справа № 274/2451/25
провадження № 2/0274/1239/25
Рішення
Іменем України
20.06.2025 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., з участю секретаря судового засідання - Рудич М.О., представника позивачки адвоката Вітіва В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичева Житомирської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП -
08.04.2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31.10.2024 приблизно о 08 годині 05 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «МАЗ» 6317 (вагою згідно технічних характеристик 11550 кг, з вантажопідйомністю 21 600 кг) державний номерний знак НОМЕР_2 на просп. Академіка Палладіна, 23-а в м. Києві не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем KIA PICANTO KA7018ME, належний їй, що зупинився попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.3 «б», 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/23953/24 від 25.11.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована.
Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) розглянуло справу щодо відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка мала місце 31.10.2024 та прийняло рішення про виплату відшкодування в розмірі 126 762,18 грн.
Згідно висновку експерта №266/24 за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 28.11.2024 року KIA PICANTO реєстраційний номер KA7018ME, вартість відновлювального ремонту автомобіля KIA PICANTO KA7018ME станом на дату ДТП становить 279 732,57 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля KIA PICANTO KA7018ME становить 140 174,52 гривень.
З врахуванням виплаченого страхового відшкодування розмір збитків від пошкодження автомобіля «KIA PICANTO » р.н. НОМЕР_3 внаслідок ДТП становить 139 558,05 гривень.
Зазначає, що внаслідок ДТП їй також було завдано шкоду здоров'ю. При огляді їй КШД діагностовано короткочасна втрата свідомості, але вже ввечері почався головний біль, нудота, двухкратна рвота, біль у ШВХ та обох руках, обмеження при рухах. Нею було виконано МРТ головного мозку 01.11.2024 року. Відповідно до заключення МРТ, наявні МР-ознаки одиничних дрібних вогнищ судинного характеру в обох лобних та лівій тім'яній частині головного мозку - судинного характеру; помірне розширення субарахноїдального простору на рівні лобних часток обох півкуль мозку; МР-ознаки гіперкіфозу, мінімального лівобічного сколіозу; помірних дегенеративно-дистрофічних змін грудного відділу хребта; випинання м/х диску Th8-Th9; гемангіоми тіла хребця Th11.Таким чином, внаслідок ДТП вона отримала струс головного мозку, цервікокранцалгію, тораколюмбалгію з больовим міофасціальним синдромом, внаслідок чого було призначено лікування. Матеріальна шкода здоров'ю становить 5680 гривень.
Стосовно спричинення моральної шкоди зазначає, що з моменту ДТП перебуває у пригніченому стані, у неї наявний фізичний біль і страждання, порушення нормального ритму життя, події самого ДТП, перебування в закладі охорони здоров'я, наступне лікування та проблеми з головними болями потягли за собою тяжкі душевні переживання та моральні страждання, які спричинили негативні зміни у її житті: негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоції та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на проблемі одужання, переживання фізичних незручностей, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга. Моральну шкоду, пов'язану із хвилюваннями через стрес під час ДТП, шкоду завдану здоров'ю та страждання пов'язані з наслідками ДТП оцінує в розмірі 15000 гривень. Моральну шкоду, пов'язану із втратою об'єкта права власності, який становив особливу цінність для неї , забезпечував їй можливість відвозити сина на навчання в школу, добиратись на роботу оцінює в розмірі 13000 гривень.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.04.2025 відкрито загальне провадження у справі (а.с.55).
23.04.2025 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача Токарев О. подав відзив на позовну заяву, у якому вказує, що військова частина НОМЕР_1 , не визнає заявлених позовних вимог та вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Вказує, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Зазначає, що МТСБУ прийнято рішення про виплату позивачці відшкодування шкоди в розмірі 126 762,18 грн, однак позивачка із вказаним розміром виплати не погоджується, при цьому до матеріалів позову не надала належні докази розміру матеріального збитку. У зв'язку з тим, що позивачкою не наведено та не надано будь-яких доказів винних дій відповідача, які призвели до заподіяння матеріальної та моральної шкоди, а тому відсутні законодавчі вимоги, які зобов'язували б військову частину НОМЕР_1 до відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивачці. Вважають, що із вимогою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивачці слід звернутись до особи, яка завдала шкоду, а саме до ОСОБА_2 .
Щодо відшкодування витрат позивачки на правову допомогу, вказує, що заявлений позивачкою до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а також те що їх стягнення з держави в особі військової частини НОМЕР_1 становитиме надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат (а.с. 59 - 68).
12.05.2025 представником позивачки - адвокатом Вітівим В.А. подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що згідно відповіді на адвокатський запит, командиром в/ч НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 повідомлено, що 08:00 год 31.10.2024 року ОСОБА_2 , як водій 2 автомобільного відділення 1 автомобільного взводу 1 автомобільної роти, виконуючи завдання, керував МАЗ 6317 в/н НОМЕР_4 та вчинив ДТП. Так як військова частина НОМЕР_1 володіє на праві оперативного управління закріпленим за нею Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, тому вона несе відповідальність, згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України та шкода, що завдана в результаті ДТП позивачу підлягає стягненню саме з військової частини, а відтак посилання представника відповідача, що військова частина є неналежним відповідачем у даній справі підлягає відхиленню.
Вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 в розмірі 139558,05 становлять різницю між вартістю відновлювального ремонту в розмірі 279 732,57 грн та вартості ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 140 174,52 грн, а тому поза межею відповідальності МТСБУ (страхового ліміту) є 140 174,52 грн.
Процесуальними кодексами, після внесення змін, передбачено, що висновок експерта може бути підготовлений або на замовлення учасника справи, або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (частина третя статті 101 КАС України, частина третя статті 98 ГПК України, частина третя статті 102 ЦПК України).
Висновок експерта №266/24 за результатами проведеного експертного транспортно- товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 28.11.2024 року, виконаний судовим експертам Коваль І.М. Таким чином, з врахуванням вже виплаченої страхової суми відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачці матеріальну шкоду в розмірі 139 558,05 грн.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом ( а.с. 84 -87).
Протокольною ухвалою суду від 12.05.2025 закрито підготовче провадження у справі (а.с.91-93).
Представник позивачки - адвокат Вітів В.А. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заві просив стягнути на користь позивачки з відповідача 139558,05 гривень - матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 28000 гривень - моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судові витрати у розмірі 7000 гривень за послуги експерта; 20000 гривень - витрат на професійну правничу допомогу та компенсувати йому витрати за проїзд .
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, згідно поданого клопотання від 03.06.2025 просив розглянути справу в його відсутності. При винесенні рішення поклався на розсуд суду ( а.с.94 - 95 ).
Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 31.10.2024 приблизно о 08 годині 05 хвилин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «МАЗ» 6317 (вагою згідно технічних характеристик 11550 кг, з вантажопідйомністю 21 600 кг) державний номерний знак НОМЕР_2 на просп. Академіка Палладіна, 23-а в м. Києві, не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем KIA PICANTO KA7018ME, що зупинився попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.3 «б», 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/23953/24 від 25.11.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с. 7 - 8).
Автомобіль марки KIA PICANTO д.н.з. НОМЕР_3 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_1 (а.с.39).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в ТДВ "СК "Гардіан", згідно поліса №ЕР-220347856 (а.с.37 зворот).
Згідно повідомлення командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 на адвокатський запит від 17.12.2024 №3622, щодо дорожньо-транспортної пригоди, скоєної близько 08:00 31.10.2024 у АДРЕСА_1 , солдат ОСОБА_2 , водій 2 автомобільного відділення 1 автомобільного взводу 1 автомобільної роти, виконуючи завдання, керував автомобілем МАЗ 6317 в/н НОМЕР_4 . Солдат ОСОБА_2 наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 05.11.2024 №336 виключений зі списків частини і вибув для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_6 (а.с.46).
На момент ДТП ОСОБА_2 є був військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 (а.с.69,70).
Згідно повідомлення МТСБУ у справі №110122 Моторне (транспортне) страхове бюро України розглянуло справу щодо відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка мала місце 31.10.2024 08:05 за участю транспортного засобу (ТЗ) марки KIA з номерним знаком НОМЕР_3 . Відповідно до Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ прийняло рішення про виплату ОСОБА_1 відшкодування шкоди в розмірі 126 762,18 грн (а.с.32, 104).
Як вбачається з висновку експерта №266/24 за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 28.11.2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля KIA PICANTO д.н.з. НОМЕР_3 станом на дату ДТП становить 279 732,57 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля KIA PICANTO KA7018ME становить 140 174,52 гривень (а.с.10-28).
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, настанні матеріальної шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та настанням матеріальної шкоди позивачці встановлені у судовому порядку.
Згідно ст.1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 8 цього ж Закону, страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Так, відповідно до Закону України № 1961-IV, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована.
Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону № 1961-IV, Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснених діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 27.5 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19 (провадження № 61-6775св20).
Згідно зі абзацом 2 частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як зазначає позивачка та підтверджується повідомленням МТСБУ прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 на відшкодування шкоди 126 762,18 грн ( а.с. 104 ).
Разом з цим, позивачка просить суд стягнути з військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду у розмірі 139558,05 грн.
Відповідно до висновку експерта №266/24 від 28.11.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля «KIA PICANTO » р.н. НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 становить 279 732,57 грн., відповідно розмір відшкодування який покладається на особу яка відповідно до закону має відшкодувати шкоду становить (279 732,57 грн. - 140174,52 грн.) = 139558,05 грн.
Так, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч. ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності що передбачено статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зазначена правова позиція закріплена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Таким чином, на відповідача у справі військову частину НОМЕР_1 , яка є власником автомобіля «МАЗ» 6317 д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував військовослужбовець ОСОБА_2 , має обов'язок відшкодувати позивачці, як потерпілій, в порядку визначеному ст. 1194 ЦК України різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої ним шкоди.
Однак, представник відповідача заперечуючи проти позову, посилався на те, що військова частина НОМЕР_1 не несе відповідальності за матеріальну та моральну шкоду спричинену його військовослужбовцем.
Як вже було встановлено судом, солдат ОСОБА_2 на момент ДТП був водієм 2 автомобільного відділення 1 автомобільного взводу 1 автомобільної роти в/ч НОМЕР_1 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 05.11.2024 №336 виключений зі списків частини і вибув для подальшого проходження служби до в/ч НОМЕР_6 .
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України'військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння бойова та інша техніка, боєприпаси.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна.
Відповідно до частини другої статті 14 Закону України Про Збройні Сили України майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.
Згідно з частиною першою статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Відповідно до статті 5 ЗУ «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України.
Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) є самостійною (окремою) юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Оскільки шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, суд вважає, що саме в/ч НОМЕР_1 несе відповідальність за спричинену позивачу пошкодженням транспортного засобу шкоду. Оскільки, володільцем джерела підвищеної небезпеки є в/ч НОМЕР_1 , то шкода підлягає відшкодуванню саме військовою частиною на підставі положень ст. 1172 ЦК УКраїни.
Шкода, заподіяна об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і який був закріплений Міністерством оборони України на праві оперативного управління за військовою частиною, що має статус юридичної особи, відшкодовується цією військовою частиною, що вказано у правовому висновку, що викладений в постанові Великої палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року по справі № 243/10982/15-ц (провадження №14-81цс18), який повинен бути врахований судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин на підставі ч.4ст.263 ЦПК України.
Отже, доводи представника відповідача, що в/ч НОМЕР_1 не несе відповідальності за матеріальну та моральну шкоду спричинену його військовослужбовцем є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону.
Як вже було встановлено судом, згідно висновку експерта №266/24 за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 28.11.2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля KIA PICANTO д.н.з. НОМЕР_3 станом на дату ДТП становить 279 732,57 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля KIA PICANTO KA7018ME становить 140 174,52 гривень.
Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) виплатило ОСОБА_1 відшкодування в розмірі 126 762,18 грн.
Отже, загальний розмір відшкодування матеріальної шкоди,який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки складає 139558,05 грн.
Разом з цим, представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував щодо висновку експерта №266/24 за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження, оскільки визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395 (з відповідним змінами).
Представник позивачки, в свою чергу повідомив, що висновок експерта №266/24 за результатами проведеного експертного транспортно- товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 28.11.2024 року виконаний судовим експертам Коваль І.М. В свою чергу, експерт ОСОБА_5 , має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта автотоварознавця та стаж експертної роботи з 1996 року.
Відповідно до п.3.1 Методики основним підходом до визначення ринкової вартості КТЗ є порівняльний підхід, а тому заперечення відповідача є безпідставними.
Методологія використана судовим експертом Коваль І.М. у висновку експерта №266/24 повністю відповідає статті 8 Закону України «Про судову експертизу», статті 9, 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» зважаючи на це висновок експерта №266/24 є повністю законним і обґрунтованим, жодних доводів на спростування відповідач не навів.
Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині шостій статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно частини п'ятої статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Висновок експерта №266/24 за результатами проведеного експертного транспортно- товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 28.11.2024 року виконаний судовим експертам Коваль І.М. було виконано до пред'явлення позову у цій справі, а не під час її розгляду, указаний звіт не є висновком експерта, виконаним за зверненням учасника справи. ОСОБА_5 є оцінювачем за напрямком 12.2 "Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку завданого власнику транспортного засобу №20-23/П від 28.03.2023 по 28.03.2026, тому вимоги статті 106 ЦПК України на вказані правовідносини не поширюються.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.2023 № 522/2891/20.
Доказів на спростування розміру матеріального збитку відповідачем не надано, правом на призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи відповідач не скористався.
Згідно ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Статтею 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого. Так, згідно п. 24.1, зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я. 24.2. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів. 24.3. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.
Що стосується відшкодування матеріальної шкоди заподіяної здоров'ю позивачки ОСОБА_1 в розмірі 5680,00, то така шкода не підтверджена належними та достатніми доказами.
Матеріали справи не містять доказів, що під час ДТП ОСОБА_1 було завдано тілесних ушкоджень, що вона було госпіталізована до лікарні та їй, в зв'язку з отриманими травмами було призначено лікування.
Суд критично ставиться до долученого до матеріалів справи протоколу МРТ 36290 від 01.11.2024 та отриманої позивачкою консультації у лікаря невролога, оскільки, зазначений в заключенні висновок: МР-ознаки гіперкіфозу, мінімального лівобічного сколіозу; помірних дегенеративно- дистрофічних змін грудного відділу хребта; випинання м/х диску Th8-Th9; гемангіоми тіла хребця Th11., не відповідають наявним травмам, а лише підтверджують наявність хронічних дегенеративних змін у хребті (а.с.42-45).
Позивачкою не підтвердження понесених витрат на лікування надано квитанції про оплату послуг голкорефлексотерапії, проте, матеріали справи не містять доказів того, що дана процедура входить до протоколу лікування струсу головного мозку та призначена в якості лікування травм отриманих позивачкою під час ДТП (а.с.47-50).
Враховуючи все вищенаведене, оцінивши повно та всебічно наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а отже підлягають частковому задоволенню.
Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача військової частини НОМЕР_1 моральну шкоду завдану внаслідок ДТП у розмірі 28000 грн.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що з моменту ДТП перебуває у пригніченому стані, у неї наявний фізичний біль і страждання, порушення нормального ритму життя, події самого ДТП, перебування в закладі охорони здоров'я, наступне лікування та проблеми з головними болями потягли за собою тяжкі душевні переживання та моральні страждання, які спричинили негативні зміни у її житті: негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоції та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на проблемі одужання, переживання фізичних незручностей, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга. Моральну шкоду, пов'язану із хвилюваннями через стрес під час ДТП, шкоду завдану здоров'ю та страждання пов'язані з наслідками ДТП оцінує в розмірі 15000 гривень. Моральну шкоду, пов'язану із втратою об'єкта права власності, який становив особливу цінність для позивачки, забезпечував їй можливість відвозити сина на навчання в школу, добиратись на роботу оцінює в розмірі 13000 гривень.
Сторона відповідача заперечуючи проти відшкодування моральної шкоди зазначила, що шкода була завдана не безпосередньо відповідачем, а ОСОБА_2 , тому з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивачці слід звернутися до винної особи.
Згідно з статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ( надалі Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно абз. 1 п. 4 вказаної Постанови, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Згідно п. 7 Постанови - заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Відповідно п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У абз. 2 п. 5 Постанови судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Суд зазначає, що дорожньо-транспортна пригода це подія, яка виражається у зіткненні двох транспортних засобів під час здійснення ними руху по дорозі загального користування, що призвело до механічного пошкодження даних транспортних засобів. Сама по собі дорожньо-транспортна пригода є стресовою і небезпечною подією, що полягає у факті настання дорожньо-транспортної пригоди та її наслідках.
Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в Україні, у тому числі ч.2 ст. 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпцію моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди (узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.02.2021 у справі № 761/24143/19).
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи те, що дорожньо-транспортна пригода завдала моральних страждань позивачці, психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю, а також приймаючи до уваги пошкодження автомобілю та відсутність можливості користуватися ним певний час, суд дійшов висновку, що достатньою до відшкодування позивачці підлягає моральна шкода, завдана в результаті ДТП, у розмірі 15000 грн., що на думку суду є справедливим відшкодуванням у даному випадку.
Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою підлягають також частковому задоволенню.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положення частин першої та другої статті 137 ЦПК України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність ).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 зазначеного Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, відповідно до наданих доказів вбачається, що 31.10.2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Вітівим В.А. укладено договір про надання правничої допомоги згідно якого розмір наданої правничої допомоги становить 20000 грн., на підтвердження наданих послуг також долучено Акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 10.06.2025, рахунок №2 від 01.11.2024, платіжну інструкцію від 18.12.2024 на суму 5000 грн, посадковий документ на суму 368,19 грн, посадковий документ на суму 94,73 грн, платіжну інструкцію на суму 7000,00 від 31.10.2024 (а.с.78-80, 100-101, 103,112).
Суд також враховує положення ч.6 ст.137 ЦПК України, за якими обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідача заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн, зазначив, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для їх стягнення у визначеному розмірі з відповідача, просили суд врахувати категорію справи, яка є типовою і предмет спору в ній не є складним та містить лише аналогічні епізоди спірних правовідносин, характер позовних вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній, не є складними та не займали значних витрат часу на їх виготовлення. Вважали виконані адвокатом роботи, з урахуванням їх незначної складності, такими, що не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, оскільки підготовчі дії, спрямовані на подання позовної заяви, підготовка та подання позовної заяви до суду, не потребували додаткових зусиль та знань, великої тривалості часу адвоката і не було необхідності у додатковому аналізі обставин справи, вивченні нормативно- правової бази та узагальненні судової практики.
Суд, з огляду на умови договору про надання правничої допомоги, враховуючи складність справи, участь представника позивачки в судових засіданнях, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
На виконання положень ч.3 ст.137 ЦПК України позивачкою до матеріалів справи надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у формі розрахунку суми гонорару (вартості послуг) за надану правничу допомогу зі складання позовної заяви та розрахунку суми гонорару (вартості послуг) за надану правничу допомогу з представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції.
Враховуючи обставини справи, вважає за можливе стягнути на користь позивачки 18911,94 грн витрат на правничу допомогу ( включаючи відшкодування витрат на проїзд представника позивачки) - пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати на проведення експертизи в розмірі 7000 грн слід стягнути з відповідача на користь позивачки ( а.с. 102).
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Вимогами статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, у даному випадку при частковому задоволенні позовних вимог з відповідача підлягають стягненню в дохід держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 2044,44 грн.
Керуючись ст. и12-13,76 -81,89, 21,258,263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП задовольнити частково.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок пошкодження автомобіля KIA PICANTO KA7018ME в розмірі 139558,05 грн.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ), моральну шкоду, завдану в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 15000,00 грн.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) витрати на послуги експерта в розмірі 7000 грн.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 18911,94 грн.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 2044,44 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 2о червня 2025 року
Суддя Т.М.Вдовиченко