Справа № 357/7030/23
Провадження № 2-др/357/61/25
20 червня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Любченко А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5, заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Капустіна Віталія Володимировича про ухвалення додаткового рішення, -
20.05.2025 представник позивача Капустін В.В. сформував через систему «Електронний суд» заяву про долучення доказів на підтвердження розміру судових витрат та ухвалення додаткового рішення.
Вказана заява обґрунтована тим, що 07.10.2020 між адвокатом Капустіним В.В. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 237, а 15.10.2020 року - додаток до вищевказаного договору, відповідно до якого, сторони дійшли згоди щодо вартості надання послуг адвоката, залежно від їх видів. У позові було зроблено заяву про те, що обґрунтування понесених судових витрат та належні докази цьому будуть подані додатково, у строки, передбачені ч. 8 ст.141 ЦПК України. Для надання професійної правничої допомоги після пред'явлення позовної заяви, адвокат Капустін В.В. взяв участь у трьох судових засіданнях, виготовив та направив адвокатський запит, складав документи процесуального характеру та знайомився з матеріалами справи. 15.05.2025 року, за наслідками розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення про задоволення позовних вимог. Проте витрати позивача на професійну правничу допомогу залишились не розподіленими. А тому, на підставі ст. 270 ЦПК України, сторона позивача просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 200 грн.
20.06.2025 представником Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому зазначено, що визначена вартість послуг, наданих адвокатом клієнту є завищеною, оскільки справа не складна, розглядалась за відсутності відповідача, та третіх осіб, без залучення свідків, експертів та залучення інших можливих учасників судового процесу. Зазначають, що вартість першого підготовчого засідання (6000 грн), яке тривало 7 хвилин, є значно завищена. Окрім того, вказано, що рішення суду ще не набрало законної сили, Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) буде подавати апеляційну скаргу, а тому вважають розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення передчасним.
Учасники процесу у судове засідання не з'явились, про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали додані до заяви, дійшов до наступних висновків.
Встановлено, що Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своїм рішенням від 15 травня 2025 задовольнив позов ОСОБА_1 , стягнув з держави Україна, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 81 290 грн 00 коп., моральну шкоду у сумі 10 000 грн 00 коп. та судові витрати у розмірі 1073 грн 60 коп.
За змістом ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. (ч. 1 ст. 246 ЦПК). В такому разі судом призначається ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 кодексу (ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, 20.05.2025 представник позивача сформував через систему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення із доказами понесених витрат на правову допомогу, тобто протягом п'яти днів після ухвалення судом відповідного рішення.
Згідно положень ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, зокрема, про те як розподілити між сторонами судові витрати.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку із розглядом конкретної справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду було надано: договір про надання правничої (правової) допомоги № 237 від 07 жовтня 2020 року; додаток до договору про надання правничої допомоги № 237; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на підставі договору про надання правничої допомоги № 237 від 07 жовтня 2020 року; акт приймання-передачі виконаних робіт від 20.05.2025; квитанція до прибуткового касового ордера № 12 від 20.05.2025 на суму 14 200,00 грн.
Сторони дійшли згоди щодо вартості надання послуг адвоката, яка закріплена у додатку до договору про надання правничої допомоги № 237, зокрема вартість консультації з вивченням документів становить - 500 грн; виготовлення та направлення адвокатських запитів з метою збирання необхідних у справі доказів - 500 грн за один запит; складання позовної заяви, складання скарги у суді першої інстанції - 2000 грн за один документ; складання відзиву, відповіді на відзив - 500 грн за одну сторінку; складання документів процесуального характеру- 500 грн за одну сторінку; участь у першому або підготовчому судовому засіданні в суді першої інстанції - 6000 грн.; участь у кожному наступному судовому розгляді справи в суді першої інстанції - 1600 грн за одне судове засідання; ознайомлення з матеріалами справи - 500 грн за одне ознайомлення.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на підставі договору про надання правничої допомоги № 237 від 07.10.2020, сторони підтвердили, що адвокатом виконані наступні роботи згідно з договором, а саме: консультація з вивченням документів - 500 грн; складання позовної заяви - 2000 грн; участь у першому судовому засіданні в суді першої інстанції - 6000 грн; ознайомлення з матеріалами справи - 500 грн; виготовлення та направлення адвокатських запитів - 500 грн; складання документів процесуального характеру (клопотання про витребування доказів) - 500 грн; участь у наступному судовому засіданні в суді першої інстанції - 1600 грн; складання документів процесуального характеру (клопотання про зупинення провадження) - 500 грн; складання документів процесуального характеру (клопотання про поновлення провадження) - 500 грн; участь у наступному судовому засіданні в суді першої інстанції - 1600 грн.
Представник відповідача, заперечуючи стягнення судових витрат на правничу допомогу, в судовому засіданні вказала на незначний час першого підготовчого судового засідання та завищену вартість в 6000грн.. Також, представник відповідача вказала на неспівмірність цих витрат із складністю справи та висловила власне бачення і розуміння ціни послуг адвоката.
Слід звернути увагу, що сторони договору №237 не передбачали оплату за витрачений час в судових засіданнях, тобто варість витікає від призначених судових засідань в яких був присутній адвокат, а не від тривалості самого судового засідання. При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги.
Згідно акту приймання передачі виконаних робіт від 20 травня 2025 року сторонами погоджено, що адвокатом передано клієнту, а клієнтом прийнято від адвоката перелічені у акті послуги з надання правничої допомоги, клієнт не має до адвоката претензій та оплатив вартість наданих послуг в сумі 14 200 грн.
Отже, розмір витрат на правову допомогу, який обумовлений сторонами склав 14 200 гривень. Виходячи з конкретних осбтавин даної справи, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правову допомогу відповідають критеріям : реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.
ОСОБА_1 оплатила вартість наданих адвокатом Капустіним В.В. послуг відповідно до Акту приймання передачі виконаних робіт від 20 травня 2025 року на загальну суму 14 200,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (т.2, а.с. 97).
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №826/2689/15 від 09 квітня 2019 року).
З огляду наведеного, суд вважає, що позивач в даній справі підтвердив обсяг отриманих послуг і виконаних робіт та їх вартість - 14 200,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 142, 246, 270, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Капустіна Віталія Володимировича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з держави Україна, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 200,00 грн (чотирнадцять тисяч двісті гривень)
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його ухвалення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Додаткове рішення суду виготовлено 20 червня 2025 року.
Суддя О. Я. Ярмола