Справа № 357/16214/23
Провадження № 2/357/403/25
20 червня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В.П.,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу -
1. Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (далі - «Позивач») звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 (далі - «Відповідач-1»), ОСОБА_2 (далі - «Відповідач-2»), ОСОБА_3 (далі - «Відповідач-3») про стягнення суми боргу за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на наступні обставини.
Відповідно особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , утворилася заборгованість за період з 01.06.2015 року по 01.11.2023 року за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 62808,20 гривень.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна указане житлове приміщення на праві спільної часткової власності у рівних частках (1/3 частини у кожного) належить Відповідачам по справі.
У добровільному порядку зобов'язання щодо сплати коштів за надані послуги Відповідачами не виконуються, тому Позивач просив стягнути з них на свою користь суму боргу в розмірі 62808,20 гривень, заборгованість за період з 01.06.2015 року по 01.02.2022 року на яку збільшилася заборгованість унаслідок інфляційних процесів у розмірі 12275,54 гривень, три відсотки річних у розмірі 4380,48 гривень та судовий збір у розмірі 2684,00 гривень.
Історія справи. Заяви та клопотання, позиції учасників справи.
12.04.2024 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було постановлено заочне рішення по даній цивільній справі, яким позовні вимоги було задоволено повністю (а.с. 51-54).
28.08.2024 року на адресу суду надійшла заява Відповідача-3 про перегляд указаного заочного рішення суду (а.с. 58-60).
10.09.2024 року ухвалою суду указану заяву про перегляд заочного рішення суду було залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків заяви (а.с. 73).
21.11.2024 року ухвалою суду заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2024 року було скасовано, постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено по справі судове засідання (а.с. 121-122).
15.01.2025 року, 04.03.2025 року, 09.04.2025 року та 13.05.2025 року судові засіданні по даній справі було відкладено за клопотаннями Позивача, Відповідача-1 та Відповідача-3, а також у зв'язку з неявкою Відповідачів у судове засідання (а.с. 138, 140, 148).
Також сторони клопотали перед судом про відкладення розгляду справи задля проведення між ними взаєморозрахунків заборгованості, Відповідачем-3 витребовувався, а Позивачем надавався актуальний розрахунок суми боргу (а.с. 156, 170-171, 172-175, 176, 177).
17.06.2025 року сторони/їхні представники у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 179, 183, 184).
Представник Позивача подала до суду заяву про розгляд даної справи без її участі. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити (а.с. 182).
Відповідачі відзиву на позовну заяву до суду не надали.
У зв'язку з тим, що сторони 18.02.2025 року в судове засідання не з'явилися, згідно з ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
2. Мотивувальна частина.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , утворилася заборгованість за період з 01.06.2015 року по 01.11.2023 року за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 62808,20 гривень (а.с. 172-175).
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №353774729 від 09.11.2023 року указане житлове приміщення на праві спільної часткової власності у рівних частках (1/3 частини у кожного) належить Відповідачам по справі (а.с. 13).
Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.
Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
За правилами ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
А ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).
Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Приписами ст. 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 26 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з приписами ч.1 ч.2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII, який введений в дію 01.05.2019 року (далі - Закон № 2189-VIII), а також Законом України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 24.06.2004 року № 1875.
У п. 5 ч. 3 Закону № 2189-VIII визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно із положеннями ст. 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Виконавцем комунальної послуги відповідно до Закону № 2189-VIII є суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа-підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Частиною 1 ст. 6 Закону № 2189-VIII передбачено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, в тому числі послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2189-VIII передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої Закону № 2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу.
Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
За приписами статей 11-14 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав, особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Загальні норми договору про надання послуг відповідно до статей 901-903 ЦК України зобов'язують виконавця надати послугу яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Висновки суду.
Як встановлено судом та не оспорювалося сторонами по справі Відповідачі на праві спільної часткової власності у рівних частках (1/3 частини у кожного) володіють житловим приміщенням, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачем доведено, а Відповідачами не спростовано, що за вказаним житловим приміщенням утворилася заборгованість за період з 01.06.2015 року по 01.11.2023 за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 62808,20 гривень.
Квитанції, надані Відповідачем-3, свідчать про сплату Відповідачем-2 поточних платежів за послуги з постачання теплової енергії, утім не стосуються заборгованості, вимога про стягнення якої становить предмет розгляду даної цивільної справи (а.с. 158-161).
З огляду на викладене обґрунтованими є і вимоги Позивача про стягнення з Відповідачів заборгованості за період з 01.06.2015 року по 01.02.2022 року на яку збільшилася заборгованість унаслідок інфляційних процесів у розмірі 12275,54 гривень та трьох відсотків річних у розмірі 4380,48 гривень.
З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо заяви Відповідача-3 про застосування судом строку позовної давності, судом встановлено наступне.
Згідно з розрахунковим листом абонента №47287-3 Відповідачами у період з 2016 року по 2022 рік здійснювалося часткове погашення суми заборгованості шляхом сплати грошових коштів на рахунок Позивача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що Відповідачі, сплативши частково заборгованість за житлово-комунальні послуги, перервали позовну давність.
Аналогічний правовий висновок закріплено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.01.2019 року по справі №437/2726/13-ц.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі наданих сторонами доказів.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, з Відповідача необхідно стягнути на користь Позивача сплачений при звернення до суду судовий збір у розмірі 2684,00 гривень (а.с. 19).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за послуги постачання теплової енергії в розмірі 20936,06 гривень (двадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість гривень 06 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за послуги постачання теплової енергії в розмірі 20936,06 гривень (двадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість гривень 06 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за послуги постачання теплової енергії в розмірі 20936,06 гривень (двадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість гривень 06 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 4091,85 гривень та три відсотки річних в розмірі 1460,16 гривень, а всього стягнути 5552,01 гривень (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні 01 копійка).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 4091,85 гривень та три відсотки річних в розмірі 1460,16 гривень, а всього стягнути 5552,01 гривень (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні 01 копійка).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 4091,85 гривень та три відсотки річних в розмірі 1460,16 гривень, а всього стягнути 5552,01 гривень (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні 01 копійка).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа судовий збір у розмірі 894,67 гривень (вісімсот дев'яносто чотири гривень 67 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа судовий збір у розмірі 894,67 гривень (вісімсот дев'яносто чотири гривень 67 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа судовий збір у 894,67 гривень (вісімсот дев'яносто чотири гривень 67 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Позивач - Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»: ЄДРПОУ 04654336, місцезнаходження: вулиця Мережна, будинок 3, місто Біла Церква, Київська область, 09109.
Відповідачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 20.06.2025 року.
Суддя В. П. Цукуров