Справа № 279/3755/25
1-кс/279/873/25
іменем України
19 червня 2025 року
Слідчий суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участю дистанційно прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростень клопотання слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №42023272300000014 від 05.06.2023, за ч.5 ст.407 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Станційне Лугинського району Житомирської області, громадянина України, з середньо освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
Слідчий СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 звернувся з клопотанням про застосування до ОСОБА_5 який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023272300000014 від 05.06.2023 розпочате за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_5 , розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до вимог ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Однак, молодший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем призваним за мобілізацією, перебуваючи на посаді навідника 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 07.01.2023 року був відсутній на черговому шикуванні механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , що дислокувався в АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків до 13.03.2025 року, коли прибув до Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, що за адресою: вул.Грушевського, 5, м.Коростень, Житомирська область, чим закінчив вчинення злочину.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини проводив час на власний розсуд.
У зв'язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення 19.06.2025 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_5 підозри увчиненні кримінального правопорушення, в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення, в порядку визначеному КПК України доказами, які серед іншого відображені у наступних матеріалах досудового розслідування: повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення, від 01.03.2023; витягом про підсумки службового розслідування за фактом не повернення до військової частини НОМЕР_2 військослужбовця ОСОБА_5 ; актом службового розслідування, проведеного, щодо самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_5 , яким встановлено відсутність поважних причин у ОСОБА_5 на самовільне залишення військової частини; протоколами допиту свідків у кримінальному провадженні; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Таким чином вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Метою та підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення тобто ризикам, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, наявний реальний ризик переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, а саме позбавлення волі строком від п'яти до десяти років.
У зв'язку із цим, наявний ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України та наявні підстави вважати, що будь-який з інших більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, не зможе запобігти настанню вказаного ризику, не забезпечить належну поведінку підозрюваного, та належне виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Так, існує ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки військовослужбовець ОСОБА_5 будучи мобілізований у 2022 році, без поважних причин самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військового підрозділу проводив час на власний розсуд.
Окрім цього, відповідно до ч. 8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тобто тримання під вартою.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Зважаючи на встановленні ризики, тяжкість кримінального правопорушення та вимоги Кримінального процесуального кодексу України сторона обвинувачення звернулася до суду з клопотанням про обрання міри запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Просить обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Слідчий клопотання підтримав, просив задовольнити.
Захисник просив застосувати біль м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний пілтримав думку свого захисника.
Прокурор зробив висновок про доцільність та можливість застосування запропонованого запобіжного заходу, зазначив, що відповідно до ч.8 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою. Щодо визначення розміру застави поклався на розсуд суду.
Заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши клопотання, слідчий суддя встановив наступне.
Судом встановлено, що слідчим відділенням Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023272300000014 від 05.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
19.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч.5 ст.407 КК України.
Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 ст.176 КПК України тримання під вартою.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
У відповідності до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження матеріали наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Згідно вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті
Слідчий суддя вважає недоведеним прокурором та слідчим наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватися від органів до судового розслідування та/або суду, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду слідчим у клопотанні обгрунтовано тяжкістю ймовірного покарання, оскільки злочин, у якому підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а також в судовому засіданні недоведено ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, відповідно до пред'явленої підозри самостійно прибув до поліції.
Оцінюючи наявні у справі матеріали, та встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність ризиків.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Отже, небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватись тільки в залежності від суворості можливого покарання. Вона повинна визначатись з урахуванням інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою. При цьому необхідно враховувати характер підозрюваного, його моральні якості, його майновий стан, зв'язки з державою та його міжнародні контакти. Якщо утримання під вартою продовжується тільки з причин побоювань, що підозрюваний переховуватиметься від правосуддя, його треба звільнити з-під варти, якщо він представить відповідні гарантії того, що не переховуватиметься від суду, наприклад, внесе заставу.
Отже, жодних доказів ймовірного переховування від органів досудового розслідування прокурором до клопотання не долучено та в судовому засіданні не наведено. Обґрунтування прокурором існування ризику переховування від органу досудового розслідування лише тяжкістю покарання та наявністю підозри є формальним.
Оцінюючи вищевказані обставини, слідчий суддя також враховує практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тому, слідчий суддя доходить висновку про недоведеність прокурором цього ризику.
Таким чином, враховуючи, наявність у нього постійного місця проживання, відсутність судимостей, а також фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що за доведеності обґрунтованості підозри, наведені прокурором доводи та долучені до клопотання докази не свідчать про наявність визначених ст. 177 КПК України ризиків, які б зумовлювали необхідність застосування відносно підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 395 КПК України,
В задоволенні клопотання слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №42023272300000014 від 05.06.2023, за ч.5 ст.407 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_7
Копія згідно з оригіналом