячі) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн понесених витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено 20.06.2025.
Суддя: