Справа № 161/6332/25
Провадження № 2/161/2810/25
10 червня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Дмитроци Б.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Таксомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області знаходиться цивільна справа за позовом акціонерного товариства «Таксомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 07 квітня 2025 року.
Розпорядженням в.о. керівника апарату від 30.04.2025 року № 135/01-06 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи у зв'язку зі звільненням у відставку судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_2 , здійснено повторний автоматичний розподіл вищевказаної цивільної справи між суддями, відповідно до якого дану справу передано для розгляду судді Кихтюку Р.М.
Ухвалою суду від 05.05.2025 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 10.06.2025 року.
08 квітня 2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами цивільного судочинства. Заява обґрунтована тим, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 09 липня 2024 у справі № 903/534/24 відкрито провадження про неплатоспроможність ОСОБА_1 та ухвалою суду від 15.10.2024 року затверджено план реструктуризації боргів боржника, оскільки кредитор не скористався своїм правом на пред'явлення вимог до боржника до затвердження плану реструктуризації боргів боржника, просить суд закрити провадження у справі.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09 липня 2024 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .
На підставі ухвали Господарського суду Волинської області від 15 жовтня 2024 року у справі 903/534/24 затверджено план реструктуризації боргів божника фізичної особи ОСОБА_1 .
Відповідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з ч. 1 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Згідно з ч. 14 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.
За змістом п. 1 ч. 1 ст.120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.01.2020 р. у справі № 607/6254/15-ц та від 28.01.2020 у справі № 50/311-б дійшла висновку, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Крім того, у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок про те, що провадження у цивільній справі не потрібно закривати, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
З огляду на наведене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача в частині закриття провадження у справі.
Враховуючи особливості розгляду справ про банкрутство (неплатоспроможність), вимоги АТ «Таскомбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором мають розглядатися в межах справи № 903/534/24 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 у передбачений Кодексом України з процедур банкрутства спосіб.
За таких обставин дану справу слід передати до Господарського суду Волинської області, на розгляді якого перебуває справа № 903/534/24 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, керуючись статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, керуючись статтями 258-261 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви представника відповідача Самолюка Василя Васильовича про закриття провадження у справі - відмовити.
Цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Таксомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати до Господарського суду Волинської області для розгляду в межах справи № 903/534/24 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений 10 червня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк