Суддів Бакуліної С.В. та Кібенко О.Р.
11 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/18526/21
1. Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду ухвалою від 11.04.2025 справу №910/18526/21 за касаційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 та ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 повернув відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
2. Разом з тим, головуючим суддею Кібенко О.Р. був підготовлений проєкт ухвали про прийняття палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду справи №910/18526/21 до розгляду.
3. Однак, такий проєкт не був підтриманий необхідною кількістю суддів. Не можемо погодитися з постановленою Верховним Судом ухвалою про повернення справи колегії суддів для розгляду та вважаємо за доцільне викласти повний текст підготовленого суддею Кібенко О.Р. проєкту ухвали.
"Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М., Вронська Г.О., Губенко Н.М., Кондратова І.Д., Кролевець О.А., Мамалуй О.О., Студенець В.І.,
розглянув матеріали касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023
та касаційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023
у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)
до відповідачів:
1) ОСОБА_2 ,
2) ОСОБА_3 ,
3) ОСОБА_4 ,
4) ОСОБА_5 ,
5) ОСОБА_6 ,
6) ОСОБА_7 ,
7) ОСОБА_8 ,
8) ОСОБА_9 ,
9) ОСОБА_10 ,
10) ОСОБА_11 ,
11) ОСОБА_12 ,
12) ОСОБА_13 ,
13) ОСОБА_14 ,
14) ОСОБА_15 ,
15) ОСОБА_16 ,
16) ОСОБА_17 ,
17) ОСОБА_18 ,
18) ОСОБА_19 ,
19) ОСОБА_20 ,
20) ОСОБА_21 ,
21) ОСОБА_22 ,
22) ОСОБА_23 ,
23) ОСОБА_24 ,
24) ОСОБА_25 ,
25) ОСОБА_26
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національного Банку України (далі - НБУ)
про стягнення 2 679 888 731,86 грн.
1. У листопаді 2021 року Фонд звернувся з позовом до відповідачів (власників істотної участі та керівників банку) про солідарне стягнення шкоди (збитків) у розмірі 2 679 888 731,86 грн у порядку ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ч.5 ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність".
2. Позов мотивував, зокрема, тим, що після припинення Акціонерного товариства "Банк "Таврика" вимоги 6 898 кредиторів цього банку, у тому числі Фонду, залишилися незадоволеними на загальну суму 2 679 888 731,86 грн; саме відповідачі довели Акціонерне товариство "Банк "Таврика" до неплатоспроможності.
3. Господарський суд міста Києва в задоволенні позову відмовив повністю через недоведеність позовних вимог (відсутність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення).
4. Північний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови, а резолютивну частину рішення залишив без змін. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові з мотивів пропуску позовної давності.
5. Фонд звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
6. Також до Верховного Суду звернулася вкладник Банку ОСОБА_1 (особа, яка не брала участь у справі) з касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції, якою закрито апеляційне провадження за її скаргою на рішення суду першої інстанції.
7. Перед Верховним Судом у цій справі постало, зокрема, питання чи пропустив Фонд позовну давність.
8. Верховний Суд ухвалою від 29.01.2025 передав цю справу на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду (далі - Корпоративна палата) для відступу від висновків, які містяться у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, щодо початку перебігу позовної давності у справах про стягнення з пов'язаних з банком осіб (керівників банку) шкоди, завданої Фонду та іншим колишнім кредиторам припиненого банку.
Короткий зміст позовних вимог
9. У листопаді 2021 року Фонд звернувся з позовом до відповідачів (власників істотної участі та керівників банку) про солідарне стягнення шкоди (збитків) у розмірі 2 679 888 731,86 грн у порядку ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ч.5 ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність". Позовна заява подана в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Акціонерного товариства "Банк "Таврика" (далі - АТ "Банк "Таврика", Банк).
10. Позовна заява обґрунтована тим, що:
- внаслідок неплатоспроможності та ліквідації АТ "Банк "Таврика" у 2012 році залишилися незадоволеними вимоги його кредиторів на суму 2 679 888 731,86 грн;
- у справі №910/12803/18 суди встановили факт доведення відповідачами Банку до неплатоспроможності, приховування реального фінансового стану банківської установи, а також остаточний обсяг незадоволених вимог кредиторів, який становив 2 679 888 731,86 грн; у задоволенні позовних вимог Фонду відмовлено через пропуск позовної давності;
- позов у справі №910/12803/18 поданий у порядку ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; позов подавався від імені та в інтересах неплатоспроможного банку;
- 30.06.2021 прийнято Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" №1588-ІХ (далі - Закон №1588-ІХ), яким доповнено ст.53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), внесено зміни до абз.15 ч.1 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та надано право Фонду після припинення неплатоспроможного банку пред'являти позови в інтересах його кредиторів.
11. Підставою для звернення Фондом з позовом до суду в цій справі, зокрема, слугувало те, що відповідачі, як керівники, особи, які приймали рішення щодо діяльності АТ "Банк "Таврика", володіли повною інформацією про стан Банку, порушення, які виявлялися тривалий час, вчиняли дії, які не лише не покращували ситуацію, що склалася, не усували допущені порушення, а навпаки були спрямовані на задоволення інтересів конкретних юридичних осіб.
12. Оскільки після припинення АТ "Банк "Таврика" вимоги 6 898 кредиторів цього банку, у тому числі Фонду, залишилися незадоволеними на загальну суму 2 679 888 731,86 грн, а також те, що, на думку Фонду, саме відповідачі довели АТ "Банк "Таврика" до неплатоспроможності, що призвело до заподіяння шкоди (збитків) його кредиторам, позивач просить відшкодувати заподіяну шкоду (збитки) в розмірі незадоволених кредиторських вимог, що залишилися після завершення ліквідації Банку.
13. За твердженням позивача, суд має встановити факт здійснення відповідачами завідомо збиткових активних операцій з надання кредитних коштів (які не повернуті Банку), що призвело до завдання збитків АТ "Банк "Таврика" у розмірі 2 679 888 731,86 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
14. Господарський суд міста Києва рішенням від 18.05.2023 у задоволенні позову відмовив повністю.
15. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що:
- позовні вимоги є недоведеними. У діях відповідачів відсутній склад цивільного правопорушення, а відтак відсутній причинно-наслідковий зв'язок між прийнятими рішеннями та будь-якими збитками, заподіяними саме кредиторам Банку;
- позивач не довів, що дії відповідачів були охоплені єдиним умислом і наміром щодо досягнення відповідних цілей, а саме доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності Банку.
16. Північний апеляційний господарський суд постановою від 09.11.2023 апеляційну скаргу Фонду залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови, а резолютивну частину рішення залишив без змін.
17. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2019, яке було залишене без змін постановою Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №910/12803/18, встановлено факти протиправної поведінки відповідачів та заподіяної ними шкоди. Верховний Суд під час касаційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 у постанові від 07.10.2021 погодився із висновками суду першої інстанції, що відповідачі завдали шкоду у заявленій Фондом сумі - 2 679 888 731,86 грн;
- факти, які раніше були встановлені судовим рішенням у справі №910/12803/18, що набрало законної сили, у частині завдання відповідачами шкоди у заявленій Фондом сумі 2 679 888 731,86 грн є преюдиційними для розгляду справи №910/18526/21, а тому повторному доказуванню не підлягають;
- Господарський суд міста Києва у рішенні від 13.03.2019, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №910/12803/18, встановив, зокрема, що "Реєстр акцептованих вимог кредиторів Банку було затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду 08.07.2013, тоді як акт за результатами інвентаризації та формування ліквідаційної маси Банку (рішення, оформлене протоколом від 23.09.2013 №100/13) був затверджений Фондом 23.09.2013; враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №910/11027/18 щодо початку перебігу позовної давності, саме з 23.09.2013 Фонд був обізнаний про те, що задоволення всіх зобов'язань Банку неможливе і шкоду вже завдано. відповідачі у справі до ухвалення рішення судом першої інстанції заявили про застосування наслідків спливу позовної давності; враховуючи, що позовна давність сплинула 23.09.2016, з даним позовом Фонд звернувся лише 25.09.2018, тобто після спливу позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновків про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності; при цьому суд першої інстанції врахував, що Фонд не надав ні заяви про поновлення строку позовної давності, ні підтвердження наявності поважних причин її пропуску";
- та обставина, що позовна давність сплинула 23.09.2016, не потребує повторного доказування та встановлення;
- відповідачі у справі №910/18526/21 також заявили про пропуск позовної давності для звернення з відповідним позовом;
- зміни до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на які посилається позивач, були прийняті лише 30.06.2021, тобто майже через 5 років після спливу позовної давності щодо стягнення шкоди з відповідачів у цій справі; закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі;
- відповідно до правовідносин, учасником яких є Фонд як ліквідатор неплатоспроможного банку (який вчиняє дії з виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов'язаних з банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов'язаних з банком осіб, звернення з позовом до суду), мають застосовуватися редакції ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій. Водночас норми ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак до них застосовується принцип незворотної дії закону в часі;
- при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення такими особами відповідних дій, тобто які виникли у 2010-2012 роках (пункти 131-148 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18);
- позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписами ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі №911/3681/17);
- встановлене у ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" право Фонду звертатися до суду з відповідним позовом є нормою процесуального характеру, подання відповідного позову є процесуальним правом позивача. Натомість визначення вказаною нормою кола осіб, підстав відповідальності, а так само і встановлення спеціальної позовної давності є нормами матеріального права, у зв'язку чим доводи позивача в частині застосування норм, чинних на момент звернення позивача до суду, є необґрунтованими;
- як встановив суд першої інстанції, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №910/11027/18, саме з 23.09.2013 Фонд обізнаний про те, що задоволення всіх зобов'язань Банку, зокрема перед кредиторами, неможливе і шкоду вже завдано. Позивач як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції не заявив клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності, оскільки вважав вказаний строк не пропущеним. Зважаючи, що позовна давність сплинула 23.09.2016, а з позовом Фонд звернувся лише у листопаді 2021 року, у задоволенні позову необхідно відмовити з мотивів пропуску позовної давності.
18. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.11.2023:
1) закрив апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_27 , ОСОБА_1 , ОСОБА_28 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023;
2) повернув без розгляду заяву ОСОБА_28 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023;
3) відмовив у задоволенні заяв ОСОБА_28 та ОСОБА_29 про залучення до справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
19. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована таким:
- в обґрунтування наявності права на апеляційне оскарження скаржники вказують, що позов подано в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Банку, а тому вони мають бути залучені до справи як треті особи, які не заявляють самостійних вимог; проте в цій категорії справ (позови Фонду після припинення банку) Фонд звертається з позовом від власного імені, але в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку (ч.6 ст.53 ГПК), тобто позивачем у справі є Фонд;
- законодавством визначено спеціального суб'єкта, який наділений правом подавати позови до осіб, які несуть субсидіарну відповідальність, і це ліквідатор; у цьому випадку в ліквідаційній процедурі таким правом наділений Фонд як ліквідатор неплатоспроможного банку; Фонд діє як спеціально уповноважений суб'єкт, на якого Законом покладено обов'язок захищати інтереси кредиторів, чиї вимоги не було задоволено в ліквідації;
- відповідно до абз.2 ч.9 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", кошти, стягнуті та/або одержані Фондом з пов'язаних (а також інших причетних до заподіяння збитків) осіб, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів банку, які виникли у зв'язку із завданням їм шкоди (збитків) внаслідок незадоволення їхніх вимог, в порядку черговості, після відшкодування витрат Фонду, понесених у зв'язку із стягненням шкоди (збитків);
- оскаржуване рішення суду першої інстанції не створює для скаржників жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення їх прав та не породжує для скаржників будь-яких обов'язків;
- оскільки ні мотивувальна, ні резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить вирішення питання про права і обов'язки скаржників, суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_27 , ОСОБА_1 та ОСОБА_28 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК;
- заява ОСОБА_1 про залучення ОСОБА_28 як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору колегією суддів не розглядалась у зв'язку із закриттям апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК;
- щодо заяви ОСОБА_28 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.265 ГПК учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали; оскільки ОСОБА_28 не є учасником справи, а суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов'язки ОСОБА_28 , його заява про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 повертається без розгляду;
- щодо заяв ОСОБА_28 та ОСОБА_29 про залучення до справи як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: залучення вкладників неплатоспроможних банків до участі у справах за позовами Фонду до пов'язаних осіб цих банків як третіх осіб не є виправданим з точки зору ефективності судового процесу; існують ризики значного затягування розгляду справи через значну кількість вкладників, необхідність надсилання залученим особам документів у справі, обсяг яких є значним, зриву судових засідань через неявку залучених осіб, тощо; невиправдане збільшення учасників судового процесу не матиме жодного позитивного ефекту для справи та не сприятиме поверненню коштів вкладникам банку.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги
Касаційна скарга Фонду
20. 20.12.2023 Фонд звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
21. Фонд у касаційній скарзі посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК:
1) суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду:
- від 12.07.2022 у цій справі (№910/18526/21), щодо правової природи поданого Фондом позову та його відмінності від позову, пред'явленого в межах справи №910/12803/18, а також щодо спеціальної позовної давності за позовами, які подаються Фондом у порядку ч.1 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- від 16.05.2018 у справі №757/34878/15-ц, від 09.09.2019 у справі №755/5789/17, від 12.12.2018 у справі №752/13711/16-ц, від 20.09.2018 у справі №753/23222/15-ц, від 26.09.2019 у справі №757/58254/16-ц, від 26.06.2019 у справі №757/172/16-ц, від 28.08.2019 у справі №295/12388/16-ц, від 30.06.2020 у справі №712/13267/17, про те, що встановити конкретний розмір збитків, завданих кредиторам неплатоспроможного банку, можна лише після закінчення ліквідаційної процедури;
- у справі №916/1489/22 (ухвалена після ухвалення оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції), щодо спеціальної позовної давності за позовами, які подаються Фондом у порядку ч.1 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- від 27.09.2022 у справі №904/3864/21, щодо передчасності висновку про пропущення позовної давності;
2) відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості притягнення до субсидіарної відповідальності за доведення банку до неплатоспроможності членів комітетів банку, які не належали до керівників банку. Відповідальність членів кредитного комітету перед вкладниками Банку може наступати в силу ч.3 ст.92 та ч.1 ст.1166 ЦК.
22. Фонд, зокрема, зазначає:
- суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.07.2022 у цій справі (№910/18526/21), про те, що підстави позову та суб'єктний склад сторін у цій справі та у справі №910/12803/18 є різними. У справах №910/18526/21 та №910/12803/18 заявлені різні види позовів, відповідно, обрахування початку перебігу позовної давності в цих справах є різним, і застосована апеляційним судом аналогія є помилковою. Позов у цій справі є позовом про притягнення пов'язаних осіб неплатоспроможного банку до відповідальності за шкоду, завдану кредиторам Банку, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, а не за шкоду, завдану Банку. Фонд отримує право на пред'явлення позову в інтересах вкладників тільки після завершення ліквідаційної процедури та припинення неплатоспроможного банку. Отже, обрахування початку перебігу позовної давності до моменту виникнення права на позов не може вважатися законним. Застосування правил визначення початку перебігу позовної давності для позовів про відшкодування шкоди, завданої банку, є невірним щодо позовів, які пред'являються в інтересах кредиторів неплатоспроможного банку після завершення процедури ліквідації;
- зважаючи на висновки Верховного Суду у справах за позовами вкладників (кредиторів) неплатоспроможних банків про неможливість визначення розміру заподіяних їм збитків до закінчення ліквідаційної процедури банку, а також висновок Верховного Суду про те, що позов у цій справі є позовом Фонду про відшкодування шкоди (збитків), завданої кредиторам неплатоспроможного банку, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, і, відповідно, визначити розмір шкоди (збитків) у цій справі можна було тільки після закінчення ліквідаційної процедури банку, початок перебігу позовної давності у цій категорії справ має обраховуватися з моменту визначення розміру шкоди, яка була заподіяна кредиторам банку, тобто після закінчення ліквідаційної процедури (посилається на постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №757/34878/15-ц, від 09.09.2019 у справі №755/5789/17, від 12.12.2018 у справі №752/13711/16-ц, від 20.09.2018 у справі №753/23222/15-ц, від 26.09.2019 у справі №757/58254/16-ц, від 26.06.2019 у справі №757/172/16-ц, від 28.08.2019 у справі №295/12388/16-ц, від 30.06.2020 у справі №712/13267/17);
- відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.07.2022 у цій справі (№910/18526/21), до позову Фонду в цій справі застосовується спеціальна позовна давність, а саме протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи;
- у постанові Верховного Суду від 27.09.2022 у справі №904/3864/21 наводиться такий висновок щодо позовної давності: "Отже, у разі недостатності майна банку норма ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наділяє Фонд правом звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди заподіяної кредиторам та/або банку. Норма ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містила заборони для Фонду звернутися до суду з позовом після ліквідації Банку, а навпаки, враховуючи спеціальний статус Фонду, визначала, що ліквідація неплатоспроможного банку не припиняє таке право (абз.2 ч.1 ст.52) та не є підставою для звільнення від відповідальності пов'язаної з банком особи (абз.4 ч.5 ст.52). До того ж таку прогалину у нормі було усунуто законодавцем шляхом ухвалення Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" від 30.06.2021 №1588-ІХ. Указаним законом було доповнено ст.52, зокрема, ч.7, абз.2 якої передбачено, що Фонд має право звертатися з такими позовами протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність)";
- суд першої інстанцій дійшов висновку, що члени комітетів за відсутності у них статусу члена правління не належали до категорії керівників Банку і, відповідно, не могли нести відповідальність за доведення Банку до неплатоспроможності, оскільки ч.5 ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у редакції, чинній протягом 2011-2012 років, передбачала відповідальність за доведення банку до неплатоспроможності тільки власників істотної участі та керівників банку. Фонд вважає, що факт заподіяння відповідачами ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 збитків кредиторам неплатоспроможного банку сам по собі може вважатися достатньою підставою для притягнення їх до відповідальності. Відповідальність відповідачів за шкоду (збитки), завдану кредиторам Банку, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, встановлюється, в тому числі ст.1166 ЦК. Суд першої інстанції помилково не застосував ст.1166 ЦК до спірних правовідносин (посилається на висновки щодо відповідальності пов'язаних осіб за шкоду, заподіяну Банку, викладені у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18);
- суд апеляційної інстанції правильно встановив вину відповідачів у доведенні Банку до неплатоспроможності, проте безпідставно застосував позовну давність за аналогією зі справою №910/12803/18.
23. 28.03.2024 надійшов відзив НБУ, у якому просить ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
24. У відзиві НБУ посилається на приписи ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на 28.11.2018) та висновки Верховного Суду, викладені у пунктах 43, 52 постанови від 12.07.2022 у справі №910/18526/21, пункти 143-144 постанови від 08.11.2023 у справі №916/1489/22 та, зокрема, зазначає:
- суд першої інстанції фактично ухилився від надання оцінки доказам та доводам, які стосуються предмета доказування та на які посилався Фонд у своїй позовній заяві і письмових поясненнях, що були подані Фондом під час розгляду справи в суді першої інстанції;
- суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів та шкодою, завданою кредиторам Банку на суму 2 679 888 731,86 грн;
- з огляду на предмет доказування в цій категорії спорів, окреслений, зокрема у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, суд апеляційної інстанції правомірно вилучив з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції твердження про те, що бездіяльність у частині неналежного контролю з боку НБУ має свої негативні наслідки у вигляді доведення Банку до неплатоспроможності;
- враховуючи норми Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та практику їх застосування, сформовану Верховним Судом (зокрема, у справі №910/18526/21), суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо початку перебігу позовної давності для звернення Фонду з позовом у цій справі в інтересах кредиторів АТ "Банк "Таврика". НБУ погоджується з доводами Фонду про те, що обрахування судом апеляційної інстанції позовної давності у цій справі у спосіб, в який обраховувалася позовна давність у справі №910/12803/18, є помилковим;
- доводи Фонду щодо можливості притягнення до відповідальності винних у неплатоспроможності банку осіб, які не мали статусу керівників банку, втім були членами кредитного комітету такого банку, узгоджується з наявною судовою практикою в цій категорії спорів (послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18).
25. 28.03.2024 надійшов відзив представника відповідачів - адвоката Кузяєва О.В. (окрім ОСОБА_10 (ордер виданий на ім'я ОСОБА_30 ), ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , у якому просить касаційну скаргу Фонду залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
26. У відзиві, зокрема, зазначено таке:
- Господарський суд міста Києва у рішенні від 13.03.2019 у справі 910/12803/18, яке Верховний Суд постановою від 07.10.2021 залишив без змін, встановив, що реєстр акцептованих вимог кредиторів банку був затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду 08.07.2013, тоді як акт за результатами інвентаризації та формування ліквідаційної маси Банку (рішення оформлене протоколом від 23.09.2013 №100/13) Фонд затвердив 23.09.2013. Виходячи з принципу повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, субсидіарний позов має бути поданий до затвердження ліквідаційного балансу. Закінчення ліквідаційної процедури в розумінні спеціального законодавства, що регулює суспільні відносини в системі гарантування вкладів, законодавець пов'язує не з припиненням неплатоспроможного банку як юридичної особи, а саме із затвердженням ліквідаційного балансу неплатоспроможного банку, що і визначає дотримання принципу остаточної повноти здійснення ліквідаційних процедур та надає реальну можливість оцінити міру можливості повного задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку. Позовна заява Фонду подана у будь-якому випадку за межами позовної давності, яка навіть і у такому випадку сплинула би 20.03.2021;
- суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що зміни до ч.7 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" внесені 30.06.2021, тобто більш ніж через 9 років після припинення спірних правовідносин, на яких Фонд ґрунтує позовні вимоги, та навіть після спливу позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення шкоди в інтересах кредиторів. Відповідно до правовідносин, учасником яких є Фонд як ліквідатор неплатоспроможного банку, мають застосовуватися редакції ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій. Вказані норми права щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а тому до них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (ст.58 Конституції України). Такі норми поширюють свою дію тільки на ті відносини, що виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності (послався на рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-3п/1997. Отже, під час визначення підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення такими особами відповідних дій, тобто у спірних правовідносинах, які виникли у 2010-2012 роках (послався на висновки Верховного Суду, викладені у пунктах 131 - 148 постанови від 21.07.2021 у справі №910/12930/18). Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності (послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, а також на ч.3 п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2010 №10);
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі №761/45721/16 звертає увагу, зокрема, на те, що ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" передбачає відповідальність пов'язаних осіб банку перед банком, а не перед його кредиторами, проте у цій справі Фонд пред'явив позов в інтересах саме кредиторів, а не банку;
- щодо такої підстави скарги як відсутність висновку Верховного Суду, на цей час нормами чинного законодавства у достатній мірі врегульовано підстави та порядок визначення кола суб'єктів субсидіарної відповідальності за доведення банку до неплатоспроможності членів комітетів банку, які не належать до керівників банку. Позивач не навів чітких доводів щодо наявності конкретних правових проблем, пов'язаних із прогалинами у законодавстві, які б потребували тлумачення з боку Верховного Суду та формування відповідної правової позиції. Фактично Фонд просить шляхом офіційного тлумачення доповнити перелік суб'єктів, які підлягають відповідальності. Вирішення порушеного питання можливе шляхом внесення відповідної зміни до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що не належить до повноважень Верховного Суду;
- Фонд не навів обставини, якими відповідно до ст.58 Закону "Про банки та банківську діяльність" він мав би обґрунтувати розмір субсидіарної відповідальності, - у розмірі незадоволених акцептованих вимог кредиторів неплатоспроможного банку за наслідками повного здійснення ліквідаційних процедур. Саме про такий спосіб визначення розмиру збитків йдеться у п.41 постанови Верховного Суду від 12.07.2022 в цій справі (910/18526/21);
- рішення у справі №910/12803/18 не може мати преюдиційного значення для цієї справи з огляду на різний склад учасників. У цій справі Фонд діє в інтересах кредиторів, а не в інтересах неплатоспроможного банку. Предметом господарського спору у справі, що розглядається, є вимоги Фонду про стягнення шкоди, завданої кредиторам банку, чиї вимоги були акцептовані і залишилися незадоволеними повністю або частково, а не шкода, завдана неплатоспроможному банку. Під час розгляду справи №910/12803/18 не з'ясовувався обсяг вимог кредиторів, що залишилися після продажу майна банку в ліквідаційних процедурах, оскільки на той час ліквідаційна процедура лише розпочалася;
- існує прямий причинний зв'язок між бездіяльністю Фонду, якої він припустився внаслідок неналежного здійснення своїх повноважень, передбачених ст.48 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та завданням шкоди кредиторам АТ "Банк "Таврика. Вимоги 6 898 кредиторів, в інтересах яких Фонд звернувся з позовом у цій справі, а також самого Фонду залишилися непогашеними не у зв'язку з доведенням банку до стану неплатоспроможності, а внаслідок неналежного здійснення повноважень у ліквідаційній процедурі, що пов'язано, зокрема, з пропуском позовної давності у справі №910/12803/18;
- порушення правил Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції від 30.06.2021 призводить до подвійного стягнення шкоди, прикладом чого є потріи?не стягнення шкоди з ОСОБА_31 (стягнення шкоди у цій справі, у справі №910/12803/18 та у справі №753/2965/20);
- замість субсидіарної відповідальності, яка за своїм характером є додатковою, тобто може наступати лише після основної відповідальності у разі неповного поновлення права постраждалої особи, Фонд звернувся до суду з вимогами про застосування повторної відповідальності. У разі, якщо за наслідками реалізації активів неплатоспроможного банку в ліквідаційній процедурі частина акцептованих вимог кредиторів залишилися непогашеною, то за певних обставин Фонд мав би підстави порушити питання про субсидіарну відповідальність відповідачів. Водночас Фонд не обґрунтовує вимоги такими обставинами, посилаючись на рішення у справі №910/12803/18, а під час розгляду справи не досліджувалися ані результати реалізації ліквідаційної маси, ані стан погашення акцептованих вимог після припинення банку як юридичної особи, ані розмір самих акцептованих вимог, які постійно змінювалися внаслідок внесення змін у реєстр акцептованих вимог кредиторів;
- інші доводи касаційної скарги Фонду не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними ч.2 ст.287 ГПК, та не спростовують наведені відповідачами міркування.
Касаційна скарга ОСОБА_1 .
27. 04.01.2024 ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, зокрема, на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023, у якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
28. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, зокрема, таке:
1) порушення вимог ст.45, ч.6 ст.53, ч.1 ст.254, п.3 ч.1 ст.264 ГПК:
- у ч.6 ст.53 ГПК йдеться про право Фонду звернутися до суду хоча й з позовом, але не в своїх особистих інтересах, а в інтересах усіх кредиторів ліквідованого банку, включаючи і сам Фонд, тому кредитори банку в силу приписів ч.3 ст.45 ГПК та ч.5 ст.53 ГПК мають набути статус позивачів у відповідній справі, відкритій за позовом Фонду;
- новели у законодавстві не створюють правову конкуренцію з положеннями ч.3 ст.45 ГПК та ч.5 ст.53 ГПК. У ч.6 ст.53 ГПК, так само як і в новелі Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо права Фонду подати позов, не йдеться саме про виключне право Фонду бути позивачем у такій справі;
- суди попередніх інстанцій вирішили питання про права, інтереси та обов'язки вкладників Банку, які не були згодні із сумою позовних вимог, що пред'являється Фондом до пов'язаних із банком осіб у рамках цієї справи. Фонд, як особа, яка звернулася до відповідачів саме в інтересах інших осіб, фактично не поцікавився та не був обізнаний про відповідні конкретні інтереси таких осіб. Більш того, Фонд відмовився враховувати такі інтереси, навіть не підтримавши відповідні клопотання вкладників про вступ до справи №910/18526/21;
2) порушення частин 1, 2, 5 ст.236 ГПК:
- суди фактично розглянули і вирішили спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення були вкладники Банку, але суд не проаналізував правовідносини, що склалися між такими вкладниками, Фондом та пов'язаними з Банком особами. Фонд та вкладники відповідно до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" мають однаковий статус кредиторів неплатоспроможного банку, незважаючи на різні черги;
- суд першої інстанції не навів жоден з власних аргументів, аргументів сторін чи інших учасників справи з обґрунтуванням підстав відмови у залученні до справи вкладників Банку;
3) порушення вимог ч.1 ст.254 ГПК:
- сума розміру шкоди, заявлена Фондом до відшкодування (2 679 888 731,86 грн), була визначена під час затвердження реєстру вимог кредиторів і з тих пір не зазнала змін. Разом із тим станом на поточний рік ця сума не є актуальною, оскільки курс валют виріс у п'ять разів - з 8 грн за долар у 2013 році до 40 грн за долар у 2023 році (і аналогічно у євро), при тому що вклад, як і певна кількість інших вкладів фізичних осіб, були саме в іноземній валюті;
- для належного захисту законних прав та інтересів ОСОБА_1 як вкладника (кредитора) Банку, чиї акцептовані Фондом вимоги залишилися непогашеними, необхідно було збільшити суму позову у цій справі, зокрема, обґрунтувавши та пред'явивши до відповідачів вимоги про відшкодування збитків у іноземній валюті;
- щодо осіб, які мають вклади у доларах і євро, потрібним є збільшення суми відповідних позовних вимог пропорційно зростанню курсу такої валюти. Щодо групи гривневих вкладників необхідним є застосування індексу інфляції, 3% річних та вжиття інших відповідних заходів. Поза межами справи №910/18526/21 ОСОБА_1 не може захистити свої конкретно визначені права на відшкодування суми вкладу до Банку;
4) порушення вимог ст.45, ч.6 ст.53 ГПК: після завершення процедури ліквідації банку позивачем у справах такої категорії має виступати вже не банк, а Фонд. При цьому Верховний Суд не зазначав, що Фонд є єдиним та виключним позивачем у справах такої категорії, зокрема і в справі №910/18526/21;
5) порушення ч.2 ст.50, ч.4 ст.75 ГПК: ніщо не заважало суду апеляційної інстанції, як і суду першої інстанції залучити до справи хоча б тих вкладників Банку, які подали відповідні заяви. Відмова вкладникам Банку у реалізації їхнього права на участь у справі №910/18526/21 позбавила їх можливості встановлювати обставини, необхідні їм для захисту їхніх прав, у тому числі у можливих інших судових провадженнях, пов'язаних із відшкодуванням збитків, заподіяних їм у зв'язку з ліквідацією банку.
29. Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надійшли.
Рух справи в суді касаційної інстанції, заяви та пояснення сторін
30. Верховний Суд ухвалою від 11.03.2024 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023.
31. Верховний Суд ухвалою від 11.03.2024 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023, в іншій частині касаційну скаргу залишив без руху.
32. 10.04.2024 Верховний Суд зупинив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Фонду до завершення перегляду Корпоративною палатою справи №916/3724/21.
33. Верховний Суду ухвалою від 17.04.2024 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023, її розгляд призначив у порядку письмового провадження.
34. Ухвалою від 05.06.2024 Верховний Суд поновив провадження у справі за касаційною скаргою Фонду, її розгляд призначив у відкритому судовому засіданні на 18.06.2024, а ухвалою від 18.06.2024 оголосив перерву у судовому засіданні до 17.07.2024.
35. Верховний Суд ухвалою від 18.06.2024 призначив касаційну скаргу ОСОБА_1 до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.07.2024.
36. 16.07.2024 надійшло клопотання Фонду про передачу справи на розгляд Корпоративної палати, мотивоване необхідністю відступити від висновків Корпоративної палати, викладених у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21.
37. 16.07.2024 надійшли додаткові пояснення представника відповідачів, у яких просить відмовити в задоволенні скарги Фонду, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
38. 17.07.2024 надійшло клопотання ОСОБА_1 про врахування правової позиції Корпоративної палати, викладеної у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21.
39. Верховний Суд ухвалою від 17.07.2024 оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду касаційних скарг Фонду та ОСОБА_1 до 19.08.2024.
40. 16.08.2024 надійшли додаткові пояснення представника відповідачів, у яких просить відмовити в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Корпоративної палати.
41. Верховний Суд ухвалою від 19.08.2024 оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду касаційних скарг Фонду та ОСОБА_1 до 28.08.2024.
42. 22.08.2024 надійшли додаткові пояснення представника відповідачів щодо клопотання про передачу справи на Корпоративну палату.
43. 28.08.2024 надійшло клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Корпоративної палати, у якому підтримала відповідне клопотання Фонду.
44. Верховний Суд ухвалою від 28.08.2024 передав справу разом з касаційними скаргами Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 та ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
45. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30.10.2024 повернула справу №910/18526/21 колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
46. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.11.2024 для розгляду справи №910/18526/21 визначено колегію суддів у складі: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.
47. Верховний Суд ухвалою від 24.11.2024 прийняв справу №910/18526/21 до свого провадження, її розгляд призначив на 18.12.2024.
48. Верховний Суд ухвалою від 18.12.2024 оголосив перерву у судовому засіданні до 20.01.2025.
49. Верховний Суд ухвалою від 20.01.2025 оголосив перерву у судовому засіданні до 29.01.2025.
50. Як було зазначено, Верховний Суд зупиняв касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Фонду до завершення перегляду Корпоративною палатою справи №916/3724/21.
51. В ухвалі про зупинення суд касаційної інстанції, зокрема, зазначив, що враховуючи предмет та підстави позову, підстави касаційного оскарження, доводи Фонду у справі, що переглядається, та передачу на розгляд Корпоративної палати справи №916/3724/21 для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №916/1489/22, щодо моменту початку відрахування позовної давності у спорах за позовом Фонду від власного імені в інтересах кредиторів банку до пов'язаних з банком осіб, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №910/18526/21 до завершення перегляду Корпоративною палатою справи №916/3724/21.
52. 04.06.2024 Корпоративна палата ухвалила постанову у справі №916/3724/21, якою відступила від висновків, викладених у постанові від 08.11.2023 у справі №916/1489/22 і вказала:
"213. Велика Палата вказала, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, Верховний Суд чітко визначив, з якого моменту в даному випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме з моменту коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.
Аналогічні висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №910/12803/18, від 08.02.2022 у справі №910/15260/18.
214. Корпоративна палата зауважує, що зазначена правова позиція неодноразово була наведена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема і після скасування Великою Палатою Верховного Суду своєї постанови від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, а відтак наразі є чіткою і усталеною судовою практикою і від цих висновків Верховний Суд не відступав.
216. Так у справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 25.12.2014 виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення № 268/14 "Про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Фінростбанк" яким затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Фінростбанк", а 16.02.2015 рішенням виконавчої дирекції ФГВФО затверджено Акт про формування ліквідаційної маси ПАТ "Фінростбанк"; розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів був виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів 25.12.2014 та акта формування ліквідаційної маси 16.02.2015, таким чином, станом на 16.02.2015 ФГВФО було відомо про те, що розмір вимог кредиторів перевищує розмір активів банку.
217. З огляду на наведене господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що перебіг позовної давності для заявлення Фондом вимог до відповідача про відшкодування шкоди розпочався саме 17.02.2015 та відповідно закінчився 17.02.2018".
53. У низці постанов Верховного Суду (від 12.07.2022 у цій справі, від 27.09.2022 у справі №904/3864/21, від 07.09.2022 у справі №904/3867/21, від 08.11.2023 у справі №916/1489/22, від 14.02.2024 у справі №910/19584/20), послідовно розмежовуються дві категорії позовів:
1) позов, який подає Фонд від імені та в інтересах банку за завдану йому шкоду (такий позов може бути поданий виключно до припинення банку як юридичної особи, стягнуті кошти включаються до ліквідаційної маси банку і розподіляються серед кредиторів банку);
2) позов, який подає Фонд від власного імені в інтересах всіх колишніх кредиторів припиненого банку (такий позов можна подати виключно після припинення банку як юридичної особи).
54. Корпоративна палата у справі №916/1489/22 від зазначених висновків, які базуються на прямих приписах закону, не відступала.
55. Відповідно до приписів ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд має право звернутися з позовом до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, від власного імені і інтересах всіх вкладників виключно після припинення банку.
56. Відтак позовна давність за будь-яких обставин не може починати перебіг до цього моменту.
57. Фонд не є правонаступником банку (постанови Верховного Суду від 12.07.2022 у цій справі, від 27.09.2022 у справі №904/3864/21), а тому до нього не переходять вимоги банку про відшкодування шкоди і відтак позовна давність не може починати перебіг так само (з того самого моменту) як і щодо вимог банку про стягнення збитків з пов'язаних осіб (колишніх керівників та власників істотної участі).
58. Більше того, з дати припинення банку - заборгованість банку перед Фондом та іншими кредиторами вважається погашеними.
59. Після припинення Банку Фонд звертається не як правонаступник банку, а як особа (колишній кредитор банку), якій завдано шкоду через погашення її незадоволених вимог до банку внаслідок нестачі майна банку (ліквідаційної маси). І в силу приписів закону Фонд одночасно представляє інтереси й інших колишніх кредиторів.
60. Корпоративна палата у п.192 постанови від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 правильно вказала, що остаточний (залишковий) розмір шкоди, заданої Фонду та колишнім кредиторам банку, може бути визначений лише після завершення ліквідаційної процедури (затвердження звіту про завершення та ліквідаційного балансу) і припинення банку як юридичної особи.
61. Колегія суддів вказала, що враховуючи викладене, є необхідність відступити від висновків Корпоративної палати щодо застосування ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" про те, що шкода, заподіяна пов'язаними особами неплатоспроможного банку, одночасно вважається шкодою банку та кредиторам такого банку, а факт її заподіяння та конкретний розмір можна визначити з моменту затвердження в ліквідаційній процедурі реєстру акцептованих вимог кредиторів та акту формування ліквідаційної маси банку (пункти 188 та 213 постанови від 04.06.2024).
62. Такі висновки на думку колегії суддів певною мірою суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, які було викладено у постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо можливості встановлення розміру збитків, завданих кредиторам неплатоспроможних банків, тільки після завершення ліквідаційної процедури (постанови від 16.05.2018 у справі №757/34878/15-ц, від 09.09.2019 у справі №755/5789/17, від 12.12.2018 у справі №752/13711/16-ц, від 20.09.2018 у справі №753/23222/15-ц, від 26.09.2019 у справі №757/58254/16-ц, від 26.06.2019 у справі №757/172/16-ц, від 28.08.2019 у справі №295/12388/16-ц, від 30.06.2020 у справі №712/13267/17), для відступу від яких ця справа передавалася на Велику Палату Верховного Суду, але була повернута (ухвала від 30.10.2024).
63. Колегія суддів вважає що моментом, коли починається перебіг позовної давності щодо шкоди, завданої Фонду та іншим колишнім кредиторам банку, є момент припинення банку як юридичної особи. Адже саме з цього моменту кредиторам банку, вимоги яких до банку не були задоволені, а погашені через недостатність майна банку, була завдана шкода (для них наступили негативні майнові наслідки). І саме з цього моменту у Фонду виникає право на позов від власного імені в інтересах колишніх кредиторів банку.
64. Також колегія суддів звернула увагу на розбіжності в правовій позиції щодо початку перебігу позовної давності у справах, де позивачем виступав банк, а не Фонд.
65. Так, Корпоративна палата із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, зазначила, що у такому разі позовна давність починає перебіг з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків.
66. Водночас, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові розмежувала початок перебігу позовної давності для двох випадків:
1) якщо банку заподіяно шкоди шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Для такої оцінки необхідно встановити розмір акцептованих вимог кредиторів та оцінити ліквідаційну масу банку. Отже, лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданої банку шкоди (п.7.61);
2) якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо (п.7.60).
67. Керуючись цими висновками у справах про стягнення збитків, завданих конкретними правочинами, а не доведенням банку до неплатоспроможності, Верховний Суд зазначав, що позовна давність починає перебіг з моменту відчуження відповідного активу в ліквідаційній процедурі і розраховував таку шкоду (збитки) як різницю між ціною придбання та продажу активу, а саме прав вимоги за кредитним договором або майна, яким забезпечувалося виконання договору, зокрема цінних паперів.
68. У постанові від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 Верховний Суд вказав наступне:
"203. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 зазначено, що за загальним правилом розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо. Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди.
204. У справі, що переглядається, позивач доводить завдання Банку шкоди у розмірі більшому, аніж розрахована позивачем недостатність майна Банку для розрахунків з кредиторами, що є правомірним, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18.
205. Водночас суди попередніх інстанцій у цій справі, стверджуючи про відсутність заданої шкоди, не дослідили доказів, наданих сторонами, і не встановили обставин, які мають істотне значення і входять до предмета доказування:
1) які суми були сплачені Банком контрагентам за сумнівними правочинами;
2) які суми були отримані Банком від контрагентів як виконання за договорами, від емітентів за цінними паперами (погашення кредитів, облігацій, векселів, виплата відсотків, інші виплати);
3) якою була балансова вартість активів, отриманих внаслідок сумнівних правочинів, на дату початку виведення Банку з ринку; якою була вартість цих активів, визначена незалежним оцінювачем;
4) які суми були фактично отримані Банком і включені до складу ліквідаційної маси внаслідок примусового виконання ухвалених судами рішень про стягнення коштів за сумнівними правочинами;
5) які суми були отримані Банком, у результаті продажу в ліквідаційній процедурі активів (прав вимоги), які були набуті Банком унаслідок укладення сумнівних правочинів;
6) який розмір збитків від кожного з сумнівних правочинів;
7) який розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами.
206. Без установлення цих обставин передчасними та помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у Банку збитків від вчинення правочинів".
69. Такий самий підхід був застосований у пунктах 337-344 постанови від 18.03.2024 у справі №910/12955/20, яка переглядалася розширеним складом колегії суддів (Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М., Вронська Г.О., Губенко Н.М., Кролевець О.А., Студенець В.І.).
70. Водночас, в постанові Корпоративної палати від 05.02.2024 у справі №910/4149/21 було застосовано інший підхід (по суті вже третій, новий - відмінний від підходів, визначених Великою Палатою Верховного Суду), відповідно до якого позовна давність починає перебіг з дати затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора. Зокрема, у цій постанові зазначено:
"6.96.За змістом частини другої статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за результатами проведення ліквідації банку Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду. Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів.
6.97.Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.06.2019 №1575 "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк" було затверджено ліквідаційний баланс станом на 03.06.2019 та Звіт про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк", відповідно до якого залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку станом на 03.06.2016 складає 154 699 660,00 грн.
6.98.Отже станом на 24.06.2019 було підтверджено неліквідність Банку, факт недостатності майна Банку у сумі 154 699 660,00 грн, що відповідає залишку незадоволених вимог кредиторів.
6.99.Відтак, установлення указаних обставин недостатності майна Банку та наявності у діях відповідачів повного складу правопорушення, є підставою для покладення на останніх відповідальності згідно з частиною п'ятою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі, право на пред'явлення якого виникає з 25.06.2019), що, у свою чергу, свідчить про правильність прийнятого судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позовних вимог у цій справі".
71. 04.06.2024 Корпоративна палата ухвалила постанову у справі №916/3724/21, якою відступила від висновків, викладених у постанові колегії суддів від 08.11.2023 у справі №916/1489/22, втім не відступала від власних висновків, зазначених у постанові Корпоративної палати від 05.02.2024 у справі №910/4149/21.
72. Відтак, незалежно від того, звертається з позовом про стягнення банк, від імені якого як ліквідатор діє Фонд, чи Фонд (від власного імені та в інтересах колишніх кредиторів банку), після ухвалення постанови Корпоративної палати від 04.06.2024 справі №916/3724/21, виникла правова невизначеність у питанні з якого саме моменту починає перебіг позовна давність:
1) з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків;
2) з дня, коли стає можливим розрахувати шкоду, завдану конкретним правочином за умови, що існує право на звернення до суду з таким позовом (яке може бути зумовлене недостатністю майна банку, у цьому разі недостатність майна банку є умовою звернення до суду, а не встановленим розміром збитків);
3) з дня затвердження ліквідаційного балансу та звіту.
73. Згідно з ч.1 ст.302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
74. Подібність правовідносин необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (провадження №14-166цс20).
75. У цій справі №910/18526/21 Фонд у листопаді 2021 року, після припинення неплатоспроможного банку (28.11.2018), звернувся з позовом до відповідачів (власників істотної участі та керівників банку) про солідарне стягнення шкоди (збитків) у розмірі 2 679 888 731,86 грн у порядку ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ч.5 ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність". При цьому, реєстр акцептованих вимог кредиторів Банку було затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду 08.07.2013, а акт за результатами інвентаризації та формування ліквідаційної маси Банку (рішення, оформлене протоколом від 23.09.2013 №100/13) був затверджений Фондом 23.09.2013.
76. У справі №916/3724/21 Фонд наприкінці 2021 року, вже після припинення неплатоспроможного банку (09.07.2019), звернувся до його керівника (заступника голови правління) з позовом про стягнення шкоди у розмірі 95 997 097,30 грн. Зі встановлених обставин цієї справи вбачається, що 25.12.2014 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №268/14 "Про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Фінростбанк" яким затвердила реєстр акцептованих вимог кредиторів, а 16.02.2015 - затвердила Акт про формування ліквідаційної маси ПАТ "Фінростбанк".
77. Враховуючи наведене вище та беручи до уваги, що характер спірних правовідносин у цій справі №910/18526/21 та справі №916/3724/21, зокрема, в контексті застосування приписів ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не є очевидно неподібним, а доводи, викладені в ухвалі Верховного Суду від 29.01.2025 у справі №910/18526/21 щодо необхідності передачі цієї справи на розгляд Корпоративної палати, не є вочевидь неприйнятними, справа №910/18526/21 підлягає прийняттю до розгляду Корпоративною палатою відповідно до ч.1 ст.302 ГПК.
78. Також, оскільки статтями 302, 303 ГПК передбачено підстави і порядок передачі на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду саме справи, а не касаційної скарги у справі, то прийняттю до розгляду Корпоративною палатою у цьому випадку підлягає справа за касаційними скаргами як Фонду, так і Зельдіч І.М.
Керуючись статтями 120, 121, 234, 235, 301, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Прийняти до розгляду палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №910/18526/21 за касаційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 та ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023.
2. Призначити до розгляду справу №910/18526/21 за касаційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 та ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 на (дата та час) у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №203.
3. Явка представників учасників справи не є обов'язковою.
4. Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до ч.3 ст.196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
5. Роз'яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до ст.197 Господарського процесуального кодексу України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.
6. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://supreme.court.gov.ua/supreme/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає".
Окрему думку складено відповідно до ч.3 ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко