Справа 288/1000/25
1-кс/288/192/25
20 червня 2025 року . селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
заступника начальника ВП - начальника СВ - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у режимі відеоконференції клопотання заступника начальника відділення поліції - начальника СВ Відділення поліції № 1 Житомирського районного управління поліції № 2 ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, внесене до ЄРДР в кримінальному провадженні за № 12025060660000078 від 18.06.2025 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Іванівка, Борзнянського району, Чернігівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України,
Заступник начальника відділення поліції - начальник СВ Відділення поліції № 1 Житомирського РУП № 2 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Згідно наданого клопотання у провадженні СВ Відділення поліції № 1 Житомирського РУП № 2 ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025060660000078 від 18.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.12.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань ОСОБА_5 призвано на військову службу за призовом під час проведення загальної мобілізації.
Наказом командира військової частини від 07.05.2024 року № 130 старшого солдата ОСОБА_5 призначено на посаду водія РМЗ військової частини НОМЕР_1 .
Так, старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , повинен був у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог ст. ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, згідно з яких людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню; кожна людина має право на особисту недоторканість; кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей; ст.ст. 11, 49, 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до яких військовослужбовці постійно повинні бути хоробрими, дисциплінованими, зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; відносини між військовослужбовцями повинні ґрунтуватися на взаємній повазі; ст.ст. 1, 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, згідно з якими Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України, вона ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Також військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету.
У порушення зазначених вище норм законодавства України, старший солдат ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.
Так, у листопаді 2024 року, перебуваючи поблизу н.п. Прогрес Покровського району Донецької області, в точно невстановлену досудовим розслідуванням дату та час, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на придбання корпусу гранати РГД-5, корпусу гранати РГО-78, корпусу гранати Ф-1, двох підривачів типу УЗРГМ та пластичної вибухової речовини, до складу якої входить гексоген, загальною масою біля 850 грам із ціллю їх подальшого носіння та зберігання без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи у порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України, від 21.08.1998 року № 622, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року, без спеціального дозволу органів Національної поліції, достеменно знаючи та розуміючи, що предмети являються боєприпасами, а речовина є вибуховою, ОСОБА_5 в період до 15.06.2025 року перебуваючи у вказаному місці, без передбаченого законом дозволу придбав корпус гранати РГД-5, корпус гранати РГО-78, корпус гранати Ф-1, два підривачі типу УЗРГМ та пластичну вибухову речовину, до складу якої входить гексоген, загальною масою біля 850 грам.
Надалі після придбання корпусу гранати РГД-5, корпусу гранати РГО-78, корпусу гранати Ф-1, двох підривачів типу УЗРГМ та пластичної вибухової речовини, до складу якої входить гексоген, загальною масою біля 850 грам у листопаді 2024 року в ОСОБА_5 виник злочинний умисел на зберігання бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи злочинний умисел, діючи у порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України, від 21.08.1998 року № 622, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року, без спеціального дозволу органів Національної поліції, достеменно знаючи та розуміючи, що предмети являються боєприпасами, а речовина є вибуховою, ОСОБА_5 в період із листопада 2024 року зберігав при собі та у невстановленому досудовим розслідуванням місцях, а в подальшому за місцем проживання по АДРЕСА_1 , корпус гранати РГД-5, корпус гранати РГО-78, корпус гранати Ф-1, два підривачі типу УЗРГМ та пластичну вибухову речовину, до складу якої входить гексоген, загальною масою біля 850 грам до часу вилучення працівниками поліції в ході обшуку, проведеного 18.06.2025 року.
Крім того, 15.06.2025 року у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на носіння бойових припасів та вибухових речовин, а саме корпусу гранати РГД-5, корпусу гранати РГО-78, корпусу гранати Ф-1, двох підривачів типу УЗРГМ та пластичної вибухової речовини, до складу якої входить гексоген, загальною масою біля 850 грам без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи злочинний умисел, діючи у порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України, від 21.08.1998 року № 622, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року, без спеціального дозволу органів Національної поліції, достеменно знаючи та розуміючи, що предмети являються боєприпасами, а речовина є вибуховою, ОСОБА_5 в період із 15.06.2025 року по 16.06.2025 року перевіз при собі корпус гранати РГД-5, корпус гранати РГО-78, корпус гранати Ф-1, два підривачі типу УЗРГМ та пластичну вибухову речовину, до складу якої входить гексоген, загальною масою біля 850 грам із села Явірське, Ізюмського району, Харківської області, до свого тимчасового місця проживання по АДРЕСА_1 , де продовжив зберігати до часу вилучення поліцейськими 18.06.2025 року в ході обшуку, проведеного 18.06.2025 року.
Своїми умисними діями, які виразились у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
В ході досудового розслідування 19.06.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Вина ОСОБА_5 обґрунтовано підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: - протоколом обшуку від 18.06.2025 року, в ході якого вилучено бойові припаси та вибухові речовини, які ОСОБА_5 зберігав без передбаченого законом дозволу; - протоколом затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину від 18.06.2025 року; -протоколами допиту свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були запрошені у якості понятих в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 ; - протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , яка повідомила відомі їй обставини вчинення кримінального правопорушення; - протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , яка повідомила відомі їй обставини вчинення кримінального правопорушення; - протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 .
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, та ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема:
- ОСОБА_5 у разі необрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки вчинений ним злочин, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років та підозрюваний усвідомлює міру покарання, яка йому загрожує, має слабкі соціальні зв'язки та зареєстрований у Сумській області. Крім того, підозрюваний після самовільного залишення військової частини вже почав переховуватись від правоохоронних органів, винаймаючи житло у іншому населеному пункті;
- ОСОБА_5 може вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, оскільки раніше неодноразово притягався до адміністративної відповідальності;
- ОСОБА_5 може незаконно впливати на очевидця у цьому ж кримінальному провадженні, малолітню ОСОБА_11 , 2016 року народження, яка являється його падчеркою.
Звертаючись з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, репутацію підозрюваного, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладені обставини, можливо зробити висновок, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного обов'язків, тому слідчий звертається до суду з клопотанням про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вищевказаних ризиків та забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховуючи вищевикладені обставини, заступник начальника відділення поліції - начальник СВ просить клопотання задовольнити та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Слідчий суддя, заслухавши в судовому засіданні доводи прокурора, який підтримав клопотання, заступника начальника ВП - начальника СВ, який вказав, що застосування жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти наведеним у клопотанні ризикам, підозрюваного та його захисника, які заперечували щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили обрати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, дослідивши матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання про застосування запобіжного заходу, приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом пункту четвертого частини четвертої статті 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частиною першою статті 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, суд враховує вимоги статті 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою? проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як було встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 не працює, має слабкі соціальні зв'язки, за місцем проживання характеризується посередньо, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, він зареєстрований у Сумській області, також після самовільного залишення військової частини вже почав переховуватись від правоохоронних органів, винаймаючи житло у іншому населеному пункті, може також вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, оскільки неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, тому слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
В зв'язку з вищевказаним слідчий суддя приходить до висновку, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язків, а тому більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та вбачає підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На підставі вищенаведеного, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_5 у разі визнання його винуватості, особу підозрюваного, а також те, що наявні докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання необхідно задовольнити та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо підозрюваного не зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 статті 177 КПК України, що зазначені в клопотанні.
Згідно до частини третьої статті 183 КПК України встановлено, що суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим законом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, за який ОСОБА_5 підозрюється, суд вважає за необхідне визначити розмір застави у розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01 січня 2025 складає - 3028 гривень, що в сумі становить 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
У разі внесення підозрюваним застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на останнього, визначені пунктом 1, 2, 3 частини п'ятої статті 194 КПК України, наступні обов'язки: - прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; - не відлучатися з населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання. При невиконанні умов застави до підозрюваного підлягають застосуванню заходи, передбачені частиною восьмою, десятою статті 182 КПК України.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 336 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання заступника начальника відділення поліції - начальника СВ Відділення поліції № 1 Житомирського районного управління поліції ГУНП № 2 в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Іванівка, Борзнянського району, Чернігівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, а саме: з 18 червня 2025 року з 20 години 30 хвилин по 16 серпня 2025 року по 20 годину 30 хвилин включно.
Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в сумі становить 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини п'ятої статті 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Слідчий суддя Попільнянського
районного суду ОСОБА_1