Справа № 158/1445/25
Провадження № 2-а/0158/52/25
17 червня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання - Оніщук Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4689541 від 09.05.2024 року, -
Адвокат Тарасюк А.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4689541 від 09.05.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4689541 від 09.05.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн.
Вказує, що в оскаржуваній постанові зазначено, 09.05.2025 року ОСОБА_1 , в м. Ківерці по вул. Шкільній, керував мопедом «YAMAHA», д.н.з. « НОМЕР_1 » без посвідчення водія, тобто не мав права керувати таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1а ПДР.
Посилаючись на те, що адміністративного правопорушення він не вчиняв, оскільки вказаним транспортним засобом не керував, в статусі водія не перебував, поліцейським при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не взято до уваги його пояснення, просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4689541 від 09.05.2024 року, а провадження у справі закрити.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.05.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4689541 від 09.05.2024 року - залишено без руху.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 05.06.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання.
11.06.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказують, що позовні вимоги позивача є безпідставними. Зазначають, що 09.05.2025 року, під час патрулювання в м. Ківерці Волинської області було виявлено водія, який керував мопедом «YAMAHA», д.н.з. « НОМЕР_1 » без мотошолома. В подальшому працівниками поліції встановлено особу водія, яким виявся ОСОБА_1 та винесено відносно нього оскаржувану постанову, якою притягнуто останнього за ч. 2 ст. 126 КУпАП, за порушення 2.1а ПДР. Посилаючись на вищевикладене, просять залишити постанову серії ЕНА № 4689541 від 09.05.2024 року без змін, а позовну заяву без задоволення.
Позивач ОСОБА_1 та його представник -адвокат Тарасюк А.В. в судове засідання не з'явилися. До суду подано заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
Представник відповідача Ришковець В.М., в судове засідання не з'явилась, просить проводити розгляд справи у її відсутності.
Як зазначено в ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 09.05.2025 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4689541, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Підставою для винесення оскаржуваної постанови слугувало те, що 09.05.2025 року ОСОБА_1 , в м. Ківерці по вул. Шкільній, керував мопедом «YAMAHA», д.н.з. « НОМЕР_1 » без посвідчення водія, тобто не мав права керувати таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1а ПДР. (а.с.4а).
Частина 2 ст. 126 КУпАП встановлює відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до п. 2.1а ПДР - вдій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
В силу п. 1. 10 ПДР - водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Згідно з ч. 1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена, зокрема, ч.1 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, повинна містити зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
В силу ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Згідно ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зазначені положення повністю відповідають і вимогам п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», які вказують, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема: необхідно навести докази, згідно яких зроблено висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення і назвати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник або наведених ним обставин.
До відзиву на позовну заяву, представником відповідача не долучено будь-яких доказів, в тому числі відеозапису з боді камери поліцейського, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 в статусі водія. Натомість зазначено про неможливість вищевказаного відеозапису до відзиву на позовну заяву, оскільки на момент направлення до суду відзиву на позовну заяву, такий не зберігся.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідали вимогам, передбаченим ст.283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.
Згідно ч.1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
До відзиву на позовну заяву, представником відповідача не долучено будь-яких доказів, в тому числі відеозапису з боді камери поліцейського, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 в статусі водія. Натомість зазначено про неможливість вищевказаного відеозапису до відзиву на позовну заяву, оскільки на момент направлення до суду відзиву на позовну заяву, такий не зберігся.
Враховуючи наведене, суд вважає висновки поліцейського про порушення позивачем ПДР припущеннями та такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини з якими закон пов'язує настання даних подій відповідачем не доведені.
Приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі "Бочаров проти України" від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі "Огороднік проти України" від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013).
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому суд враховує, що відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України при обґрунтованості заявлених вимог щодо наявності підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд уповноважений закрити справу про адміністративне правопорушення, а тому з метою повного відновлення прав позивача, суд вважає необхідним закрити справу про адміністративне правопорушення щодо нього.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 12, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4689541 від 09.05.2025 року, винесену відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Представник відповідача - адвокат Тарасюк Андрій Васильович, адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, адреса: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк Волинської області, код ЄДРПОУ - 40108604.
Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч